Ухвала

від 25.10.2017 по справі 816/1028/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 р.Справа № 816/1028/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 по справі № 816/1028/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод" (далі по тескту - ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод"), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, в якому просив суд, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002211401, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 103933,00 грн. за червень 2015 року та застосування штрафної санкції у розмірі 51966,50 грн.; № 0002221401, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 130342 грн. за червень 2016 року та застосовано штрафну санкцію в сумі 13034,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки ГУ ДФС у Полтавській області в акті перевірки від 27.02.2017 №209/16-31-14-01-10/00232124 щодо порушення ним вимог податкового законодавства, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на суму 103933,00 грн та завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість на суму 130342,00 грн, є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Афаліна" повністю підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 позовні вимоги ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області від 13 березня 2017 року № 0002211401 в частині зменшення товариству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 103933,00 грн. за червень 2015 року та застосування штрафної санкції у розмірі 51966,50 грн. та від 13 березня 2017 року № 0002221401 щодо зменшення товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 130342,00 грн. за червень 2016 року та застосування штрафної санкції у розмірі 13034,20 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) судові витрати, понесені ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" (код ЄДРПОУ 00232124) у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 4489,13 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги стверджує, що задекларована фінансова-господарська операція із придбання алюмінієвого сплаву марок АК7п, АК5М2, АК 12 М2 у ТОВ "Афаліна" не відбулася у дійсності. Рух товару від підприємств ТОВ "ЮК Центр Лекс", ТОВ "Містеріо", ПП "Капо" до ТОВ "Афаліна" та до ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" не підтверджується первинними документами.

Представник відповідача Сухомлін Ю.В. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримала та просила скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача Дробот І.В. та Харченко В.В. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд залишити без змін оскаржувану постанову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" (код 00232124) перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

У період з 05.12.2016 по 20.02.2017 Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016.

За результатами перевірки контролюючим органом 27.02.2017 складено акт №209/16-31-14-01-10/00232124 (том 1 а.с. 18-92), в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог:

- підпункту 44.1 пункту 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування по коду рядка 04 на загальну суму 1171376,00 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 1171376,00 грн, за півріччя 2016 року на суму 1171376,00 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, товариством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 Декларації) на загальну суму 105405,00 грн, в тому числі по періодах: - грудень 2014 року на суму 1472,00 грн, - червень 2015 року на суму 103933,00 грн;

- пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, товариством завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 21 Декларації) на загальну суму 130342 грн, в тому числі по періодах: - за червень 2016 року на суму 130342,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 27.02.2017 №209/16-31-14-01-10/00232124 ГУ ДФС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 13.03.2017 №0002201401, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1171376,00 грн (том 1 а.с. 93);

- від 13.03.2017 №0002211401, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 105405,00 грн за період грудень 2014 року та червень 2015 року та застосовано штрафну санкцію у розмірі 52702,50 грн (том 1 а.с. 94);

- від 13.03.2017 №0002221401, яким товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 130342,00 грн за червень 2016 року та застосовано штрафну санкцію в сумі 13034,20 грн (том 1 а.с. 95-96).

В результаті оскарження товариством вказаних вище податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, рішенням ДФС України від 23.05.2017 №10879/6/99-99-11-01-01-25 (том 1 а.с. 98-102) скаргу товариства задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФУ у Полтавській області від 13.03.2017 №0002201401 в частині донарахувань по операціях за період 2015 року щодо яких підтверджено здійснення оплати грошовими коштами скаржником на користь ТОВ "Афаліна" та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за період 2015 року, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 13.03.2017 №0002211401, №0002221401 залишені без змін.

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 13.03.2017 №0002211401 в частині, що оскаржується, а також від 13.03.2017 №0002221401, звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом про визнання оскаржуваних рішень нечинними та їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Афаліна" та ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" з придбання у червні 2015 року алюмінієвих сплавів. Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту ПДВ в результаті господарських операцій з придбання у червні 2015 року в ТОВ "Афаліна" товарно-матеріальних цінностей (сплавів алюмінієвих марок АК 7п, АК 5 М2, АК 12 М2) загальною вартістю 1412565,46 грн, в тому числі - ПДВ 235427,58 грн.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування права на податковий кредит та бюджетне відшкодування, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право податковий кредит та (або) на бюджетне відшкодування.

Таким чином, у вказаній справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають таке право.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів контролюючий орган вказав на протиправність віднесення позивачем до податкового кредиту ПДВ в результаті господарських операцій з придбання у червні 2015 року в ТОВ "Афаліна" товарно-матеріальних цінностей (сплавів алюмінієвих марок АК 7п, АК 5 М2, АК 12 М2) загальною вартістю 1412565,46 грн, в тому числі ПДВ 235427,58 грн, згідно договору постачання від 13.11.2013 №43 (том 2 а.с. 140-142).

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Афаліна" , на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Афаліна" вказаних товарно-матеріальних цінностей (сплавів алюмінію) позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії: податкових накладних від 04.06.2015 № 7, від 10.06.2015 № 17, від 15.06.2015 №25, від 22.06.2015 №39, від 25.06.2015 №45; видаткових накладних від 04.06.2015 № РН-0000172, від 10.06.2015 №РН-000180, від 15.06.2015 №РН-0000186, від 25.06.2015 №РН-0000199 (том 1 а.с. 129, 137, 144, 150, том 2 а.с. 179-183).

Колегією суддів встановлено, що розрахунки між позивачем та його контрагентом ТОВ "Афаліна" за придбані у червні 2015 року товарно-матеріальні цінності проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 (том 1 а.с. 123-127, том 2 а.с. 148-161).

Придбані сплави алюмінію отримувалися уповноваженою особою ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" на підставі довіреностей від 03.06.2015 № 937, від 24.06.2015 №1086, від 15.06.2015 №1016, від 09.06.2015 №980 (том 1 а.с. 131, 138, 146, 152). Як слідує зі змісту товарно-транспортних накладних від 04.06.2015 №0406, від 25.06.2015 № 2506, від 15.06.2015 № 1506, від 10.06.2015 № 1006 та подорожніх листів вантажного автомобіля від 04.06.2015 № 074750, від 25.06.2015 № 074868, від 15.06.2015 № 07481, від 10.06.2015 № 074855, реалізовані на користь позивача ТОВ "Афаліна" алюмінієві сплави транспортувалися покупцем за його рахунок з пункту навантаження: м. Харків, пров. Пластичний, 9 (місцезнаходження ТОВ "Афаліна") безпосередньо на склад ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод", розташований за адресою: м. Полтава, вул. Зіньківська, 57 (том 1 а.с. 130, 132, 139, 140, 145, 147, 151, 153). Транспортні засоби, якими здійснювалося транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, зареєстровані за ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" (т.2 а.с. 134-135).

На підтвердження товарного характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Афаліна" в подальшому ланцюгу товарообігу позивачем надано докази подальшого використання отриманого товару у власній господарській діяльності, зокрема отримані у ТОВ "Афаліна" сплави були використані товариством для виробництва відповідних деталей - клапана двухмагістрального, крану пневматичного, регулятора тиску з запобіжним клапаном, крану гальмівного двосекційного для підвісної педалі, фільтру магістрального та інших, які у подальшому були реалізовані товариством на користь різних суб'єктів господарювання, серед яких ТОВ "Автотехцентр-3000", ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова", ТОВ "АвтоТерра", ПАТ "АвтоКрАЗ", ТОВ "Сапсан-322" та інші. Вказане підтверджується долученими позивачем до матеріалів справи: оборотно-сальдовою відомістю по сплавах з додатками; розпорядженнями на відвантаження продукції; довіреностями на отримання ТМЦ; накладними; вантажно-митними деклараціями; коносаментами; рахунками-фактурами (том 1 а.с. 156-273).

Колегія суддів звертає увагу на те, що як в акті перевірки, так і згідно письмових процесуальних документів справи, висновки відповідача про допущені позивачем порушення ґрунтуються на висновках по господарській діяльності контрагентів позивача, а саме ТОВ "Афаліна" з ТОВ "ЮК Центр Лекс", ТОВ "Містеріо", ПП "Капо" та подання ними податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Висновок податкового органу вмотивований тим, що шляхом проведення аналізу електронної звітності з податку на додану вартість бази даних АС "Архів електронної звітності" встановлено, що у придбанні по ланцюжкам постачання алюмінієвого сплаву марок АК 7п, АК 5М2, АК 12 М2 у постачальників ТОВ "Афаліна" - ТОВ "ЮК Центр Лекс", ТОВ "Містеріо", ПП "Капо" відсутній реалізований ТОВ "Афаліна" на адресу ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" алюмінієвий сплав марок АК 7п, АК 5М2, АК 12 М2. Згідно Єдиного реєстру податкових накладних, у придбанні вищевказаних підприємств відслідковується пересорт придбаного та реалізованого товару, перевіряючими встановлено оформлення реалізації товарів, відмінних від придбаних.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що під час планової виїзної перевірки ПАТ "Полтавський автоагрегатний завод" здійснювався аналіз інформації, відображеної в первинних документах на предмет реальності здійснення фінансово-господарських операцій саме по взаємовідносинах позивача із ТОВ "Афаліна", а тому ставити в залежність можливу відсутність у третіх осіб достатньої кількості придбаного у контрагента позивача товару не може бути безумовною підставою для висновків, що в такого контрагента не було такого товару, оскільки останній міг його придбати в інших постачальників та в інший період.

Крім того, відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не було доведено документально, що придбаний позивачем у ТОВ "Афаліна" товар останнім було фіктивно придбано у контрагентів - ТОВ "ЮК Центр Лекс", ТОВ "Містеріо", ПП "Капо" в результаті неправомірного обміну первинними документами з метою незаконного формування сум податкового кредиту та заниження сум податкових зобов'язань.

При цьому, згідно пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2017 по справі № 820/1069/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2017, підтверджено факт здійснення господарської діяльності ТОВ "Афаліна" з ПП "Капо", а саме підтверджено поставку ТОВ "Афаліна" сплаву алюмінію на загальну суму 2352119,04 грн. Вказані відомості підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Колегія суддів звертає увагу на принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності платників податку, тобто позивач не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентом та контрагентами його контрагентів.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит та (або) бюджетне відшкодування в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та вищезазначеним контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем не доведено правомірність його рішень, що оскаржуються.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пунктом 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не надано належних доказів порушення безпосереднім контрагентом позивача - ТОВ "Афаліна" за наслідками господарських операцій з придбання алюмінієвих сплавів, з яким позивачем сформовано податковий кредит, вимог податкового законодавства.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 по справі № 816/1028/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 30.10.2017.