Постанова

від 24.10.2017 по справі 910/3501/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 910/3501/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Коротун О.М.

Тищенко А.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Войцехівський О.В. - за дов.; Чугунов М.В. - за дов.

від відповідача: Демченко О.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства Паром-Люкс

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017

у справі №910/3501/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Приватного підприємства Паром-Люкс

до Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної М.А.

про визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність правочину

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Паром-Люкс (далі, позивач або ПП Паром-Люкс ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної М.А. (далі, відповідач або Банк) про визнання протиправним та скасування рішення ПАТ ВіЕйБі Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни, викладеного у формі повідомлення №11/1-27151 від 28.08.2015 про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014, які були укладені між ПАТ ВіЕйБі Банк та ПП Паром-Люкс , а саме: Договору про внесення змін від 17.02.2014; Договору про внесення змін від 17.03.2014; Договору про внесення змін від 15.04.2014; Договору про внесення змін від 15.05.2014; Договору про внесення змін від 16.06.2014; Договору про внесення змін від 13.08.2014; Договору про внесення змін від 15.08.2014; Договору про внесення змін від 15.09.2014; Договору про внесення змін від 15.10.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано послався на норму Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та прийняв рішення про нікчемність правочинів, оскільки у повідомленні про нікчемність правочину (договору) не вказано, які саме умови правочинів (договорів про внесення змін до кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014) передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; які саме умови правочинів передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Крім того, позивач вважає, що посилання на частину 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , як на підставу визнання договорів нікчемними, є безпідставним з огляду на те, що повідомлення про нікчемність правочину прийнято під час процедури ліквідації банку, а не під час дії тимчасової адміністрації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі №910/3501/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство Паром-Люкс звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі №910/3501/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженнями скаржника, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіною М.А. жодним чином не було визначено конкретних підстав нікчемності правочинів.

Крім того, із Витягу з Акту від 09.02.2015 перевірки правочинів (у тому числі договорів про внесення змін), укладених Банком в період з 21.11.2013 по 20.11.2014, вбачається, що перевірка здійснена неналежним чином.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Приватного підприємства Паром-Люкс було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства Паром-Люкс прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 01.08.2017.

Представник позивача подав у судовому засіданні, призначеному на 01.08.2017, клопотання про продовження строку вирішення спору.

У судовому засіданні, призначеному на 01.08.2017, судом було оголошено перерву до 07.09.2017, ухвалою суду продовжено строк вирішення спору та зобов'язано відповідача до дня наступного судового засідання надати суду додаткові угоди до кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014 та письмові пояснення щодо понесених банком збитків внаслідок укладення вказаних угод.

У зв'язку із перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, розпорядженням начальника відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 №09-53/3616/17 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу Приватного підприємства Паром-Люкс передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коротун О.М., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 апеляційну скаргу Приватного підприємства Паром-Люкс прийнято до провадження колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Коротун О.М., Тищенко А.І. та розгляд справи призначено на 28.09.2017.

Представник відповідача подав у судовому засіданні 28.09.2017 копії договорів про внесення змін до кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014 та копію постанови Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі №914/3224/15, які колегією суддів було оглянуто та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 28.09.2017, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 розгляд справи відкладено на 24.10.2017.

23.10.2017 Банк подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, оскаржене рішення суду залишити без змін. Банк наголосив, що про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору свідчить те, що ними Банк у період, коли його офіційно було визнано неплатоспроможним, надав позивачу пільги, оскільки зменшив процентну ставку по кредиту та постійно відстрочував платежі по процентам за користування кредитом.

Представники позивача у судовому засіданні просили суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі №910/3501/17 та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржене рішення суду залишити без змін.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

На підставі постанови Правління НБУ від 20 листопада 2014 року №733 Про віднесення ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк , згідно з яким з 21 листопада 2014 року по 20 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ ВіЕйБі Банк .

20 березня 2015 року відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від №63 розпочато процедуру ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіну М.А. строком на 1 рік з 20 березня 2015 року до 19 березня 2016 року включно, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 лютого 2016 року №213 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ ВіЕйБі Банк та повноваження ліквідатора ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної М.А. на два роки - до 19 березня 2018 року включно.

Вищезгадана інформація розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі Інтернет (www.fg.gov.ua) та є загальновідомою, а тому згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доказування.

15 грудня 2014 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіною М.А., на виконання вимог статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , видано наказ №90 Про перевірку договорів .

У витязі з акту від 09 лютого 2015 року перевірки правочинів (у т.ч. договорів), вчинених (укладених) Банком в період з 21 листопада 2013 року по 20 листопада 2014 року зазначено, що за результатами незалежної перевірки правочинів (в т.ч. договорів), що є нікчемними, здійсненої альтернативно наказу №90 від 15 грудня 2014 року, виявлено додаткові угоди до договору №8-2014 від 08.01.2014, укладені з ПП Паром-Люкс , якими безпідставно занижено відсоткові ставки за кредитом та збільшено кінцевий термін його користуванням. Вказану перевірку здійснено на виконання пункту 1.18 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Виконавчої дирекції ФГВФО від 5 липня 2012 року.

На адресу ПП Паром-Люкс від Уповноваженої особи фонду надійшло рішення у формі повідомлення про нікчемність правочину №11/1-27151 від 28 серпня 2015 року.

У вказаному рішенні у формі повідомлення про нікчемність правочину №11/1-27151 від 28 серпня 2015 року, з посиланням на пункти 6, 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , уповноважена особа повідомила позивача про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору №8-2014, укладеного 08 січня 2014 року між ПАТ ВіЕйБі Банк та ПП Паром-Люкс , а саме: Договору про внесення змін від 17.02.2014; Договору про внесення змін від 17.03.2014; Договору про внесення змін від 15.04.2014; Договору про внесення змін від 15.05.2014; Договору про внесення змін від 16.06.2014; Договору про внесення змін від 13.08.2014; Договору про внесення змін від 15.08.2014; Договору про внесення змін від 15.09.2014; Договору про внесення змін від 15.10.2014, згідно умов яких сторони домовились в тому числі про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом, а також, з посиланням на положеннями частини 5 статті 38 вказаного Закону, викладено вимогу щодо негайного (в день отримання даного повідомлення) виконання зобов'язань за кредитними договором з урахуванням нікчемності договорів про внесення змін.

Так, за умовами вказаних договорів про внесення змін до кредитного договору, проценти, нараховані позичальнику: за договором від 17.02.2014 - нараховані з 08.01.2014 по 31.01.2014 сплачуються до 15 березня 2014 року; за договором від 17.03.2014 - нараховані за період по 28.02.2014 сплачуються до 15 квітня 2014 року; за договором від 15.04.2014 - нараховані за період по 31.03.2014 сплачуються до 15 травня 2014 року; за договором від 15.05.2014 нараховані за період по 30.04.2014 сплачуються до 15 червня 2014 року; за договором від 16.06.2014 - нараховані за період по 31.05.2014 сплачуються до 15 липня 2014 року; за договором від 15.08.2014 - нараховані за період по 31.07.2014 сплачуються до 15 вересня 2014 року; за договором від 15.09.2014 - нараховані за період по 31.08.2014 сплачуються до 15 жовтня 2014 року; за договором від 15.10.2014 - нараховані за період по 30.09.2014 сплачуються до 15 листопада 2014 року.

13 серпня 2014 року між сторонами кредитного договору було укладено також Договір про внесення змін, відповідно до якого пункту 1.2. Договору викладено у наступній редакції: процентна ставка за користування кредитом:

- по Траншам в Гривні:

- з 08.01.2013 по 31.08.2014 - 22%;

- з 01.09.2014 - 16,10%;

- по Траншам в доларах США:

- з 01.04.2014 по 31.08.2014 - 12%;

- з 01.09.2014 - 8,2% .

Судом встановлено, що з огляду на викладену у повідомленні про нікчемність правочину №11/1-27151 від 28 серпня 2015 року вимогу щодо негайного (в день отримання даного повідомлення) виконання зобов'язань за кредитними договором, Банк звернувся до ПП Паром-Люкс із позовом про стягнення кредитної заборгованості (справа №914/3224/15).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі №914/3224/15 задоволено позовні вимоги Банку до ПП Паром-Люкс про стягнення заборгованості за Кредитним договором №8-2014 від 08.01.2014, а саме: 13 747 628,39 доларів США заборгованості по кредиту, 1 692 866,17 доларів США заборгованості по сплаті процентів, 86 942 105,96 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 7 236 295,38 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 279 944,42 доларів США та 100 753,29 грн. 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту та сплату процентів, 781 015,21 грн. інфляційних втрат.

Вказане рішення апеляційного господарського суду у справі №914/3224/15 містить посилання на повідомлення Банку про нікчемність додаткових договорів до кредитного договору, з урахуванням чого і було прийнято рішення про задоволення позову Банку про стягнення коштів, втім, питання щодо законності повідомлення про нікчемність додаткових договорів, проведення перевірки та надсилання уповноваженою особою позивачу відповідного повідомлення у справі про стягнення заборгованості не досліджувалось.

Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ПАТ ВіЕйБі Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни, викладеного у формі повідомлення №11/1-27151 від 28.08.2015 про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014, мотивовані тим, що:

- повідомлення про нікчемність правочину прийнято 28.08.2015, тобто під час процедури ліквідації банку, а тому посилання у повідомленні на частину 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , як на підставу визнання договорів нікчемними, є безпідставним;

- відповідач у своєму повідомленні не уточнює які саме умови правочинів (договорів про внесення змін до кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014) передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Із приводу вказаних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, порядок прийняття рішень та вчинення дій Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення з ринку банку, який визнаний неплатоспроможним рішенням Національного банку України, регулюються Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та Положенням про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженим рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 5 липня 2012 року.

Частиною 2 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Відповідно до частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України Про банки і банківську діяльність ; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Як уже зазначалося, на виконання вимог статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , протягом тимчасової адміністрації банку уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ ВіЕйБі Банк видано наказ від 15.12.2014 про проведення перевірок договорів, за результатами яких 09.02.2015 (витяг із акту перевірки) виявлено додаткові угоди до договору №8-2014, якими безпідставно занижено відсоткові ставки за кредитом та збільшено кінцевий термін його користування.

Згідно пункту 1 частини 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації уповноважена особа повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

28 серпня 2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк направлено повідомлення про нікчемність правочину (договору) №11/1-27151.

Тимчасова адміністрація Банку тривала з 21 листопада 2014 року по 20 березня 2015 року.

Враховуючи те, що Банк здійснив перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення нікчемних, у період дії тимчасової адміністрації, що підтверджується вищезазначеним витягом із акту від 09.02.2015, а повідомлення уповноваженою особою відповідного контрагента банку, який є позивачем у даній справі, було надіслано 28.08.2015, тобто у період ліквідаційної процедури, що не суперечить положенням пункту 1 частини 4 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , доводи позивача щодо порушення Банком процедури виявлення нікчемних правочинів є безпідставними та не приймаються судом до уваги.

Водночас, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає, що ані в повідомленні про нікчемність правочину (договору) від 28 серпня 2015 року №11/1-27151, ані у витязі з акту від 09 лютого 2015 року не вказано, які саме умови правочинів (договорів про внесення змін до Кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014) передбачають надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, не зазначено також, яким саме документам банку або НБУ суперечать правочини, щодо нікчемності яких уповноваженою особою було повідомлено позивача.

Не надано таких доказів і в процесі розгляду даної справи.

У той же час, у витязі з акту перевірки правочинів зазначено, що У відповідності до вимог пункту 1.14. глави І розділу VI Інструкції НБУ від 28 серпня 2001 року №368 Про порядок регулювання діяльності банків в Україні угоди, що укладаються з інсайдерами, не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж, угоди, що укладені з іншими особами.

Банк може укладати з інсайдерами угоди, які передбачають нарахування відсотків і комісійних на здійснення банківських операцій, які менші від звичайних та нарахування відсотків за вкладами і депозитами, які більші від звичайних, якщо прибуток банку дозволяє здійснювати це без шкоди для фінансового стану банку; однак інші умови цих угод не можуть бути більш сприятливими, ніж загальні умови проведення банківських операцій, що встановлені внутрішньобанківськими положеннями, що визначають кредитну, інвестиційну, управління активами і пасивами та облікову політику банку.

Кредитною політикою Банку на 2014 рік (затверджена рішенням Правління ПАТ ВіЕйБі Банк №8 від 24.02.2014) встановлено максимально можливий строк фінансування робочого капіталу (кредити у поточну діяльність) до 3-х років у випадку надання першокласного забезпечення, а нові встановлені строки дії кредитів визначені щонайменше до 2020 року.

Але, з огляду на те, що відповідачем не підтверджено віднесення ПП Паром-Люкс до категорії інсайдерів, судом визнається безпідставним обґрунтування уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів підстав нікчемності договорів про внесення змін з посиланням на положення пункту 1.14. глави І розділу VI Інструкції НБУ від 28 серпня 2001 року №368 Про порядок регулювання діяльності банків в Україні .

З огляду на вищевстановлені обставини справи, доводи відповідача щодо надання позивачу, як клієнту Банку, пільг (переваг), які прямо не встановлені законодавством чи внутрішніми документами банку, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому посилання Банку на пункт 6 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , як на підставу нікчемності договорів, є безпідставним.

Водночас, безпідставними є посилання Банку у повідомленні про нікчемність правочинів і на положення пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , яким підставою нікчемності правочину визначено те, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Так, наявний у матеріалах справи витяг із акту перевірки правочинів від 09 лютого 2015 року, на підставі якого позивачу було направлене повідомлення про нікчемність правочинів, не містить посилань на те, що Банк, як це визначено пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , уклав спірні додаткові угоди до Кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014 на умовах, які передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам, у даному випадку позивачу, переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Водночас, відповідачем під час розгляду справи не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач був кредитором Банку та що йому, саме як кредитору, було надано переваги (пільги) шляхом укладення спірних додаткових угод до кредитного договору, що згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб свідчить про нікчемність таких правочинів.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ПП Паром-Люкс у даній справі про визнання протиправним і скасування рішення ПАТ ВіЕйБі Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни, викладеного у формі повідомлення №11/1-27151 від 28.08.2015, про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014 у зв'язку з відсутністю обґрунтувань, тобто недоведеністю, із посиланням на пункти 6,7 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , підстав прийняття спірного рішення.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 12.10.2017 у справі №910/940/17.

Доводи відповідача з приводу того, що вказаними додатковими договорами позивачу було надано пільги в той період, коли Банк офіційно було визнано неплатоспроможним, не приймаються судом до уваги, оскільки тимчасову адміністрацію введено в Банку з 21.11.2014 по 19.03.2015, у той час як останній з договорів, про нікчемність яких уповноваженою особою було повідомлено позивача, датовано 15.10.2014.

З приводу посилань відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни, а отже не може бути визнано незаконним та скасовано, суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У статті 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У рішенні №15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав). Аналогічну позицію наведено у постанові від 29.05.2013 Вищого господарського суду України у справі №5011-5/14825-2012.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатись визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Тобто, метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Отже, останнє направлене на настання певних юридичних наслідків. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у листі від 01.04.2014 Аналіз практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України .

Наразі, суд вважає за необхідне захистити права позивача шляхом визнання незаконним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни про нікчемність правочину № 11/1-27151 від 28.08.2015.

У даному випадку суд зауважує, що фактично порушення прав позивача внаслідок дій відповідача полягало саме у висуванні Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіною Мариною Анатоліївною вимоги у повідомленні №11/1-27151 про негайне виконання зобов'язань за кредитним договором №8-2014 від 08.01.2014.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що з огляду на позицію, викладену у постанові від 16.02.2016 Верховного Суду України у справі №826/2043/15, відповідно до якої виходячи із системного аналізу частини 3 статті 2 Закону України від 14.05.1992 №2343-XII Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом і пункту 6 статті 2 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Отже, вказаний спір є підсудним господарським судам України. Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Київського апеляційного господарського суду від 09.03.2017 у справі №910/20850/16 та від 16.03.2017 у справі №910/20998/16.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Приватного підприємства Паром-Люкс підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Розподіл господарських витрат здійснено у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Паром-Люкс на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі №910/3501/17 задовольнити.

Рішення Господарського суду від 22.05.2017 у справі №910/3501/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства Паром-Люкс задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ПАТ ВіЕйБі Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної Марини Анатоліївни, викладене у формі повідомлення №11/1-27151 від 28.08.2015 про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014, які були укладені між ПАТ ВіЕйБі Банк та ПП Паром-Люкс , а саме: Договору про внесення змін від 17.02.2014; Договору про внесення змін від 17.03.2014; Договору про внесення змін від 15.04.2014; Договору про внесення змін від 15.05.2014; Договору про внесення змін від 16.06.2014; Договору про внесення змін від 13.08.2014; Договору про внесення змін від 15.08.2014; Договору про внесення змін від 15.09.2014; Договору про внесення змін від 15.10.2014.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27 Т; код ЄДРПОУ 19017842) на користь Приватного підприємства Паром-Люкс (79024, м. Львів, вул. Промислова, буд. 53; код ЄДРПОУ 22395513) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. та 1 760 (одну тисячу сімсот шістдесят) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва відповідно до вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №910/3501/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді О.М. Коротун

А.І. Тищенко