Рішення

від 11.10.2017 по справі 921/436/17-г/5

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 жовтня 2017 рокуСправа № 921/436/17-г/5

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрушків Г.З.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна", вул.Ізюмська, 5, м.Київ, 03039

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул.Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль, 46027

про стягнення 6 332 664,22 грн.

За участю представників від:

Позивача: Семеняка Вадим Володимирович - представник (довіреність №78 від 21.04.2017)

Бойко Валерій Григорович - керівник

Відповідача: Кубрак Жанна Борисівна - представник (довіреність №16/08/17 від 16.08.2017).

Суть справи:

В розпочатому судовому засіданні представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина" 6 332 664,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем, укладеного між ними (Товариством з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина") умов Договору зберігання №27-04/15 від 27.04.2015, а саме щодо не повернення на вимогу позивача частини майна (засоби захисту рослин), яке перебувало на зберіганні у відповідача, а тому позивач, посилаючись на вимоги ст..225 ГК України, ст.ст. 936, 951 ЦК України, просить стягнути з відповідача компенсацію у розмірі вартості залишку майна в сумі 5 277 220грн.18коп., яка (сума компенсації) з урахуванням ст. ст. 187, 188 Податкового кодексу, згідно яких на суму вартості неповернутого товару у платника виникають податкові зобов'язання по податку на додану вартість по першій події : на дату оформлення акта списання неповернутого товару, або на дату отримання оплати за неповернуте майно, тобто з урахуванням податкового зобов'язання складає 6 332 664,22 грн . При цьому позивач також посилається на ст..951 ЦК України - відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві та ст..225 ГК України, п.1 якої встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого , або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Ухвалою господарського суду від 19.07.2017 порушено провадження у даній справі та розгляд справи призначено на 07.08.2017 на 11год. 00хв.

В подальшому розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду та в судовому засіданні оголошувалася перерва, в порядку ст..77 ГПК України, з 02.10.2017 до 14год.30хв. 11.10.2017..

Відповідач у запереченнях проти позову (лист без номера від 18.08.2017), з позовними вимогами ТОВ "ДВА АГРО Україна" не погоджується, вважає, що позов задоволенню не підлягає, посилаючись на те, що кількість майна, що перебуває на зберіганні у ТОВ "Агроцентр-Галичина" та є предметом позовних вимог не відповідає дійсним обставинам справи і відповідно сума стягнення є необґрунтованою. Зазначене відповідач обґрунтовує тим, що відносини з позивачем виникли не тільки із Договору зберігання, а із того, що ТзОВ "Агроцентр Галичина" був та є дистриб'ютором Позивача, у зв'язку з чим товар, що був предметом договору зберігання, зі складу, на якому він зберігався, іноді відвантажувався по договору купівлі-продажу, а за нього Позивачем виставлялись рахунки на оплату і не завжди таке відвантаження оформлялося актом здачі-передачі майна, у зв'язку з чим і виникли розбіжності в кількості товару, зазначеної позивачем в позовній заяві і тою, яка значиться в бухгалтерському обліку та знаходиться на зберіганні товариства (відповідача), в підтвердження викладеного відповідач посилається на наданий йому позивачем акт звірки залишків майна за договором №27-04/15 від 27.04.2015 станом на 12 квітня 2017 року , підписаний позивачем та завірений його печаткою , розпорядження ТОВ "ДВА АГРО Україна" від 06.09.2016 вих.№223, Бухгалтерську довідку ТОВ "Агроцентр-Галичина" від 06.09.2016 вих. №189 , копії яких долучив до матеріалів справи.

Разом з цим, відповідач у додаткових письмових поясненнях (лист без номера та без дати (вхідний №17708 від 27.09.2017)) зазначив, що розмір компенсації за неповернуте зі зберігання майно становить 922924,04грн , посилаючись при цьому на те, що 06.09.2016 позивачем було видано розпорядження №223, яким останній зобов'язував відповідача повернути йому залишки Майна, які перебували у Відповідача відповідно до Договору зберігання, в свою чергу ТОВ Агроцентр-Гальчина 12.09.2016 надіслало ТОВ ДВА АГРО Україна листа в якому просило дозволу на повернення лише частини майна, а іншу частину ТОВ Агроцентр-Галичина просило передати йому у власність згідно Договору поставки №27-04/1-30/70, в свою чергу ТОВ ДВА АГРО Україна погодилось задовольнити прохання відповідача та 20.09.2016 ТОВ Агроцентр-Галичина був виставлений рахунок на частину майна, таким чином на зберіганні у відповідача залишилось майно на суму 108771,95дол.США, що за офіційним курсом НБУ станом на час подачі позовної заяви становить 922924,04грн., при цьому на думку відповідача еквівалент у гривні повинен розраховуватися саме за офіційним курсом НБУ станом на момент подання позову, оскільки умовами договору не передбачений порядок визначення курсу долара США для розрахунку компенсації Поклажодацю , а визначений лише для розрахунку компенсації Зберігачу . Також відповідач у додаткових письмових поясненнях зазначив що умови договору зберігання не визначають обов'язку Зберігача виконувати податкові зобов'язання Покдажодавця , в тому числі і обов'язок Поклажодавця сплачувати податок на додану вартість.

Позивач у поясненнях (лист без номера та без дати (вхідний №17889 від 02.09.2017)) зазначив, що компенсація вартості майна та порядок визначення її розміру передбачені умовами договору , а саме п. 5.1 договору зберігання. Також позивач зазначив, що оскільки компенсація товару, відповідно до податкового законодавства відноситься до реалізації товару (ст. ст. 187, 188 Податкового кодексу України), то у позивача виникає безальтернативне податкове зобов'язання (нарахування сплата ПДВ у розмірі 20% від суми компенсації), а у відповідача виникає податковий кредит (зарахування в подальші звітні періоди при сплаті ПДВ до бюджету, або компенсації суми ПДВ Державою з бюджету). Та зазначив, що відповідно до ч.4 ст. 17 ГК України, податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності, таким чином позивач вважає, що позовні вимоги про стягнення компенсації з урахуванням ПДВ є правомірними.

В судому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, а також підтримали подані позивачем додаткові письмові пояснення (лист без номера від 11.10.2017 (вхідний №18476 )), згідно яких позивач зазначив, що розпорядження №223 від 06.09.2016, на яке посилається відповідач у запереченні на позов, як на доказ залишку майна на зберіганні, підтверджує лише вказівку позивача на повернення частини майна, що знаходиться на зберіганні у відповідача, і не є підтвердженням загального залишку майна згідно договору та актів приймання передачі майна. Також позивач у додаткових поясненнях зазначив, що твердження відповідача, про те, що нібито позивач погодився задовольнити прохання відповідача, наведене у листі №202 від 12.09.2016, передати у власність іншу частину майна на умовах договору поставки є неправдивими, посилаючись на лист від 14.09.2016 №228, адресований відповідачу, в якому позивач повідомив, що він не дав згоду на запропоновані в листі умови про відпуск товару згідно договору поставки, у зв'язку з порушенням розрахунків по ньому, а тому позивачем було виставлено відповідачу рахунок №262 від 20.09.2016 на 100% оплату компенсації частини майна, що не було передано на підставі розпорядження №223 від 06.09.2016 на суму 3268616,04грн., який так і не був оплачений відповідачем. Щодо посилання відповідача на акт звірки розрахунків між сторонами за договором №7-04/15 від 27.04.2015 станом на 12.04.2017 року, то позивач вважає їх безпідставними, стверджуючи, що даний акт складений помилково та не був визнаний та підписаний самим відповідачем. окрім того, відповідно до ст..9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а акт звірки не є таким документом. Крім того, представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо тверджень відповідача про те, що умовами договору не передбачений порядок визначення курсу долара США для розрахунку компенсації Поклажодацю , а визначений лише для розрахунку компенсації Зберігачу ., а саме представник позивача зазначив, що визначений п.5.1. договору зберігання порядок визначення курсу долара США передбачений саме для розрахунку компенсації, яку повинен сплатити Зберігач Поклажодавцю, у зв'язку з невиконанням зобов'язання за договором поставки, щодо повернення майна зі зберігання на першу письмову вимогу Поклажодавця, а сплата компенсації Зберігачу взагалі не передбачена умовами договору зберігання.

Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченнях на позов та у додаткових письмових поясненнях, а також підтримав подані відповідачем додаткові письмові пояснення (лист без номера від 09.10.2017 (вхідний №18324)), згідно яких відповідач, посилаючись на ст. 32 ГПК України, зазначив, що в даній справі фактом є те, що залишок майна за договором зберігання не перевищує кількості зазначеної в акті звірки залишків майна між ТОВ ДВА АГРО Україна та ТОВ Агроцетр-Галичина за договором №27-04/15 від 27.04.2015 станом на 12.04.2017 та вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки розмір компенсації за неповернуте зі зберігання майно з врахуванням кількості залишку майна, зазначеної в акті звірки та ціни майна, зазначеної в Додатку №1 до договору , на думку відповідача, становить 2825585,47грн. а не 6332664,22грн.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу у відповідності до ст. 81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

- 27 квітня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю ДВА АГРО Україна ( в подальшому Поклажодавець / позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина (в подальшому Зберігач /відповідач по справі) укладено договір зберігання №27-04/15 (далі - договір), відповідно до умов якого, предметом договору є зобов'язання Зберігача за плату зберігати засоби захисту рослин (в подальшому Майно), передані йому Поклажодавцем, і повергнути це Майно у цілковитій схоронності. На складах Зберігача може зберігатися Майно, вказане в Додатку №1 до цього договору (п. 1.1 договору).

- Відповідно до п 2.6. договору, майно передається на відповідальне зберігання без права використання його у господарській діяльності Зберігача .

- Документом, що підтверджує факт передачі Майна на відповідальне зберігання, є Акт здачі-приймання майна на відповідальне зберігання та/або накладна (п. 2.7. договору).

- зняття Майна з відповідального зберігання ( для передачі права власності Майна Покупцю , згідно укладених Поклажодавцем та Покупцем договорів поставки, відбувається шляхом надання Поклажодавцем Зберігачу розпорядження на зняття Майна з відповідального зберігання. Форму розпорядження встановлює Поклажодавець (п.2.8 договору).

- п. 2.9 договору, сторони встановили, що. Зберігач здійснює відпуск Майна представнику Покупця на підставі заповненої довіреності та письмового розпорядження Поклажодавця. При цьому Зберігач видає представнику Покупця один примірник накладної, в якій Зберігач проставляє свій підпис навпроти реквізиту Відпустив та забезпечує обов'язкове здійснення представником Покупця підпису навпроти реквізиту Отримав . Другий примірник накладної з відповідального зберігання, разом з довіреністю, надається Поклажодавцю , а третій примірник - залишається в якості звітного (виправдувального) документа у Зберігача .

- Згідно п.п. 3.2.6. договору Зберігач зобов'язаний повернути Майно впродовж трьох діб, на першу письмову вимогу Поклажодавця якщо строк зберігання не закінчився.

- Пунктом 5.1 договору встановлено, що якщо Зберігач по першій письмовій вимозі Поклажодавця не повертає в повному обсязі Майно, здане на зберігання, то він зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання письмової вимоги про повернення Майна, перерахувати на поточний рахунок Поклажодавця компенсацію у розмірі залишку Майна, який не може бути повернутий, за цінами не нижче вказаних у Додатку №1 до цього Договору. Компенсація у гривні, що підлягає сплаті Зберігачу на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента і іноземній валюті вказаній в договорі, на курс продажу цієї валюти публічного акціонерного товариства УКРСИББАНК . Під безготівковим курсом продажу долара США публічного акціонерного товариства УКРСИББАНК розуміють курс продажу, на дату виписки рахунку, який щоденно розміщується на офіційному сайні ПАТ УКРСИББАНК за адресою: http://kurs.com.ua.ukrsibbankn станом на 15.00 попереднього перед виставленням рахунку дня, в який буде здійснена фактична сплата Покупцем ціни договору (її неоплаченої частини).

Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами, діє впродовж одного року від дати підписання обома сторонами, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по даному договору ( п. 6.1. договору).

Як передбачено ч. 1 ст. 936 ЦК України , за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з ч. 1 ст. 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, позивач відповідно до умов договору по актах здачі-приймання майна, а саме: Акт №1 від 28.04.2015, №2 від 30.04.2015, №3 від 02.06.2015, №4 від 03.07.2015, №10 від 18.07.2016, №11 від 18.08.2016, №12 від 09.09.2016 та № 13 від 13.09.2016 (належним чином засвідчені копії актів знаходяться в матеріалах справи) передав, а відповідач прийняв на зберігання товар в кількості та згідно переліку, зазначеного в даних актах, на загальну суму 243086,48 дол. США . Дані акти підписані представниками сторін та завірені печатками товариств.

В подальшому, відповідно до актів здачі-приймання майна, а саме: №5 від 28.07.2015, №6 від 08.04.2015, №7 від 12.04, 2016, №8 від 19.04.2016, №9 від 01.06.2015, та №14 від 14.09.2016, які підписані представниками сторін та завірені печатками товариств, відповідач повернув позивачу зі зберігання товар в кількості та згідно переліку, зазначеного в даних актах. на загальну суму 40897,00 доларів США (належним чином засвідчені копії актів знаходяться в матеріалах справи).

З наведеного слідує, що на зберіганні в Товариства з обмеженою відповідальністю Агроцентр-Галичина залишилось майно, передане на зберігання позивачем, на загальну суму 202189,48 дол. США.

24 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача з Вимогою №114 про повернення майна за договором зберігання №27-04/15 від 27.04.2015, в якій зазначив, що частина майна (товару) на суму 40879 дол. США повернута зі зберігання, а відтак на зберіганні у відповідача залишилось майно (зазначивши перелік майна та його кількість) на загальну суму 202189,48 дол. США, яке просить повернути йому (майно на загальну суму 202189,48 дол. США) та повідомити про час і строки та порядок отримання належного Поклажодавцю майна. Дана вимога отримана відповідачем 31.05.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Оскільки, за твердження позивача, відповідач своїх зобов'язань за договором щодо повернення на вимогу позивача (вищезазначений лист №114 від 24.05.2017) майна (товару) не виконав, позивачем 19.06.2017 на адресу відповідача (Зберігача за договором) направлена Вимога №138 про сплату у відповідності до п.5.1 договору компенсації за неповернутий на вимогу Поклажодавця товар, яка складає 5277220,18грн. (202189,48 дол. США (вартість неповернутого майна) *26.10 (безготівковий курс продажу долара США публічного акціонерного товариства УКРСИББАНК розуміють курс продажу, на дату виписки рахунку, який щоденно розміщується на офіційному сайті ПАТ УКРСИББАНК за адресою: http://kurs.com.ua.ukrsib bank станом на 15.00 попереднього перед виставленням рахунку ), а з врахуванням податкового зобов'язання з ПДВ (ст..ст.187,188 Податкового кодексу України) розмір такої компенсації складає 6332664,22 грн . Окрім того позивач направив і на адресу відповідача Рахунок на оплату №169 від 16 червня 2017 року з зазначенням переліку та кількості майна на суму 5 277 220,18грн з врахуванням ПДВ 1 055 444,04грн., а всього на суму 6 322 664,22грн. Дані Вимога та Рахунок отримані віповідачем 22.06.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (належним засвідчена копія Вимоги, Рахунку та докази їх направлення та одержання знаходяться в матеріалах справи).

Позивач стверджує, що відповідач і дану вимогу залишив без реагування та виконання.

Відповідач на день розгляду справи належних і допустимих доказів, які б свідчили про повернення із зберігання відповідачу (на його вимогу) належного йому майна чи про оплату компенсації вартості неповернутого у встановлені договором строки майна, згідно п. 5.1. договору зберігання, розмір якої (компенсації), згідно здійсненого судом арифметичного підрахунку, а саме: 202189,48 дол. США (вартість неповернутого відповідачем майна) *26.10 (безготівковий курс продажу долара США публічного акціонерного товариства УКРСИББАНК станом 15.06.2016 (день попереднього перед виставленням рахунку (п.5.1 договору)), становить 5277145,43грн . суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 5277145,43грн.

При цьому судом не прийняті до уваги твердження відповідача про те, що розмір компенсації позивачем розрахований на більшу кількість майна ніж та, яка знаходиться у відповідача на зберіганні за договором зберігання, посилаючись на те, що позивачем при визначені розміру компенсації за неповернуте майно не враховано, що на прохання відповідача, викладене в листі №202 від 12.09.2016, позивач погодився передати відповідачу у власність згідно Договору поставки 27-04/1-30/70 частину майна, яке знаходилося на зберіганні за договором зберігання та 20.09.2016 виставив відповідачу рахунок на оплату на таку частину майна, а також не врахований підписаний самим позивачем акт звірки залишків майна між ТОВ ДВА АГРО Україна та ТОВ Агроцетр-Галичина за договором №27-04/15 від 27.04.2015 станом на 12.04.2017, оскільки всупереч вимог ст..ст.33,34 ГПК України, такі твердження відповідача не підтверджені належними і допустимими доказами в розумінні вищезазначених умов п.2.9 договору зберігання та вимог ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, а саме первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції такої, як передача майна, яке знаходилося на зберіганні за договором зберігання, у власність відповідача за договором поставки (накладні, довіреності), а акт звірки залишків майна не є документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, тобто первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Окрім того, такі твердження відповідача заперечуються позивачем. При цьому слід зазначити, що розрахований відповідачем розмір компенсації, який за його твердженням підлягає оплаті позивачу відповідно до договору зберігання, у додаткових письмових поясненнях (лист без номера та без дати (вхідний №17708 від 27.09.2017) в сумі 922 924,04грн . та в додаткових письмових поясненнях ( лист б/н від 09.10.2017 (вх..№18324 від 09.10.2017)) в сумі 2 825 585,47грн . є взаємно суперечливим, що свідчить про те, що твердження відповідач, викладені в зазначених письмових поясненнях не підтверджені первинними документами, які є підставою для бухгалтерського обліку і відповідно не спростовують тверджень позивача щодо кількості товару, який знаходиться на зберіганні у відповідача відповідно до договору зберігання..

Щодо тверджень відповідача про те, що умовами договору зберігання не визначений порядок визначення курсу долара США для розрахунку компенсації Поклажодавцю , а визначений лише для розрахунку компенсації Зберігачу , а тому у відповідності до ст..533 ЦК України сума компенсації визначається за офіційним курсом, встановленим НБУ, судом оцінюється критично, оскільки із змісту п.5.1 договору зберігання, умовами якого встановлений порядок визначення курсу долара для розрахунку компенсації, слідує, що компенсація вартості залишку майна, який не може бути повернутий Зберігачем Поклажодавцю, виплачується останньому саме Зберігачем , а не навпаки.

За даних обставин, та відповідно до вимог ст.ст. 509 , 525 , 526 , 530 , 554 , 625 Цивільного кодексу України , ст.ст. 173 , 193 ГК України та ст.ст. 33 , 34 ГПК України позов в частині стягнення. 5277145,43рн. компенсації підлягає до задоволення як такий, що підтверджений матеріалами справи та обґрунтовано заявлений і не спростований відповідачем належними і допустимими доказами. І відповідно позовні вимоги в частині стягнення 74,75грн. компенсації, заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 1055444,04 грн. податкового зобов'язання з ПДВ, в обґрунтування яких позивач посилається на те, що оскільки компенсація товару, відповідно до податкового законодавства відноситься до реалізації товару (ст. ст. 187, 188 Податкового кодексу України), то у позивача виникає безальтернативне податкове зобов'язання (нарахування сплата ПДВ у розмірі 20% від суми компенсації), то такі задоволенню не підлягають з огляду на те, що умовами укладеного між сторонами договору зберігання не встановлений обов'язок відповідача (Зберігача за договором) виконувати податкові зобов'язання позивача (Поклажодавця за договором). Окрім того, нараховані позивачем вищезазначені податкові зобов'язання з ПДВ не можна розцінювати як збитки, оскільки позивач при їх нарахуванні, не навів жодних обґрунтованих доводів та не надав жодних переконливих доказів на підтвердження того, що внаслідок неповернення відповідачем товару згідно договору зберігання, позивачем були фактично понесені витрати внаслідок чого позивач зазнав збитків в сумі 1055444,04 грн., тобто такі нарахування не відповідають вимогам ст.22 Цивільного кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України

Судовий збір у відповідності до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача у справі пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроцентр-Галичина", вул.Кривоноса, 2-Б, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 37556849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВА АГРО Україна", вул.Ізюмська, 5, м.Київ, (код ЄДРПОУ 38454264) 5277145грн.43коп. компенсації, 79157грн.18коп. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті позову - відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 25 жовтня 2017р.

Суддя Г.З. Андрушків