Рішення

від 26.10.2017 по справі 469/239/17

БЕРЕЗАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.10.2017 Справа № 469/239/17

2/469/341/17

Р і ш е н н я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2017 року Березанський районний суд Миколаївської області

в складі : головуючої - судді - Старчеус О.П.

при секретарі - Якубець С.В.

за участю: прокурора - Маковецкого Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Березанка цивільну справу за позовом першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки, -

в с т а н о в и в :

Позивач - перший заступник прокурора Миколаївської області 21.02.2017р. звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, мотивуючи тим, що прокуратурою області виявлені порушення вимог законодавства при прийнятті Коблівської сільською радою рішень із земельних питань. Так, рішенням Коблівської сільської ради №11 від 19.02.2014 року надано безоплатно у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_3 у с. Коблеве для індивідуального дачного будівництва. На підставі вказаного рішення реєстраційною службою Березанського РУЮ 11.03.2014 року відповідачу ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку НОМЕР_4, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис за №4932119. У подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 07.05.2014р. №418 зазначену земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_3. На підставі договору купівлі-продажу вд 21.02.2015р. №153 спірну земельну ділянку продано ОСОБА_4.

Посилаючись на те, що вказане рішення Коблівської сільської ради прийняте з порушенням вимог законодавства, а саме:

- ст.19 Конституції України, ст.17 Закону України "Про основи містобудування", ст.48 Закону України "Про охорону земель", ст.118 ЗК України, оскільки надана відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка розташована в зоні рекреації, в межах якої, відповідно до Проекту планування та забудови Березанського району, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985р. №112, дозволяється розміщення баз відпочинку, пансіонатів та будинків відпочинку, кемпінгів, піонертаборів, таборів труда та відпочинку, пляжів, пам'яток археології, заказників пам'яток культури та забороняється індивідуальне будівництво в 3-х кілометровій зоні узбережжя Чорного моря. Аналогічна заборона міститься і в п.10.17 ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень", які є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури. Відповідно до діючого Генерального плану с. Коблеве, затвердженого рішенням сільської ради 16.12.2014р. №28, надана у власність відповідачу ОСОБА_1 земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів, де передбачається розміщення об'єктів, що приваблюють туристів, а саме: фестивального комплексу, спортивних центрів, яхт-клубу, серфстанції, екстримпарку, пейнтбольного та покерного клубу, дартс-клубу. Отже, надання спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва на вказаній території в межах прибережної захисної смуги Чорного моря суперечить містобудівній документації та чинному містобудівному законодавству, будівельним нормам, державним стандартам і правилам;

- що зазначена земельна ділянка, яка надана відповідачу ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва, за даними НКС розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря на відстані близько 210 метрів від урізу води Чорного моря від південної межі та на відстані 240м. від північної межі та що відповідно до ст.ст.85,88 Водного кодексу України, ст.ст.59,84 ЗК України землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно-визначеній смузі від урізу води;

- що надання у власність відповідачу ОСОБА_1 спірної ділянки для індивідуального дачного будівництва суперечить вимогам ст.90 Водного кодексу України та ст.62 ЗК України, відповідно до яких прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд, отже надання у власність відповідачу ОСОБА_1 спірної земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва також суперечить вимогам земельного та водного законодавства;

- що всупереч вимогам ч.8 ст.118, ч.3 ст.186-1 ЗК України Коблівською сільською радою прийнято спірне рішення за відсутності позитивних висновків управління екології та природних ресурсів та управління містобудування та архітектури Миколаївської облдержадміністрації про погодження вказаного проекту землеустрою,

перший заступник прокурора просить визнати незаконним та скасувати вищезазначене рішення Коблівської сільської ради.

Враховуючи, що оспорюване рішення Коблівської сільської ради видано із численними порушеннями законодавства, без необхідних погоджень проекту землеустрою, з порушенням правового режиму земель прибережної захисної смуги, перший заступник прокурора просить визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_4, видане 11.03.2014 року ОСОБА_1 реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції на спірну земельну ділянку, яке є похідним документом і лише посвідчує виникнення права власності.

Оскільки на підставі незаконного рішення Коблівської ільської ради ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності, а нею спірну земельну ділянку у подальшому за договором купівлі-продажу від 07.05.2014р. №418 відчужено ОСОБА_3, якою також у подальшому спірну земельну ділянку відчужено за договором купівлі-продажу №153 від 21.02.2015р. на користь ОСОБА_2, то ці договори підлягають визнанню недійсними, а також на підставі п.3 ч.1 ст.388 ЦК України прокурор просить витребувати земельну ділянку у добросовісного набувача ОСОБА_2 на користь власника - Коблівської об'єднаної територіальної громади в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача - Коблівської сільської ради надав заяву про розгляд справи без його участі; представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 надала заяву про розгляд справи в їх відсутність, позовні вимоги визнали; відповідач ОСОБА_1 направив суду телеграму про розгляд справи в його відсутність та визнання позову.

Третя особа - ОСОБА_3 надала заяву телеграму про розгляд справи в її відсутність.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини

Згідно рішення Коблівської сільської ради №11 від 19.02.2014 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян" затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000га (забудовані землі, землі кемпінгів, будинків для відпочинку або проведення відпусток) у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель не наданих у власність та користування в с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.14).

Висновком відділу Держземагенства у Березанському районі (а.с.15) погоджено землевпорядну документацію, а саме проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель не наданих у власність та користування в с. Коблеве в межах території Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

Як вбачається з інформації відділу Держгеокадастру у Березанському районі від 10.01.2017р. відповідно до даних НКС (Національної кадастрової системи), приблизна відстань від урізу води меж спірної земельної ділянки до південної межі становить 210-215 метрів, до північної межі - 240-245 метрів (а.с.20).

З повідомлення управління екології та природних ресурсів Миколаївської ОДА від 11.01.2017р. (а.с.22) вбачається, що землевпорядна документація щодо відведення спірної земельної ділянки на розгляд до Управління не надходила, висновки про погодження (відмову) не надавалися.

З повідомлення Управління містобудування та архітектури Миколаївської обласної державної адміністрації вбачається, що згідно Генерального плану с. Коблеве, затвердженого рішенням Коблівської сільської ради 16.12.2014р. №28, спірна земельна ділянка розташована на території рекреаційних закладів (а.с.23).

Актом обстеження земельних ділянок в с. Коблеве, складеним Коблівською сільською радою, вбачається, що на спірній земельній ділянці будівельні матеріали, споруди, нерухомі об'єкти тощо, відсутні (а.с.29).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_4, виданого 11.03.2014р. реєстраційною службою Березанського РУЮ Миколаївської області, реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3 за ОСОБА_1 внесена до Державного реєстру 11.03.2014р. за №4932119. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу №418 від 07.05.2014р. спірна земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3, яка на підставі договору купівлі-продажу №153 від 21.02.2015р. продала спірну земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с.30-31).

За положеннями ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше 2-х км від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води (ч.10 ст.88 Водного кодексу України).

Таким чином, надана у власність відповідачці ОСОБА_1 земельна ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги та пляжної зони Чорного моря.

Відповідно до положень ст.58 ЗК України землі, зайняті прибережними захисними смугами, віднесено до земель водного фонду.

За змістом ст.59 ЗК України, землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Як передбачено ч.4 ст.59 ЗК України (в редакції, що діяла на час прийняття оскаржуваних рішень), земельні ділянки прибережних захисних смуг можуть передаватися громадянам та юридичним особам на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Передача земельних ділянок прибережних захисних смуг у приватну власність та для потреб, не зазначених у ч.4 ст.59 ЗК України, законодавством України не передбачено.

Таким чином, Коблівською сільською радою всупереч зазначеним нормам законодавства передано у приватну власність земельну ділянку, що знаходиться у межах прибережної захисної смуги, для потреб, не передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до проекту планування та забудови Березанського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету УРСР у справах будівництва від 23.10.1985 року № 112 (а.с.24-26), надана відповідачу ОСОБА_1 у власність земельна ділянка розташована у зоні рекреації, у якій не передбачено розміщення земельних ділянок для індивідуального дачного будівництва.

Невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч.7 ст.118 ЗК України).

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про те, що рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 19.02.2014 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва в с. Коблеве, не відповідає зазначеним вимогам законодавства.

Відповідно до ч.8 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується у порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, зокрема, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої в межах прибережної захисної смуги, підлягає погодженню з природоохоронним органом (ч.3 ст.186-1 ЗК України).

Як вбачається з повідомлення Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, землевпорядна документація щодо відведення спірної земельної ділянки до управління не надходила, висновки про погодження (відмову) не надавалися.

Таким чином, суд вважає, що зазначене рішення Коблівської сільської ради №11 від 19.02.2014 року підлягає скасуванню як таке, що суперечить законодавству України та порушує цивільні права та інтереси держави.

Згідно з ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно ч.1 ст.2 Закону (у редакції яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на

нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав;

Відповідно до п.8-1 ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав

на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з п.2 ч.1 ст.19 Закону (у редакції яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться в т.ч. на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

Статтею 26 вказаного Закону (у редакції яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі

прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи, що рішення Коблівської сільської ради №11 від 19.02.2014 року про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва в с. Коблевевидано з порушенням норм чинного законодавства, відповідно до правових позицій, викладених Верховним Судом України при розгляді справ №6-169цс12 від 06.02.2013 року, № 6-103цс12 від 26.09.2012 року, №6-46цс14 від 04.06.2014 року, №6-67цс14 від 25.06.2014 року, №6-146цс14 від 24.09.2014 року, свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_1 реєстраційною службою Березанського РУЮ на спірну земельну ділянку необхідно визнати недійсним та скасувати.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи №6-157цс16 від 29.06.2016р.).

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України у справі за №6-92цч13 від 18.09.2013р. створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки з державної власності у приватну та повернення у власність державі землі, яка вибула з її власності незаконно.

Згідно з ч.3 ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимоги прокурора щодо витребування спірної земельної ділянки загальною площею 0,1 га у відповідача ОСОБА_2, яка вибула з володіння держави незаконно, та повернення земельної ділянки на користь Коблівської об'єднаної територіальної громади в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача сплачені ним судові витрати в сумі 5600,00 грн., в рівних частках з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212,214-215,218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги першого заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування земельної ділянки задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області №11 від 19.02.2014 року в частині затвердження проекту землеустрою та надання безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1га з кадастровим номером НОМЕР_3 у с. Коблеве для індивідуального дачного будівництва.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності НОМЕР_4 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_3, видане 11.03.2014 року реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області на ім'я ОСОБА_1.

Витребувати від ОСОБА_2 на користь Коблівської об'єднаної територіальної громади в особі Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером НОМЕР_3 у с. Коблеве.

Стягнути з Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області (ЄДРПОУ 04375748), ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2) на користь прокуратури Миколаївської області (р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) судовий збір в сумі по 1866,66 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в десятиденний строк з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області через Березанський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подавати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: