Постанова

від 24.10.2017 по справі 904/10246/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017 року Справа № 904/10246/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник ( дов. від 04.09.2017 р. № 02 )

від відповідача: ОСОБА_2 - представник ( дов. від 11.01.2017 р. № 52-16/09 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства

"ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

на рішення у господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 р. у справі

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІТОБА",

м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства

"ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ",

м. Кривий Ріг

про стягнення 18 244 743,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНІТОБА" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення 18 244 743,87 грн. в рахунок погашення заборгованості за простими векселями: АА 0103601 від 17.08.2007 на суму 40 580,70 грн.; АА 0103602 від 23.08.2007 на суму 164 204,42 грн.; АА 0103603 від 13.08.2007 на суму 38 729,00 грн.; АА 0103604 від 12.09.2007 на суму 678 006,00 грн.; АА 0103605 від 13.08.2007 на суму 760 761,92 грн.; АА 0103606 від 03.09.2007 на суму 117 885,38 грн.; АА 0103632 від 09.10.2007 на суму 2 668 946,10 грн.; АА 0103633 від 09.10.2007 на суму 12 355 970,44 грн.; АА 0103637 від 11.10.2007 на суму 331 343,52 грн.; АА 0103649 від 02.11.2007 на суму 60 590,40 грн.; АА 0103650 від 02.11.2007 на суму 170 014,89 грн.; АА 0651736 від 02.11.2007 на суму 161 999,80 грн.; АА 0651737 від 02.11.2007 на суму 278 329,60 грн.; АА 0651738 від 02.11.2007 на суму 92 730,00 грн.; АА 0651739 від 07.11.2007 на суму 324 651,70 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 р. зупинено провадження по справі № 904/10246/14 зупинялося до набрання законної сили судовими рішеннями по справам № № 904/228/15, 904/226/15, 904/225/15, 904/235/15, 904/227/15, 904/236/15, 904/224/15, 904/231/15 про визнання спірних простих векселів у кількості 15 шт. такими, що не підлягають виконанню в частині зобов'язання сплатити суму грошових коштів у розмірі 18 244 743,87 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 р. ( суддя Золотарьова Я. С. ) у справі № 904/10246/14 позов задоволено частково - стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНІТОБА" - 15 906 436,60 грн. заборгованості за простими. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги Публічне акціонерне товариство "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" посилається на те, що при винесенні рішення господарський суд Дніпропетровської області дійшов неправомірного та необгрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ТОВ Манітоба . З огляду на те, що підставою винесення рішення стало неправильне застосування господарським судом до спірних правовідносин приписів ст. ст. 203, 215, 216, 241 ЦК України, ч. 3 ст. 5 Закону України Про обіг векселів в Україні та незастосування положень ст. ст. 2, 76 Уніфікованого Закону.

Водночас, на думку Скаржника, господарським судом Дніпропетровської області повністю залишено поза увагою доводи Відповідача відносно того, що всі векселі, які є підставами позову, містять в собі ознаки недійсності. Так, відповідно до п. 9.3.6. Статуту ПАТ ПІВДГЗК , в редакції від 17.03.2006 р. чинній на момент видачі спірного векселя, прийняття рішень про випуск векселів належить до компетенції Правління Товариства. Рішення Правління ПАТ ПІВДГЗК щодо видачі спірних векселів мало прийматися у письмовій формі, з оформленням відповідного протоколу, але жодного рішення Правління ПАТ ПІВДГЗК , про випуск векселів не приймалось. Відповідно, особи, які підписували вищезазначені векселі, діяли з перевищенням повноважень, порушуючи вимоги Статуту та Положення про Правління ПАТ ПІВДГЗК , які діяли у відповідний період.

При цьому Скаржник зазначає, що наслідки дій представника, який під час підписання векселя діяв з перевищенням повноважень передбачені у ст. 8 Уніфікованого закону, відповідно до якої, кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження. З вказаного слідує, що у випадку підписання векселя представником, який не був належним чином уповноважений на це юридичною особою, для такої юридичної особи не виникає зобов'язань по цьому векселю. Відтак вищезазначені обставини вказують на те, що у Відповідача було відсутню волевиявлення щодо видачі векселів, які є підставами для стягнення заборгованості та відсутнє волевиявлення в частині подальшої сплати коштів за вказаними векселями.

Скаржник наголошує на тому, що однією із визначальних ознак недійсності векселю є відсутність волевиявлення у особи щодо видачі векселю, а зобов'язання сплатити грошові кошти за вексельними зобов'язаннями не відповідають її внутрішній волі.

Крім того, господарським судом не досліджено порядок пред'явлення векселю до оплати. У ПАТ ПІВДГЗК відсутні відомості про пред'явлення ТОВ Манітоба векселів за місцем платежу, зазначеному в них. З викладеного випливає, що пред'явлення ТОВ Манітоба векселів до оплати за адресою платника (ПАТ ПІВДГЗК ) не відповідає нормам законодавства, що регулює обіг векселів в Україні.

Також, Скаржник вважає, що господарським судом Дніпропетровської області порушено норми процесуального права, а саме ст. 79 ГПК України. Так, ПАТ ПІВДГЗК подано до господарського суду Дніпропетровської області позовні заяви про визнання спірних векселів у кількості 15 штук недійсними. Ухвалами господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження та прийнято позовні заяви про визнання векселів недійсними до розгляду. Відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 904/10246/14 до вирішення пов'язаних з нею інших справ, але господарський суд під час розгляду клопотання не з'ясував обставин, як пов'язана справа № 904/10246/14 із вказаними, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи. Так, з'ясовуючи обставини стосовно подальшого схвалення товариством видачі векселів та їх підписання заступником голови правління та головним бухгалтером ПАТ "ПівдГЗК", судами трьох інстанцій у справах № 904/235/15, № 904/227/15, № 904/224/15 було встановлено, що дані векселі були видані на підставі відповідних ухвал господарського суду Дніпропетровської області про затвердження мирових угод, укладених між ВАТ "ПівдГЗК" та рядом підприємств, перед якими ВАТ "ПівдГЗК» мало заборгованості. Зазначені мирові угоди з боку ВАТ "ПівдГЗК" підписані були Головою правління товариства та скріплені печаткою.

Позивач посилається на те, що 12.12.2013 р. ТОВ МАНІТОБА , як чинний векселедержатель, надіслало до ПАТ Південний гірничо-збагачувальний комбінат офіційний лист № 61 з вимогою оплати вказаних Векселів разом із актом пред'явлення векселів до оплати, в якому зазначало, що оплату за даними векселями необхідно зробити до 20.12.2013 р., проте оплата за ними здійснена не була.

Позивач вважає, що господарський суд об'єктивно, повно і всебічно дослідив всі обставини по справі № 904/10246/14 та відповідно до чинного законодавства і обставин справи відмовив Відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у у даній справі.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача ОСОБА_3 у складі колегії суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2017 р. у справі № 904/10246/14, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд справи призначено на 03.10.2017 р.

У зв'язку із клопотанням представника Відповідача - ОСОБА_4 ( був присутній у судовому засіданні ) про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи, судом по справі оголошувалася перерва з 03.10.2017 р. по 24.10.2017 р.

У судовому засіданні 24.10.2017 р. представником Відповідача - ОСОБА_2 були надані клопотання:

- про відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи та продовження строку розгляду справи;

- про зупинення провадження у справі № 904/10246/14 за апеляційною скаргою ПАТ ПІВДГЗК на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 р. у вказаній справі. Клопотання про зупинення обгрунтоване тим, що ПАТ ПІВДГЗК подано до господарського суду Дніпропетровської області позовні заяви про визнання спірних векселів недійсними. Вказані позовні ааяви прийняті до розгляду господарським судом і їм присвоєні єдині уніфіковані номери справ № 904/7679/17, № 904/7672/17, № 904/7674/17, № 904/8378/17. В разі визнання векселів недійсними буде відсутня підстава для задоволення позову ТОВ МАНІТОБА до ПАТ ПІВДГЗК про стягнення заборгованості.

Представник Позивача заперечував проти задоволення клопотання Відповідача про чергове зупинення провадження по справі, посилаючись на те, що Відповідач таким чином намагається затягнути судовий процес.

Розглянувши клопотання Скаржника про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Дніпропетровської області справ про визнання недійсними векселів, стягнення за яким є предметом спору по даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, роз'яснено, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ, згідно вказаного роз'яснення, полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Зі змісту та суті ст. 79 ГПК України, з урахуванням вищезазначеного роз'яснення, вбачається що для зупинення провадження у справі відповідно до приписів її частини першої повинні мати місце одночасно дві обставини (два чинника), а саме пов'язаність справ і неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи.

З доданих Скаржником до клопотання копій ухвал господарського суду Дніпропетровської області вбачається, що цим судом порушено провадження у справах № 904/7679/17, № 904/7672/17, № 904/7674/17, № 904/8378/17 про визнання недійсними векселів. Вказані обставини свідчать, що ця справа та зазначені Скаржником в клопотанні справи пов'язані між собою.

Однак на переконання колегії суддів розгляд господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/10246/14 не унеможливлює розгляду апеляційної скарги по даній справи, оскільки суд може прийняти рішення по цій справі не очікуючи результатів розгляду вказаних справ.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги тривалий час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, яка вже зупиняла провадження у справі з інших підстав, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 79 ГПК України, для зупинення апеляційного провадження по цієї справи відсутні, а тому клопотання Скаржника не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання Скаржника про чергове відкладення розгляду справи для ознайомлення з матеріалами справи іншого представника та у зв'язку з цим продовження строку розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікована Україною 17.07.1997 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи тривалий час розгляду справи, а також те, що апеляційний суд вже відкладав розгляд апеляційної скарги за клопотанням представника Відповідача для ознайомлення з матеріалами справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Відповідача про повторне відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 24.10.2017 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.03.2005 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІТОБА" ( Комітент ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Сток-Сервіс" ( Комісіонер ) було укладено Договір на комісійне обслуговування № К-56-05 ( а. с. 9-11 т. 1), відповідно до п. 1.1. якого, Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов'язання від свого імені та за рахунок Комітента надавати останьому посередницькі послуги по купівлі, продажу, обміну цінних паперів та інші послуги, пов'язані з обігом цінних паперів ( далі-послуги ), на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору на комісійне обслуговування, Комісіонер надає послуги відповідно до доручень Комітента ( доручення, замовлення ). Доручення ( замовлення ) оформлюється сторонами у формі додатків до цього договору, в яких узгоджується всі істотні умови вчинення угод з цінними паперами, а також розмір комісійної винагороди.

На виконання умов договору та відповідно до разових замовлень ( а. с. 12, 16,20, 23, 28, 32, 36, 40 т. 1 ), Комітент доручив, а Комісіонер зобов'язався купити прості векселі ВАТ "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013 р., а саме: АА 0103601 від 17.08.2007 на суму 40 580,70 грн.; АА 0103602 від 23.08.2007 на суму 164 204,42 грн.; АА 0103603 від 13.08.2007 на суму 38 729,00 грн.; АА 0103604 від 12.09.2007 на суму 678 006,00 грн.; АА 0103605 від 13.08.2007 на суму 760 761,92 грн.; АА 0103606 від 03.09.2007 на суму 117 885,38 грн.; АА 0103632 від 09.10.2007 на суму 2 668 946,10 грн.; АА 0103633 від 09.10.2007 на суму 12 355 970,44 грн.; АА 0103637 від 11.10.2007 на суму 331 343,52 грн.; АА 0103649 від 02.11.2007 на суму 60 590,40 грн.; АА 0103650 від 02.11.2007 на суму 170 014,89 грн.; АА 0651736 від 02.11.2007 на суму 161 999,80 грн.; АА 0651737 від 02.11.2007 на суму 278 329,60 грн.; АА 0651738 від 02.11.2007 на суму 92 730,00 грн.; АА 0651739 від 07.11.2007 на суму 324 651,70 грн.

Відповідно актів прийому-передачі векселів, Комісіонер передав, а Комітент отримав вищевказані прості векселі на загальну суму 18 244 743,87 грн., копії яких містяться в матеріалах справи ( а. с. 44-58 т. 1 ).

Як зазначено в рішенні суду, оригінали векселів були досліджені судом першої інстанції у судовому засіданні 07.08.2017 р.

12.12.2013 р. Позивач направив на адресу Відповідача листа № 61, яким повідомив про те, що ТОВ "МАНІТОБА" є векселедержателем простих веселів ( згідно переліку ), які видані ВАТ "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" та акт пред'явлення векселів до платежу разом із копіями векселів ( а. с. 59-65 т. 1 ).

Вказаний лист було отримано Відповідачем 16.12.2013 р., але залишено Відповідачем без відповіді та без задоволення.

Несплата Відповідачем векселів і є причиною виникнення цього спору.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Відповідач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовними заявами про визнання спірних простих векселів у кількості 15 шт. такими, що не підлягають виконанню в частині зобов'язання сплатити суму грошових коштів у розмірі 18 244 743,87 грн.

За результатами розгляду вищевказаних позовів було прийнято наступні рішення, які набрали законної сили та є остаточними:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2015 р. у справі № 904/228/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2015, припинено провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропромснаб"; визнано таким, що не підлягає виконанню, вексель серії АА № 0103601 в частині зобов'язань Позивача сплатити за векселем суму грошових коштів в розмірі 40 580,70 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропромснаб" чи його наказу у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 р. у справі № 904/226/15, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2015 р., позов задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню вексель серії АА № 0103602 в частині зобов'язань щодо сплатити за цим векселем суми грошових коштів у розмірі 164 204,42 грн. на користь ТОВ ПМТП "Спецснаб" чи його наказу зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2015 р. у справі № 904/225/15 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 р., позов задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню вексель серії АА 0103603 в частині зобов'язання публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» ( векселедавець ) сплатити суму грошових коштів в розмірі 38 729 грн. на користь дочірнього підприємства "Криворізька шляхова машинна станція" відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" чи його наказу у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013 р. Визнано таким, що не підлягає виконанню вексель серії АА 0103604 в частині зобов'язання публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (векселедавець) сплатити суму грошових коштів в розмірі 678 006 грн. на користь дочірнього підприємства "Криворізька шляхова машинна станція" відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" чи його наказу у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013 р. Визнано таким, що не підлягає виконанню вексель серії АА 0103605 в частині зобов'язання публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (векселедавець) сплатити суму грошових коштів в розмірі 760 761,92 грн. на користь дочірнього підприємства "Криворізька шляхова машинна станція" відкритого акціонерного товариства "Трест Укрремшляхчормет" чи його наказу у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.03.2015 р. у справі № 904/236/15 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 р., позов ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» задоволено повністю. Визнано таким, що не підлягає виконанню, вексель серії АА 0103637 в частині зобов'язань публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» сплатити за цим векселем суму грошових коштів у розмірі 331 343,52 грн. на користь ТОВ "Аюспромсервіс" чи його наказу зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2015 р. у справі № 904/231/15 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2015 р., позов задоволено; визнано таким, що не підлягає виконанню вексель серії АА № 0651739 в частині зобов'язань щодо сплатити за цим векселем суми грошових коштів в розмірі 324 651 грн.70 коп. на користь ТОВ "Енерготех" чи його наказу зі строком платежу за пред'явленням, але не раніше 01.01.2013 р.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» по вказаним справам, суди виходили з того, що рішення про випуск спірних векселів повноважним органом управління ПАТ "ПІВДГЗК", а саме його правлінням, не приймалось, а особи, які здійснили його видачу ( підписали від імені ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» ) діяли з перевищенням наданих їм повноважень.

Також, рішеннями господарського суду у справах № 904/235/15, № 904/227/15, № 904/224/15, відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання такими, що не підлягають виконанню векселів серії АА 0103606 від 03.09.2007 на суму 117 885,38 грн.; АА 0103632 від 09.10.2007 на суму 2 668 946,10 грн.; АА 0103633 від 09.10.2007 на суму 12 355 970,44 грн.; АА 0103649 від 02.11.2007 на суму 60 590,40 грн.; АА 0103650 від 02.11.2007 на суму 170 014,89 грн.; АА 0651736 від 02.11.2007 на суму 161 999,80 грн.; АА 0651737 від 02.11.2007 на суму 278 329,60 грн.; АА 0651738 від 02.11.2007 на суму 92 730,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПАТ "ПІВДГЗК", суди виходили з того, що спірні векселі були підписані не уповноваженою на це особою ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", але в подальшому товариством було схвалено правочини щодо видачі спірних векселів.

Європейський Суд з прав людини у п. 31 свого рішення "Лізанець проти України" вказує, що право на справедливий суд, як це гарантує п. 1 статті 6 Конвенції (995 004), має тлумачитись у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує, окрім іншого, принцип верховенства права частиною спільної спадщини договірних держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який полягає, inter alia, у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania, № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999 - VII ).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції - обставини щодо видачі спірних веселів, не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Станом на час розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідач не надав суду доказів в підтвердження сплати заборгованості за простими векселями серії АА 0103606 від 03.09.2007 на суму 117 885,38 грн.; АА 0103632 від 09.10.2007 на суму 2 668 946,10 грн.; АА 0103633 від 09.10.2007 на суму 12 355 970,44 грн.; АА 0103649 від 02.11.2007 на суму 60 590,40 грн.; АА 0103650 від 02.11.2007 на суму 170 014,89 грн.; АА 0651736 від 02.11.2007 на суму 161 999,80 грн.; АА 0651737 від 02.11.2007 на суму 278 329,60 грн.; АА 0651738 від 02.11.2007 на суму 92 730,00 грн., в зв'язку з чим, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність Позивачем своїх позовних вимог в цій частині.

За таких обставин, господарський суд Дніпропетровської області приймаючи оскаржуване рішення частково задовольнив позовні вимоги Позивача, стягнувши з Відповідача заборгованості у сумі 15 906 436,60 грн. Враховуючи, що вищенаведеними судовими рішеннями векселі на загальну суму 2 338 307,27 грн. визнані такими, що не підлягають виконанню, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за векселями: АА 0103601 від 17.08.2007 на суму 40 580,70 грн.; АА 0103602 від 23.08.2007 на суму 164 204,42 грн.; АА 0103603 від 13.08.2007 на суму 38 729,00 грн.; АА 0103604 від 12.09.2007 на суму 678 006,00 грн.; АА 0103605 від 13.08.2007 на суму 760 761,92 грн.; АА 0103637 від 11.10.2007 на суму 331 343,52 грн.; АА 0651739 від 07.11.2007 на суму 324 651,70 грн.

Апеляційний господарський суд вважає такий висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог Позивача обґрунтованим у зв'язку з наступним.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 №2374-III "Про обіг векселів в Україні" (ст.2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 № 3480-IV "Про цінні напери та фондовий ринок", від 06.07.1999 №826-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р., якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 №827-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 №828-XIV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 р. про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

За ст.77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Відповідно до ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

П. 19 постанови Пленуму ВСУ "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007 р. № 5 роз'яснено, що перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі. Встановлені ст.70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Згідно ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

До простих векселів, згідно ст. 77 Уніфікованого закону, застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Відповідно до ст. 16 Положення ( ст. 16 Уніфікованого закону ) особа, в якої знаходиться вексель, вважається законним векселедержателем, якщо її право базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Між тим, як свідчать матеріали справи, спірні векселі були передані Позивачу на виконання цивільно-правових угод без вчинення відповідного напису на векселях.

Зокрема, в матеріалах справи містяться Договір на комісійне обслуговування № К-56-05 від 16.03.2005 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНІТОБА" (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Сток-Сервіс" (Комісіонер), на виконання умов якого Позивач придбав зазначені в позові прості векселя.

Встановлений Положенням, а також Уніфікованим законом порядок передачі векселів не передбачає відчуження їх шляхом здійснення цивільно-правових угод, зокрема, купівлі-продажу. Водночас чинне законодавство України не забороняє торгівлю векселями, але у цьому випадку послідовну передачу векселя слід вважати перерваною, і, якщо на векселі відсутній індосамент, питання, пов'язані із стягненням заборгованості за векселем, регулюються нормами цивільного права, а не вексельним законодавством, оскільки у таких випадках вексель втрачає свою силу і набуває статусу боргового документа.

З огляду на викладене, посилання Скаржника на порушення судом першої інстанції вимог вексельного законодавства, є безпідставні.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Ст. 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову відповідає фактичним обставинами справи.

Доводи Скаржника про безпідставну відмову місцевим судом у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у даній справі на підставі ст. 79 ГПК України, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки вказане клопотання Відповідача судом було розглянуто та прийнято відповідне рішення, а відповідно до зазначеної норми права, зупинення провадження у справі є правом, а не обов'язком суду.

З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ПІВДЕННИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2017 р. у справі № 904/10246/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 26.10.2017 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя О.В. Чус