Постанова

від 24.10.2017 по справі 904/5050/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 904/5050/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Дніпро" на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 у справі Господарського суду№ 904/5050/17 Дніпропетровської області за позовомЗаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Дніпро"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ДАОР" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Приватного підприємства "Цесія"; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб"; 3. Комунального житлово-експлуатаційного підприємства "Південне"; 4. ОСОБА_4 провитребування майна в судовому засіданні взяли участь представники:

Генеральної прокуратури України: Клюге Л.М. (посвідчення №014652 від 17.01.2013), ТОВ "Ренессанс-Клуб":адвокат Чижикова О.Ю. (договір про надання правової допомоги №23/10-1 від 23.10.2017, довіреність від 07.03.2017), ОСОБА_4:адвокат Ясир С.А. (договір №0201/01 про надання правової допомоги від 01.02.2017).

В С Т А Н О В И В :

26.04.2017 Заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Дніпро" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ДАОР" (далі - відповідача-2) про витребування на користь позивача майна - нежитлового приміщення №67, що розташоване за адресою: місто Дніпро, вул. Робоча, 99 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 54889512101), на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) від добросовісного набувача як такого, що вибуло від власника (уповноваженої ним особи) поза його волею з інших підстав; судові витрати стягнути з відповідача на користь Прокуратури Дніпропетровської області (том 1, а.с. 3 - 78).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2017 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду (том 1, а.с. 1).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2017, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.05.2017, залучено до участі у справі в якості третіх осіб 1, 2, 3, 4, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Цесія" (далі - третя особа-1) , Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" (третя особа-2) , Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство "Південне" (далі - третя особа-3) та ОСОБА_4 (далі - третя особа-4) (том 1, а.с. 103, 104).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2017 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено, витребувано від ТОВ "Будінвест-Дніпро" та ТОВ "Центр ДАОР" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради по ? нежитлового приміщення №67, що розташоване за адресою: місто Дніпро, вул. Робоча, 99 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 54889512101); стягнено з відповідачів 1, 2 на користь Прокуратури Дніпропетровської області по 35 842, 14 грн. судового збору (том 1, а.с. 211 - 214).

30.06.2017 відповідач-1 - ТОВ "Будінвест-Дніпро" (далі - скаржник) звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду від 19.06.2017 як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та за умов неповного дослідження обставин справи, відмовивши у задоволенні позовних вимог прокуратури в інтересах територіальної громади міста Дніпра про витребування спірного нежитлового приміщення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чус О.В., судді: Кузнецов В.О., Євстигнеєв О.С.) апеляційну скаргу відповідача-1 на рішення місцевого господарського суду від 19.06.2017 у даній справі повернено скаржнику без розгляду, зважаючи на встановлені обставини надання скаржником доказів сплати судового збору за апеляційний перегляд оскаржуваного судового рішення у меншому розмірі, ніж встановлений законом (том 1, а.с. 233 - 234).

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом ухвалою про повернення апеляційної скарги, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 07.07.2017, справу передати на розгляд до апеляційного суду. Касаційна скарга обґрунтована доводами відповідача-1 про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 129 Конституції України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статей 3, 9, 10, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", статті 4 Закону України "Про судовий збір" та статей 32, 43, 44, 55, 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Скаржник доводить помилковість висновків апеляційного суду про обчислення ставки судового збору, що підлягала до сплати відповідачем-1 за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про витребування майна, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем у позовній заяві, оскільки позивачем не надано суду доказів в обґрунтування вартості майна, щодо якого виник спір. При цьому, відповідач-1 зазначив, що розраховуючи суму судового збору, яка підлягала до сплати за подання апеляційної скарги, відповідач-1 взяв до уваги вартість спірного майна станом на 09.03.2016 в розмірі 449 165 грн. відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності, та сплатив за апеляційний перегляд справи 7 411, 22 грн. (449 165*1,5%*110%). Відтак, скаржник вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що за апеляційний перегляд рішення місцевого господарського суду від 19.06.2017 відповідачу-1 належало сплатити судовий збір в розмірі 78 852, 68 грн., та зазначає про його обмеження у праві на доступ до правосуддя у зв'язку з поверненням апеляційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.10.2017 касаційну скаргу ТОВ "Будінвест-Дніпро" прийнято до провадження та призначено її розгляд на 24.10.2017 о 10 год. 45 хв., зобов'язано скаржника до початку судового засідання надати суду касаційної інстанції оригінал апеляційної скарги з додатками на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2017 у даній справі. Однак, витребуваних документів скаржник суду касаційної інстанції не надав.

З огляду на наявність в матеріалах справи копії витребуваної апеляційної скарги та копії квитанції про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду на суму 7 411, 22 грн., колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе розглянути по суті касаційну скаргу ТОВ "Будінвест-Дніпро" на ухвалу апеляційного суду від 07.07.2017 у справі №904/5050/17 (том 1, а.с. 225 - 232а).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника ТОВ "Ренессанс-Клуб" - адвоката Чижикову О.Ю., представника ОСОБА_4 - адвоката Ясира С.А. та прокурора Генеральної прокуратури України Клюге Л.М., дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та частини 3 статті 94 ГПК України, якою встановлено форму та зміст апеляційної скарги, апеляційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік документів, доданих до скарги. До скарги додаються , зокрема, докази сплати судового збору .

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів , що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі .

Матеріалами справи підтверджуються та апеляційним судом встановлено обставини звернення 30.06.2017 відповідача-1 до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою з вимогами про скасування рішення місцевого господарського суду від 19.06.2017 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокуратури в інтересах територіальної громади міста Дніпра про витребування спірного нежитлового приміщення (том 1, а.с. 225 - 232а).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спір у даній справі виник щодо нерухомого майна, про витребування якого у відповідачів 1, 2 позивачем заявлено віндикаціний позов, а, відтак, є спором майнового характеру.

Повертаючи без розгляду апеляційну скаргу відповідача-1 на рішення місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив із встановлених обставин сплати скаржником судового збору за апеляційний перегляд судового рішення у меншому розмірі, ніж встановлений підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (110% ставки, що підлягала до сплати при поданні позовної заяви).

Апеляційним судом встановлено, що визначена позивачем при зверненні до суду з позовними вимогами ціна позову складає 4 778 951 грн., тому розмір судового збору, який підлягав до сплати за подання апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду про витребування спірного нежитлового приміщення у відповідачів 1, 2, які по половині володіють спірним майном, становить 78 852, 68 грн. (4 778 951 * 1,5% * 110%) (том 1, а.с. 4).

Відтак, звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач-1 повинен був сплатити 78 852,68грн.

Однак, до апеляційної скарги відповідачем-1 додано квитанцію №0.0.796869607.1 від 30.06.2017 про сплату судового збору в розмірі 7 411, 22 грн., що не узгоджується з вимогами підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення апеляційної скарги відповідача-1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України, про що прийняв ухвалу від 07.07.2017, яка є предметом касаційного оскарження.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного суду про недодержання скаржником вимог щодо форми апеляційної скарги відповідно до статті 94 ГПК України, що виключає можливість прийняття її до розгляду, та зазначає про таке.

Статтею 91 ГПК України визначено право відповідача, як сторони у справі, на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

При цьому, "право на суд " не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням , дозволеним за змістом, включно з фінансовими . Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду , при цьому, ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій з боку держави, не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах та не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі").

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви , іншої заяви і скарги.

Положеннями статті 55 ГПК України передбачено, що у позовах про витребування майна ціна позову визначається вартістю майна, що витребується. Ціну позову вказує позивач.

Пунктом 2.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 роз'яснено про те, що одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про судовий збір" і частин 1-4 статті 49 ГПК України попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна ), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

Положеннями статті 49 ГПК України на господарський суд покладено обов'язок щодо здійснення розподілу судових витрат за результатами розгляду справи по суті між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, звертаючись до господарського суду з позовними вимогами про витребування нерухомого майна на користь територіальної громади міста Дніпра, прокурор визначив ціну позову в розмірі 4 778 951 грн., що відповідає ринковій вартості спірного нерухомого майна станом на 07.03.2017 (том 1, а.с. 4, 31).

Матеріалами справи підтверджується, що за результатами розгляду позовних вимог по суті місцевий господарський суд прийняв рішення від 19.06.2017 про задоволення позову та розподілив судові витрати прокурора за подання позовної заяви в розмірі 71 684, 27 грн. пропорційно між відповідачем-1 та відповідачем-2, стягнувши з кожного з них по 35 842, 14 грн. судового збору на користь позивача (том 1, а.с. 211 - 214).

Отже, приймаючи рішення по суті спору, місцевий господарський суд погодився із здійсненим позивачем розрахунком ціни позову та обчисленою у відсотковому співвідношенні (1,5%) до ціни позову сумою судового збору, яка була сплачена прокурором при зверненні до суду з позовними вимогами про витребування майна.

Відтак, в силу положень підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого господарського суду від 19.06.2017 відповідачу-1 належало сплатити судовий збір в розмірі, обчисленому як 110% від суми судового збору, сплаченої прокурором за подання позову, а саме 78 852, 68 грн., тоді як апеляційний суд встановив обставини сплати відповідачем-1 судового збору в меншому розмірі - 7 411, 22 грн.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції за змістом ухвали від 07.07.2017 такими, що узгоджуються з правовою позицією Європейського суду з прав людини щодо допустимості обмеження права скаржника у доступі до правосуддя шляхом покладення на нього обов'язку із сплати судового збору при зверненні до суду, в тому числі з апеляційною скаргою, та положеннями Закону України "Про судовий збір" щодо ставок судового збору за апеляційне оскарження судових рішень у спорах майнового характеру.

При цьому, колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи відповідача-1 про недоведення позивачем обґрунтованості визначеної ним ціни позову та про можливість застосування відповідачем-1 при розрахунку суми судового збору за апеляційний перегляд рішення місцевого господарського суду про витребування нерухомого майна висновків суб'єкта оціночної діяльності щодо вартості спірного майна від 09.03.2016, оскільки з позовом прокурор звернувся 26.04.2017, а рішення суду про віндикацію майна прийнято 19.06.2017, внаслідок чого такий висновок втратив свою актуальність, як на момент звернення з позовом, так на момент прийняття судового рішення. Також, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідач-1 в силу положень частини 3 статті 55 ГПК України не наділений процесуальним правом на визначення ціни позову; відповідач-1 не звертався до апеляційного суду з клопотанням про відстрочення чи розстрочення йому сплати належної суми судового збору, а доводить необґрунтованість його розрахунку.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що повернення поданої ТОВ "Будінвест-Дніпро" апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 19.06.2017 у даній справі є обґрунтованим, оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з дотриманням положень статей 43, 55, 94, 97 ГПК України та статті 4 Закону України "Про судовий збір", а доводи відповідача-1 за змістом касаційної скарги про обмеження його права на доступ до правосуддя не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції відповідно до ухвали від 07.07.2017.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвест-Дніпро" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 у справі №904/5050/17 залишити без змін.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко