Рішення

від 03.01.2018 по справі 802/1095/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 січня 2018 р. Справа № 802/1095/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

представника відповідача: ОСОБА_1

за відсутності представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного підприємства "Шляхбуд - Муш"

до: Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень в частині

ВСТАНОВИВ:

В провадженнні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом Приватного підприємства "Шляхбуд - Муш" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 року, позов задоволений повністю.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України за результатами розгляду якої ухвалою суду від 25.10.2017 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23.06.2015 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.08.2015 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 09.04.2015 №0000152200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 128 144 грн. та за штрафними санкціями на 32 036 грн., від 09.04.2015 №0000162200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 134 888, 71 грн. та за штрафними санкціями на 33 722, 18 грн., а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою суду від 20.11.2017 справу прийнято до свого провадження.

Представник позивача у судове засідання не прибув із невідомих для суду причин, хоча про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, у ході судового розгляду справи надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовільнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову належить відмовити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП Шляхбуд-Муш за період з 01.04.2011 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт від 26 березня 2015 року №234/22/36636755 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 09.04.2015:

- №0000152200, яким, зокрема, збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 128 144 грн. та за штрафними санкціями на 32 036 грн., від 09.04.2015;

- №0000162200, яким, зокрема, збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 134 888, 71 грн. та за штрафними санкціями на 33 722, 18 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентом ТОВ Д Алекс не спричинили настання реальних правових наслідків.

Так, судом встановлено, що 12 вересня 2013 року між ТОВ "Д Алекс" (Постачальник) та ПП "Шляхбуд-Муш" (Замовник) укладено договір №32/13 (том 2, а. с. 133-134).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 вказаного Договору в порядку та умовах, визначених цим Договором Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Замовнику товар, а Замовник зобов'язується приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) погоджується Сторонами у Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно зі Специфікацією №1 від 17 вересня 2013 року Постачальник зобов'язується поставити Замовнику асфальт в кількості 106,55 тон за ціною 112772,52 грн. та надати послуги по переведенню за ціною 17644,68 грн., згідно зі Специфікацією №2 від 18 вересня 2013 року - асфальт в кількості 125,1 тон за ціною 143113,90 грн. та послуги по перевезенню за ціною 17551,53 грн., згідно зі Специфікацією №3 від 19 вересня 2013 року - асфальт в кількості 126,1 тон за ціною 144257,90 грн. та послуги по перевезенню за ціною 17691,83 грн., згідно зі Специфікацією №4 від 20 вересня 2013 року - асфальт в кількості 128,05 тон за ціною 146488,69 грн. та послуги по перевезенню за ціною 17965,42 грн., згідно зі Специфікацією №5 від 23 вересня 2013 року - пічне паливо в кількості 12,8 тон за ціною 95232 грн. та послуги по перевезенню за ціною 10624 грн., згідно зі Специфікацією №6 від 30 вересня 2013 року - плитку бетонну тротуарну фігурну 70 мм в кількості 163,5 тон за ціною 42183 грн. (том 2, а. с. 135-140).

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) з послуг перевезення, товарно-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку та платіжні дорученнями (том 2, а. с. 141-183).

ОСОБА_2 Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2017 року по справі №127/23235/15-к, громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого зокрема ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Вказаним вироком встановлено факт придбання та перереєстрації гр. ОСОБА_3 01.04.2013 року на своє ім'я ТОВ Д Алекс з метою здійснення фіктивного підприємництва.

Суд, визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходив з наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-ХIV; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами 1 та 2 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.44 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом пунктів 44.1, 44.2 ст.44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а п.198.1 цієї статті встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

У контексті фактичних обставин справи суд приходить до висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, що узгоджується із висновком Верховного Суду України висловленим у постанові від 1 грудня 2015 року у справі №21-3788а15.

Подібний правовий висновок висловлено у рішенні Верховного суду України від 26.01.2016 року у справі № 21-4781а15. Так, ВСУ вказав, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт або послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2017 року по справі №127/23235/15-к, громадянина ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого зокрема ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

ОСОБА_2 суду видно, що гр. ОСОБА_3 у березні 2013 року погодився на пропозицію ОСОБА_4 за винагороду у розмірі 2000 грн. придбати та перереєструвати ТОВ Д Алекс на своє ім'я без мети здійснення підприємницької діяльності. В подальшому, 01.04.2013 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів та перереєстровано ТОВ "Д Алекс" на гр. ОСОБА_3 з метою здійснення фіктивного підприємництва.

З огляду на викладене та враховуючи Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20.02.2017 року по справі №127/23235/15-к, суд вважає, що з матеріалів справи не вбачається реальність виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ Д Алекс на виконання умов договору від 12 вересня 2013 року за №32/13. Первинні бухгалтерські документи на підтвердження факту виконання господарських операцій за правочинами вчиненими із ТОВ Д Алекс , не можна вважати належною первинною документацією у розумінні законодавства в галузі бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Таким чином, дані документи є формально складеними та такими, що не посвідчують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що податковим органом зроблено вірний висновок про порушення позивачем вимог ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України по взаєморозрахунках із контрагентом ТОВ "Д Алекс" в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 128 144 грн. та ПДВ на загальну суму 134 888, 71 грн.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних рішень, відтак позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними і, відповідно, не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 09.04.2015 №0000152200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на 128 144 грн., за штрафними санкціями на 32 036 грн. та №0000162200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем на 134 888, 71 грн. та за штрафними санкціями на 33 722, 18 грн. - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович