Рішення

від 24.10.2017 по справі 509/271/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/6217/17

Номер справи місцевого суду: 509/271/16-ц

Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.

Доповідач Колесніков Г. Я.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Колеснікова Г.Я.,

суддів - Ващенко Л.Г., Заїкіна А.П.,

за участю секретаря - Ярахмедова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу культури, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою відділу культури, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

26 січня 2016 року позивач ОСОБА_2звернувся до суду з позовом до сектору культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначивши, що з 02 березня 2013 року він працював на посаді директора Овідіопольського районного будинку культури (а.с.1-3).

Наказом адміністрації від 20 січня 2016 року позивач звільнений з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України - за прогул без поважних причин за згодою профспілкового комітету (а.с.4).

Посилаючись на те, що його звільнення є незаконним, просив суд :

- визнати незаконним наказ від 20 січня 2016 року №13-к про його звільнення,

- поновити на посаді директора Овідіопольського районного будинку культури,

- стягнути з сектора культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2016 року по день поновлення на роботі,

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі, та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць,

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року

позов ОСОБА_2 - задоволено.

Визнано незаконним наказ завідуючої сектором культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 20 січня 2016 року №13-к"Про звільнення ОСОБА_2.".

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Овідіопольського районного будинку культури.

Стягнуто з сектора культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 35 543,88 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Овідіопольського районного будинку культури та стягнення заробітної плати в межах одного місяця в розмірі 2961,99 грн.

Стягнуто з сектора культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в дохід держави судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. (а.с.170-172).

В апеляційній скарзі відділ культури, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської областіпросить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права (а.с.179-186).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 жовтня 2017 року залучено до участі у справі відділ культури, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області в якості правонаступника відповідача - сектора культури Овідіопольської районної державної адміністрації.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з викладенням його резолютивної частини в новій редакції.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пленум Верховного Суду України у п. 22 своєї постанови Про практику розгляду судами трудових спорів від 06.11.1992 року № 9 роз'яснив , що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.п. 3, 4, 7, 8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

В п. 24 зазначеної постанови пленуму звернуто увагу судів на те, що при розглядi позовiв про поновлення на роботi осiб, звiльнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повиннi виходити з того, що передбаченим цiєю нормою закону прогулом визнається вiдсутнiсть працiвника на роботi як протягом усього робочого дня, так i бiльше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Перевіряючи законність і обґрунтованість звільнення позивача з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України - прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин, колегія суддів виходить з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач з 02 березня 2013 року працював директором Овідіопольського районного будинку культури.

Наказом адміністрації від 20 січня 2016 року позивач ОСОБА_2 звільнений з роботи за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України - прогул без поважних причин, а саме за відсутність на робочому місті 23 листопада 2015 року - з 10:00 год. до 13:00 год., 25 листопада 2015 року - з 14:00 год. до 16:00 год. та 26 листопада 2015 року - з 10:00 год. до 13:00 год.(а.с.4,36,37,39-40).

Таким чином, позивач був відсутній на роботі 23 листопада 2015 року - 3 години, 25 листопада 2015 року - 2 години, 26 листопада 2015 року - 3 години.

Беручи до уваги, що за змістом п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України та роз'яснень, що містяться у п. 24 постанови Пленуму ВСУ прогулом визнається вiдсутнiсть працiвника на роботi як протягом усього робочого дня, так i бiльше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, та, враховуючи, що позивач був відсутній на роботі менше встановленогого законом часу в зазначені дні, тому правових підстав для застосування крайньої міри дисциплінарної відповідальності - звільнення за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України немає.

За змістом ст. 147 КЗпП України, яка встановлює види стягнень за порушення трудової дисципліни, до працівника застосовується лише один вид стягнення - догана або звільнення.

Наявність в даному випадку дисциплінарного проступку, тобто протиправного, винного невиконання або неналежного виконання працівником його трудових обов'язків, могло бути підставою для застосування до працівника іншої міри дисциплінарного стягнення, передбаченого ст 147 КЗпП України - оголошення догани, а не підставою для застосування крайньої міри дисциплінарної відповідальності - звільнення за п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки звільнення за прогул можливо лише за вiдсутнiстю працiвника на роботi протягом усього робочого дня або бiльше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

З урахування викладеного, посилання в апеляційній скарзі на те, що адміністрація дотримала порядок (процедуру) при звільненні позивача з роботи за прогул, не породжує правових наслідків через те, що адміністрація порушила норму матеріального права, а саме - п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки позивач звільнений з роботи без законних підстав, він в силу ст. 235 КЗпП України підлягає поновленню на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тобто судом.

За правилами зазначеної статті закону при винесенні рішення про поновлення на роботі суд одночасно вирішує питання щодо виплати працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів, виходячи із вимог ст. 235 КЗпП України, погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один рік, оскільки справа розглядалась тривалий час, в тому числі у зв'язку з неявкою без поважних причин позивача та його представника в судові засідання та їх численими клопотаннями про оголошення перерв у справі.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з розрахунком середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який визначений судом першої інстанції.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Відповідне роз'яснення цих положень щодо обчислення середнього заробітку також міститься у п. 32 зазначеної постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року.

Заробітна плата за останні два місяці роботи, що передували звільненню ОСОБА_2, становила :у листопаді 2015 року 2961,99 грн., у грудні 2015 року 2961,99 грн.

За останніх два місяці роботи, що передували звільненню ОСОБА_2, він відпрацював : у листопаді 2015 року 26 робочих днів, у грудні 2015 року 27 робочих днів.

Виходячи з методології обчислення середнього заробітку, запропонованої Порядком, середньоденна заробітна плата позивача становить (2961,99+2961,99) : (26 роб.днів + 27 роб.днів) = 111,77 грн.

Розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу визначається судом апеляційної інстанції з 21 січня 2016 року по 21 січня 2017 року становить: 111,77 грн. х 256 дня (239 днів за 2016 рік та 17 днів за 2017 рік) = 28 613, 12 грн.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 січня 2016 року по 21 січня 2017 року включно в розмірі 28 613,12 грн.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладенням його резолютивної частини в новій редакції.

На підставі ст.88 ЦПК України із відповідача на користь держави підлягає стягненню 1157, 52 грн. судового збору (551, 20 грн. за розгляд справи судом першої інстанції та 606,32 грн. за розгляд справи судом апеляційної інстанції).

Керуючись ст. ст.303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.п.3, 4 ч. 1 ст.309, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відділу культури, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 червня 2017 року змінити, виклавши його резолютивну частину у новій редакції :

Позов ОСОБА_2 до відділу культури, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ сектору культури Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 20 січня 2016 року про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Овідіопольського районного будинку культури.

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Овідіопольського районного будинку культури.

Стягнути з відділу культури, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02229646) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28 613(двадцять вісім тисяч шістсот тринадцять)грн. 12 коп. з утриманням податків, страхових внесків та інших обов'язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді директора Овідіопольського районного будинку культури.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 43коп.

Стягнути з відділу культури, релігій та охорони об'єктів культурної спадщини Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 02229646) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1157 (одна тисяча сто п'ятдесят сім) грн.52 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області Г.Я. Колесніков