Ухвала

від 25.10.2017 по справі 826/5137/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5137/16 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика Філкон до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

ТОФ Фабрика Філкон (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0007792209 за формою В1 від 24.09.2015 року; № 000780201 за формою Р від 24.09.2015 року; № 0004292201 від 11.06.2015 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 18 травня 2017 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року та постановити нову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, співробітниками відповідача проведено документальну позапланової виїзну перевірку TOB Фабрика Філкон з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Доміне за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 223/26-59-22-01/23152014 від 22.05.2015 року (надалі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: № 0004292201 від 11.06.2015 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1 869 199, 50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 1 246 133 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 623 066, 50 грн.; № 0007802201 від 24.09.2015 року, яким збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 115 223 грн., в тому числі за основним платежем 743 482 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 371 741 грн.; № 0007792209 від 24.09.2015 року, яким зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 333 229 грн.

Позивач не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець), з однієї сторони, та ТОВ Доміне (продавець), з іншої сторони, укладено ряд Договорів на поставку: № 15/2013 від 01.03.2013 року (надалі - Договір № 15/2013); № 25/2013 від 01.07.2013 року (надалі - Договір № 25/2013); № 35/2013 від 02.09.2013 року (надалі - Договір № 35/2013).

Дані Договори за змістом є ідентичними за виключенням п. 1, а тому не підлягають окремому дослідженню.

У відповідності до п. 1, п. 5 Договорів, продавець поставляє, в покупець зобов'язується прийняти і оплатити партію продукції (далі Товар ) у асортименті і кількості: Нитка комплексна ПП 93,5 текс у кількості 24 500 кг по ціні 34, 50 грн. за 1 кг на суму 845 250 грн. без ПДВ: Нитка комплексна ПП 100 текс у кількості 3 000 кг по ціні 34 грн. за 1 кг на суму 102 000 грн. без ПДВ; Нитка комплексна ПП 100 текс у кількості 22 200 кг по ціні 33 грн. за 1 кг на суму 732 600 грн. без ПДВ; Нитка комплексна ПП 200 текс у кількості 41 200 кг по ціні 33, 50 грн. за 1 кг на суму 1 380 200 грн. без ПДВ; загальна сума складає 2 958 050 грн. Сума ПДВ (20 %) складає 591 610 грн. Загальна вартість Товару, що має бути відвантажений і сплачений складає 3 549 660 (три мільйони п'ятсот сорок дев'ять тисяч шістсот шістдесят) грн. (п. 1 Договору № 15/2013). Продавець поставляє, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити партію продукції (далі Товар ) у асортименті і кількості: Стрічка безвузлова у кількості 1000 кг по ціні 25 грн. за 1 кг на суму 25 000 грн. без ПДВ; Загальна сума складає 25 000 грн. Сума ПДВ (20 %) складає 5 000 грн. Загальна вартість Товару, що має бути відвантажений і сплачений складає 30 000 (тридцять тисяч) грн. (п. 1 Договору № 15/2013). Здача товару продавцем і приймання представниками покупця виконується у відповідності з наданими документами по кількості і документами, що підтверджують його якість. Сдача - приймання товару виконується у відповідності з Інструкціями № П-6 і П-7. Продавець поставляє, в покупець зобов'язується прийняти і оплатити партію продукції (далі Товар ) у асортименті і кількості: Нитка комплексна ПП 93,5 текс у кількості 36 000 кг по ціні 34, 50 грн. за 1 кг на суму 1 242 000 грн. без ПДВ: Нитка комплексна ПП 100 текс у кількості 22 000 кг по ціні 34 грн. за 1 кг на суму 748 000 грн. без ПДВ; Нитка комплексна ПП 200 текс у кількості 22 200 кг по ціні 35 грн. за 1 кг на суму 770 000 грн. без ПДВ; Нитка комплексна ПП 187 текс у кількості 36 000 кг по ціні 35 грн. за 1 кг на суму 1 260 000 грн. без ПДВ; Загальна сума складає 4 020 000 грн. Сума ПДВ (20 %) складає 804 000 грн. Загальна вартість товару, який має бути відвантажений і сплачений складає 4 824 000 (чотири мільйони вісімсот двадцять чотири тисячі ) грн. (п. 1 Договору № 35/2013). Здача товару продавцем і приймання представниками покупця виконується у відповідності з наданими документами по кількості і документами, що підтверджують його якість. Здача-приймання товару виконується у відповідності з Інструкціями № П-6 і П-7.

Позивач в підтвердження виконання умов Договору надав суду наступні документи: видаткові накладні: податкові накладні; платіжні доручення; довіреності.

Судом досліджено витяг з журналу складського обліку за 2013 року - 2014 року та встановлено, що в даному журналі відображено кількість отриманого товару та зазначено постачальника даного товару, що в свою чергу є підставою для ідентифікації товару та постачальника (контрагента позивача), а також досліджено планові калькуляції затрат на виготовлення продукції та інші документи.

Судом досліджено та встановлено, що в зазначених документах всі рядки заповнені належним чином, що в свою чергу свідчить про реальність господарських операції у межах їх господарської діяльності, та які є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

В Акті перевірки відповідач зазначає, що під час перевірки позивача не надано документи складського обліку (прибуття, переміщення, вибуття, залишків) сировини та готової продукції, а саме: книги складського обліку запасів, картки складського обліку матеріалів, реєстри прийняття-здачі документів, звіти про рух матеріальних цінностей на складі; забірні картки, акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів, накладна на відпуск (на внутрішнє переміщення матеріалів; здавальні накладні для обліку випуску готових виробів з виробництва; відомості випуску готової продукції, зданої на склад підприємства, в натуральному і вартісному вимірниках.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що документи, які передбачалися вищезазначеними договорами, є в наявності, а також позивачем готову продукцію з використанням сировини було реалізовано наступним контрагентам: ПАТ Північний Гірничо-Збагачувальний Комбінат , ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат , ПАТ Південний Гірничо-Збагачувальний Комбінат , ВАТ Запоріжсталь , ТОВ Миколаївський Глиноземний завод , ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг , ТОВ Носівський цукровий завод , ТОВ Радехівський цукор , ТОВ ПРОСКО РЕСУРСИ , ПрАТ ПК Поділля , ТОВ Юзефо-Миколаївська АПК , ТОВ Олександрійський цукровий завод , ПП Європацукор та іншим, що в свою чергу свідчить про здійснення позивачем господарської діяльності для отримання прибутку.

Відповідач також, звертав увагу суду на те, що до перевірки не надано документів, які підтверджують факт взаєморозрахунків між підприємствами (банківські виписки); зразки продукції, що обумовлені п. 4.1 договору № 35/2013 від 02.09.2013 року; документів, які підтверджують факт транспортування даного товару і товарно-транспортні накладні; документів, які підтверджують факт зберігання даного товару на складі.

Суд зазначає, що у відповідності до умов вищезазначених Договорів поставка товару здійснюється за рахунок продавця (контрагентів позивача), а підтвердження отримання товару є видаткові накладні, які судом досліджено та копії яких наявні у матеріалах справи.

Крім того, відповідач зазначає, що згідно аналізу баз даних ДФС України встановлено, що у ТОВ Доміне свідоцтво ПДВ анульовано 27.10.2014 року; директор, бухгалтер та засновник одна і та ж особа; відсутня інформація щодо наявності основних фондів на підприємстві; основний вид діяльності підприємства згідно КВЕД - оптова торгівля тютюновими виробами .

Суд звертає увагу на те, що як свідчать матеріали справи взаємовідносини між позивачем та ТОВ Доміне існували з березня 2013 року по лютий 2014 року, а свідоцтво ПДВ було анульоване у жовтні 2014 року, тобто після завершення взаємовідносин сторін.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені відповідно до законодавства.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення Позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України для виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг (товар); в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та які знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З аналізу зазначених норм закону та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Окрім викладеного, суд звертає увагу на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно позивача та його контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що контролюючим органом не було надано рішення суду у цивільній, адміністративній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем (контрагентами Позивача) господарських операцій, а надані докази не відповідають вимогам ст. 72 КАС України.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними, тощо.

Вказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є документами первинного обліку.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що придбання позивачем у контрагентів послуг (товару) безпосередньо пов'язане з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідач в акті перевірки № 223/26-59-22-01/23152014 від 22.05.2015 року посилається на Акт ДПІ у Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області № 399/05-63-22-03/38471913 від 22.04.2014 року Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ Доміне (код 38471913) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, що на їх думку, підтверджує нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Доміне .

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне

Як убачається з матеріалів справи, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.08.2014 року у справі № 805/6932/14 за адміністративним позовом ТОВ Доміне до ДПІ в Калінінському районі міста Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо коригування показників податкової звітності та зобов'язання відновити інформацію в інформаційній базі було визнано протиправними дії посадових осіб Державної податкової інспекції в Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту в системі АІС Податковий блок на підставі акту № 399/05-63-22-03/38471913 від 22.04.2014 року Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ Доміне (код 38471913) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, а також зобов'язано Державну податкову інспекцію в Калінінському районі міста Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області вилучити з системи АІС Податковий блок інформацію, внесену на підставі акту № 399/05-63-22-03/38471913 від 22.04.2014 року Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ Доміне (код 384719143) щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014

року та поновити дані, самостійно задекларовані ТОВ Доміне .

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням у цій справі Донецьким окружним адміністративним судом було встановлено протиправність дій посадових осіб ДПІ в Калинініському районі міста Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області щодо коригування податкових зобов'язань та кредиту ТОВ Доміне на підставі Акту № 399/05-63-22-03/38471913 від 22.04.2014 року, а також заборонено використання інформації, зазначеної в даному акті.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши всі матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 29 вересня 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України Про судовий збір , з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110 % від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, що становить 57 490 грн. 39 коп. (52 263, 99 грн. х 110 %).

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (03056, м. Київ, вул. Політехнічний, 5-а, код ЄДРПОУ 39561761) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 57 790, 39 (п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'яносто) грн. 39 (тридцять дев'ять) коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І. Мєзєнцев

Повний текст ухвали виготовлено 30.10.2017 року.