Ухвала

від 25.10.2017 по справі 802/1095/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" жовтня 2017 р. м. Київ К/800/38830/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Борисенко І.В.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю:

представника позивача Опанасюк П.П.,

представника відповідача Могиль Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства Шляхбуд-Муш до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Шляхбуд-Муш (далі - позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган) від 09.04.2015 року № 0000152200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 1 090 202,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 272 550,50 грн., №0000162200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) за основним платежем на 1 324 870,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 331 217,50 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

Судові рішення обґрунтовані тим, що позивачем цілком правомірно сформовано витрати та податковий кредит з огляду на наявність у платника податку (позивача у справі) належним чином оформлених первинних документів та реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП Шляхбуд-Муш за період з 01.04.2011 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 26 березня 2015 року №234/22/36636755 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, позивачем порушено вимоги ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 090 202,00 грн. та ПДВ на загальну суму 1 324 870,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції між Підприємством та його контрагентами ПП Видавництво Пресбол-2008 , ТОВ Гермес-ТрейдінгЧеркаси , ТОВ Фірма Мікс-В , ТОВ Д Алекс , ТОВ Євро Лайф Плюс , ПП Подільська Промислова Компанія не спричинили настання реальних правових наслідків, оскільки у вказаних контрагентів відсутні можливості виконання взятих на себе зобов'язань за договорами, укладеними з позивачем. До таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі інформації, отриманої від інших контролюючих органів за результатами проведення документальних перевірок та зустрічних звірок вказаних контрагентів, які свідчать, що вказані господарюючі суб'єкти не знаходяться за місцем реєстрації, визнані банкрутами, не мають необхідних матеріальних (основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів) та трудових ресурсів для проведення господарської діяльності, а отже вищезазначене свідчить, що господарські операції позивача з вказаним контрагентом фактично не спричинили реального настання правових наслідків, зокрема, і щодо формування витрат та податкового кредиту з ПДВ. Також контролюючий орган вказує на не належне оформлення наданих позивачем первинних документів, зокрема у видатковій накладній по поставці мініпогрузчика Bobkat S300 відсутні прізвище та підпис посадової особи позивача, номеру та дати довіреності на одержання товару.

Крім того, контролюючим органом в судовому засіданні під час розгляду касаційної скарги в підтвердження відсутності реальних правових наслідків за господарськими операціями позивача з контрагентом ТОВ Д Алекс було надано вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2017 року по справі №127/23235/15-к, яким ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого зокрема ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Вказаним вироком встановлено факт придбання та перереєстрації ОСОБА_7 ТОВ Д Алекс з метою здійснення фіктивного підприємництва.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків. При цьому загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 цього Кодексу).

Отже одним із юридичних елементів дійсності правочину є його спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та контрагентами ПП Видавництво Пресбол-2008 , ТОВ Гермес-ТрейдінгЧеркаси , ТОВ Фірма Мікс-В , ТОВ Євро Лайф Плюс , ПП Подільська Промислова Компанія укладено договори купівлі - продажу та поставок. За умовами укладених правочинів контрагенти - постачальники зобов'язувались поставити позивачу товар (мініпогрузчик Bobkat S300, мазут, бітум, асфальт, плитку бетонну тротуарну, відсів, щебінь, шляхові знаки, тощо), надати послуги по перевезенню, а позивач прийняти товар (послуги) та оплатити їх.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, та іншим обставинами, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, встановлено реальне придбання товарів та послуг у контрагентів, які (товари) були використані позивачем у власній господарській діяльності (договір підряду), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог законодавства, первинних документів (договори, специфікації, податкові та видаткові накладні, товарно - транспорні накладні, подорожні листи, рахунок - фактура, платіжні доручення, виписки з банківського рахунку, квитанції до прибуткового касового ордера, акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) з перевезення товару, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, акт приймання виконаних будівельних робіт).

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Крім того серед обов'язкових реквізитів первинного документа не передбачено відображення інформації про довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, а тому доводи контролюючого органу, що у видатковій накладній відсутня інформація про номер та дату довіреності, є безпідставними.

Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акти перевірок (акт неможливість проведення зустрічної звірки) контрагентів, в яких вказано про відсутність останніх за місцем реєстрації, відсутність можливостей для проведення фінансово - господарської діяльності (трудові та матеріальні ресурси), оскільки вказане не може свідчити про фактичне невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем та не є достатніми підставами для висновку про відсутність реальних правових наслідків господарських операцій чи слугувати доказом наявності у вказаних суб'єктів господарювання такої мети як порушення інтересів держави у сфері оподаткування. На момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.

Крім того, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

З урахуванням вищезазначеного, а також з урахуванням наявних у платника податків первинних документів, що підтверджують фактичний рух активів в межах господарської діяльності платника податків, суд касаційної інстанції приходить до висновку про правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ за господарськими операціями з контрагентами ПП Видавництво Пресбол-2008 , ТОВ Гермес-ТрейдінгЧеркаси , ТОВ Фірма Мікс-В , ТОВ Євро Лайф Плюс , ПП Подільська Промислова Компанія .

Проте колегія суддів зазначає, що у правовідносинах позивача з ТОВ Д Алекс , щодо відсутності реальності господарських операцій контролюючий орган на підтвердження своїх доводів надав до суду касаційної інстанції вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2017 року по справі №127/23235/15-к, яким встановлено, що гр.ОСОБА_7 було придбано та перереєстровано на своє ім'я ТОВ Д Алекс , з метою здійснення фіктивного підприємництва. Вказані обставини не були предметом дослідження судами попередніх інстанцій та їм не надано відповідної правової оцінки.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Крім того, при вирішенні справи судам також необхідно врахувати правову позицію, яка висловлена у рішенні Верховного Суду України від 26.01.2016 року № 21-4781а15 та яка у силу норм ст. 244І Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для всіх судів України, первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними .

Таким чином, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, а тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, висновок судів попередніх інстанцій в частині безпідставності визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 128 144,00 грн. та з ПДВ на суму 134 888,71 грн. по господарських правовідносинах з ТОВ Д Алекс є передчасним.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, докази, якими вони підтверджуються та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року у справі № 802/1095/15-а скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними скасування податкових повідомлень - рішень Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 09.04.2015 року №0000152200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 128 144,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами ) на 32 036,00 грн., від 09.04.2015 року №0000162200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 134 888,71 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 33 722,18 грн. та в цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

І.В. Борисенко