Постанова

від 26.10.2017 по справі 910/20024/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року Справа № 910/20024/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційні скарги 1. Національного банку України 2. Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. на рішення та постанову Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі№ 910/20024/15 Господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" доПублічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Славінського Валерія Івановича треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. ОСОБА_6 2. Національний банк України 3. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб провизнання припиненими зобов'язань, визнання припиненою іпотеку та скасування заборони відчуження нерухомого майна, визнання припиненим права застави та обтяження рухомого майна та зобов'язання вчинити дії за участю представників сторін:

позивача: Караговнік А.Ю. відповідача: Побережний О.П. третіх особі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. не з'явилися 2. Гузієнко Я.М. 3. не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про:

- визнання припиненим зобов'язання за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл";

- визнання припиненим зобов'язання за Договором іпотеки, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" та посвідченого 15.02.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко за реєстровим № 266;

- визнання припиненим зобов'язання за Договором застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.02.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл";

- визнання припиненою іпотеки та скасування заборони відчуження нерухомого майна, яке було надано у забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл№ перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 згідно Договору іпотеки від 15.02.2012;

- визнання припиненим права застави та обтяження товарів в обороті, які були надані у забезпечення зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" перед Публічним акціонерним товариством "Златобанк" за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 згідно Договору застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013;

- зобов'язання відповідача здійснити дії, які є необхідними для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення іпотеки та зняття заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, зазначених в Договорі іпотеки від 15.02.2012;

- зобов'язання відповідача здійснити дії, які є необхідними для реєстрації відомостей про припинення обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, згідно Договору застави товарів в обороті № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 у справі № 910/20024/15 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючого судді Іоннікової І.А., суддів Тищенко О.В., Тарасенко К.В.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Златобанк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 910/20024/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами першої і апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судами неправильно застосовано ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо обставин та підстав нікчемності договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015, не взято до уваги запроваджених Національним банком України обмежень на здійснення банківських операцій та недостатність коштів банку на кореспондентському рахунку НБУ; вважає, що судами не надано оцінки умовам Договору застави майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014 щодо заборони відчуження чи обтяження майнових прав зобов'язаннями на користь третіх осіб, та зазначає про помилковість посилання судами на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 23.11.2016 у справі № 902/1236/15.

Національний банк України, не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, також звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 910/20024/15, постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами під час вирішення спору не було надано оцінки відсутності у банку коштів на кореспондентському рахунку для здійснення операції погашення заборгованості з рахунку ОСОБА_6, не враховано наявності встановлених Договором застави майнових прав № 12/ЗМП від 05.03.2014 обмежень на відчуження майнових прав та їх обтяження зобов'язаннями на користь третіх осіб. Також скаржник зазначає про неправильне застосування судами ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вважаючи правомірним визнання нікчемним Уповноваженою особою Фонду договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015.

26.10.2016 до Вищого господарського суду України надійшов відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на касаційні скарги, в якому третя особа-3 просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яки у задоволенні позовних вимог відмовити в понову обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" у поданому відзиві просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особ-1, 3 не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційні скарги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 18.01.2012 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" (позичальник) було укладено Кредитний договір №06/12-KLMV від 18.01.2012 (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач надає позивачу кредитні кошти у формі мультивалютної кредитної лінії у гривні, доларах США та євро на поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 3000000,00 доларів США. (п. 1.1. Кредитного договору).

Згідно із п. 1.2 Кредитного договору (з урахування договору про внесення змін №3 від 17.07.2014 до Кредитного договору) строк повернення кредитних коштів встановлювався по 16 липня 2015 року включно.

Пунктом 1.4 Кредитного договору (з урахування договору про внесення змін №3 від 17.07.2014 до Кредитного договору) сторонами погоджено, що за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 27% річних у гривні, 16% річних у доларах США та 15% річних у євро.

Належне виконання позивачем зобов'язань перед відповідачем за Кредитним договором було забезпечено згідно Договору іпотеки, який укладено між позивачем та відповідачем та посвідчено 15.02.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Олефіренко К.М. за реєстровим № 266; Договору застави № 06/12-KLMV/S-7 від 15.02.2012, який укладено між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю НВФ "Вассма"; Договору застави № 06/12-KLMV/S-8 від 16.07.2013, який укладено між відповідачем та позивачем; Договору поруки № 06/12-KLMV/Р-1 від 18.01.2012, який укладено між відповідачем та ОСОБА_11; Договору поруки № 06/12-KLMV/Р-2 від 18.01.2012, який укладено між відповідачем та ОСОБА_12; Договору поруки № 06/12-KLMV/Р-3 від 18.01.2012, який укладено між відповідачем та ОСОБА_13; Договору поруки № 06/12-KLMV/Р-4 від 18.01.2012, який укладено між відповідачем та ОСОБА_14; Договору поруки № 06/12-KLMV/Р-5 від 18.01.2012, який укладено між відповідачем та ОСОБА_15; Договору поруки № 06/12-KLMV/Р-6 від 18.01.2012, який укладено між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелена-Країна".

Пунктом 3.4.2. Кредитного договору передбачено, що позичальник має право здійснювати повне чи часткове повернення отриманих кредитних коштів в межах строку, встановленого п. 1.1. цього Договору.

Згідно із п. 5.3 Кредитного договору зобов'язання по цьому договору можуть бути виконані третьою особою, в тому числі, поручителем, правонаступником без попередньої згоди позичальника.

Як визначено судами, 11.02.2015 між позивачем та третьою особою-1 було укладено договір про виконання зобов'язань третьою особою, відповідно до п. 1 якого третя особа не пізніше 13.02.2015 сплачує кредитору суму кредитної заборгованості боржника за Кредитним договором в розмірі не меншому 22955214,42 грн.

Пунктом 2 вказаного договору визначено, що третя особа після виконання нею зобов'язання боржника за кредитним договором набуває право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в розмірі суми, яка була фактично сплачена.

Також 12.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (кредитор) та ОСОБА_6 (новий боржник) було укладено Договір про виконання зобов'язання третьою особою, згідно з умовами якого новий боржник здійснює виконання зобов'язань ТОВ "Вассма Рітейл" за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012, а кредитор надає свою згоду на виконання новим боржником зобов'язань за первісного боржника за вказаним Кредитним договором в сумі 23141784 грн. 50 коп.

Пунктом 1.3 цього Договору визначено, що обов'язки, визначені у п. 1.2 Договору, мають бути виконані новим боржником не пізніше 12.02.2015, а п. 3.1 Договору передбачено, що відповідно до ст. 1071 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" новий боржник надає право та доручає кредитору здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку нового боржника для виконання зобов'язань за цим Договором.

Так, 12.02.2015 третьою особою-1 в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором сплачено суму коштів в розмірі 655781,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 464846 від 12.02.2015.

Того ж дня третьою особою-1 в рахунок погашення заборгованості позивача за кредитним договором сплачено сума коштів в розмірі 1170094,13 дол. США, що становить еквівалент 29368358,72 грн., що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 12.02.2015.

Відтак, як з'ясовано судами попередніх інстанцій, 12.02.2015 ОСОБА_6 на погашення заборгованості позивача за кредитним договором сплатив 30024140,04 грн.

У відповідності до п. 2.3. Кредитного договору повернення кредитних коштів здійснювалось на рахунки відповідача: № НОМЕР_1 в АТ "Златобанк", МФО 380612 (для повернення кредитних коштів в гривні), № НОМЕР_1 в АТ "Златобанк", МФО 380612 (для повернення кредитних коштів в доларах США), № НОМЕР_1 в АТ "Златобанк", МФО 380612 (для повернення кредитних коштів в євро).

Апеляційним господарським судом зазначено, що згідно з платіжним дорученням № 464846 від 12.02.2015 платіж здійснювався з поточного рахунку НОМЕР_2, відкритого на ім'я третьої особи в АТ "Златобанк", на рахунок № НОМЕР_1, а згідно з платіжним дорученням в іноземній валюті № 1 від 12.02.2015 платіж здійснювався з поточного рахунку НОМЕР_3, відкритого на ім'я третьої особи в АТ "Златобанк", на рахунок № НОМЕР_1.

13.02.2015 відповідач повернув третій особі-1 зайво сплачені 281640,13 дол. США, що становить еквівалент 7068925,62 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 509834 від 13.02.2015.

Таким чином, зобов'язання позивача за кредитним договором були виконані третьою особою на суму 22955214,42 грн.

19.03.2015 Публічним акціонерним товариством "Златобанк" було списано з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" грошові кошти у розмірі 14645 грн. 38 коп. для погашення простроченої заборгованості за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012, що підтверджується випискою по рахунку позивача.

Як свідчить Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.04.2015, укладений між ТОВ "Вассма Рітейл" (Сторона-1) та ОСОБА_6 (Сторона - 2), сторони дійшли згоди на підставі ст. 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог припинити наступні зобов'язання:

1.1 зобов'язання сторони-1, як боржника за кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012, щодо задоволення регресної вимоги сторони-2, як кредитора за кредитним договором, яку той набув в результаті виконання стороною-2 кредитних зобов'язань сторони-1 за кредитним договором, в сумі 22955214 грн. 42 коп. Сторони наступним підтверджують той факт, що сторона - 2 набула прав кредитора за Кредитним договором, який укладено між стороною-1 та ПАТ "Златобанк" в порядку статті 528 ЦК України внаслідок виконання третьою особою обов'язку позивача за Кредитним договором;

1.2 зобов'язання сторони-2, як боржника за договором купівлі-продажу № ЗК16/03-1 від 16.03.2015, який укладено між сторонами, щодо сплати стороні-1 вартості проданого та поставленого товару в сумі 22955214 грн. 42 коп. Сторони підтвердили, що строк виконання стороною-2 зобов'язання щодо сплати вартості проданого та поставленого товару згідно договору купівлі-продажу настав. Сторони наступним засвідчують той факт, що зобов'язання сторони-2 за договором купівлі-продажу щодо сплати вартості проданого та поставленого товару припиняються частково та на суму, що дорівнює 22955214 грн. 42 коп. Сторона-2 підтверджує свої зобов'язання щодо сплати частини вартості проданого та поставленого товару в розмірі 4785,58 грн. в строк, який окремо буде погоджений сторонами.

Відповідно до п. 2 Акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 14.04.2015, з моменту набрання чинності цим актом зобов'язання сторін за визначеними в п.1 цього акту, щодо сплати одна одній грошових коштів в розмірі 22955214 грн. 42 коп. припиняються шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, та вважаються такими, що виконані належним чином.

14.04.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл" було сплачено відповідачу кошти у розмірі 172094 грн. 98 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 74 від 14.04.2015 із зазначенням призначення платежу: "сплата процентів за користування кредитними коштами згідно кредитного договору № 06/12-KLMV від 18.01.2012", та кошти у розмірі 10118 грн. 03 коп. що підтверджується платіжним дорученням № 75 від 14.04.2015 із зазначенням призначення платежу: "сплата пені за користування кредитними коштами згідно кредитного договору № 06/12-KLMV від 18.01.2012".

Відповідно до заяви третьої особи від 15.04.2015, зареєстрованою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 за № 634, встановлено, що 12.02.2015 ОСОБА_6 зобов'язання боржника за Кредитним договором виконав частково в розмірі еквівалентному 22955214,42 грн., у зв'язку з чим третя особа-1 набула права кредитора у зобов'язанні за Кредитним договором.

Разом з тим, 13.02.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України № 105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Златобанк", згідно з яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк". Тимчасову адміністрацію в АТ "Златобанк" запроваджено строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що наказом від 17.04.2015 № 184 Уповноваженою особою Фонду було визнано нікчемним договір про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015, укладений між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та ОСОБА_6, на підставі п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Листами № 1316/1, № 1322 від 17.04.2015 відповідач повідомив ОСОБА_6 та ТОВ "Вассма Рітейл" про нікчемність договору про виконання зобов'язань третьою особою від 12.02.2015, а також про вжиття заходів щодо повернення коштів у розмірі 23141784 грн. 50 коп., що підтверджується описами вкладення у цінні листи від 17.04.2015, фіскальними чеками від 17.04.2015.

17.04.2015 грошові кошти у загальному розмірі 22955000 грн. 00 коп. були сторновані відповідно до правил бухгалтерського обліку, що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 18.01.2012 по 07.05.2015.

Крім цього, судами з'ясовано, що 05.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" та Національним банком України був укладений договір застави майнових прав № 12/3МП, згідно п. 3.4.2. якого відповідач (заставодавець) зобов'язався не відчужувати майнові права, які становлять предмет застави, в будь-який спосіб та не обтяжувати їх зобов'язаннями на користь третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди Національного банку України (заставодержателя).

Скасовуючи прийняті у справі судові рішення та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий господарський суд України у постанові від 09.11.2016 вказав на необхідність дослідження судами попередніх інстанцій договору застави майнових прав № 12/ЗМП, згідно із яким майнові права за кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.02.2012, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю "Вассма Рітейл", були передані в заставу НБУ, та наявності встановлених вказаним договором обмежень на розпорядження і реалізацію майнових прав за кредитним договором.

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як передбачено ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 531 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Врахувавши умови кредитного договору, п. 3.4 якого передбачено право позичальника здійснювати повне чи часткове повернення отриманих кредитних коштів в межах строку, встановленого п.1.2 договору, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про можливість дострокового виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Як визначено ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положення щодо припинення іпотеки та права застави у разі припинення основного зобов'язання містяться в ст. 19 Закону України "Про іпотеку" та ст. 28 Закону України "Про заставу". Також з припиненням забезпеченого нею зобов'язання припиняється порука (ст. 559 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів погоджується із висновком судів про те, що Договір про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 відповідає вимогам ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу, яка при цьому не ставить можливість виконання обов'язку боржника іншою особою у залежність від волі кредитора. Навпаки, кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Як визначено ч.ч. 2, 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час запровадження у ПАТ "Златобанк" тимчасової адміністрації) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемними є правочини неплатоспроможного банку, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Судами встановлено, що Договір про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 не містить жодних переваг (пільг), прямо не встановлених для третьої особи законодавством чи внутрішніми документами банку, а навпаки, надає право банку вимагати від нового боржника та/або первісного боржника належного виконання ними своїх зобов'язань за цим договором, здійснювати договірне списання з будь-якого відомого кредитору рахунку нового боржника, для виконання зобов'язань в повному обсязі чи в їх частині, на розсуд кредитора, в разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань за цим договором, в порядку, передбаченому р.3 цього договору (п. 2.6 договору), і на виконання умов цього договору банк отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у загальному розмірі 22955214 грн. 42 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" грошові кошти в сумі 200000 гривень 00 коп. є лише мінімальним граничним розміром відшкодування Фондом гарантування вкладів кожному вкладнику банку, який гарантовано виплачується Фондом. Водночас вимоги вкладників у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, задовольняються в четверту чергу за рахунок коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна банку, згідно п. 4 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Отже, сума грошових коштів, яку одержують вкладники банку, не обмежена обсягом гарантованої виплати, що здійснюється Фондом.

Уклавши 12.02.2015 договір про виконання зобов'язання третьою особою та виконавши його умови, ОСОБА_6 отримав право вимоги не до банку, а до боржника - ТОВ "Вассма Рітейл". За відсутності договору про виконання грошового зобов'язання третьою особою та, відповідно, його виконання ОСОБА_6 мав би право вимагати виплати йому гарантованої суми у розмірі 200000 гривень 00 коп. та залишку коштів в процедурі ліквідації банку.

З огляду на викладене, боржник у зобов'язанні був замінений іншою особою за згодою кредитора, що відповідає положенням ст. 520 Цивільного кодексу України щодо суті спірних правовідносин та положенням ст. 521 Цивільного кодексу України щодо форми правочину, а також ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України, згідно якої виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо за умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 3-869гс16.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується із обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для віднесення Договору про виконання зобов'язання третьою особою від 12.02.2015 до нікчемних згідно із ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із чим здійснення 17.04.2015 сторнації грошових коштів у загальному розмірі 22955000 грн. 00 коп. Публічним акціонерним товариством "Златобанк" відповідно до правил бухгалтерського обліку є безпідставним.

Водночас, матеріали справи свідчать, що станом на час виконання Договору від 12.02.2015 цей договір його сторонами не оскаржувався, є дійсним, а тому, в силу приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, створює передбачені законом правові наслідки.

Виконуючи вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові Вищого господарського суду України від 09.11.2016, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що відчуження майнових прав, що були передані в заставу НБУ, обтяжень їх зобов'язаннями на користь третіх осіб або вчинення з боку учасників спору будь-яких дій, що перешкоджали би здійсненню звернення стягнення чи реалізації майнових прав, не відбулось. Натомість відбулося дострокове виконання в повному обсязі зобов'язань за Кредитним договором, як за рахунок коштів позивача, так і за рахунок коштів третьої особи - ОСОБА_6

Також суд першої інстанції дійшов висновку, що протокол засідання кредитного комітету від 12.02.2015, яким передбачено відступлення банком ОСОБА_6 права вимоги за Кредитним договором № 06/12-KLMV від 18.01.2012 шляхом укладення відповідного договору виконання зобов'язань третьою особою, не є документом, який породжує між сторонами певні права та обов'язки між сторонами спору.

Встановивши, що перерахування коштів 12.02.2015 здійснювалося з рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_6 в АТ "Златобанк", переказ коштів ОСОБА_6 за платіжним дорученням № 1 від 12.02.2015 було здійснено та кошти було фактично зараховано, оскільки 13.02.2015 відповідач частково повернув третій особі-1 кошти в сумі 281640,13 доларів США, а також виходячи із недоведеності здійснення міжбанківського переказу через кореспондентський рахунок відповідача, суди мотивовано відхилили доводи Національного банку України та Публічного акціонерного товариства "Златобанк" про відсутність коштів на кореспондентському рахунку.

Отже, встановивши факт виконання основного зобов'язання за Кредитним договором, суди дійшли правомірного висновку про припинення у внаслідок цього і зобов'язань, що забезпечували його виконання.

Вказаний висновок судів попередніх інстанцій відповідає встановленим фактичним обставинам справи та зроблений із вірним застосуванням норм матеріального права.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків місцевого і апеляційного господарського суду не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судом, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.03.2017 у справі № 3-1629гс16.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Златобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Славкіної М.А. та Національного банку України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2017 у справі № 910/20024/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир