Постанова

від 25.10.2017 по справі 904/7332/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2017 року Справа № 904/7332/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Орєшкіної Е.В., Подобєд І.М.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017р. у справі №904/7332/17

за позовом Приватного підприємства "Зернооптторг", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція",

м. Дніпро

про стягнення 40314,50 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017р. (суддя Євстигнеєва Н.М.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція" на користь Приватного підприємства "Зернооптторг" заборгованість у розмірі 39 759,98 грн, 3% річних у розмірі 545,60 грн, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 599,65 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №27/08-2015ПС від 28.08.2015р. в частині своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити продавцю крім суми заборгованості також 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017р., як прийняте при неповному дослідженні обставин справи, прийняти нове рішення, яким надати розстрочення виконання рішення суду на 3 (три) календарних місяці рівними частинами. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:

- про дату та час судового засідання господарського суду від 18.09.2017р. відповідача повідомлено не було, у зв'язку з чим була відсутня можливість надати суду клопотання про розстрочення виконання зобов'язання;

- зазначає, що наразі на підприємстві склалося доволі скрутне фінансове становище, а заборгованість складає досить велику суму для підприємства, у зв'язку з чим однією з можливостей сплати заборгованості позивачу за отриманий товар є розстрочення виконання рішення суду на 3 календарних місяці рівними частинами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.10.2017р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017р. у справі №904/7332/17 прийнята до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П, суддів Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

Представники сторін у судове засідання 25.10.2017р. не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені судом відповідно до вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України за місцем їх державної реєстрації. Втім, сторони за місцем своєї державної реєстрації, яке вони також вказують як місце знаходження, поштову кореспонденцію не отримують, про що свідчить повернена ухвала, що направлялася на адресу позивача, з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання", та дані із сайту "Укрпошта" про надходження до відділення поштового відправлення 12.10.2017р. та не отримання його відповідачем.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Зважаючи на викладене, апеляційний господарський суд враховує, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін – це процесуальне право, яким сторони зобов'язані користуватися добросовісно.

Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників сторін справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, неявка представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи, оскільки відповідач свою позицію виклав в апеляційній скарзі, до якої повинен був надати докази на підтвердження обставин, на які він посилається, та з поясненням об'єктивних причин, чому такі докази він не зміг надати суду першої інстанції (ст. 101 Господарського процесуального кодексу України ).

За наведених обставин суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, обґоворивши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 28.08.2015р. між Приватним підприємством "Зернооптторг" – постачальник (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція" – покупець (надалі відповідач) було укладено договір поставки №27/08-2015ПС строком дії до 31.12.2015 року з умовою продовження дії договору за відсутності заперечень сторін (п.8.1. договору).

Відповідно до п.1.1 укладеного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору.

Згідно пункту 1.2 договору найменування, кількість, асортимент, ціна товару, що поставляється зазначається у видаткових товарних накладних, які складаються на підставі заявок покупця на поставку товару і являються невід'ємними частинами договору.

За умовами п.3.1 договору в редакції додаткової угоди від 05.01.2016р. розрахунки між сторонами здійснюються в наступному порядку: покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника 100% оплату за товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару (т.1, а.с.17).

Відповідно до п.3.2 договору загальна вартість договору визначається згідно всього об'єму видаткових накладних на товар, які є невід'ємними частинами цього договору.

На виконання умов укладеного договору №27/08-2015ПС позивачем було здійснено поставку товару (сухої сироватки, тощо), що підтверджується видатковими накладними (т.1, а.с.104-202; т.2, а.с.107-183).

Неоплаченим є товар, поставлений за видатковими накладними №15 від 30.01.2017р. на суму 8700,00 грн (борг 6 699,98 грн), №2 від 02.02.2017р. на суму 8700,00 грн, №16 від 27.02.2017р. на суму 2610,00 грн, №3 від 01.03.2017р. на суму 4350,00 грн, №10 від 13.03.2017р. на суму 4350,00 грн, №16 від 21.03.2017р. на суму 4350,00 грн, №19 від 27.03.2017р. на суму 4350,00 грн, №5 від 05.04.2017р. на суму 4350,00 грн, всього заборгованість становить 39 759,98 грн, строк оплати якої відповідно настав з 01.03.2017р. по 05.05.2017р.

Посилаючись на несплату вказаного боргу позивач звернувся з позовом до суду та просив (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 13.09.2017р. – а.с. 9-12 т.3) стягнути з відповідача борг – 39759,98 грн та 3% річних – 554,52 грн.

Відносини, що виникли між сторонами є господарськими відносинами з постачання товару, що регулюються параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України та до яких застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі продажу.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статтей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст.193 Господарського кодексу України).

У відповідності зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на те, що строк виконання зобов'язання настав, відповідач не надав доказів сплати спірного боргу, позовні вимоги в цій частині є доведеними та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період прострочення платежів з 01.03.2017р. по 11.09.2017р. з врахуванням строків виникнення зобов'язань за кожною видатковою накладною складають 545,60 грн. Суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок річних та частково задовольнив вимоги в цій частині, вказавши на неправомірне включення до днів прострочення днів фактичної оплати боргу та невірне визначення періоду прострочення.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині неповідомлення його про час та місце розгляду справи апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки про час та місце слухання справи відповідач повідомлявся в порядку, встановленому ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, та знав про наявність такої справи в суді, оскільки 17.08.2017р. подавав клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено ухвалою суду від 18.08.2017р. та розгляд справи відкладався на 05.09.2017р. та 18.09.2017р.

Втім, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні та суд розглянув справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в межах встановленого законом двомісячного строку для вирішення спору.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Вказану дію суд може здійснити при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у виняткових випадках, залежно від обставин справи (ст. 121 Господарського процесуального кодексу України).

В силу ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України саме відповідач повинен довести належними та допустимими доказами наявність виняткових обставин, які б надавали можливість розстрочити виконання судового рішення.

Відповідачем не надано як до суду першої інстанції так і з апеляційною скаргою доказів неможливості виконання судового рішення та наявності об'єктивних обставин, які цьому перешкоджають.

За вказаних обставин його клопотання про розстрочення виконання рішення суду на три місяці задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області - без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясокомбінат "М'ясна традиція" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2017р. у справі №904/7332/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя                                                                       Е.В. Орєшкіна

Суддя           І.М. Подобєд