Рішення

від 19.07.2017 по справі 752/7019/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/7019/17

Провадження № 2/752/3452/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.07.2017 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шумко А.В.

за участі секретаря Лебедєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського, третя особа - ОСОБА_3 - про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

31.03.2017р. ОСОБА_1 надіслав до суду позов до Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначав, що він протягом багатьох років перебував в трудових відносинах з відповідачем: з 1993 року працював у Голосіївському парку культури та відпочинку імені Максима Рильського періодично, а з 1998-1999р. перебував в постійних трудових відносинах з відповідачем, був прийнятий на роботу електриком, фактично також виконував різні роботи - ремонтні, монтажні, притиральні, пиляв дерева, охороняв територію тощо, не мав дисциплінарних стягнень.

В листопаді 2016р. директором відповідача була призначена ОСОБА_3, з якою через негативне її ставлення до нього склалися неприязні стосунки, проте зауважень щодо виконуваної ним роботи директор не пред являла, стягнення на нього не накладалися.

Проте 09.03.2017р. керівник відповідача ОСОБА_3 під час з ясування з ним стосунків на робочому місці повідомила, що він не є працівником парку, оскільки його давно звільнено з роботи, що його здивувало, оскільки про звільнення він не повідомлявся, заяву про звільнення за власним бажанням не писав, прогулів не допускав. Разом з тим, підстави звільнення йому не були повідомлені, копія наказу про звільнення не надана, трудова книжка не видана.

14.03.2017р. він отримав ніби то заробітну плату за листопад та 10 днів грудня в розмірі, трохи більше тисячі гривні. Оскільки йому було відмовлено у видачі копії наказу про звільнення, трудова книжка не видана, він сподівався, що в дійсності його не звільнено, про звільнення повідомили, щоб полякати. З метою перевірки інформації про своє звільнення, він звернувся із запитом до податкової інспекції Голосіївського району м.Києва, з довідки якої від 15.03.2017р. дізнався, що був звільнений з роботи у відповідача ще 30.12.2016р. Дійсна підстава звільнення до цього часу йому не відома. 20.03.2017р. його представником було надіслано відповідачу запит про надання інформації та копій документів, відповідь на який, станом на час звернення з позовом в суд, не надійшла.

Просив: визнати незаконним та скасувати наказ від 30.12.2016р. про його звільнення; поновити його на роботі електрика Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського; стягнути заборгованість по заробітній платі за грудень 2016р. в сумі 1 600грн, січень 2017р. - 3 200 грн, лютий 2017р. - 3 200 грн, 9 днів березня 2017р. - 1066 грн, а всього - 9066 грн; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити. Також пояснили, що позивача було прийнято на роботу за останньою посадою з оплатою 1750 грн; позивачу не було визначено конкретного робочого місця; з посадовими обов язками він, в т.ч. під підпис, не ознайомлювався; виконував роботи по консервуванню, розконсервуванню атракціонів на значній території парку; підпис на посадовій інструкції, наданій до суду представником відповідача, йому не належить, та візуально не схожій на його підпис. Заборгованість по заробітній платі просить стягнути за період з 20.12.2016р., оскільки саме із зазначеної дати йому не нараховувалася заробітна плата, по останній день фактичної роботи - 09.03.2017р., оскільки саме цього дня його в присутності свідків було повідомлено третьою особою про звільнення, після чого він фактично у відповідача вже не працював.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що Наказом № 25/01 від 30.04.2015р. позивача було переведено на посаду електромеханіка Голосіївського парку культури та відпочинку ім.Максима Рильського. Його посадові обов язки визначені посадовою інструкцією, з якою позивача ознайомлено під підпис 15.04.2015р.

Починаючи з 19 грудня 2016 р., позивач, з невідомих причин не з являвся на роботі, не виконував покладених на нього посадовою інструкцією обов язків, причини своєї відсутності на робочому місці не повідомив, на телефонні дзвінки не відповідав, що підтверджується складеними 19.12.2016р. - 30.12.2016р. актами про відсутність позивача на робочому місці та табелем обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати позивача.

14 березня 2017 року о 15-45 год. позивач звернувся до адміністрації парку з вимогою виплати належну йому за листопад-грудень 2016р. заробітну плату, на прохання директора парку ОСОБА_3 отримати наказ про звільнення та трудову книжку, позивач відмовився, про що свідчить складений акт про відмову від підписання наказу про звільнення та отримання трудової книжки від 14.03.2017р.

23.03.2017р. за адресою реєстрації позивача: АДРЕСА_1, було надіслано рекомендоване поштове відправлення із наказом про звільнення позивача та лист щодо повідомлення адреси, за якою належить надіслати трудову книжку, що було повернуто відповідачу 30.03.2017р. із відміткою про не проживання позивача за зазначеною адресою.

Оскільки лист з наказом про звільнення позивача повернувся без вручення, трудова книжка за вказаною адресою не направлялась. Після отримані позовної заяви в даній справі трудову книжку 22.05.2017 року було надіслано на зазначену в позові адресу фактичного місця проживання позивача: АДРЕСА_2.

Пояснив, що кошти, належні позивачу при звільненні виплачені позивачу в день його явки за розрахунком 14.03.2017р.

Також не зміг пояснити причини направлення копії наказу про звільнення на адресу позивача вперше лише 22березня 2017р.

Просив відмовити у позові повністю.

Третя особа ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилася, подала до суду клопотання про розгляд справи в її відсутності, в якому також вважала відмовити в позові в повному обсязу

Вислухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких мотивів.

Наказом №25/1 по Голосіївському парку культури і відпочинку ім.М.Рильського від 30 квітня 2015 року Про переведення і зарахування на роботу , позивача ОСОБА_1 - техніка з ремонту та експлуатації атракціонів, переведено на посаду електромеханіка з 01 травня 2015 року. Встановлено ОСОБА_1 оклад згідно штатного розкладу. Призначено ОСОБА_1 електриком по ремонту електричних частин атракціонів.

Наказом №77 по Голосіївському парку культури і відпочинку ім. М.Рильського від 30.12.2016 р. Про звільнення ОСОБА_1 - електромеханіка звільнено 30.12.2016 р. за п.4 ст.40 КЗпП України, із зазначенням підстави - табель обліку робочого часу, акт у відмов дачі пояснень про відсутність на роботі.

З тексту наданого представником Акту (а.с.25) вбачається, що електромеханік ОСОБА_1 в присутності працівників парку був повідомлений по телефону про те, щоб він з'явився і надав пояснень, чому був відсутній на роботі з 19 грудня 2016 року по 30 грудня 2016 року без поважної причини. Але він не відповідав на телефонні дзвінки. Зазначений акт підписаний директором ОСОБА_3, в.о. гол. бухгалтера ОСОБА_8, адміністратором ОСОБА_9, ст. касиром ОСОБА_11.

Проте, суд дає оцінку тому, що у вказаному Акті відсутня дата його складення, зміст акті містить в собі суперечності - в ньому зазначено про те, що позивач в присутності працівників парку (при цьому не зазначено кого саме) був повідомлений про необхідність явки та надання пояснень щодо відсутності на роботі у вказаний період, в той же час зазначено, що позивач не відповідав на телефонні дзвінки. За таких обставин суд критично оцінює та не бере до уваги вказаний Акт та зазначені в ньому відомості.

Згідно з табелю обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати за грудень 2016 р., з 19.12.2016 р. по 30.12.2016 р. включно, у вказаному табелі містяться відмітки п щодо відсутності позивача через прогул у вказані дні (а.с.40).

За правилами п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року, у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до правил статей 147-1, 148, 149 КЗпП України: за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1)догана; 2) звільнення; дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку; до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В судовому засіданні встановлено, що конкретне робоче місце позивачу не було визначене. Зазначена обставина крім пояснень позивача підтверджена в судовому засіданні свідками ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 - працівниками відповідача, не заперечена представником відповідача. Щодо показань зазначених осіб та пояснень представника відповідача, до позивача протягом періоду його роботи у відповідача дисциплінарні стягнення не застосовувалися.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що за рекомендаціями лікаря, перенесеним інсультом, протягом двох років щодня здійснює прогулянки парком ім.М.Рильського, проходячи не менше двох кілометрів людними місцями - біля кафе, атракціонів. Знає позивача як працівника парку, який обслуговує електромеханічні атракціони всього парку, виконує роботи з посезонного консервування та розконсервування атракціонів, з приводу яких, як фахівець, надавав позивачу поради, а також з облаштування території парку. Бачив як позивач виконував такі роботи в т.ч. в лютому - березні 2017р., неодноразово бачив та чув, як директор парку надавала позивачу розпорядження по виконанню конкретних робіт, в т.ч. в січні-лютому 2017р. 09.03.2017р. був очевидцем розмови між директором парку та позивачем, під час якої директор повідомила повивачу, що він звільнений з роботи за прогули, що здивувало позивача. Він вступився за позивача, на що директор сказала, що пошуткувала та звільнить позивача за власним бажанням.

Свідок ОСОБА_5 показала, що під час проходження практики та стажування бухгалтера в парку протягом року, з квітня 2016р., щодня виконання позивачем різних робіт на території парку - прибирання території, фарбування, консервування атракціонів, а також надання директором парку позивачу розпоряджень з приводу виконання робіт, в т.ч. в січні, лютому 2017р. 09.03.2017р. бачила, як директор сварилася з позивачем та сказала, що його звільнено з роботи в грудні 2016р.

Згідно показань свідка ОСОБА_6, він знає позивача понад 20 років, як працівника парку, знає третю особу близько трьох років. Про звільнення позивача дізнався в березні 2017р. До цього щодня бачив позивача в різних частинах парку за виконанням робіт, а також надання директором парку усних вказівок позивачу щодо виконання робіт, в т.ч. в грудні 2016р., січні, лютому 2017р.

Свідок ОСОБА_7 суду показав, що неодноразово допомагав позивачу, який є його братом, по його роботі, в т.ч. в грудні 2016р., січні-березні 2017р. Про звільнення позивача дізнався 09.03.2017р., що здивувало позивача.

Показами зазначених свідків підтверджуються доводи позивача та його представника, відповідно до яких позивач фактично працював у відповідача та виконував свої трудові обов'язки, доручену йому директором роботу - по 09.03.2017 р. включно та лише у вказаний день дізнався зі слів директора відповідача про те, що його звільнено ще наприкінці 2016 року.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що вона працює головним бухгалтером відповідача. Позивач з 19.12.2016р. не з являвся на роботі, 30.12.2017р. був звільнений за прогул. Позивачу направлявся лист щодо отримання розрахунку та трудової книжки, коли саме - не пам ятає. Оскільки не могли зв язатися з позивачем, вона заходила в кафе брата позивача - ОСОБА_7, що розташоване в парку, повідомити, щоб позивач з явився за отриманням розрахунку та трудової книжки. 14.03.2017р. позивач прийшов за отриманням розрахунку, який йому цього дня був виплачений. До обов язків позивача входило, зокрема, здійснення поточного ремонту, експлуатації електрообладнання. Позивач не мав визначеного місця роботи. З листопада 2017р. у відповідача ведеться книга реєстрації приходу на роботу та уходу з роботи, яка знаходиться в секретаря, в якій щодня мають розписуватись працівники парку по приходу на роботу та уходячи з роботи. Позивач у вказаній книзі не розписувався. Їй усно було повідомлено про необхідність розписуватись в цій книзі. Їй не відомо, яким чином до відома позивача доводилася необхідність розписуватися щодня у вказаній книзі.

Відповідно показань свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні, вона з грудня 2016р. працювала адміністратором Голосіївського парку ім.М.Рильського. Позивачу телефонували з приводу повідомлення ним причин відсутності на роботі, отримання ним розрахунку. Наприкінці листопада новим директором парку ОСОБА_3 було заведено книгу обліку виходу на роботу. Їй невідомо, чи повідомлявся позивач про необхідність розписуватись у вказаній книзі. Особисто їй було усно повідомлено про необхідність відмічатись в зазначеній книзі. У позивача не було визначено конкретного місця роботи, він виконував роботу електромеханіка на території всього парку. Кожен з працівників був також зобов язаний прибирати територію парку, на якій вони працюють. Вона складала акт про відмову позивача від отримання трудової книжки.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона з жовтня 2016р. працює у відповідача секретарем, з 2017р. (з якого саме часу - не пам ятає) - також двірником. Позивача не знає, бачила його лише один раз, в березні 2017р., коли він отримував розрахунок. Позивача було звільнено, оскільки він не з являвся на роботі. Шукали позивача в кафе, що в парку, біля цього кафе, там, де він повинен бути. Вона підписувала акти про відсутність позивача на роботі. Їй невідомо розташування робочого місця позивача. З позивачем намагалися зв язатися телефоном, поштою, проте поштові відправлення повернулися без отримання. У квітні-травні 2017р. на місце позивача було прийнято іншого працівника на сезонну роботу. З листопада 2016р. за усним розпорядженням директора парку ведеться книга реєстрації приходу-уходу з роботи, яка знаходиться в неї. Письмового розпорядження щодо необхідності реєстрації працівниками парку свого приходу на роботу та уходу з роботи в книзі обліку, не видавалося. Позивач про необхідність розписуватись у вказаній книзі не повідомлявся.

Суд оцінює критично та не бере до уваги, як такі, що викликають сумнів у суду в їх об'єктивності - показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 про те, що відповідач не з'являвся на роботі, оскільки згідно їх показань, їм невідоме розташування робочого місця позивача, позивач не повідомлявся про необхідність розписуватися в книзі приходу на роботу та уходу з роботи; зазначені свідки є працівниками відповідача та є підлеглими третій особі, що видала наказ про звільнення позивача. З цієї ж підстави суд критично оцінює та не бере акти про відсутність на робочому місці позивача, складені 19.12.2016 р., 20.12.2016 р., 21.12.2016 р., 22.12.2016 р., 23.12.2016 р., 26.12.2016 р., 27.12.2016 р., 28.12.2016 р., 29.12.2016 р., 30.12.2016 р. (а.с. 28-39) та відомості табелю обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати за грудень 2016 р. щодо відомостей про прогули відповідача 19.12.2016 р. - 30.12.2016 р. (а.с.40).

Суд вважає покласти в основу рішення показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідно яких вказані свідки бачили особисто, що позивач виконував свою роботу в т.ч. в лютому - березні 2017р. так само, як і раніше та у вказаний період неодноразово були свідками надання директором парку розпоряджень позивачу щодо виконання конкретних робіт, а 09.03.2017р. свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_5, а також свідко ОСОБА_7 були очевидцями розмови між директором парку та позивачем, під час якої директор повідомила повивачу, що він звільнений з роботи за прогули ще в грудні 2016 р., що здивувало позивача. При цьому, у суду відсутні сумніви в об'єктивності показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки вони не суперечать один одному та узгоджуються між собою, вказані свідки не перебувають з позивачем у родинних чи дружніх відносинах, є лише наглядно знайомими з ним особами та не є особисто заінтересованими в розгляді даної справи, а також відсутні сумнів в об'єктивності показань свідка ОСОБА_7, який хоча і є родичем позивача, проте його показання узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та не суперечать їм.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушники трудової дисципліни письмові пояснення (ч.1). Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (ч.3).

За наведених обставин суд приходить до висновку, що при розгляді справи знайшли підтвердження доводи позивача та його представника про те, що позивач фактично працював у відповідача по 09.03.2017 р. включно та не допускав прогулів, 09.03.2017 р. був усно повідомлений директором відповідача про його звільнення, що відбулося в грудні 2016 р. При цьому відповідачем були порушені наведені вимоги ст.149 КЗпП України, оскільки позивачу не пропонувалося надати письмові пояснення щодо начеб то допущених ним порушень трудової дисципліни та наказ про звільнення не був оголошений позивачу після його видання під розписку.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини, вказані як підстави для звільнення позивача за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України на думку суду, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не можуть бути підставою для звільнення за прогул.

Згідно Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податку про суми виплачених доходів та утриманих податків на, наданих державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м.Києві (а.с.7) ОСОБА_1 звільнено з роботи 30.12.2016 р.

Разом із тим, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач працював у відповідача по 09.03.2017 р., то суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі за грудень 2016 р., січень 2017 р., лютий 2017 р. та 9 днів березня 2017 р. у зазначеному в позовній заяві розмірі - відповідно 1600,00 грн, 3200,00 грн, 3200,00 грн та 1066,00 грн, а всього - 9066,00 грн, з огляду на те, що законодавством України з 01.01.2017 р. визначено мінімальний розмір заробітної плати в сумі 3200,00 грн та щодо правильності такого розрахунку не заперечив представник відповідача.

Згідно ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, відтак, заявлені вимоги про поновлення на роботі із зазначених в позовні заяві підстав, підлягають задоволенню, позивач підлягає поновленню на роботі у відповідача електромеханіка.

Відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Т.ч. з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу - за період з 09.03.2017р. по день ухвалення судом даного рішення, що розраховується згідно п.3, п.8 Постанови КМУ від 08.02.1995р.№100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати , та становить 6 960,00 грн.

Згідно ст.367 ЦПК України, рішення про поновлення на роботі позивача та стягнення з відповідача виплати заробітної плати за грудень 2016р. в сумі 1 600,00 грн. підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в сумі 640,00 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 40 п.4 ч.1, 235, 237-1 КЗпП України, відповідно п.3, п.8 Постанови КМУ від 08.02.1995р.№100 Про затвердження Порядку обчисленнясередньої заробітної плати , керуючись ст.ст. 10, 11, 57- 60, 73, 88, 212-215, 218, 292, 294, 296, 367, ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського, третя особа - ОСОБА_3 - про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незакониим та скасувати наказ №77 від 30 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 30.12.2016р. за п.4 ст.40 КЗпП України

Поновити ОСОБА_1 на посаді електромеханіка Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського.

Стягнути з Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського (ідентифікаційний код 02221320) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за грудень 2016р. - в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп, січень 2017р. - в сумі 3 200 (три тисячі двісті) грн 00 коп, лютий 2017р. - 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп, березень 2017 р. - в сумі 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) грн. 00 коп, а всього - 9 066 (дев ять тисяч шістдесят шість) грн 00 коп.

Стягнути з Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського (ідентифікаційний код 02221320) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 960 (шість тисяч дев ятьсот шістдесят) грн. 00 коп, а всього - 16 026 (шістнадцять тисяч двадцять шість) грн. 00 коп.

Стягнути з Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського (ідентифікаційний код 02221320) на користь держави судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді електромеханіка Голосіївського парку культури та відпочинку імені Максима Рильського.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за грудень 2016р. в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп,

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: А.В. Шумко