Постанова

від 11.01.2018 по справі 752/7019/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Апеляційне провадження № 22-ц/796/427 /201 8 Головуючий у 1 інстанції - Шумко А.В.

Унікальний номер справи № 752/7019/17 Доповідач - Андрієнко А.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді Андрієнко А.М.

Суддів: Заришняк Г.М.

МараєвоїН.Є.

При секретарі Гарматюк О.Д.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Голосіївського парку культури та відпочинку імені МаксимаРильського, третя особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Голосіївського парку культури та відпочинку імені МаксимаРильського, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ від 30.12.2016р. про його звільнення; поновити його на роботі на посаді електрика Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського; стягнути заборгованість по заробітній платі за грудень 2016р. в сумі 1 600грн, січень 2017р. - 3 200 грн, лютий 2017р. - 3 200 грн, 9 днів березня 2017р. - 1066 грн, а всього - 9066 грн; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог вказував, що протягом багатьох років перебував в трудових відносинах з відповідачем: з 1993 року працював у Голосіївському парку культури та відпочинку імені Максима Рильського періодично, а з 1998-1999р. перебував у постійних трудових відносинах з відповідачем, був прийнятий на роботу електриком, фактично також виконував різні роботи. В листопаді 2016р. директором Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського була призначена ОСОБА_2, з якою склалися неприязні стосунки, проте зауважень щодо виконання ОСОБА_3 роботи директор не пред'являла, стягнення на нього не накладалися.

09.03.2017р. ОСОБА_2 повідомила, що ОСОБА_3 давно звільнено з роботи, що його здивувало, оскільки про звільнення він не повідомлявся, заяву про звільнення за власним бажанням не писав, прогулів не допускав. Разом з тим, підстави звільнення йому не були повідомлені, копія наказу про звільнення не надана, трудова книжка не видана.

14.03.2017р. ОСОБА_3 отримав ніби-то заробітну плату за листопад та 10 днів грудня в розмірі, трохи більше тисячі гривні. Оскільки йому було відмовлено у видачі копії наказу про звільнення, трудова книжка не видана, він сподівався, що в дійсності його не звільнено, про звільнення повідомили, щоб полякати. З метою перевірки інформації про своє звільнення, він звернувся із запитом до податкової інспекції Голосіївського району м. Києва, з довідки якої від 15.03.2017р. дізнався, що був звільнений з роботи ще 30.12.2016р. Дійсна підстава звільнення до цього часу йому не відома.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року позов ОСОБА_3 до Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського, третя особа: ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ №77 від 30 грудня 2016 року про звільнення ОСОБА_3 30.12.2016р. за п.4 ст.40 КЗпП України

Поновлено ОСОБА_3 на посаді електромеханіка Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського.

Стягнуто з Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі за грудень 2016р. - в сумі 1 600 грн. 00 коп., січень 2017р. - в сумі 3 200 грн. 00 коп., лютий 2017р. - 3 200 грн. 00 коп., березень 2017 р. - в сумі 1 066 грн. 00 коп., а всього - 9 066 грн. 00 коп.

Стягнуто з Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 960 грн. 00 коп, а всього - 16 026 грн. 00 коп.

Стягнуто з Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського на користь держави судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

Допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді електромеханіка Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського.

Допущено до негайного виконання рішення в частині присудження ОСОБА_3 виплати заробітної плати за грудень 2016р. в сумі 1 600 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням обставин справи.

Апелянт в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлена.

Представник відповідача по справі підтримав апеляційну скаргу 3-ї особи та просив її задовольнити.

Представник позивача просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з'явилися.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом №25/1 по Голосіївському парку культури і відпочинку ім. М. Рильського від 30 квітня 2015 року Про переведення і зарахування на роботу , позивача ОСОБА_3 - техніка з ремонту та експлуатації атракціонів, переведено на посаду електромеханіка з 01 травня 2015 року. Встановлено ОСОБА_3 оклад згідно штатного розкладу. Призначено ОСОБА_3 електриком по ремонту електричних частин атракціонів.

Наказом №77 по Голосіївському парку культури і відпочинку ім. М. Рильського від 30.12.2016 р. Про звільнення ОСОБА_3 - електромеханіка звільнено 30.12.2016 р. за п.4 ст.40 КЗпП України, із зазначенням підстави - табель обліку робочого часу, акт про відмову дачі пояснень про відсутність на роботі.

З тексту наданого представником Акту (а.с.25) вбачається, що електромеханік ОСОБА_3 в присутності працівників парку був повідомлений по телефону про те, щоб він з'явився і надав пояснення, з яких причин він був відсутній на роботі з 19 грудня 2016 року по 30 грудня 2016 року. Але він не відповідав на телефонні дзвінки. Зазначений акт підписаний директором ОСОБА_2, в.о. гол. бухгалтера ОСОБА_5, адміністратором ОСОБА_7, ст. касиром ОСОБА_6.

Відповідно до ст.. 40 ч.1 п.4 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин.

Відповідно до ст.. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_3 на роботі , суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не було скоєно прогулів без поважних причин.

Колегія суддів , вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріалі справи, прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону.

Позивач був звільнений з роботи за прогули без поважних причин за період з 19 грудня 2016 року по 30 грудня 2016 року. Наказ про звільнення було датовано 30.12.2016 року.

Позивач стверджує, що в зазначений період він перебував на роботі і виконував свої трудові обов'язки. В тому числі 9 березня 2016 року про своє звільнення дізнався випадково від керівника під час виконання трудових обов'язків.

Свідки, допитані в судовому засіданні, пояснили, що вони протягом грудня -початку березня 2016 року постійно бачили позивача у парку за виконанням робіт.

Посилання апелянта на те, що пояснення свідків не повинні бути прийняті до уваги, колегією суддів не приймаються, так як підстав для сумнівів у правдивості пояснень свідків апелянтом не наведено.

Судом також встановлено, що позивач не ставив свій підпис у спірний період в журналі виходу на роботу.

Позивач послався на те, що йому адміністрацією парку не було доведено про необхідність розписуватися в такому журналі.

Доказів того, що позивачу було доведено про існування журналу виходу на роботу та про необхідність розписуватися у ньому апелянт не надав.

Колегія суддів також не може прийняти до уваги посилання апелянта на ту обставину, що позивач після ухвалення рішення про поновлення його на роботі та стягнення заробітної плати не з'являється на робочому місці, оскільки зазначені події не є предметом розгляду в даній цивільній справі.

За таких обставин колегія суддів вважає , суд першої інстанції повно і всебічно з 'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку та прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Постановлене судом рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасоване з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст..ст.367, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 19 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття таможе бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 11 січня 2018 року.

Головуючий: Судді :