Постанова

від 26.07.2018 по справі 910/3501/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/3501/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представника ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" - Петришиної А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017

у справі № 910/3501/17

за позовом Приватного підприємства "Паром-Люкс"

до Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А.

про визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність правочину,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року ПП Паром-Люкс звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної М.А. про визнання протиправним та скасування рішення ПАТ ВіЕйБі Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної М.А., викладеного у формі повідомлення №11/1-27151 від 28.08.2015 про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014, які були укладені між ПАТ ВіЕйБі Банк та ПП Паром-Люкс , а саме: Договору про внесення змін від 17.02.2014; Договору про внесення змін від 17.03.2014; Договору про внесення змін від 15.04.2014; Договору про внесення змін від 15.05.2014; Договору про внесення змін від 16.06.2014; Договору про внесення змін від 13.08.2014; Договору про внесення змін від 15.08.2014; Договору про внесення змін від 15.09.2014; Договору про внесення змін від 15.10.2014.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано послався на норму Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та прийняв рішення про нікчемність правочинів, оскільки у повідомленні про нікчемність правочину (договору) не вказано, які саме умови правочинів (договорів про внесення змін до кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014) передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; які саме умови правочинів передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Крім того, позивач вважає, що посилання на ч. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як на підставу визнання договорів нікчемними, є безпідставним з огляду на те, що повідомлення про нікчемність правочину прийнято під час процедури ліквідації банку, а не під час дії тимчасової адміністрації.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/3501/17 (суддя Чебикіна С.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (колегія суддів: Михальська Ю.Б., Коротун О.М., Тищенко А.І.) рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі №910/3501/17 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПП Паром-Люкс задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ПАТ ВіЕйБі Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної М.А., викладене у формі повідомлення №11/1-27151 від 28.08.2015 про нікчемність договорів про внесення змін до Кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014, які були укладені між ПАТ ВіЕйБі Банк та ПП Паром-Люкс , а саме: Договору про внесення змін від 17.02.2014; Договору про внесення змін від 17.03.2014; Договору про внесення змін від 15.04.2014; Договору про внесення змін від 15.05.2014; Договору про внесення змін від 16.06.2014; Договору про внесення змін від 13.08.2014; Договору про внесення змін від 15.08.2014; Договору про внесення змін від 15.09.2014; Договору про внесення змін від 15.10.2014.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ ВіЕйБі Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк Славкіної М.А. звернулося з касаційною скаргою та просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі №910/3501/17.

Підставами для скасування оскаржуваної постанови відповідач зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник касаційної скарги посилається на те, що Київським апеляційним господарським судом не доведено наявності підстав для визнання протиправним та скасування повідомлення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А. про нікчемність правочину. При цьому, ПАТ "ВіЕйБі Банк" наголошує на тому, що судом апеляційної інстанції помилково не враховано посилання відповідача на те, що повідомлення про нікчемність правочину не є управлінським рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб , а отже не може бути визнано незаконним та скасовано.

Відповідач у касаційній скарзі також вказує на те, що нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено жодних дій, які необхідно вчинити Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, для визнання правочинів нікчемними. Правочин є нікчемним в силу прямої вказівки закону та не потребує додаткового визнання цього факту в будь-якій формі. Нікчемність правочину достатньо лише виявити. Тобто, за твердженням відповідача, Уповноважена особа не визнає правочин нікчемним, а лише виявляє або забезпечує таке виявлення і фіксує даний факт. Закон дає Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб лише право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з тим, ПАТ "ВіЕйБі Банк" наголошує, що висновок суду першої інстанції про те, що повідомлення про нікчемність правочину є рішенням Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк", яким останньою визнано нікчемними договори про внесення змін до кредитного договору, є помилковим та безпідставним. На думку відповідача, чинне законодавство не наділяє Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб правами визнавати правочини нікчемними та, відповідно, видавати будь-які розпорядження, акти, накази із визнання правочинів нікчемними.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Касаційного господарського суду у складі Верховного суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним судами з'ясовано, що тимчасова адміністрація ПАТ "ВіЕйБі Банк" тривала з 21.11.2014 по 20.03.2015.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом тимчасової адміністрації банку уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "ВіЕйБі Банк" видано наказ від 15.12.2014 про проведення перевірок договорів, за результатами яких 09.02.2015 (витяг із акту перевірки) виявлено додаткові угоди до договору №8-2014, якими безпідставно занижено відсоткові ставки за кредитом та збільшено кінцевий термін його користування.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 28.08.2015 Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" направлено позивачу повідомлення, згідно п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", про нікчемність правочину (договору) №11/1-27151.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв'язку з тим, що на момент здійснення перевірки договорів, Банк перебував у стані тимчасової адміністрації, а не ліквідації, а тому перевірка правочинів була проведена у відповідності до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Апеляційний суд не погодився з рішенням місцевого господарського суду та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у зв'язку з відсутністю обґрунтувань, тобто недоведеністю, із посиланням на пункти 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", підстав прийняття спірного рішення. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ні в повідомленні про нікчемність правочину (договору) від 28.08.2015 №11/1-27151, ні у витязі з акту від 09.02.2015 не вказано, які саме умови правочинів (договорів про внесення змін до Кредитного договору №8-2014 від 08.01.2014) передбачають надання позивачу переваг (пільг), прямо не встановлених для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, не зазначено також, яким саме документам банку або НБУ суперечать правочини, щодо нікчемності яких уповноваженою особою було повідомлено позивача. Разом з тим, апеляційний суд встановив, що фактичне порушення прав позивача сталось внаслідок дій відповідача, що полягає у висуванні відповідачем вимоги у повідомленні №11/1-27151 від 28.08.2015 про негайне погашення заборгованості за кредитним договором №8-2014 від 08.01.2014, на що місцевий господарський суд уваги не звернув.

Однак, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, оскільки вони зроблені без належної оцінки всіх обставин справи та з порушенням норм чинного законодавства.

Згідно із частинами 1, 2, 10 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Усі або частина повноважень Фонду, визначених цією статтею, можуть бути делеговані Фондом уповноваженій особі Фонду.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду (абз. 2 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ).

Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІ Процедура прийняття уповноваженою особою Фонду рішення про фіксацію виявленого факту нікчемності правочинів (у тому числі договорів) Порядку № 826 протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку.

За наслідками проведення перевірки Комісією складаються та подаються на розгляд уповноваженій особі Фонду пропозиції та висновки, які оформлюються відповідним актом (актами) перевірки (абзац 1 пункту 7 розділу ІІ Порядку № 826).

Абзацами 1, 3 пункту 8 розділу ІІ Порядку № 826 встановлено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом двох робочих днів з дня подання відповідного акта перевірки розглядає пропозиції й висновки, викладені в ньому, та в разі згоди з висновками готує та підписує відповідний розпорядчий документ і вчиняє інші необхідні дії. Про прийняте рішення уповноважена особа Фонду повідомляє протягом одного робочого дня Фонд, сторони виявленого нікчемного правочину (договору) та в разі потреби - правоохоронні органи.

За результатами цієї перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його Уповноважена особа чи Банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним відповідно до закону , а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (ч.2 ст. 215 ЦК України та ч.3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб ) незалежно від того, чи була проведена передбачена ч.2 ст. 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ.

Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

Повідомлення банку про нікчемність правочину не є підставою для застосування таких наслідків. Таке повідомлення є внутрішнім розпорядчим документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органів управління та контролю банку, спрямованим на збереження активів і документації банку та який діє у межах цієї юридичної особи.

Відповідно до ст. 55 Конституції України , ст. ст. 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, згідно із ч. 2 ст. 20 ГК України способом захисту прав і законних інтересів може бути, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Однак, цю норму слід застосовувати з урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України , яким до способів захисту віднесено визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Банк у спірних правовідносинах не діє як суб'єкт владних повноважень і не здійснює жодних управлінських функцій щодо позивача.

Обов'язок повернути все одержане за нікчемним договором (правочином) виникає в силу вимог закону , а не наказу чи повідомлення банку, а тому позовна вимога про визнання недійсним повідомлення про нікчемність правочину не підлягає задоволенню.

Накази, рішення та повідомлення про нікчемність правочинів не можуть установлювати обов'язки для третіх осіб. Тому сам факт видання в даному випадку повідомлення про нікчемність правочинів не може вважатися порушенням прав іншої сторони правочину.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

Оскільки повідомлення банку про нікчемність правочинів є його внутрішнім документом, який не створює жодних юридичних обов'язків для контрагентів банку, не можна вважати порушеними права контрагентів внаслідок прийняття такого повідомлення.

Права позивача не можуть бути порушені внаслідок видання внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

У такій ситуації сторона правочину може вважати відповідні правочини чинними і не виконувати жодних дій з повернення майна чи грошових коштів банку.

Повідомлення банку про виявлення ним нікчемних правочинів не підлягає примусовому виконанню. Якщо особа добровільно не погоджується з тим, що правочини є нікчемними, і не повертає активи, банк має право звернутися до суду з вимогою застосування наслідків нікчемності правочинів.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/24198/16.

Відтак, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права щодо встановлення ефективним способом відновлення порушеного права позивача визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність правочину.

При цьому, вирішуючи спір у даній справі, апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що видання Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повідомлення про нікчемність правочинів порушує права позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 236 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Однак, враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Разом з цим, колегія суддів не погоджується і з висновками суду першої інстанції за змістом прийнятого рішення та виходячи з аналізу наведених вище норм і встановлених судами обставин справи, вважає, що підстави для задоволення позову щодо визнання недійсним повідомлення банку про нікчемність правочину відсутні, оскільки така вимога позивача не є правильно обраним способом захисту своїх інтересів.

Проте, виходячи з того, що резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/3501/17 про відмову у задоволенні позову є правильною, Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення вказаного рішення в силі.

При цьому, колегія суддів вважає правильною мотивацію ухваленого рішення про відмову у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування повідомлення про нікчемність правочину саме наведену у даній постанові Верховного Суду - відсутність порушеного права позивача.

Доводи заявника касаційної скарги про невідповідність постанови апеляційного господарського суду положенням чинного законодавства та відсутність підстав для задоволення позову знайшли своє підтвердження і колегія суддів погоджується з ними.

Враховуючи викладене та відповідно до ч.1 ст. 312 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 910/3501/17 підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/3501/17 - залишенню в силі з підстав, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 910/3501/17 скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2017 у справі № 910/3501/17 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.