Рішення

від 30.10.2017 по справі 378/609/17

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/609/17

Провадження № 2/378/185/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Карабань З.І.,

представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною позовною заявою звернулось ПАТ КБ „ПриватБанк» , посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 14 грудня 2012 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 1700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконує, у зв'язку з чим станом на 30 червня 2017 року має заборгованість 51292,11 грн., з яких 1698,79 грн. - заборгованість за кредитом, 42307, 08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 4367,57 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до договору: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2418, 67 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить суд стягнути з відповідача користь ПАТ КБ „ПриватБанк» вказану суму заборгованості за кредитним договором та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1600 гривень.

Представник позивача в судове засідання не прибув, до суду подав заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує, справу просить розглядати у відсутність представника позивача (а.с. 39).

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів щодо заборгованості відповідача та подав заяву, відповідно до якої просить застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку давності.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача - ОСОБА_1 та дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

14 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до ПАТ КБ „ПриватБанк» з анкетою-заявою, відповідно до змісту якої вона приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем. Будь-яка інформація у анкеті-заяві щодо отримання бажаних нею банківських послуг, виду карток або кредитного ліміту відсутні.

Відповідач лише підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", які викладені на банківському сайті складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Копії Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою містяться в матеріалах справи (а. с. 8-31).

Згідно зі змісту заяви клієнта від 14.12.2012 року (а.с.6) та Умов і правил надання банківських послуг, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Згідно зі змісту заяви клієнта від 14.12.2012 року (а.с. 6) та Умов і правил надання банківських послуг, строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. При цьому кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

За п. 2.1.1.2.10 вказаних Умов при отриманні картки клієнт зобов'язаний підписати картку у спеціально відведеному місці. Відповідно до п. 2.1.1.2.11 строк дії картки вказано з її лицьового боку (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця і по закінченню строку дії картки вона пролонговується на новий строк (шляхом пред'явлення клієнту банком картки з новим строком дії) - п. 2.1.1.2.12.

З матеріалів справи вбачається, що заява клієнта та інші матеріали, надані банком, не містять доказів того, що відповідач отримав платіжну картку та ПІН-код.

Так, у заяві не вказаний, перш за все, номер картки, яку отримав відповідач. В заяві (а.с. 6) у розділі "відмітки банку" підписом працівника банку від 14.12.2012 року засвідчується правильність та достовірність відомостей ним перевірено, ідентифікація клієнта проведена згідно порядку ідентифікації клієнтів при відкритті рахунків та випуску платіжних карт.

У заяві не зазначено умов надання кредиту, розміру ліміту. Наданий банком витяг із Умов та правил надання банківських послуг з використанням кредитки „Універсальна» та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт „Універсальна» , не містять підпису позичальника, а тому не можуть вважатися доказом на підтвердження того, що відповідачу на ознайомлення було надано саме ці умови та правила надання кредиту.

Умови і правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, як на складову договору банківських послуг, укладеного 14.12.2012 року із відповідачем стосуються всього спектру фінансових послуг, що надавалися банком, у тому числі платіжних карт, вкладних операцій, кредитних карт, але не мають підпису позичальника, його реквізитів, відсутня дата їх складання або підпису сторонами, а також жодної ідентифікуючої ознаки на предмет їх невід'ємності саме від заяви позичальника.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Також судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і тарифами складає між сторонами кредитний договір.

Проте, як зазначено вище вищезазначені Умови, Тарифи не містять підпису відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, що останній брав на себе зобов'язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Вказана правова позиція викладена Веховним Судом України в постанові від від 22 березня 2017 року (справа№ 6-2320цс16), яка відповідно вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Статтею 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування судом самостійно таких доказів було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

З урахуванням наведених норм, саме позивач мав довести в ході розгляду справи обґрунтованість кожного свого посилання, зокрема й щодо обґрунтованості вимог про стягнення відсотків, пені, комісії та штрафу в заявленому в позові розмірі та відповідності здійснених банком нарахувань за кожний період та по кожному виду такого нарахування, чого в даному випадку зроблено не було.

Наявність підстав для нарахування відсотків, комісії, пені та штрафів за кредитом позивач обґрунтовував відповідними положеннями Правил надання банківських послуг, а їх розмір - умовами кредитування. При цьому ні зазначені правила, ні вказані умови кредитування не були підписані позичальником. Через відсутність підпису позичальника на вказаних документах неможливо встановити, чи саме з цими умовами та правилами відповідача було ознайомлено при подачі заяви про видачу кредитної карти.

Таким чином зазначені Правила надання банківських послуг та умови кредитування не можуть вважатися частиною укладеного між сторонами договору, а їх положення не можуть регулювати взаємовідносини між сторонами у даному випадку.

Дана правова позиція була висловлена Верховним Судом України в ряді постанов, зокрема у справі №6-16цс15.

Інших підстав для нарахування заборгованості відповідача за відсотками, комісіями, пенями та штрафами позивач до суду не представив, відтак його вимоги в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про недоведеність та безпідставність вимог банку щодо стягнення з відповідача нарахованої за кредитом заборгованості у вигляді відсотків, комісії, пені та штрафів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем за вищевказаною заявою-анкетою від 14.12.12 р. відповідачу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 1700 грн. (а. с. 76), фактично надано кредитну картку з № 5211537446295466 з терміном дії по жовтень 2016 р., і з часу відкриття кредитного ліміту (14.12.2012 р.) протягом періоду з 14 грудня 2012 року по 27 липня 2013 року відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 1698 грн. 79 коп., яка ним на даний час відповідно до виписки з особового рахунку відповідача не погашена (а. с. 77-81).

Вирішуючи питання щодо застосування строку позовної давності за заявою представника відповідача за правилами ст. 266 ЦК України слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки термін дії вищевказаної картки (по жовтень 2016 р.), позивачем вимогу про стягнення боргу по тілу кредиту не пропущено, оскільки позов подано 20.07.2017 р. (а. с. 40).

Враховуючи викладене, суд вважає, що з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ПАТ КБ „ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору б/н від 14 грудня 2012 року в сумі 1698 гривні 79 копійок та витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 52,96 грн.

Керуючись ст. ст. 256, 257, 525, 526, 551, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки с. Ясенівка, вул. Молодіжна, 4 Київської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № б/н від 14 грудня 2012 року за тілом кредиту в сумі 1698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) гривні 79 копійок та судовий збір в сумі 52 гривні 96 копійок .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Київської області через Ставищенський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повне рішення виготовлено 30 жовтня 2017 року.

Суддя Н. М. Марущак