Ухвала

від 25.10.2017 по справі 816/264/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 р.Справа № 816/264/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Гонжак К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2017р. по справі № 816/264/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити дії,

ВСТАНОВИЛА

17.02.2017 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідач), в якому просила суд :

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, яке оформлено листом від 18.01.2017 р. № 531/6-17 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області та передачі цієї земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2017 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, передати земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 у приватну власність ОСОБА_1 та прийняти за результатами розгляду рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 від 03.01.2017 р. та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 р. по справі № 816/264/17 закрито провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області надати у власність ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 р. по справі № 816/264/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, яке оформлене листом від 18.01.2017 р. № 531/6-17, про відмову ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2017 р. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області та прийняти за результатами її розгляду рішення.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 року по справі № 816/264/16 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю НОМЕР_2 від 31.10.1996 року земельна ділянка, про яку зазначав позивач у своїй заяві, була включена до земель, переданих у колективну власність, а відтак, розпоряджатися цими землями можуть виключно загальні збори колишніх членів КСП, включених до списку-додатку до державного акту на колективну власність. При цьому, з огляду на ст. 78, п.7 розділу Х Прикінцеві положення Земельного кодексу України, перехід права колективної власності в інші форми власності є неможливим через невизнання Конституцією України та Земельним кодексом України колективної власності на землю, а також через відсутність законодавчо врегульованого механізму припинення колективної власності на земельну ділянку. З посиланням на ч.2 ст.123 ЗК України стверджує, що ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не наділене повноваженнями на розпорядження спірною земельною ділянкою, оскільки остання відноситься до земель колективної власності. Наданий позивачкою витяг з Державного земельного кадастру про спірну земельну ділянку, в якому вказано форму власності державна власність , не спростовує відомостей Державного акту на право колективної власності, оскільки Національна кадастрова система містить відомості щодо форми власності у відповідності до Цивільного кодексу, тому колективну форму власності програмне забезпечення цієї системи не передбачає, а дані до неї заносяться автоматично та не підлягають редагуванню. При цьому, дані Державного акту, що є паперовим носієм, у відповідності до ч.2 ст.5 Закону України Про Державний земельний кадастр мають пріоритет перед витягом з Державного земельного кадастру, що відображає відомості, занесені в електронному вигляді. З урахуванням викладеного, ГУ Держгеокадастру цілком правомірно відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 0,1000 га кадастровий номер НОМЕР_3 для ведення товарного індивідуального садівництва.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2017 р. по справі № 816/264/17 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін. Пояснила, що 04.02.2016 року саме Головним управлінням Держгеокадастру було надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для ведення індивідуального садівництва, розташованої на території Микількської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту та зобов'язано Відділ Держгеокадастру в Полтавському районі здійснити реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Зазначена обставина, на думку позивача, свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача про відсутність у нього повноважень на розпорядження відповідною земельною ділянкою. Вказує, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5305107412016 від 26.12.2016 року зазначено форму власності спірної земельної ділянки - державна. Крім того, зазначила, що 17.10.2016 року відділом Держгеокадастру у Полтавському районі надано висновок № 35-28-99.2- 693/21-16, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району, та в якому вказано, що земельна ділянка, яка відводиться у власність гр. ОСОБА_1, має форму власності - державна. Враховуючи викладене, вважає безпідставними твердження відповідача про те, що спірна земельна ділянка перебуває у колективній власності.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.01.2017 року позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення державної власності площею 0,10 га для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 9).

За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач листом від 18.01.2017 р. № 531/6-17 відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою з посиланням на те, що земельна ділянка, передбачена до відведення громадянці ОСОБА_1, належить до земель колективної власності, у зв'язку з чим ГУ Держгеокадастру у Полтавській області не має повноважень щодо розпорядження землями колективної власності (а.с. 10).

Позивач, не погодившись з такою відмовою відповідача, звернулась до суду з даним позовом про її оскарження та зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2017 р. про затвердження проекту землеустрою, прийняти за результатами розгляду рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 від 03.01.2017 р. та затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена земельна ділянка відповідно до витягу з Державного земельного кадастру перебуває у державній власності, а тому відмова ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформлена листом від 18.01.2017 р. № 531/6-17, є протиправною та безпідставною.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Полтавській області прийняти рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 від 03.01.2017 та затвердити проект землеустрою, суд першої інстанції виходив з того, що вказана вимога є формою втручання у дискреційні повноваження відповідача, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 8 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 186-1 цього Кодексу проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (ч.4 ст.186-1 ЗК України).

Частиною 5 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

За приписами частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації (частина 6 статті 186-1 Земельного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.02.2016 р. № 1010/05 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га земель сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташованої на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с. 22).

В рамках виконання зазначеного наказу позивачем було замовлено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки (а.с.16-48).

Як вбачається з листа від 18.01.2017 р. № 531/6-17 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відмова ОСОБА_1 у затвердженні зазначеного проекту землеустрою обґрунтована тим, що земельна ділянка, зазначена позивачем у клопотанні, перебуває у колективній власності (а.с. 10).

Так, відповідач стверджує, що спірна земельна ділянка належить до колективної власності на підставі Державного акта на право колективної власності на землю серії НОМЕР_4 від 31.10.1996 року (а.с. 77-78), внаслідок чого в управління немає повноважень щодо розпорядження нею.

Однак, колегія суддів вважає такі доводи відповідача хибними, оскільки з 01.01.2002 року - дати набрання чинності Земельним кодексом України - в Україні не існує права колективної власності.

Так, відповідно до частини 3 статті 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Такої форми власності, як колективна, Земельним кодексом України не передбачено, а тому посилання відповідача в обгрунтування оскаржуваної відмови на факт належності спірної земельної ділянки до земель колективної власності є неправомірним.

Як встановлено статтею 80 ЗК України, суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частиною 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

У відповідності до частини 2 статті 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. Вичерпний перелік земель, які не можуть передаватися у приватну власність визначено частиною 4 цієї статті, і спірна земельна ділянки до таких земель не належить.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5305107412016, земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,10 гектарів, перебуває у державній власності (а.с. 11).

Згідно з додатком до зазначеного витягу Кадастровий план земельної ділянки визначено опис меж земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, а саме: ділянка межує з двома ділянками, що перебувають у власності фізичних осіб, з двома ділянками, що являються землями запасу, які не надані у власність та постійне користування на території Микільської сільської ради, та землями загального користування (проїзд) на території Микільської сільської ради.

Кадастровий план земельної ділянки не містить інформації про наявність колективної власності на спірну земельну ділянку чи будь-яку суміжну з нею. Більше того, за планом міститься інформація про перебування двох сумісних земельних ділянок у приватній власності фізичних осіб, а інші - є землями запасу та землями загального користування.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2016 року Відділ Держгеокадастру у Полтавському районі Полтавської області надано висновок № 35-28-99.2- 693/21-16, яким погоджено проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області, згідно з яким земельна ділянка, яка відводиться у власність гр. ОСОБА_1, перебуває у державній власності.

Отже вищевказані докази спростовують факт віднесення спірної земельної ділянки до земель колективної власності. Доказів належності її до земель приватної чи комунальної власності суду також не надано, а відтак слід дійти висновку про належність її саме до земель державної власності.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача в обґрунтування твердження про відсутність повноважень щодо розпорядження спірної земельною ділянкою на те, що Державний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_4 від 31.10.1996 року має пріоритет перед витягом з Державного земельного кадастру.

Так, в обґрунтування даного твердження відповідач зазначає, що згідно з ч.2 ст.5 Закону України Про Державний земельний кадастр державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.5 Закону України Про Державний земельний кадастр порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

Порядок ведення Державного земельного кадастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051. Згідно з пунктом 3 даного Порядку визначено, що Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. Документи в паперовій формі, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру, витяги з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру, довідки, що містять узагальнену інформацію про землі (території), викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану), кадастрові плани земельних ділянок та інші документи створюються шляхом роздрукування їх електронної (цифрової) форми за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях таких документів пріоритет мають відомості на паперових носіях.

З вищенаведеного вбачається, що Земельним кодексом України та зазначеним Порядком надано пріоритет документам, що оформлені у паперовій формі, перед тими, що оформлені на електронних носіях, лише щодо тих документів, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Оскільки Державний акт на право колективної власності на землю не створювався під час ведення Державного земельного кадастру, а був складений раніше, до встановлення в Україні державної, комунальної та приватної форм власності на землю, достовірними слід вважати відомості, наявні у Державному земельному кадастрі, витяг з якого було надано позивачем по справі.

Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування чітко визначені статтею 122 ЗК України. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

При цьому, частиною 4 статті 122 ЗК України прямо передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Підпунктом 13 пункту 4 Положення про ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 р. № 1391/29521, визначено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області має необхідні повноваження щодо розпорядження земельними ділянками за межами населених пунктів на території Микількської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 21 грудня 2016 року по справі № 748/2942/14-ц за позовом прокурора Чернігівського району до Головного управління Держземагенства у Чернігівській області.

Отже, доводи відповідача, якими обґрунтовується відмова ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою, оформлена листом від 18.01.2017 року, суперечать положенням Земельного кодексу України.

Інших підстав для відмови позивачці у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідачем у листі № 531/6-17 від 18.01.2017 року не наведено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою з підстави віднесення земельної ділянки до колективної власності, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною та скасування відмови ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, оформленої листом від 18.01.2017 р. № 531/6-17 ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розміром 1,00 га для індивідуального садівництва із земель запасу Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Беручи до уваги протиправність даної відмови, колегія суддів вважає вірним також висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.01.2017 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.07.2017р. по справі № 816/264/17 в частині задоволення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 27.10.2017 р.