Постанова

від 10.01.2018 по справі 914/1324/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2018 р. Справа № 914/1324/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1;

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик вих. № 27/10 від 27.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5232/17 від 07.11.2017 р.)

на рішення Господарського суду Львівської області від 12 жовтня 2017 року (головуючий суддя Гоменюк З.П., судді: Кітаєва С.Б., Мороз Н.В., повне рішення складено 17.10.2017р.)

у справі № 914/1324/17

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик , м. Львів

про стягнення заборгованості в сумі 662218,59 грн., з яких: 507727,03 грн. - загальна сума втраченого вантажу, 100918,86 грн. - сума сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість, 50772,70 грн. - упущена вигода, 2800,00 грн. - оплата вартості послуг митного брокера та стягнення судових витрат.

За участю представників:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест 29.06.2017 р. за вх. № 1390 (позовна заява подана через поштове відділення зв'язку - 26.06.2017 р.) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик про стягнення заборгованості в сумі 662218,59 грн., з яких: 507727,03 грн. загальна сума втраченого вантажу, 100918,86 грн. сума сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість, 50772,70 грн. упущена вигода, 2800,00 грн. оплата вартості послуг митного брокера та стягнення судових витрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2017 р. у справі № 914/1324/1 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик (79018, м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 47, ідентифікаційний код 35774697) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 72-А, ідентифікаційний код 22902499) 507727,03 грн. суми втраченого вантажу, 100918,86 грн. суми сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість, 2800,00 грн. вартості послуг митного брокера та 9171,59 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а. с. 144, 145-154).

Не погоджуючись із зазначеним вище судовим рішенням місцевого господарського суду, скаржник (Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за вих. № 27/10 від 27.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5232/17 від 07.11.2017 р.), просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2017 р. у справі № 914/1324/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик про стягнення заборгованості в сумі 662218,59 грн., з яких: 507727,03 грн. загальна сума втраченого вантажу, 100918,86 грн. сума сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість, 50772,70 грн. упущена вигода, 2800,00 грн. оплата вартості послуг митного брокера та стягнення судових витрат (а. с. 166-170).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню.

Так, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції постановив неправомірне рішення, оскільки спірний контейнер TEMU 7716950 відповідач від позивача не приймав, стверджує, що покликання позивача в позовній заяві, що за не прибуття контейнера на склад позивача, відповідальність несе відповідач, є хибним.

Також на думку апелянта судове рішення має бути скасовано на тій підставі, що між сторонами у справі було укладено договір перевезення, а не транспортного експедирування, оскільки, не додержано правил складання документів для договору перевезення, а товарно-транспортна накладна, яка є основним підтверджуючим документом на перевезення вантажів, в матеріалах справи відсутня, а тому відсутні підстави для покладення відповідальності та стягнення збитків з відповідача.

Крім того, апелянт покликається на те, що протиправна поведінка відповідача, як зазначає позивач, полягає у діях (бездіяльності) відповідача щодо втрати контейнера та мала місце з вини відповідача, не підтверджена жодним, належним та допустимим доказом у справі, як і не підтверджується сам факт прийняття відповідачем контейнера, стверджує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, наявність вини відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача (на думку позивача) щодо контейнеру (вантажу), який було втрачено, та наявністю збитків на суму 662218,59 грн.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що суд першої інстанції не зверну увагу на вищевказані аргументи Відповідача та зазначені факти, не дослідив усі обставини справи.

Відтак, на думку скаржника, при розгляді судом даної справи та прийнятті оскаржуваного рішення, мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права (зокрема норм ст.ст. 4-7, 41 ГПК України), що у свою чергу, відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийнятті судом апеляційної інстанції нового рішення, про відмову у позові у даній справі.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (а. с. 177-179), у якій останній заперечує доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі, покликаючись на укладення між сторонами договору транспортно-експедиційних послуг № ИЛ-01/08/2016 від 01 серпня 2016 року, заявки, відповідно до якої, відповідач зобов'язувався експедирувати товар у 11 (одинадцяти) контейнерах, в т.ч. - контейнері ТЕМU771695, вартістю 17465,67 Євро, що дана заявка була прийнята скаржником до виконання, про що свідчить підписання та печатка на заявці зі сторони відповідача, а також його дії: надсилання відповідачем позивачу акту № Т-00000166 від 29.04.2017 р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), в т.ч. щодо спірного контейнера; рахунок № Т-00000166 від 29.04.2017 р. за послуги щодо спірного контейнера, який позивачем доставлений до місця призначення не був, відтак ним не підписувався та не оплачувався, втрата контейнера відповідачем підтверджується його заявою до СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУ НП в Одеській області про втрату контейнера ТЕМU771695 в порту м. Одеса (а. с. 142), стверджує, що укладений у письмовій формі між сторонами договір є власне договором про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, відтак правовідносини за цим договором регулюються відповідними нормативно-правовими актами, і експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 ЦК України.

09.11.2017 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик , вих. № 27/10 від 27.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5232/17 від 07.11.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 29.11.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Також ухвалою суду від 09.11.2017 р. апелянту відстрочено сплату судового збору. (а. с. 163-165).

З підстав зазначених в ухвалах суду від 29.11.2017 р., від 13.12.2017 р. розгляд справи відкладався, зокрема, ухвалою суду від 13.12.2017 р. продовжено строк розгляду спору, про що сторони були належним чином повідомлені.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у суді апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відтак суд апеляційної інстанції розглядає справу за правилами Господарського процесуального кодексу України в новій редакції.

В судове засідання 10.01.2018 р. представник апелянта/відповідача не прибув, на адресу суду, останнім подано заяву вих. № 09/01 від 09..01.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/130/18 від 10.01.2018 р.) в якій зазначено, що у зв'язку з набуттям чинності Закону України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (згідно якого Конституцію доповнено cт. 131-2, у відповідності до ч. 3 якою, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді), Відповідач не може забезпечити явку повноваженого представника (адвоката) у судове засідання по даній справі, у зв'язку з відсутністю фінансової можливості (зокрема арештованим рахунками) оплатити послуги у сфері права, адвокату для представництва Відповідача у даній справі.

Також апелянтом, у попередньому судовому засіданні, було подано клопотання вих. № 12/12 від 12.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5912/17 від 13.12.2017 р.) про призначення судової почеркознавчої експертизи (а. с. 193), яке було в судовому засіданні ним підтримано.

Від позивача в судове засідання представники прибули, на адресу суду подали пояснення б/н від 09.01.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/133/18 від 10.01.2018 р.), в якому зазначено, що наказом від 29.12.2017 р. ДФС України Товариство з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест виключено з реєстру великих платників податків та переведено з податкової великих платників податків до ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві. На облік в податкову Оболонського району ТзОВ Юнайтед Форест поставлено 03.01.2018 р. відтак, у зв'язку зі зміною податкової та інвентаризацією бухгалтерських документів на підприємстві на даний час позивач не має можливості надати вказані первинні документи. Також до пояснень позивачем долучено копію наказу ДФС України № 884 від 29.12.2017 р. та копію заяви форми 1-ОПП від 03.01.2018 р. Крім того, позивачем на адресу суду подано заперечення вих. № 04/01 від 04.01.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/136/18 від 10.01.2018 р.) на клопотання скаржника про призначення експертизи та до заперечень додано: копію рахунку № Т-00000166 від 29.04.2017 р.; копію акта № Т-00000166 від 29.04.2017 р.; копію додаткових пояснень з копією рахунку № Т-00000166 від 29.04.2017 р., копію акту № Т-00000166 від 29.04.2017 р.; копію постанови Вищого господарського суду України від 30.01.2013 р. по справі № 5006/12/191пд/2012; копію постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи та копію рішення Вищого господарського суду України від 09.02.2017 р. у справі № 909/714/16. Представники позивача надали усні пояснення аналогічні викладеним у запереченні на клопотання відповідача про призначення судово-почеркознавчої експертизи, проти призначення судової почеркознавчої експертизи підпису від імені директора ТзОВ ТЕК РАС Логістик ОСОБА_4 на акті № - 00000166 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 квітня 2017 року та рахунку на оплату № Т-00000166 від 29.04.2017 року заперечили, з підстав зазначених у запереченнях; проти викладеного в апеляційній скарзі заперечили, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримали, просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Львівської області по справі № 914/1324/17 від 12.10.2017 р. без змін.

Колегія суддів розглянувши заяву вих. № 09/01 від 09..01.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/130/18 від 10.01.2018 р.) та клопотання вих. № 12/12 від 12.12.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5912/17 від 13.12.2017 р.) про призначення судової почеркознавчої експертизи, зазначає наступне.

Як зазначено апелянтом/відповідачем в заяві вих. № 09/01 від 09.01.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-04/130/18 від 10.01.2018 р.), у зв'язку з набуттям чинності Закону України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (згідно якого Конституцію доповнено cт. 131-2, у відповідності до ч. 3 якою, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді) Відповідач не може забезпечити явку повноваженого представника (адвоката) у судове засідання по даній справі, у зв'язку з відсутністю фінансової можливістю (зокрема арештованим рахунками) оплатити послуги у сфері права, адвокату щодо представництва Відповідача у даній справі цим адвокатом.

Однак, з вищезазначені зміни до Конституції України (щодо правосуддя) набрали чинності з 01.01.2018 р., ухвалою суду від 13.12.2017 р. у даній справі розгляд справи було відкладено на 10.01.2018 р. та продовжено строк розгляду спору, тобто судове засідання у даній справі, було призначено завчасно, про що належним чином було повідомлено апелянта, про що свідчить особиста розписка представника (а. с. 192).

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки сторони належним чином були повідомлені про розгляд справи та мали можливість скористатись своїми процесуальними правами щодо забезпечення участі в судове засідання, крім того, колегія суддів, вважає за можливе розглянути справу без участі представника апелянта за наявними в матеріалах справи документами, так як у справі достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті, запобігаючи одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Щодо клопотання апелянта/відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи підпису від імені директора ТзОВ ТЕК РАС Логістик ОСОБА_4 проставленого на акті № - 00000166 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29 квітня 2017 року та рахунку на оплату № Т-00000166 від 29.04.2017 року, слід зазначити наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи від 23.02.2012 року № 4, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

В даному випадку, відповідач зазначає, що основним доказом на підставі яких місцевим господарським судом прийнято рішення є: рахунок-фактура № Т-00000166 від 29.04.2017р. та акт здачі-прийняття робіт №Т-00000166 від 29.04.2017 р., які підписані зі сторони відповідача, однак факт підписання зі сторони відповідача, а саме директором ОСОБА_4 заперечується, відтак просить призначити судово-почеркознавчу експертизу.

Скаржник стверджує, що при розгляді даної справи у суді першої інстанції, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи останній не встиг заявити, оскільки про наявність у матеріалах спарив цих спірних документів відповідач не знав та не зміг знати, до дня прийняття оскаржуваного рішення, так як ці документи були долучені позивачем до матеріалів справи вже після початку розгляду судом першої інстанції справи по суті.

Колегія суддів, дослідивши в наявні в матеріалах справи документи, зокрема, період подачі рахунок-фактури № Т-00000166 від 29.04.2017р. та акту здачі-прийняття робіт №Т-00000166 від 29.04.2017 р., встановила, що такі документи були подані, через канцелярію місцевого господарського суду, 31.07.2017 р. за вх. № 26540/17, про що свідчить відмітка канцелярії суду на Додаткових поясненнях, до яких додавалися зазначені вище документи (а. с. 60-65).

Рішення суду першої інстанції було прийнято - 12.10.2017 р., тобто через два місяці і 11 днів, після їх долучення до матеріалів даної справи. Крім того, з ухвали місцевого господарського суду від 23.08.2017 р. вбачається, що в судовому засіданні був присутній представник відповідача ОСОБА_5 (за довіреністю від 23 серпня 2017 р. № 23/17 (а. с. 99), відтак, твердження апелянта в тій частині не відповідають дійсності.

Місцевий господарський суд ухвалою від 23.08.2017 р. у даній справі, за участю представників обох сторін (а. с. 103-104) продовжив розгляд спору та відклав розгляд даної справи на 13.09.2017 р., відповідач, в свою чергу, 13.09.2017 р. за вхідним № 31010/17 подав місцевому суду Відзив на позовну заяву (а. с. 105-109) та долучив постанови ВГСУ (а. с. 110-128).

Як вбачається з матеріалів даної справи, 13.09.2017 р. у справі № 914/1324/17 було призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів (а. с. 130-131), і дану справу призначено до розгляду у складі колегії суддів на 12.10.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені (а. с. 134/зворот).

Таким чином, у відповідача був час ознайомитись (з 31.07.2017р. (дата подання доказів) по 12.10.2017р. (дата ухвалення рішення по даній справі) з матеріалами даної справи, та можливість дати оцінку цим доказам або заявити буд-яке клопотання щодо них ще у суді першої інстанції.

Слід також зазначити, що апелянтом при поданні апеляційної скарги не було заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, чи будь-якої іншої експертизи.

Згідно ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. В даному випадку таких доказів апелянтом/відповідачем подано не було.

Крім того, клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи необґрунтовано, оскільки останнім не наведено жодних мотивів для проведення почеркознавчої експертизи з викладенням обставин, які входять до предмету доказування у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України Про судоустрій і статус суддів кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 12 постанови від 23.03.2012 № 4 зауважив про необхідність врахування того, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши обставини справи, оцінивши правомірність та обґрунтованість заявленого клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів вважає зазначене клопотання безпідставним та таким, що призведе до затягування розгляду справи по суті упродовж розумного строку.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення учасників судового процесу, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2017 р. у справі № 914/1324/17.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.08.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик (експедитор - за договором, відповідач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест (замовник - за договором, позивач - у справі) було укладено договір транспортно-експедиційних послуг № ИЛ-01/08/2016, відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання організувати транспортно-експедиційне обслуговування клієнта, а також надання клієнтові інших послуг, пов'язаних з міжнародними перевезеннями вантажів морським, автомобільним та залізничним транспортом за плату і за рахунок Клієнта, відповідно до умов, погоджених сторонами в заявках (а. с. 14-15).

Відповідно до 2.2. договору, заявки (додаток №1), погоджені сторонами, регулюють взаємини сторін щодо кожного окремого доручення клієнта. В заявках можуть відображатися також інші істотні умови договору транспортного експедирування, що не були обумовлені сторонами в момент підписання цього договору. Заявки є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п.3.1.2. договору експедитор зобов'язується організувати перевезення відповідно до встановлених клієнтом маршрутів, а також надання інших послуг відповідно до заявки клієнта.

Пунктом 3.1.9. договору передбачено, що експедитор зобов'язаний нести відповідальність за схоронність вантажу по кількості і якості перевезених вантажів відповідно до міжнародних правил, умов даного договору і чинного законодавства України, доставляти ввірений вантаж до місця призначення в терміни і по маршрутах, обговореним сторонами окремо для кожного рейса і видати вантаж вантажоодержувачеві, зазначеному товарно-транспортній накладній, переконавшись в наявності підтверджуючих документів.

13.04.2017 р. між замовником: ТзОВ Юнайтед Форест та виконавцем: ТзОВ ТЕК РАС Логістик була укладена та підписана заявка на перевезення вантажів № 10 (а. с. 16).

З тексту зазначеної вище заявки вбачається, що підписуючи дану заявку, яка є невід'ємною частиною договору, сторонами погоджено наступні додаткові умови транспортно-експедиційного обслуговування:

1. Адреса завантаження: Melburne, Australia.

2. Дата завантаження: 06 березня 2017 р.

3. Вантажовідправник: JACOB JUERGENSEN PAPIER UND ZELLSTOFF GMBH/Paper Australia.

4. Порт вантаження: Melburne, Australia.

5. Порт вивантаження: м. Одеса.

6. Адреса розвантаження: смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Ворошиова, 12-А.

7. Вантажоодержувач: ТзОВ Юнайтед Форест .

8. Найменування вантажу: папір офсетний в рулонах код УКТЗЕД НОМЕР_1.

9. Вигляд упаковки: амбалаж.

10. Кількість місць: (ролей/упаковок) 518/579, вага 226810 тонн.

11. Тип і кількість, номера контейнерів 11х40 (SEGU5813390, HLXU8527828, FSCU9461384, TCLU9185557, HLXU8497908, HLXU8605535, HLBU1427434, TEMU7716950, TCLU8073233, HLXU8413091, TCLU5976436).

12. Сума доручення (без ПДВ)/інвойс на вартість: 188159,79 євро (Вартість паперу в кожному контейнері: SEGU5813390: 17161,11 євро; HLXU8527828: 17475,54 євро; FSCU9461384: 17538,99 євро; TCLU9185557: 17351,46 євро; HLXU8497908: 17288,01 євро; HLXU8605535: 17372,49 євро; HLBU1427434: 17416,32 євро; TEMU7716950: 17465,67 євро; TCLU8073233: 17182,26 євро; HLXU8413091: 17406,04 євро; TCLU5976436: 14501,90 євро).

13. Особливі умови: доставка вантажу до 12/05/2017.

14. Клас небезпеки вантажу згідно МОПОГ вантаж безпечний; специфічні умови транспортування відсутні.

15. Підписи сторін: Клієнт: ТзОВ ЮнайтедФорест , Експедитор: ТзОВ ТЕК РАС Логістик , підписи уповноважених представників сторін, які засвідчені печатками клієнта і експедитора.

Колегією суддів встановлено, що договір та заявка підписані уповноваженими представниками сторін, їх підписи посвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. 207, 28 ЦК України, є правомірним правочином в силу ст. 204 ЦК України, оскільки перед судом не доведено зворотнього.

За своїми основними та неосновними (другорядними) ознаками, вказаний вище правочин є договором транспортного експедирування.

Слід зазначити, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору транспортно-експедиційних послуг № ИЛ-01/08/2016 від 01.08.2016 р., який за своїми основними та другорядними ознаками є договором транспортного експедирування, за яким ТзОВ ТЕК РАС Логістик виступає експедитором, що організовує виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а ТзОВ Юнайтед Форест клієнтом, що не суперечить приписам ст. 929 ЦК України.

Судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач надав відповідачу послуги транспортного експедирування по перевезенню вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, обумовлені Договором та заявкою № 10 від 13.04.2017 р., однак, як стверджує позивач у позовній заяві, один із контейнерів, а саме: контейнер TEMU7716950 вартістю 17465,67 євро на склад ТзОВ Юнайтед Форест не прибув, про що свідчить акт про нестачу контейнера TEMU7716950.

Слід зазначити, що в матеріалах справи наявний лист-відповідь вих. № 31/18со-48 від 26 вересня 2017 року Приморського відділу поліції в місті ОСОБА_6 управління національної поліції в Одеській області (а.с. 142), з тексту якого вбачається, що: Дійсно, 04.05.2017 р. до Приморського ВМ у м. Одесі ГУНП в Одеській області з заявою звернулось ТзОВ ТЕК РАС Логістик , щодо втрати контейнера TEMU7716950 в порту м. Одеса, що належний ТзОВ Юнайтед Форест .

Дана заява від 04.05.2017 р. внесена в журнал єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за № 15818. ТзОВ ТЕК РАС Логістик визнано потерпілою стороною в кримінальному провадженні № 12017160500002469 від 08.05.2017 р. (а. с. 142).

Також слід зазначити, що з наявного в матеріалах справи акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Т-00000166 від 29.04.2017 р. вбачається, що ТзОВ Юнайтед Форест , заступник директора ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності № 89 від 27.09.2016 р., з одного боку, та представник виконавця ТзОВ ТЕК РАС Логістик директор ОСОБА_4, з іншого боку, склали цей акт про те, що виконавцем по договору № ИЛ-01/08/2016 від 01.08.2016 р. були проведені такі роботи: згідно рахунку № Т-00000168 від 13.05.2017 р. Номер замовлення:

- Вантажно-розвантажувальні роботи в порту: 50955,50 (без ПДВ 20%)

- Транспортно-експедиційні послуги в порту (ТЕО) по маршруту ОСОБА_6 - Клавдиево-Тарасово: 108180,50 (без ПДВ 20%)

- Автотранспортні послуги по маршруту ОСОБА_6 - Клавдиево-Тарасово: 58712,10 (без ПДВ 20%)

- Зберігання в порту: 20246,00 (без ПДВ 20 %)

- Надбавка по фрахту: 11203,00 (не ПДВ)

- Страхування обладнання: 3809,40 (не ПДВ)

- Демередж: 47127,30 (не ПДВ)

- Винагорода експедитора по маршруту ОСОБА_6 - Клавдиево-Тарасово: 56160,50 (без ПДВ 20%)

Коносамент:

HLCUSYD170122140

Контейнер: SEGU5813390

Контейнер: HLXU8527828

Контейнер: FSCU9461384

Контейнер: TCLU9185557

Контейнер: HLXU8497908

Контейнер: HLXU8605535

Контейнер: HLBU1427434

Контейнер: TEMU7716950

Контейнер: TCLU8073233

Контейнер: HLXU8413091

Контейнер: TCLU5976436

Податкова накладна № 47 (29.04.2017) Податкова накладна № 48 (29.04.2017).

Вартість робіт без ПДВ: 356394,30 грн.

ПДВ - 58850,92 грн.

Загальна вартість робіт з ПДВ: 415245,22 грн.

Роботи виконані в повному обсязі. Сторони претензій одна до одної не мають.

З матеріалів справи вбачається, що 19.05.2017р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію вих. № 17/05 від 17.05.2017 р. (а. с. 27-28) щодо відшкодування збитків, завданих втратою вантажу.

Вищезазначену претензію позивача відповідач отримав, що підтверджуєть описом вкладення у цінний лист, фіскальний чек та повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 29, 30), проте останній залишив претензію без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області про стягнення з відповідача 662218,59 грн., з яких 507727,03 грн. - загальна сума втраченого вантажу, 100918,86 грн. - сума сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість, 50772,70 грн. - упущеної вигоди та 2800,00 грн. - вартості послуг митного брокера.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно із ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Як вже було зазначено у цій постанові, на підставі укладеного між сторонами договору між позивачем та відповідачем було підписано заявку на перевезення вантажів № 10 від 13.04.2017р., відповідно до якої відповідач зобов'язався до 12.05.2017р. доставити товар загальною вартістю 188159,79 Євро (без ПДВ/інвойсна вартість).

Адреса завантаження: Melburne/Australia, адреса розвантаження: смт.Клавдієво-Тарасове, вул.Ворошиова, 12-А (Київська область, Україна). Вартість товару контейнеру TEMU7716950 відповідно до підписаної сторонами заявки становить 17465,67 Євро.

В матеріалах справи міститься акт здачі-приймання робіт № 00000166 від 29.04.2017р., що підписаний лише зі сторони відповідача про те, що виконавцем (ТзОВ ТЕК РАС Логістик ) було проведено роботи, зокрема, щодо контейнеру TEMU7716950.

Слід зазначити, що вказаний акт здачі-приймання робіт №00000166 від 29.04.2017р. позивачем не підписано з тих підстав, що контейнер TEMU7716950 на загальну суму 17465,67 Євро, на його адресу експедитором/перевізником не було доставлено.

Враховуючи наведене, позивачем було складено акт про недостачу контейнера TEMU7716950 на загальну суму 17465,67 Євро та листом №17/07 від 17.05.2017р. було надіслано відповідачу для підписання, однак відповіді на вказаний лист позивач не отримав.

Щодо тверджень апелянта, що в матеріалах справи відсутня міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), відмітка якої могла б свідчити про отримання позивачем вантажу - контейнеру TEMU7716950 на загальну суму 17465,67 Євро, щодо якого подавалась вантажно-митна декларація (ВМД) №100110/2017/090801, у зв'язку з тим, що відповідач втратив вказаний контейнер з вантажем, а тому позивачем долучено до матеріалів справи копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) лише щодо 10 інших контейнерів, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи містяться докази сплати податку на додану вартість в розмірі 100918,86 грн. при розмитненні товару, що знаходився в контейнері TEMU7716950. Так, сплата податку в розмірі 100918,86 грн. відображена в митній декларації UA100110/2017/090801 від 29.04.2017р. в графі 47 (код 028, спосіб розрахунку: СП 01).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012р. №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» , яким затверджено «Класифікатор способів розрахунку» , код способу розрахунку 01 (СП 01) означає «сплату митних платежів у безготівковій формі через рахунки, відкриті на ім'я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби» .

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 20.09.2012р. №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій» , яким затверджено «Класифікатор видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами» , код 028 означає «Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» .

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що податок на додану вартість в розмірі 100918,86 грн. був сплачений позивачем при митному оформленні контейнера TEMU7716950.

Також у вказаній митній декларації в графі 23 вказано валютний курс, що становить 28,89063600, а отже в графі 47 декларації вказано вартість контейнеру: 504594,31 грн. (17465,67 x 28,89063600 = 504594,31 грн.).

Слід зазначити, що при митному оформленні контейнера TEMU7716950 було проведено електронне декларування.

Так, відповідно до ч.2 ст.257 Митного кодексу України, електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках.

Частиною 3 ст.257 Митного кодексу України передбачено, що митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Крім того в матеріалах справи міститься рахунок на оплату №Т-00000166 від 29.04.2017р., що підписаний зі сторони відповідача та виставлений позивачу щодо надання послуг по контейнеру TEMU7716950.

Також позивачем долучено до матеріалів справи запит Товариства з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест до СВ Приморського ВП в м. Одеса ГУНП в Одеській області, в якому позивач просить повідомити чи зверталось Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик щодо втрати ним контейнера TEMU7716950, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Юнайтед Форест .

У відповіді Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області 31/18со-48 від 26.09.2017р., що адресована директору Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» вказано, що 04.05.2017р. до Приморського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області із заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕК «РАС Логістик» , щодо втрати контейнера TEMU7716950 в порту м.Одеса, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» . Дана заява від 04.05.2017р. внесена в журнал єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні провадження за №15818. ТзОВ «ТЕК «РАС Логістик» визнано потерпілою стороною в кримінальному провадженні №12017160500002469 від 08.05.2017р.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, які встановлені судом, колегія суддів дійшла висновку, про те, що відповідач прийняв контейнер TEMU7716950 з метою його доставки до місця призначення відповідно до підписаної між сторонами заявки, однак був ним втрачений.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги визначені ст. 193 ГК України.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 934 ЦК України встановлено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 4 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ч.1,2 ст.224 ГК України).

Частина перша статті 225 ГК України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі (ч.1 ст.226 ГК України).

В даному випадку, відповідач втратив контейнер TEMU7716950 (в порту м. Одеса) на загальну суму 17465,67 Євро (504594,31 грн.), який він відповідно до умов договору та підписаної між сторонами заявки, зобов'язався до 12.05.2017 р. доставити до смт. Клавдієво-Тарасове, вул. Ворошилова, 12-А (Київська область, Україна).

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем було понесено витрати, шляхом оплати послуг митного брокера за складання та оформлення ВМД 090801 від 29.04.2017р. в розмірі 2800,00 грн., що підтверджується актом надання послуг №9 від 30.04.2017р. на суму 2800,00 грн., а також платіжним дорученням; 40576 від 18.05.2017р. на суму 2800,00 грн.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, дослідивши наявні в справі матеріали, враховуючи всі викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 507727,03 грн. суми втраченого вантажу, 100918,86 грн. суми сплаченого при розмитненні товару податку на додану вартість та 2800,00 грн. вартості послуг митного брокера підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 50772,70 грн. упущеної вигоди колегія суддів вважає таку вимогу недоведеною, оскільки в матеріалах спарив відсутні будь-які докази, які б підтверджували зазначені обставини.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик , вих. № 27/10 від 27.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/5232/17 від 07.11.2017 р.) відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Станом на час прийняття постанови по справі № 914/1324/17 скаржником не було сплачено судового збору в сумі 10926,61 грн. за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик (79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 47, код ЄДРПОУ 35774697) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 10926,61 грн. за подання апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 12 жовтня 2017 року у справі № 914/1324/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕК РАС Логістик (79018, Львівська обл., м. Львів, вул. Олени Степанівни, буд. 47, код ЄДРПОУ 35774697) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі міста Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 31216206782006 у ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014) судовий збір в сумі 10926,61 грн. за подання апеляційної скарги.

3. Місцевому господарському суду видати наказ.

4. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 15.01.2018 року.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин