Рішення

від 18.10.2017 по справі 553/3761/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 553/3761/16-ц Номер провадження 22-ц/786/2015/17Головуючий у 1-й інстанції Кононенко С. Д. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді : Обідіної О.І.

Суддів : Бутенко С.Б., Прядкіної О.В.,

За участю секретаря : Кальник А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий альянс" про поділ спільного майна подружжя, визнання недійсним договору та витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та повернення власного майна із незаконного володіння,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.04.2013 року та припинили шлюбні відносини 12.07.2015 року. Під час шлюбу подружжя придбало автомобіль Renault Duster, який відповідач використовував на власний розсуд, про місце знаходження авто дружині було невідомо.

Після неодноразового уточнення позовних вимог позивач остаточно просила визнати :

недійсним договір комісії, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Торговий Альянс від 19.08.2015 року та довідку-рахунок від 19.08.2015 року, видану ОСОБА_2 на автомобіль Renault Duster, кузов № №VF1HSRAVN49664404,

за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на 4/5 частки автомобіля, а за ОСОБА_2 3/25 частки автомобіля Renault Duster, кузов №VF1HSRAVN49664404,

у праві спільної сумісної власності на автомобіль Renault Duster, кузов №VF1HSRAVN49664404, що становить 2/25 частки, за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках (по 1/25) право спільної часткової власності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості належної їй на праві особистої приватної власності 4/5 частки автомобіля Renault Duster, що еквівалентно 253 280 грн. та грошову компенсацію вартості належної їй на праві спільної часткової власності 1/25 частки автомобіля Renault Duster, що еквівалентно 12 664 грн.

В вересні 2015 року з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя звернувся ОСОБА_2, який після уточнення та змін позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошову компенсацію в праві спільної власності на автомобіль Skoda Octavia, кузов № НОМЕР_1, в сумі 225 000 грн., мотивуючи тим, що 25.03.2015 року подружжя придбало вказаний спірний автомобіль, який було зареєстровано на ОСОБА_3, яка в подальшому продала його своєму батькові ОСОБА_7 за 450000 грн. Зазначений транспортний засіб є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу у відповідності до норм сімейного законодавства.

Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 22 червня 2017 рокупозов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий альянс" задоволено повністю.

Визнано недійсним договір комісії, укладений між ОСОБА_2та ТОВ "Торговий альянс" 19.08.2015 р. та довідку-рахунок серії ААЕ № 358160 від 19.08.2015 року, видану ТОВ Торговий Альянс ОСОБА_4 на автомобіль Renault Duster, кузов №VF1HSRAVN49664404.

Визнано за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на 4/5 частки автомобіля Renault Duster, зеленого кольору, кузов №VF1HSRAVN49664404, а за ОСОБА_2 - право особистої приватної власності на 3/25 частки автомобіля Renault Duster, зеленого кольору, кузов №VF1HSRAVN49664404; визнано у праві спільної сумісної власності на автомобіль Renault Duster, кузов №VF1HSRAVN49664404, що становить 2/25 частки, за ОСОБА_3 та ОСОБА_2в рівних частках право спільної часткової власності по 1/25 за кожним.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості належної їй на праві особистої приватної власності 4/5 частки автомобіля Renault Duster, зеленого кольору, кузов №VF1HSRAVN49664404 в розмірі 253 280 грн. та грошову компенсацію вартості належної їй на праві спільної часткової власності 1/25 частки автомобіля Renault Duster, зеленого кольору, кузов №VF1HSRAVN49664404 в розмірі 12 664 грн., а всього разом 265 944 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3про поділ спільного майна подружжя та повернення власного майна з незаконного володіння - відмовлено за безпідставністю.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3понесені нею судові витрати в розмірі 4609,44 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невірну оцінку доказів по справі та порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задовольнити його зустрічні вимоги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення.

Згідно п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 20.04.2013 року, який рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 20.11.2015 року було розірвано.

Одночасно даним рішенням встановлено, що подружжя припинило шлюбні відносини 12.07.2015 року, а 29.07.2015 р. позивач звернулась до суду з позовом про поділ майна .

Сторонами не заперечується, що 09.11.2013 року ними придбано легковий автомобіль марки Renault Duster, кузов №VF1HSRAVN49664404, вартістю 195 000 грн., який було зареєстровано на ОСОБА_2 ( свідоцтво про реєстрацію автомобіля серія САТ № 229433 від 12.11.2013 року).

Після погіршення особистих відносин та фактичне їх припинення, автомобіль залишився в одноособовому користуванні відповідача, який його відчужив шляхом перереєстрації 19.08.2015 р. на ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку серії ААЕ № 358160, виданої ТОВ Торговий Альянс .

Задовольняючи первісний позов, місцевий суд встановив, що спірний автомобіль Renault Duster було придбано за особисті кошти як ОСОБА_3 - 156000 грн., так і ОСОБА_2 - 22000 грн., які він отримав від продажу належної йому квартири в м. Охтирка, Сумської області, а також за рахунок частини заробітної плати відповідача, яка в даному випадку є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, на підставі чого визначив частки кожного з подружжя пропорційно до розміру вкладених ними в купівлю автомобіля особистих коштів - відповідно 4/5 частки особистої приватної власності дружини та 3/25 частки особистої приватної власності чоловіка. При цьому, суд також визнав за кожним з подружжя по 1/25 частці у праві спільної часткової власності.

Також суд встановив, що після отримання копії позовної заяви ОСОБА_3, відповідач в той же день продав спірне авто своїй сестрі ОСОБА_4 та визнав недійсним укладений між ним та ТОВ Торговий альянс договір комісії та довідку рахунок видану ОСОБА_4 на автомобіль Renault Duster.

В зв'язку з недоведеністю обставин, якими були обґрунтовані заявлені ОСОБА_2 вимоги, суд відмовив в їх задоволенні.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновками суду першої інстанції як в частині первісного позову, яких суд дійшов з порушенням норм матеріального права, так і в частині зустрічного позову, оскільки судом взагалі не з'ясовано жодних обставин, якими обґрунтовані зустрічні вимоги, не надано правової оцінки спірним відносинам та не зазначено норм права, які їх регулюють.

Згідно діючого законодавства, власність у сім'ї існує у двох правових режимах: спільна сумісна власність подружжя та особиста приватна власність кожного з подружжя, залежно від якого регулюється питання розпорядження таким майном.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя, які є підставами виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя, визначені в ст. 60 СК України. За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Разом з цим, відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є : майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;

Частиною 7 вищевказаної статті визначено, що якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.04.2013 року по 20.11.2015 року (фактичні шлюбні відносини припинилися з 12.07.2015 року), під час якого - 06.09.2013 року придбали автомобіль Renault Duster.

В зв'язку з одноособовим використанням відповідачем автомобілем та відсутністю доступу до останнього, ОСОБА_3 звернулася 29.07.2015 року до суду з позовом про поділ спільного майна.

Згідно договору комісії від 19.08.2015 року ОСОБА_2 доручив ТОВ Торговий Альянс здійснити від свого імені продаж автомобіля Renault Duster.

Відповідно до довідки-рахунку серія ААЕ №358160 від 19.08.2015 року ОСОБА_4 придбала спірний автомобіль Renault Duster за 149000 грн., який і був перереєстрований на неї.

Під час розгляду справи, ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 10.11.2015 року накладено арешт на автомобіль Renault Duster, проте, незважаючи на це, 18.11.2015 року ОСОБА_4 відчужила автомобіль на користь ОСОБА_5

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пред'являючи вимоги про поділ спірного автомобіля Renault Duster, позивач наполягала на тому, що в рахунок його вартості - 195000 грн. нею були внесені її особисті кошти в розмірі 156000 грн., а решту - 39000 грн. надав відповідач.

Вказані обставини відповідачем ОСОБА_2 в ході розгляду справи не спростовувались, жодних заперечень з цього приводу не висловлювалось, а способом захисту свого цивільного права він обрав поділ іншого автомобіля - Skoda Octavia, не пред'являючи при цьому жодних вимог про поділ автомобіля Renault Duster як об'єкта спільної сумісної власності подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, до укладення шлюбу з ОСОБА_2, позивач - на той час ОСОБА_8 продала належну їй на праві власності квартиру №66 по вул. Гвардійців-Широнінців в м. Харкові за 90000 грн., що підтверджується договором купівлі - продажу від 03.02.20109 року та автомобіль Ford Focus за 98747,80 грн. (договір купівлі-продажу від 13.06.2012 року).

Одночасно, матеріалами справи доводиться, що до шлюбу ОСОБА_2 отримав дохід від продажу нерухомого майна - квартири в м. Охтирка, Сумської області в розмірі 22000 грн.

Зазначені обставини узгоджуються з твердженням позивача про те, що спірний автомобіль Renault Duster хоч і був придбаний в шлюбі, проте на особисті кошти кожного з подружжя, що виключає даний автомобіль з об'єкту спільного сумісного майна подружжя, оскільки в розумінні ст. 57 СК України - є спільною частковою власністю ОСОБА_3, частка якої складає 4/5 ( внесено 156000 грн.) та ОСОБА_2, частка якого становить 1/5 (внесено 39000 грн.)

Між тим, не заслуговують на увагу вимоги ОСОБА_3 в частині визнання в спірному автомобілі іще 2/25 частки як спільної сумісної власності, де кожному з подружжя належить по 1/25 частки відповідно.

Задовольняючи в цій частині позов, суд першої інстанції погодився з твердженням позивача про те, що оскільки квартиру відповідач продав за 22000 грн., то решту від наданих ним 39000 грн. складає його прихована від дружини зарплата, яка згідно ч.2 ст. 61 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, відтак різниця між 39000 грн. та 22000 грн. - підлягає поділу.

Позовні вимоги в цій частині ґрунтуються лише на припущеннях ОСОБА_3 яка, не заперечуючи факт надання відповідачем 39000 грн., допускає, що така різниця могла створитись за рахунок прихованої відповідачем заробітної плати, що не свідчить про статус таких коштів як об'єкта спільної сумісної власності подружжя, оскільки для набуття такого статусу заробітна плата відповідно до ч.2 ст. 61 СК України повинна бути внесена до сімейного бюджету.

На вказане суд першої інстанції належної уваги не звернув та постановив помилкове рішення про визнання 2/25 частки права спільної сумісної власності на автомобіль Renault Duster, де кожному з подружжя належить по 1/25 спільної часткової власності.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання в автомобілі Renault Duster як в об'єкті спільної часткової власності за ОСОБА_3 права особистої приватної власності на 4/5 його частки та за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на його 1/5 частки.

Одночасно, підлягає судового захисту право ОСОБА_3 на отримання від ОСОБА_2 грошової компенсації належної їй частки у відчуженому одноособово ним автомобіля Renault Duster.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги довідку Центру незалежної оцінки та експертизи, з якої вбачається, що станом на 13.04.2017 року середня ринкова вартість автомобіля Renault Duster, з подібними технічними характеристиками становила 316600 грн.

Зазначена довідка є належним та допустимим доказом, оскільки провести відповідну товарознавчу експертизу щодо вартості спірного автомобіля, на чому неодноразово наполягала позивач, по справі не представилось можливим здійснити, з урахуванням того, що останній після його відчуження в серпні 2015 року, був неодноразово в подальшому перепроданий, а його теперішнє місце знаходження достеменно учасникам процесу не відомо.

Крім зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги ОСОБА_3 в частині визнання недійсними договору комісії, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Торговий Альянс і довідки - рахунку від 19.08.2015 року як договору купівлі-продажу, на підставі якого був відчужений автомобіль Renault Duster, є належним способом судового захисту своєї власності та ґрунтуються на законі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що вимога про визнання недійсною довідки-рахунку, яка являється в даному випадку різновидом договору купівлі-продажу, оскільки саме на підставі неї було здійснено відчуження рухомого майна згідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок та інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів , є належним способом захисту.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку можна дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя (правовий висновок ВСУ № 6-1587цс16).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, після звернення ОСОБА_3 до суду з позовом про розподіл автомобіля, 19.08.2015 р. ОСОБА_2 уклав з ТОВ Торговий альянс договір комісії, згідно якого доручив останньому за винагороду продати належний йому автомобіль Renault Duster, кузов № №VF1HSRAVN49664404.

На підставі даного договору, ТОВ Торговий Альянс 19.08.2015 р. продало згідно довідки -рахунку серія ААЕ №358160 ОСОБА_4 автомобіль Renault Duster за 149000 грн., який і був перереєстрований в той же день на неї .

В ході розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_4 є рідною (по матері) сестрою відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час переоформлення на її ім'я спірного автомобіля являлась студенткою і власних доходів не мала.

Зазначені обставини дають підстави для сумніву та критичної оцінки щодо реальності договору купівлі-продажу спірного автомобіля від 19.08.2015 р., спір щодо якого на той час розглядався судом.

З урахуванням того, що спірний автомобіль Renault Duster, хоч і був придбаний під час шлюбу, є особистою приватною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а відтак останній не мав правових підстав для його відчуження без згоди іншого власника.

Крім того, ОСОБА_2 при відчуженні автомобіля діяв недобросовісно, за межами своєї цивільної дієздатності щодо розпорядження всім автомобілем, що є правовою підставою для визнання зазначених договорів - недійсними.

Щодо зустрічних вимог ОСОБА_2Ю колегія суддів зазначає наступне.

Так, обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації у праві спільної сумісної власності на автомобіль Skoda Octavia, позивач вказував, що ними було придбано останній за спільні кошти, проте відповідач продала без його згоди даний автомобіль своєму батькові за 450000 грн., не сплативши йому ніякої компенсації.

Не заперечуючи факт придбання вказаного автомобіля в шлюбі, ОСОБА_3 вказувала на те, що в сім'ї були відсутні кошти для придбання другого автомобіля, оскільки вона знаходилась у відпустці по догляду за дитиною, а дохід чоловіка складав лише 3000-4000 грн. щомісячної зарплати. Разом з цим, в сім'ї малась необхідність в придбанні додаткового автомобіля, кошти на купівлю якого надав її батько ОСОБА_9, домовившись що останні будуть повернуті по першій його вимозі.

Оскільки в них утворились борги, повертати які вони не мали достатніх фінансових можливостей, самі сімейні відносини між ними погіршились, вони не змогли виконати пред'явлену батьком нотаріально посвідчену вимогу про повернення боргових коштів, тому вона була вимушена повернути батькові машину в рахунок погашення їх сімейних боргів, що і було здійснено у спосіб довідки-рахунку.

По справі встановлено, що спірний автомобіль Skoda Octavia, кузов № НОМЕР_1 вартістю 450000 грн. був придбаний 25.03.2015 року на підставі договору купівлі-продажу між ТОВ Атлант -М Олексіївка та ОСОБА_3 та був зареєстрований на її ім'я.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК ст. 372 ЦК України.

Згідно ч.4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Як роз'яснено в п.23,24 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи зазначену вище норму права та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, необхідно встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

З урахуванням вимог ст. 179 ЦПК України предметом доказування по зустрічному позову є обставини, які доводять той факт, що джерелом придбання автомобіля Skoda Octavia є саме спільні сумісні кошти подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що є необхідною умовою для поділу такого автомобіля як об'єкту спільної сумісної власності подружжя шляхом відшкодування грошової компенсації одного з подружжя іншому.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач мав дохід лише в вигляді заробітної плати, із середньомісячним розміром близько 3000 грн. Інших доказів наявності в нього додаткових фінансових джерел матеріали справи не містять.

Вказаних обставин ОСОБА_2 не заперечує.

Відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ніде не працює, здійснює догляд за малолітньою дитиною.

Заявляючи вимогу про поділ спірного автомобіля шляхом стягнення з іншого подружжя грошової компенсації, ОСОБА_2 як на правову підставу своїх вимог посилається лише на сам факт придбання автомобіля в період шлюбу, не доводячи при цьому факт існування джерел його набуття за рахунок спільних сумісних коштів або за рахунок спільних зусиль.

Вказані обставини, поряд з твердженням відповідача про придбання автомобіля Skoda Octavia за рахунок коштів її батька, на підтвердження чого нею надано розписку та нотаріально посвідчену вимогу про повернення заборгованості за договором позики від 07.07.2015 р., безумовно не доводять факт віднесення даного автомобіля до об'єкту спільного сумісного майна подружжя.

Крім того, позивачем не спростовано заперечення відповідача про те, що вона діяла в інтересах сім'ї, коли відчужувала даний автомобіль в рахунок погашення їх грошового боргу, що само по собі повинно враховуватись при вирішенні спорів про поділ майна подружжя, оскільки такі борги подружжя виникли в інтересах сім'ї.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги не місять нових фактів чи засобів доказування, які б свідчили про наявність правових підстав для задоволення зустрічних вимог та про відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції скасовано з підстав його неповноти та помилковості в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення апеляційної скарги, а саме в частині визначення часток ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в майні, що є їх особистою приватною власністю - автомобіля Renault Duster.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст. 309, 314, 316, 319 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 червня 2017 року скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Визнати недійсними договір комісії, укладений 19.08.2015 р. між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий альянс" та видану 19.08.2015 р. ТОВ Торговий Альянс ОСОБА_4 довідку-рахунок серії ААЕ № 358160 на автомобіль Renault Duster , кузов №VF1HSRAVN49664404, якою було оформлено договір купівлі-продажу даного транспортного засобу.

Визнати за ОСОБА_3 право особистої приватної власності на 4/5 частки автомобіля Renault Duster , зеленого кольору, кузов №VF1HSRAVN49664404, а за ОСОБА_2 - право особистої приватної власності на 1/5 частку автомобіля Renault Duster , зеленого кольору, кузов №VF1HSRAVN49664404.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості належної їй на праві особистої приватної власності 4/5 частки автомобіля Renault Duster , зеленого кольору, кузов №VF1HSRAVN49664404 в розмірі 253280 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та повернення власного майна з незаконного володіння відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в розмірі 2659 грн. 44 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.

Судді : (підписи)

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1