Постанова

від 25.10.2017 по справі 822/2373/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/2373/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року 15:05м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 02 червня 2017 року №0003601406, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма "Нафтоінвест" (далі - ПП "Фірма "Нафтоінвест", позивач) звернулось в Хмельницький окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 02 червня 2017 року №0003601406, яким визначено суму податкового зобов'язання ПП "Фірма "Нафтоінвест" з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 147744,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складений акт від 17.05.2017 №0607/22-01-14-06/30795712 згідно висновків якого винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 02 червня 2017 року №0003601406 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на 98496,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 49248,00 грн.

Позивач не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 02 червня 2017 року №0003601406, вважає його протиправним та таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, просить його скасувати, оскільки господарська операція ПП"Фірма"Нафтоінвест"(постачальник) з ТОВ"Монкім" (покупець) мала реальний характер. Позивачем з отриманого прибутку від вказаної господарської операції сплачено податок на прибуток підприємств.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав, що вказані в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у наданих суду письмових запереченнях. Вказав, що перевіркою встановлені порушення позивачем ОСОБА_3 кодексу України (надалі ПК України), зафіксовані в акті перевірки від 17.05.2017 №0607/22-01-14-06/30795712, а тому відсутні правові підстави для скасування оскаржуваного ПП"Фірма"Нафтоінвест" податкового повідомлення - рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ПП "Фірма "Нафтоінвест", ідентифікаційний код 30795712, як юридична особа зареєстроване 14 березня 2000 року.

Основними видами діяльності за КВЕД є: 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, 46.71 оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 47.30 роздрібна торгівля пальним, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Згідно наказу ГУ ДФС у Хмельницькій області №892 від 26 квітня 2017 року "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Фірма "Нафтоінвест" та наказу №944 від 04 травня 2017 року "Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Фірма "Нафтоінвест" на підставі направлень №885-889 від 26 квітня 2017 року, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Фірма "Нафтоінвест" (ідентифікаційний код 30795712) з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року, про що складено акт №0607/22-01-14-06/30795712 від 17 травня 2017 року (далі - акт перевірки).

В акті перевірки відповідачем встановлено, що ПП "Фірма "Нафтоінвест" в порушення вимог п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ОСОБА_3 кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, п.5 п.7 П(с)БО 15 "Дохід" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 зі змінами і доповненнями, п.5 п.7 П(с)БО 16 "Витрати" затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 зі змінами і доповненнями занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 98496,00 грн., в тому числі за І півріччя 2016 року в сумі 98496,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 02 червня 2017 року №0003601406 за платежем податок на прибуток підприємств, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних осіб в сумі 147744,00 грн. (в тому числі основний платіж 98496,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 49248,00 грн.).

Позивач не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням від 02.06.2017 №0003601406, ПП "Фірма "Нафтоінвест" оскаржила його в адміністративному порядку передбаченого ст.56 ПК України.

За наслідками розгляду скарги, рішенням ДФС України №17053/6/99-99-11-01-01-25 від 04.08.2017 залишено податкове повідомлення-рішення від 02.06.2017 №0003601406 без змін, а скаргу без задоволення.

З винесеним ГУ ДФС в Хмельницькій області податковим повідомленням-рішенням форми "Р" від 02 червня 2017 року №0003601406, позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню відповідача, суд встановив та враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ОСОБА_3 кодексом України (далі - ПК України).

Суд встановив, що між позивачем та його контрагентом ТОВ "Монкім" укладено договір поставки нафтопродуктів від 10 травня 2016 року №199, згідно умов якого позивач зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність ТОВ "Монкім" нафтопродукти (товар), а останній зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідач в акті перевірки зазначає, що вищевказаний договір поставки нафтопродуктів не опосередковувався реальним виконанням операції з поставки дизпалива, з огляду на те, що видаткова накладна від 10.05.2016 №5/79 на загальну суму 555200,00 грн., в т.ч. ПДВ 92533,33 грн. не є первинним документом у розумінні ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, оскільки скріплена печатками сторін, в графі "Відвантажив" міститься підпис директора ПП "Фірма "Нафтоінвест" ОСОБА_4 в графі "Отримав" міститься підпис невідомої особи, без зазначення прізвища та ініціалів особи відповідальної за здійснення операції від ТОВ "Монкім", в зв'язку із чим відсутній обов'язковий реквізит первинного документа - посада особи покупця, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. Відтак зараховані кошти в сумі 555200,00 грн., які отримані позивачем від ТОВ "Монкім" відповідач відносить до складу інших доходів позивача, як безоплатно отримані активи у вигляді грошових коштів.

Суд також встановив, що факт придбання і надходження відповідної партії дизельного пального на ПП" Фірма "Нафтоінвест", підтверджується: додатком №25 від 29 квітня 2016 року до договору №ОБК/2-1-15/49 поставки нафтопродуктів від 02 лютого 2015 року; рахунком №ОБК/2-1-15/49-25 від 29 квітня 2016 року; актом №ОБК/2-1-15/49-25 від 30 квітня 2016 року; з/д накладною від 30 квітня 2016 року; паспортом №694 від 25 квітня 2016 року; сертифікатом відповідності від 31 березня 2016 року; декларацією про відповідність від 30 березня 2017 року; податковими накладними №243572, №243579 від 29 квітня 2016 року; акцизною накладною від 30 квітня 2016 року №43830; актом №20 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю від 03 травня 2016 року.

Згідно додатку №25 від 29 квітня 2016 року до договору №ОБК/2-1-15/49 поставки нафтопродуктів від 02 лютого 2015 року постачальником є ПП "ОККО-Бізнес Контракт", а отримувач ПП "Фірма "Нафтоінвест".

Факт зберігання придбаних нафтопродуктів у позивача підтверджується записами в журналі обліку надходження нафти, нафтопродуктів, товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів та журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах, копії яких містяться у матеріалах справи.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "Монкім" позивачем надано відповідні документи а саме: договір поставки нафтопродуктів №199 від 10 травня 2016 року, видаткова накладна №5/79 від 10 травня 2016 року, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №579 від 10 травня 2016 року, рахунок на оплату №235 від 10 травня 2016 року щодо договору №199 від 10 травня 2016 року, ТОВ "Монкім" за 40000 л. дизпалива на загальну суму 555200,00 грн. в тому числі ПДВ 92533,33 грн., виписка по рахунку про зарахування коштів станом на 11 травня 2016 року від ТОВ "Монкім".

Згідно з п.44.1.ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно пунктів 5 та 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, із змінами та доповненнями, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб:

6.1. Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів.

6.2. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

6.3. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

6.4. Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг).

6.5. Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором.

6.6. Надходження, що належать іншим особам.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІ, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд відхиляє як безпідставні, твердження відповідача щодо не здійснення позивачем поставки дизпалива ТОВ "Монкім", оскільки, надані на підтвердження господарських операцій первинні бухгалтерські документи, підписані на думку відповідача невстановленими особами, не свідчать про безтоварність господарської операції, яка відбулись між позивачем та вказаним контрагентом. Вищий адміністративний суд України своєю постановою №К/800/1283/14 від 29.05.2014 року підкреслив, що певні недоліки первинних документів, зокрема їх підписання невстановленою особою, є свідченням недобросовісності контрагента та не може слугувати підставою для притягнення платника податку до відповідальності.

Також, згідно постанови Вищого адміністративного суду України №К/800/13680/14 від 16.07.2014 року, у разі підтвердження дій платника первинними бухгалтерськими документами, які складені на виконання умов укладених ним договорів, висновки податкового органу про вчинення платником порушень мають характер припущень та є необґрунтованими, а отже, їх не можна покласти в основу податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає що висновки відповідача про відсутність господарської операції між позивачем та ТОВ "Монкім", є безпідставними, оскільки ПП "Фірма" Нафтоінвест" надані суду докази, які підтверджують зміни у власному капіталі та зобов'язаннях як платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю по вказаних господарській операції.

Оцінюючи доводи відповідача щодо не здійснення будь-яких господарських операцій позивача та ТОВ "Монкім", суд звертає увагу відповідача на те, що за наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами прослідковується рух активів між підприємством-контрагентом, що мало наслідком зміну майнового стану позивача.

В своїх запереченнях та в акті перевірки відповідач посилається на вирок Голосіївсього районного суду від 26 грудня 2016 року у справі №752/17821/16-к згідно якого посадову особу ТОВ "Монкім" ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.205-1 ч.1 Кримінального Кодексу України, та вважає, що це є підтвердження факту фіктивності договору.

Дослідивши надану копію вироку, суд встановив, що ним дійсно визнано винною посадову особу ТОВ "Монкім" ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.205-1 ч.1 Кримінального Кодексу України, однак господарські відносини позивача та ТОВ "Монкім", щодо поставки нафтопродуктів за вищевказаним договором не досліджуються в даному вироку, а також відсутнє будь-яке посилання на визнання неправомірними взаємовідносин позивача та ТОВ "Монкім".

Суд також звертає увагу відповідача на те, що вказаний вирок був постановлений судом 26 грудня 2016 року, а відвантаження нафтопродуктів ТОВ "Монкім" здійснювалось у травні 2016 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.10.2017 року стосовно ТОВ"Монкім" , ідентифікаційний код 40176213 - керівником з 10.03.2016 року вказано Єлісєєву Яріну Юріївну.

Згідно ч.ч.1-3 ст. 10 Закону України " Про державну юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", від 15.05.2003, № 755-IV, із змінами та доповненнями, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У зв'яку із цим у позивача не було можливості передбачити будь-яких протиправних дій свого контрагента на майбутнє, які зазначені у вироку суду, відтак жодних сумнівів щодо укладення господарських договорів з ТОВ "Монкім" не було.

Таким чином позивач укладаючи і виконуючи договір поставки нафтопродуктів із ТОВ "Монкім" в особі директора ОСОБА_6, діяв цілком добросовісно і не може нести жодних негативних наслідків за можливу протиправну поведінку третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Окремо суд акцентує увагу й на принципі індивідуалізації юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Частиною 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі "Інтерсплав проти України" зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені ДПІ аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах "Булвес АД проти Болгарії" та "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", які підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

В зв'язку із цим доводи відповідача, щодо фіктивності договору поставки з контрагентом ТОВ "Монкім" через визнання винною ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.205-1 ч.1 Кримінального Кодексу України, є безпідставними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч.1-2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_7 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 02 червня 2017 року №0003601406 протиправними, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частина 1 ст.94 КАС України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.

Суд встановив, що за подання позовної заяви до суду, позивач сплатив судовий збір на суму 2216,16 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №603 від 15 серпня 2017 року. Відтак, в зв'язку повним задоволенням позовних вимог, вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "Р" від 02 червня 2017 року №0003601406.

Стягнути на користь приватного підприємства "Фірма "Нафтоінвест", ідентифікаційний код 30795712, судовий збір в сумі 2216 (дві тисячі двісті шістнадцять) грн. 16 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30 жовтня 2017 року ,12:50.

Суддя /підпис/ОСОБА_1 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1