Постанова

від 17.04.2018 по справі 804/5017/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17 квітня 2018 року

Київ

справа №804/5017/16

адміністративне провадження №К/9901/40941/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні без виклику сторін касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 (суддя - Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 (судді - Баранник Н.П., Малиш Н.І., Щербак А.А.) у справі за позовом ОСОБА_2 до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОДПІ, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ОДПІ від 10.03.2016 № 16/1302, яким йому збільшено податкове зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" за на суму 234 759,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що зазначена сума орендної плати за землю визначена податковим органом за 2013 - 2015 роки повторно, тоді як орендна плата за землю за вказані податкові періоди, розрахована податковим органом згідно з податковими повідомленнями - рішеннями від 04.06.2013 № 0000681703, від 22.05.2014 № 0000141504, від 30.06.2015 № 5620-15, була сплачена позивачем у повному обсязі.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 06.12.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, позов ОСОБА_2 задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення ОДПІ від 10.03.2016 № 16/1302.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, тому неправильне визначення податковим органом суми податкових та грошових зобов'язань у відповідному податковому періоді не може підставою для донарахування податку у наступних податкових періодах.

ОДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги податковий орган посилається на неправильне застосування судами положень пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, а також, що згідно з правовою позицією Верховного суду України про застосування підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має бути не менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі незалежно від установленого договором розміру орендної плати.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.12.2017 № К/800/38126/17 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити касаційну скаргу ОДПІ без задоволення, а судові рішення - в силі як такі, що прийняті відповідно до закону та є належно обґрунтованими.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд ухвалою від 12.04.2018 касаційну скаргу ОДПІ прийняв до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомленням сторін на 17.04.2018.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи скаржника та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для визначення позивачу сум податкового зобов'язання з орендної плати за 2013-2015 роки згідно з податковим повідомленням - рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугували обставини щодо сплати позивачем орендної плати за землі комунальної власності площею 0,28795 га (кадастровий номер 1210100000:09:311:0038) на підставі договору оренди землі, укладеного із Дніпропетровською міською радою відповідно до рішення цієї ради від 23.12.2005 № 159/32, в розмірі 1% від грошової оцінки землі, що є меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), - 3% від грошової оцінки.

При цьому суди встановили, що нарахування позивачу сум з орендної плати за землю за 2013 - 2015 роки проводилось контролюючим органом на підставі статті 286 ПК України згідно з податковими повідомленнями від 04.06.2013 № 0000681703 (45 455,02 грн), від 22.05.2014 № 0000141504 (45 455,02 грн), від 30.06.2015 № 5620-15 (56 772,97 грн). Зазначені суми з орендної плати за землю були сплачені позивачем у повному обсязі.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Аналогічне визначення міститься і у статті 21 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-IV.

Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХII ПК України Назва розділу XII із змінами, внесеними згідно із Законом від 28.12.2014 № 71-VIII .

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган згідно з податковим та іншим законодавством є особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (пункт 54.5 статті 54 Кодексу).

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абзац перший пункту 57.3 статті 57 ПК України).

При цьому відповідно до вимог норми пункту 287.5 статті 287 ПК України, яка є конкретною нормою (регулює строк сплати орендної плати), плата за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Встановивши, що обчислення сум з орендної плати за 2013 - 2015 роки здійснювалось контролюючим органом згідно з податковими повідомленнями від 04.06.2013 № 0000681703, від 22.05.2014 № 0000141504, від 30.06.2015 № 5620-15 у розмірах менших, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України, які (суми) були сплачені позивачем повністю і у строк, визначений законом, суди дійшли вірного висновку, що у податкового органа не було правових підстав для донарахуванням позивачу плати за землю за вказані роки згідно з податковим повідомленням - рішенням від 10.03.2016 № 16/1302, оскільки неправильне визначення контролюючим органом сум, належних до сплати, не може бути підставою для донарахування таких сум у майбутньому.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків.

Посилання ОДПІ на правову позицію Верховного суду України про застосування підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України щодо обов'язкової сплати орендної плати у розмірі не менше 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі з моменту набранням чинності ПК України, є безпідставними, оскільки застосування зазначеної норми права мало місце за інших обставин, зокрема, платник податків самостійно здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі державної і комунальної власності за договором оренди землі в розмірі 1% від грошової оцінки землі, замість встановлених підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України 3% від грошової оцінки, тоді як у цій справі, що розглядається, первісна сума орендної плати за відповідні податкові періоди була обчислена податковим органом.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 349, статтею 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна