Ухвала

від 25.10.2017 по справі 804/5017/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2017 рокусправа № 804/5017/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 804/50175/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (правонаступником є Лівобережна об'єднана державної податкової інспекції м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області) (далі відповідач) від 10.03.2016 року №14/1302, яким йому визначено суму податкового зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб в сумі 234 759,32 грн..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Відповідач вважає, що контролюючим органом обґрунтовано визначено зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 234 759,32 грн., яку мав сплатити позивач у 2013, 2014, 2015роках, у відповідності до вимог ПК України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на задоволенні скарги.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1, як фізична особа, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 23 грудня 2005 року №159/32, разом з громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 в рівних частках орендує земельну ділянку площею 1,1518 га за адресою АДРЕСА_1 (а.с.17-20).

Згідно з пунктом 4.1. договору оренди від 24 січня 2006 року, сума річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

За умовами договору оренди землі від 24 січня 2006 року, та акту приймання передачі земельної ділянки, позивач сплачує 25% орендної плати (8-16).

На підставі пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України відповідач розраховував для позивача орендну плату за земельну ділянку у 2013, 2014, 2015 роках, та надсилав податкові повідомлення-рішення:

- від 04 червня 2013 року № 0000681703 на 45455,02 гривень (а.с.20);

- від 22 травня 2014 року № 0000141504 на 45455,02 гривень (а.с.23);

- від 30 червня 2015 року № 5620-15 на 56 772,97 гривень (а.с.26).

Суми податкових зобов'язань за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями сплачені позивачем (а.с.21-22, 24-25, 26).

У подальшому відповідачем винесене податкове повідомлення рішення від 10.03.2016 року № 14/1302, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем з орендної плати за землю за 2013 рік - 30 303,35 грн. за 2014 рік - 90910,04 грн., за 2015 рік 113545,93 грн. на загальну суму 234 759, 32 грн (а.с. 47).

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення від 10.03.2016року є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та скасування оскарженого рішення відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до п.286.5. ст.286 Податкового кодексу України (далі ПК України), нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.58.1 ст.58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу

Відповідно до п 54.5 ст. 54 ПК України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Отже, якщо податковий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платнику податків, то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування (збільшення) податкових зобов'язань за той же період з тих же підстав.

Податкові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 04.06.2013 року № 0000681703, від 22.05.2014 року №0000141504 та від 30.06.2015 року № 5620-15, були оплачені позивачем, доказів існування податкового боргу у позивача зі сплати відповідного виду податку відповідач не надав.

Відповідач на виконання вимог ч.2 ст.71 КАС України не довів правомірності прийняття оскарженого рішення, а отже у суду першої інстанції були підстави для скасування оскарженого позивачем рішення відповідача.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 804/5017/16 - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак