Ухвала

від 18.10.2017 по справі 804/1320/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"18" жовтня 2017 р. справа № 804/1320/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою

Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі №804/1320/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Нібас"

до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У березні 2016 року позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми "Р" від 04.02.2016р. №0000052200.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі №804/1320/16 адміністративний позов задоволено.

Постанова мотивована зокрема тим, що зважаючи на несвоєчасне повідомлення відповідачем позивача про анулювання реєстрації платника ПДВ за рішенням контролюючого органу, позивач на момент отримання рішення про анулювання вже не мав права виписувати податкові накладні та був позбавлений можливості провести донарахування по "умовному продажу". При підрахунку суми донарахувань по ПДВ (Додаток №9 до акта перевірки) контролюючим органом невірно враховано суму податкового кредиту, оскільки по взаємовідносинам позивача з TOB "РОСТ-ОК" було придбано насіння розсади томатів та розсаду капусти на загальну суму 124978,75 грн., в тому числі ПДВ на суму 24995,75 грн., в той час, як контролюючим органом донараховано ПДВ на суму 50000,00 грн. Факт реальності господарських операцій між ТОВ Агрофірма "Нібас" та ПП ОСОБА_3 підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських

операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отриманий товар. Також суд першої інстанції вказує, що наявність незначних недоліків первинних документів, як то не зазначення посади та прізвищ особи, яка отримувала товар, номера та дати довіреності, за якою був отриманий товар тощо, є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит відповідного звітного періоду. Незазначення або невірне зазначення постачальником коду товару згідно з УКТ ЗЕД у виписаних податкових накладних саме по собі не може слугувати підставою для висновку про недотримання товариством умов формування податкового кредиту. Адже цей недолік в оформленні податкової накладної не перешкоджає податковому контролю (у тому числі й щодо встановлення виду та найменування придбаної платником продукції) та ідентифікації змісту господарської операції. Інспекція була вправі витребувати у платника додаткові відомості, пояснення та їх документальне підтвердження щодо правильності обчислення ПДВ у спірних податкових накладних.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на порушення вимог п.188.1 ст. 188 ПКУ товариством в періоді, що перевірявся, здійснено нарахування податкових зобов'язань на лізингову (орендну) операцію з надання в оренду нежитлового приміщення з виробничим обладнанням для виготовлення паливних пелетів, деревини, соломи і лузги соняшнику фізичній особі-підприємцю нижче собівартості (щомісячна сума орендної плати нижче амортизаційних відрахувань, які нараховувало підприємство в період передачі пелетного цеху в оренду). Некоректне здійснення уточнення податкових зобов'язань посадовими особами підприємства при подачі уточнюючих розрахунків за відповідні періоди (зменшення податкового кредиту по СГД ПП "Рівар" та ПП "Автолюкс 2000") - в додатках 5 до податкових декларацій декларувалось зменшення податкового кредиту, а в деклараціях у відповідних рядках збільшення податкового кредиту, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту в сумі 14628 грн. Підприємством двічі включено до податкового кредиту декларацій суми ПДВ по одні податковій накладній, чим завищено ПК в сумі 7000 грн. Підприємством включено до податкового кредиту податок на додану вартість по податковій накладній, яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим завищено ПК в сумі 988 грн. Підприємством безпідставно завищено податковий кредит в сумі 2167 грн., відсутні податкові накладні, первинні бухгалтерські документи по наступних контрагентах: ТОВ "Сапсан-322" - ПДВ в сумі 1429 грн. (серпень 2015), ТОВ "Епіцентр К" - ПДВ в сумі 738 грн. На порушення вимог п.184.7. ст. 184 ПК України позивачем в останньому звітному (податковому) періоді (квітень 2014) не визначені податкові зобов'язання по товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності станом на дату анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за квітень 2014 року в сумі 2288713 грн. На порушення вимог п.201.1., п. 201.10. ст. 201 ПКУ позивачем не віднесено до податкового кредиту ПДВ по податкових накладних, які виписані з порушенням порядку заповнення податкової накладної (відсутні обов'язкові реквізити код УКТ ЗЕД для підакцизних товарів (дизпаливо) на загальну суму 196527 грн., в т.ч. по податкових періодах - за березень 2015 року в сумі 103958 грн., за липень 2015 року в сумі 92569 грн. В ході проведення перевірки підприємством не надані пояснення та документи, що підтверджують проходження товару від постачальника ПП ОСОБА_3 до покупця ТОВ "АФ "Нібас" (товарно-транспортні накладні на перевезення вантажним автотранспортом тощо). На порушення п.209.2 ст. 209, п. 209.17 ст. 209 ПКУ позивач не здійснив нарахування та сплату до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки послуг по транспортуванню сільськогосподарської продукції з поля автомобільним транспортом, які не підпадають під дію спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягають сплаті до державного бюджету на загальну суму 10131 грн., в т.ч. по податкових періодах - липень 2013 року в сумі 3617 грн., вересень 2014 року в сумі 6515 грн. На порушення вимог пп.192.1.1. п. 192.1. ст. 192 ПКУ підприємство не здійснило коригування сум податкового кредиту (в сторону зменшення) у зв'язку з поверненням попередньої оплати по податковим накладним, які попередньо були включені до податкових декларацій з ПДВ на загальну суму 3387 грн., в т.ч. по податкових періодах: серпень 2013 року в сумі 1363 грн., липень 2014 року в сумі 981 грн., серпень 2014 року в сумі 332 грн., червень 2015 року в сумі 711 грн.

04 вересня 2017 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли заперечення позивача на апеляційну скаргу, в яких останній вказує, що не дивлячись на обов'язкове виписування податкової накладної, позивач був не в змозі виконати цей обов'язок, оскільки про прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ останній не був повідомлений належним чином. Податкові накладні, виписані ТОВ "Нафта Партнер", містять всі обов'язкові реквізити, в графі "номенклатура товарів/послуг продавця" вірно зазначено - "Дизельне паливо", що свідчить про відсутність наміру у ТОВ "Нафта Партнер" навмисно не вписати код УКТ ЗЕД, оскільки те, що товар, який поставляється, є підакцизним випливає також з його номенклатури, яка зазначена вірно, зокрема таким товаром беззаперечно є дизельне паливо. Недоліки у зазначенні постачальником коду товару згідно з УКТ ЗЕД у виписаних податкових накладних самі по собі не можуть слугувати підставою для висновку про недотримання позивачем умов формування податкового кредиту. Реальність та правомірність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_3 була досліджена в ході судового розгляду справи в суді першої інстанції.

26 липня 2017 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Східно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про здійснення процесуального правонаступництва, а саме заміну Східно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вищезазначене клопотання та за результатами його розгляду колегія суддів, керуючись приписами статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалила допустити процесуальне правонаступництво, а саме здійснити заміну Східно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області правонаступником - Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до матеріалів справи в період з 02 листопада 2015 року по 30 листопада 2015 року посадовими особами відповідача було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2013 року по 30.09.2015 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2013 року по 30 вересня 2015 року, результати якої оформлено актом №183/22/30010348 від 18 грудня 2015 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення з боку позивача, які викладені у висновку акту перевірки.

В подальшому на підставі акту перевірки №183/22/30010348 від 18 грудня 2015 року відповідачем по відношенню до позивача прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 04 лютого 2016 року №0000052200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 1956025,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 978013,00 грн.

Згідно пункту 86.1. статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У відповідності до пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, вказує на те, що поштове направлення №5260000483940 від 18 грудня 2015 року, отримане від відповідача, не містило оригіналу акту документальної планової виїзної перевірки №183/22/30010348 від 18 грудня 2015 року та додатків до нього, про що позивачем складено відповідний акт від 19 січня 2016 року.

Також позивач зазначає, що вищевказаний акт перевірки йому було вручено відповідачем лише 19 лютого 2016 року - в день отримання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що унеможливило, зокрема, надання позивачем заперечень на акт перевірки та додаткових документів, що стосуються предмета перевірки.

Вищезазначені посилання позивача в ході розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано не було.

Згідно позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини "Федорченко та Лозенко проти України", суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

У відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином, відповідачем було порушено право позивача на подання заперечень до контролюючого органу, право на участь позивача у розгляді заперечень, визначені пунктом 86.7. статті 86 Податкового кодексу України.

Крім того, прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення із недотриманням вищевказаних прав позивача та без надання можливості останньому надати відповідні пояснення із приводу порушень, викладених в акті перевірки, не відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості і суперечить приписам пункту 86.7. статті 86 Податкового кодексу України, яким встановлено, що рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

Щодо посилань контролюючого органу на те, що позивачем порушені вимоги п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, оскільки ТОВ Агрофірма "Нібас" в останньому звітному (податковому) періоді (квітень 2014 року) не визначені податкові зобов'язання по товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності станом на дату анулювання його реєстрації як платника ПДВ, в зв'язку з чим занижено ПДВ за квітень 2014 року в сумі 2288713грн., колегія суддів зазначає наступне.

За змістом приписів п.184.1, п.184.2 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація платником ПДВ діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається за заявою платника податку на підставі, визначеній у підпункті "а" пункту 184.1 цієї статті, а на підставах, визначених у підпунктах "б"-"з" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу. Анулювання реєстрації здійснюється, зокрема, на дату подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації.

Відповідно до п.184.5 ст.184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Згідно з п.184.6 ст. 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

При цьому п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо товари/послуги, необоротні активи, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, такий платник податку в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визначити податкові зобов'язання по таких товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, крім випадків анулювання реєстрації як платника податку внаслідок реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Відповідно до приписів п.184.10 ст.184 Податкового кодексу України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов'язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Згідно з п.5.7 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014р. №26 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), протягом трьох робочих днів після дня анулювання один примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ надсилається контролюючим органом особі, реєстрацію якої анульовано, за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи або за наявності відомостей про комісію з припинення (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію) або ліквідатора такої особи - за місцезнаходженням комісії. Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ уважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податків - фізичній особі або відповідальній особі платника податків - юридичної особи чи будь-якій особі за наявності належним чином оформленої довіреності від платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Східно-Дніпровської ОДПІ від 30.04.2014р. №3 було анульовано реєстрацію ТОВ Агрофірма "Нібас" як платника ПДВ на підставі п.п. "ж" п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України, з огляду на невиконання підприємством вимог п.11 ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", а саме: наявність запису в ЄДР про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ від 30.04.2014р. №3 був надісланий на адресу ТОВ Агрофірма "Нібас" супровідним листом від 13.03.2014р. №1688/10/26-51-15-01-127 засобами поштового зв'язку лише 06 травня 2014 року, що підтверджується квитанцією відділення поштового зв'язку від 06.05.2014р., тобто з порушенням строку, встановленого п.184.10 ст.184 Податкового кодексу України та п.5.7 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.01.2014р. №26.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, яким позивачу надсилався примірник рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ від 30.04.2014р. №3, останнє отримано ТОВ Агрофірма "Нібас" 07.05.2014р.

Дізнавшись про анулювання реєстрації платника ПДВ, ТОВ Агрофірма "Нібас" 08.05.2014р. звернулось до контролюючого органу із заявою про реєстрацію платником ПДВ та видачу відповідного свідоцтва та з 01.06.2014р. ТОВ Агрофірма "Нібас" знову зареєстровано платником ПДВ.

Судом також встановлено, що ТОВ Агрофірма "Нібас" після анулювання реєстрації платником ПДВ дійсно не здійснило нарахування в останньому звітному (податковому) періоді (квітень 2014 року) податкових зобов'язань по товарах/послугах, необоротних активах виходячи із звичайної ціни відповідних товарів/послуг чи необоротних активів, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності станом на дату анулювання його реєстрації як платника ПДВ.

Згідно приписів п.184.2 ст.184 Податкового кодексу України у випадку анулювання реєстрації платника ПДВ за рішенням контролюючого органу, таке анулювання вважається здійсненим на дату прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації платника ПДВ, при цьому згідно з п.184.5 ст.184 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Зважаючи на несвоєчасне повідомлення відповідачем ТОВ Агрофірма "Нібас" про анулювання реєстрації платника ПДВ за рішенням контролюючого органу, позивач на момент отримання рішення про анулювання вже не мав права виписувати податкові накладні та був позбавлений можливості провести донарахування по "умовному продажу".

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції відносно неможливості виконання позивачем вимог п.184.7 ст.184 Податкового кодексу України, оскільки підприємство фактично дізналось про анулювання пізніше дня прийняття такого рішення. В той же час заздалегідь про факт та точну дату такого анулювання може знати лише особа, яка самостійно подала заяву про анулювання її реєстрації як платника ПДВ або якій податковий орган вчасно повідомив про анулювання на підставі рішення податкового органу.

Також, згідно акта перевірки податкові зобов'язання по необоротних активах та товарах були визначені контролюючим органом лише по основних засобах (товарах), які рахувалися на балансі підприємства станом на 30.04.14 р. та були придбані в періоді, що перевіряється з 01.04.13 р. по 30.04.14 р. Перевіркою встановлено, що залишкова балансова вартість основних засобів, які були придбані в періоді з 01.04.13 р. по 30.04.14 р. з податком на додану вартість, станом на 30.04.14р. становить 3662019,72 грн., сума ПДВ 732404 грн. (Перелік необоротних активів, що рахувались на балансі підприємства станом на 30.04.14 р. та були придбані в перевіряємому періоді з ПДВ в додатку №8 до акту перевірки). За результатами проведеної перевірки встановлено, що станом на 30.04.14р. на балансі підприємства (на складі та у виробництві) знаходились в залишку товари, які були придбані в періоді з 01.04.13 р. по 30.04.14 р. з податком на додану вартість на загальну суму 7781542,8 грн., в т.ч. ПДВ 1556308,56 грн. (Перелік товарів, що рахувались на балансі підприємства станом на 30.04.14 та були придбані в перевіряємому періоді з ПДВ в додатку №9 до акту перевірки).

При цьому ТОВ Агрофірма "Нібас" є сільськогосподарським підприємством, основним видом діяльності якого є вирощування сільськогосподарської продукції. Товар, на який контролюючим органом нараховано суми з ПДВ, є лише необхідним засобом для вирощування і збирання врожаю, тобто використовується у власній господарській діяльності ТОВ Агрофірма "Нібас" і не реалізується іншим суб'єктам господарювання. В свою чергу, контролюючий орган не тільки не врахував вищезазначений факт, але і нарахував суми ПДВ по товару, який на той момент вже було використано ТОВ Агрофірма "Нібас", тобто ще до моменту анулювання його свідоцтва платника ПДВ.

Відповідачем не враховано факт використання цього товару у власній господарський діяльності ТОВ Агрофірма "Нібас" до моменту анулювання свідоцтва платника ПДВ та без реалізації цього товару іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується актами списання мінеральних добрив №1147 від 31.03.14, № 302 від 31.03.14, № 01150 від 30.04.14, № 01148 від 31.03.14, №1157 від 31.03.14, № 292 від 30.04.14, № 01152 від 30.04.14.

Крім того, при підрахунку суми донарахувань по ПДВ (Додаток №9 до акта перевірки) контролюючим органом невірно враховано суму податкового кредиту, оскільки по взаємовідносинам позивача з TOB "РОСТ-ОК" було придбано насіння розсади томатів та розсаду капусти на загальну суму 124978,75 грн., в тому числі ПДВ на суму 24995,75грн., в той час, як контролюючим органом донараховано ПДВ на суму 50000,00грн.

До того ж відповідачем не враховано, що з 01.06.2014р. ТОВ Агрофірма "Нібас" знову зареєстровано платником ПДВ і будь-якого перепродажу товару або послуг, які раніше були придбані ТОВ Агрофірма "Нібас" та за ними був сформований податковий кредит, за період з 30.04.2014р. до 01.06.2014р. не відбувалось, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 901.

Таким чином обґрунтованим є висновок суду першої інстанції стосовно того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині донарахування зобов'язань з ПДВ за порушення ТОВ Агрофірма "Нібас" п.184.7 ст.184 ПК України є протиправним.

Стосовно посилань відповідача, викладених в апеляційній скарзі, на недоліки господарських операцій ТОВ Агрофірма "Нібас" з ПП ОСОБА_3 суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

За приписами п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх подальшого використання в господарській діяльності.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6 цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також пов'язана із господарською діяльністю платника податків.

При цьому п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під час судового розгляду встановлено, що між ПП ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма "Нібас" укладено договір поставки товару №76 від 26.06.2014 року.

На виконання договірних зобов'язань ПП ОСОБА_3 здійснено постачання товару на адресу ТОВ Агрофірма "Нібас" на загальну суму 7100,00грн., у тому числі ПДВ - 1183,33грн.

Зміст та обсяг господарських операцій ТОВ Агрофірма "Нібас" з ПП ОСОБА_3 в повній мірі відображено в податкових та видаткових накладних.

В матеріалах справи наявні докази транспортування товару, яке здійснювалося на автомобілі ГАЗ 33023-414, державний номер НОМЕР_1, що є власністю ТОВ Агрофірма "Нібас" згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу №АЕС 270257. Даний факт підтверджується належним чином оформленими подорожніми листами, що долучені до матеріалів справи.

Факти використання придбаних товарів у власній господарській діяльності підтверджується висновком експертного дослідження від 18.03.2016р. за № 4-16 та відомістю основних засобів станом на 01.10.2015р.

Крім того, в ході розгляду справи судом першої інстанції був допитаний ОСОБА_4 (менеджер ТОВ Агрофірма "Нібас"), який підтвердив факт здійснення господарської операції та повідомив, про те, що він особисто брав участь у господарських операціях, оглянув видаткові накладні і підтвердив, що на цих документах дійсно міститься його підпис. Свідок підтвердив, що особисто отримував товар (запасні частини) на підприємствах у відрядженні; довіреності на отримання товару виписувались і передавались контрагенту.

Таким чином, факт реальності господарських операцій між ТОВ Агрофірма "Нібас" та ПП ОСОБА_3 підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв'язку із здійсненням оплати за отриманий товар.

Виписані ПП ОСОБА_3 податкові накладні на підставі укладеного з позивачем договору оформлені з дотриманням вимог ст.201 Податкового кодексу України.

При цьому, як на час укладення угоди між позивачем та його означеним вище контрагентом, так і на час їх виконання, останні були зареєстровані як суб'єкти господарської діяльності у встановленому законом порядку, а також були платниками податку на додану вартість.

Податковий орган посилається на те, що в ході перевірки Східно-Дніпровською ОДПІ отримано податкову інформацію щодо внесення до бази "Суб'єкти фіктивного підприємництва" облікової картки СФП ТОВ "Зет трейд", код ЄДРПОУ 39208084, м. Бориспіль. В рамках кримінального провадження №32015170000000027, внесеного до ЄРДР 22.06.15, співробітниками оперативного управління ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області допитано громадянина ОСОБА_5 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), який був засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Зет трейд", та який повідомив, що відношення до реєстрації, перереєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Зет трейд" не має, фінансово-господарських документів від імені вищевказаного підприємства не складав, не підписував. В ході відпрацювання отриманої податкової інформації було встановлено, що одним із покупців даного фіктивного підприємства є безпосередній постачальник ТОВ Агрофірма "Нібас" - фізична особа підприємець - ПП ОСОБА_3

Разом з тим, протокол допиту свідка за своїм характером не є документом, на підставі якого формується податковий облік. Протокол допиту свідка (директора ТОВ "Зет трейд") не є вироком по кримінальній справі, рішенням суду по адміністративній, цивільній, господарській справі, а відповідно не може бути доказом порушення податкового законодавства ні з боку ПП ОСОБА_3, ні з боку ТОВ Агрофірма "Нібас".

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

З огляду на вищенаведене, позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними його контрагентом ПП ОСОБА_3 в ході виконання реальних господарських операцій.

Відносно посилань відповідача на недоліки в оформлені видаткової накладної від 27.06.2014 року №342, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність незначних недоліків первинних документів, як-то не зазначення посади та прізвищ особи, яка отримувала товар, номера та дати довіреності, за якою був отриманий товар тощо, є обставинами, які самі по собі не позбавляють правового значення виданих контрагентами підприємства первинних документів, що виключає відповідальність платника податків. У разі підтвердження дійсного виконання операції недоліки правореалізуючих документів є порушенням порядку заповнення цих документів, допущених постачальником, а відтак такі недоліки не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на податковий кредит відповідного звітного періоду. Крім того, податкові накладні, на підставі яких сформовано податковий кредит, та інші первинні документи за правочином з ПП ОСОБА_3 складені з дотриманням обов'язкових вимог до первинних документів, встановлених ст.201 Податкового кодексу України та ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Щодо посилань відповідача на некоректне здійснення уточнення податкових зобов'язань посадовими особами підприємства при подачі уточнюючих розрахунків за відповідні періоди (зменшення податкового кредиту по СГД ПП "Рівар" та ПП "Автолюкс 2000") - в додатках 5 до податкових декларацій декларувалось зменшення податкового кредиту, а в деклараціях у відповідних рядках збільшення податкового кредиту, що привело до безпідставного завищення податкового кредиту на суму 14628,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до матеріалів справи ТОВ Агрофірма "Нібас" придбано товари (автозапчастини) у контрагента (постачальника) ПП "Рівар" (код ЄДРПОУ 24423679) за вересень 2014р., січень 2015р., лютий 2015р., березень 2015р., квітень 2015р., ПП "Авто Люкс-2000" (код ЄДРПОУ 31177740) за січень 2015р., лютий 2015р. березень 2015р., квітень 2015р. на загальну суму 37552,00грн., у т.ч. сума ПДВ - 6258,66 грн.

ТОВ Агрофірма "Нібас" задекларовано податковий кредит з ПДВ по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) від контрагентів (постачальників): ПП "Рівар" (код ЄДРПОУ 24423679), ПП "Авто Люкс-2000" (код ЄДРПОУ 31177740) за вересень 2014р., січень 2015р., лютий 2015р., березень 2015р., квітень 2015р. на загальну суму ПДВ - 7313,68грн.

Дослідженням податкової звітності ТОВ Агрофірма "Нібас" (Декларація з ПДВ (спеціальна), Додаток 5 до декларації, Уточнюючий розрахунок декларації податку на додану вартість (спеціальна) та Уточнюючий Додаток 5) за вересень 2014р., січень 2015р., лютий 2015р., березень 2015р., квітень 2015р. встановлено, що підприємство включило до складу податкового кредиту ПДВ на суму 7314,00грн. двічі, що в результаті призвело до завищення податкового кредиту на суму 7314,00грн.

Разом з тим, згідно з актом перевірки контролюючим органом зроблено висновок про донарахування за це порушення грошових зобов'язань з ПДВ на суму 14628,00 грн. (аркуш 24 акта перевірки).

В той же час, контролюючим органом відповідно до наданого детального розрахунку оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснюється донарахування грошового зобов'язання з ПДВ за це порушення на суму 12072,00грн.

Вищезазначене свідчить про допущення відповідачем обчислювальних порушень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Щодо доводів контролюючого органу про те, що на порушення вимог п.201.1, п.201.10 ст.201 ПКУ ТОВ Агрофірма "Нібас" віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, які виписані з порушенням порядку заповнення податкової накладної (відсутній обов'язковий реквізит - код УКТ ЗЕД для підакцизних товарів (дизпаливо)) на загальну суму 196527грн., в тому числі по податкових періодах - за березень 2015 року в сумі 103958грн., за липень 2015 року в сумі 92569грн. (опис порушення пп.3.2,2 п.3.2 розд.3 акта перевірки) колегія суддів вказує наступне.

Згідно акта перевірки ТОВ Агрофірма "Нібас" віднесено до податкового кредиту спецдекларації з ПДВ за березень 2015 року ПДВ в сумі 103957,93грн. по податковій накладній №18 від 19.03.15, отриманій від ТОВ Нафта Партнер" (код ЄДРПОУ 39 389296) (придбано дизпаливо) та за липень 2015 року в сумі 92569,28грн, по податкових накладних №20 від 10.07.15 (сума ПДВ 46284,64грн.), №24 від 10.07.15 (сума ПДВ 46284,64грн.), отримані від ТОВ "Нафта Партнер Центр" (код ЄДРПОУ 38991656). При цьому, в гр.4 вказаних податкових накладних не вказано код підакцизного товару (дизпаливо) згідно з УКТ ЗЕД. На дату підписання акта перевірки скарга від ТОВ Агрофірма "Нібас" на контрагентів-постачальників ТОВ "Нафта Партнер" та ТОВ "Нафта Партнер Центр" до ДПІ не надходила.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, суд апеляційної інстанції зазначає, що за правилами приписів пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу вимог пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною першою пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У частині другій цієї норми визначено обов'язкові реквізити податкової накладної, серед яких наведено код товару згідно з УКТ ЗЕД - для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України (підпункт "і").

Зазначені положення законодавства пов'язують право платника на податковий кредит із сукупністю таких обставин, як реальне виконання операції з придбання товарів, робіт, послуг та наявність у платника належним чином оформлених податкових накладних (інших, перелічених у пункті 198.6 статті 198 ПКУ, документів), які містять необхідні та достовірні відомості про зміст господарської операції та її учасників.

Складення первинної документації на виконання договірних зобов'язань досліджені в рамках експертного економічного дослідження. Так, відповідно до Висновку експертного економічного дослідження №4-16 від 18.03.2016 року господарські операції з придбання товарів (дизельне паливо) за договором поставки №31/15 від 19.03.2015 від ТОВ "Нафта Партнер" та за договором поставки №101/15 від 09.07.2015 від ТОВ "Нафта Партнер Центр" документально підтверджуються первинними та обліковими документами ТОВ "Нібас" за березень, липень 2015 в загальній сумі 1117163,28грн., у т.ч. ПДВ 196527,21 грн.

При цьому незазначення або невірне зазначення постачальником коду товару згідно з УКТ ЗЕД у виписаних податкових накладних саме по собі не може слугувати підставою для висновку про недотримання товариством умов формування податкового кредиту, оскільки даний недолік в оформленні податкової накладної не перешкоджає податковому контролю (у тому числі й щодо встановлення виду та найменування придбаної платником продукції) та ідентифікації змісту господарської операції.

Крім того, в графі "номенклатура товарів/послуг продавця" вищевказаних податкових накладних вірно зазначено - "Дизельне паливо".

До того ж, під час судового розгляду справи підтверджено, що податкові накладні від контрагентів (постачальників) ТОВ "Нафта Партнер" та ТОВ "Нафта Партнер Центр" за березень, липень 2015р. на загальну суму ПДВ 196527,21 грн. зареєстровані Державною податковою службою України в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит за податковими накладними, виписаними платниками ПДВ - ТОВ "Нафта Партнер" та ТОВ "Нафта Партнер Центр" в ході здійснення реальних господарських операцій та зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, відсутні.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем на порушення вимог п.209.2 ст.209, п.209.17 ст.209 Податкового кодексу України не здійснено нарахування та сплата до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки послуг по транспортуванню сільськогосподарської продукції з поля автомобільним транспортом, які не підпадають під дію спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, чим занижено податкові зобов'язання з ПДВ, що підлягають сплаті до державного бюджету на загальну суму 10131,00грн., в т.ч. по податкових періодах - липень 2013 року в сумі 3617грн., вересень 2014 року в сумі 6515грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Під час судового розгляду підтверджено, що між ТОВ Агрофірма "Нібас" та ФГ "Ковальский" укладено договори найму транспортних засобів від 10 липня 2013 року №10/07-13 та від 20 вересня 2014 року №20/19, на виконання яких були виписані накладні та складені акти прийому-передачі, зі змісту яких випливає, що ТОВ Агрофірма "Нібас" здійснювало для ФГ "Ковальський" перевезення ячменю та пшениці, а також послуги по їх доробці.

Відповідач стверджує, що оскільки код послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом відповідно до КВЕД - 49.41 - вантажний автомобільний транспорт, то на даний вид діяльності відповідно до вимог п.209.17 ст.209 ПКУ не поширюється дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства.

Поряд із цим, згідно з п.п.209.17.1 п.209.17 ст.209 ПКУ дія спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства поширюється, зокрема на вирощування зернових та технічних культур (01.11.0 КВЕД) та надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту (01.41.0 КВЕД).

У розділі 3 КВЕД "ТЕРМІНИ, ВИЗНАЧЕННЯ ТА ПРАВИЛА ОСОБА_6" зазначається, що допоміжними видами економічної діяльності є - види діяльності, які здійснюються переважно у сфері обслуговування виробництва та призначаються для використання тільки цією одиницею (управління підприємством, бухгалтерський облік, транспортування, складування, закупівля, збут, ремонт, технічне обслуговування тощо).

Відповідно до розділу 4 КВЕД, на який посилаються положення Податкового кодексу України, у групі 01.4 класифікують надання послуг (виконання робіт) таких, як підготовка ґрунту, сівба, збирання врожаю тощо, які звичайно є складниками діяльності господарства, можуть виконуватися окремими сільськогосподарськими одиницями, що працюють на користь третіх осіб, і в такому разі є допоміжними послугами в сфері рослинництва (01.41) чи тваринництва (01.42).

Одним із елементів процесу збирання врожаю є його транспортування з полю до зернового току для подальшої підготовки до реалізації.

ТОВ Агрофірма "Нібас" і ФГ "Ковальський" є сільськогосподарськими підприємствами та знаходяться на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства. Між ними також діяв договір про надання послуг у збиранні сільськогосподарської продукції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції стосовно того, що діяльність щодо перевезення врожаю з полів ФГ "Ковальский" до відповідного зернового току є допоміжною діяльністю у сфері сільського господарства і підпадає під дію спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства та охоплюється поняттям збору врожаю. До того ж, перевезене майно було оприбутковано ФГ "Ковальський", що підтверджується книгою складського обліку сільськогосподарської продукції.

Зазначене свідчить про необґрунтованість та протиправність висновків контролюючого органу про неправомірність включення сум ПДВ по зазначених вище податкових накладних ТОВ Агрофірма "Нібас" до спеціальних декларацій з ПДВ.

З огляду на викладене, зважаючи на хибність та протиправність вищевказаних висновків контролюючого органу, спірне податкове повідомлення-рішення обґрунтовано скасовано судом першої інстанції в повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року у справі №804/1320/16 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку, визначеному ст.212 КАС України .

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: В.Є. Чередниченко