Рішення

від 23.10.2017 по справі 902/686/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 жовтня 2017 р. Справа № 902/686/17

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Банаська О.О. , суддів Білоуса В.В., Нешик О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, м. Вінниця

до: Фермерського господарства "Надія Плюс", с. Яруга, Могилів-Подільський район, Вінницька область

про повернення земельної ділянки

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

прокурора: Рудніцька Інна Вікторівна, службове посвідчення № 046995 від 24.05.2017 р. (прокурор відділу прокуратури Вінницької області).

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 06-14/57 від 20.09.2017 р., довіреність строком на один рік; посвідчення № 029.

відповідача: ОСОБА_2, посвідчення адвоката на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 329 від 24.12.1999 р., договір № 5/9 про надання правової допомоги від 02.09.2017 р., договір діє до вирішення справи по суті.

присутній : ОСОБА_3, паспорт АВ № 860322 виданий Замостянським РВ УМВС України у Вінницькій області 15.07.2009 р.

В С Т А Н О В И В :

Керівником Могилів-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області подано позов до Фермерського господарства "Надія Плюс" про повернення земельної ділянки загальною площею 42,5 га (ділянка № 1 площею 13 га, ділянка № 2 площею 29,5 га) на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Ухвалою суду від 17.07.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/686/17 та призначено до розгляду на 06.09.2017 р.

01.09.2017 р. до суду Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області подано пояснення вих. №0-2-0.6-10170/2-17 від 23.08.2017 р., в яких останній заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити позов повністю.

05.09.2017 р. на адресу суду від прокурора надійшли письмові пояснення в обґрунтування заявлених позовних вимог вх. № 82-6407вих.17 від 30.08.2017 р. додатком до яких додано ряд документів.

06.09.2017 р. відповідачем до суду подано письмові пояснення вх. № 06-52/8574/17 від 06.09.2017 р., в якому останній позовні вимоги не визнає і просить у задоволенні позову відмовити та ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

З метою витребування додаткових доказів ухвалою суду від 06.09.2017 р. відкладено розгляд справи до 27.09.2017 р. Цією ж ухвалою продовжено строк розгляду спору у даній справі на п'ятнадцять днів.

21.09.2017 р. до суду з Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області на виконання вимог ухвали від 06.09.2017 р. надійшли матеріали цивільної справи № 138/449/15 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Ярузької сільської ради, третя особа без самостійних вимог реєстраційна служба Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

27.09.2017 р. від відповідача до суду надійшли письмові пояснення вх. № 06-52/9215/17 від 27.09.2017 р. стосовно правомірності перебування спірної земельної ділянки в користуванні ФГ "Надія Плюс".

Крім того, 27.09.2017 р. відповідачем до суду подано заяву б/н від 26.09.2017 р. про застосування строку позовної давності до заявлених Керівником Могилів-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області позовних вимог.

Також 27.09.2017 р. на адресу суду від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі вих. № 82-7/57вих-17 від 26.09.2017 р.

В судовому засіданні 27.09.2017 р. з огляду на неподання матеріалів реєстраційної справи Могилів-Подільською районною державною адміністрацією та необхідність витребовування додаткових доказів оголошено перерву до 29.09.2017 р.

29.09.2017 р. позивачем до суду подано додаткові пояснення по справі вих. № 06-52/9318/17 від 29.09.2017 р. та заперечення проти заяви про застосування строків позовної давності вх. № 06-52/9343/17 від 29.09.217 р.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 29.09.2017 р. на підставі заяви судді для розгляду справи № 902/686/17 створено колегію у складі трьох суддів: головуючого судді Банаська О.О., суддів Білоуса В.В., Нешик О.С.

Ухвалою суду від 03.10.2017 р. вказану справу новим складом суду прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2017 р.

04.10.2017 р. на адресу суду від Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області надійшли копії матеріалів реєстраційної справи № 1_178_000769 Фермерське господарство "Надія Плюс" (код ЄДРПОУ 32756188).

20.10.2017 р. до суду від прокуратури надійшли письмові пояснення по справі вх. № 82-7751вих-17 від 18.10.2017 р.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із змісту позовної заяви, пояснень вих. № 82-6407вих-17 від 30.08.2017 р., вих. № 82-7157вих-17 від 26.09.2017 р., вих. № 82-7751вих-17 від 18.10.2017 р. прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що Фермерське господарство "Надія Плюс" продовжує користуватись земельною ділянкою площею 42,5 га (ділянка № 1 площею 13 га, ділянка № 2 площею 29,5 га) не зважаючи на те, що гр. ОСОБА_7, який отримав дану земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, помер 05.11.2013 р.

За твердженням прокурора, дружина померлого гр. ОСОБА_7 неодноразово намагалася у спадкувати ФГ "Надія Плюс" як цілісний майновий комплекс з метою продовження користуватися зазначеною ділянкою без укладення договорів на її використання. Дана обставина підтверджується двома позовними про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом, які залишено без руху ухвалами Могилів-Подільського міськрайонного суду від 25.04.2016 р. (справа № 138/1493/16-ц) та 17.02.2016 р. (справа № 138/686/16-ц).

Окрім того, прокурор вказує, що відповідно до інформації головного управління Держгеокадастру у Вінницької області на даний час змін стосовно користувача даної земельної ділянки у базі даних державного земельного кадастру не проводилось, за інформацією органу місцевого самоврядування на земельних ділянках загальною площею 42,5 га щорічно проводиться сільськогосподарський обробіток. Станом на 04.04.2017 р. клопотань від ФГ "Надія Плюс" з метою оформити правовстановлюючі документи для використання вищезгаданої земельної ділянки до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не надходило.

При цьому ФГ "Надія Плюс" не надано жодної цивільно-правової угоди, документа, який підтверджує, що право власності чи користування земельною ділянкою здійснюється ФГ "Надія Плюс" як юридичною особою. Крім того фермерське господарство не може надати й витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому реєструється право власності чи право користування землею. Спірні земельні ділянки не відносяться до жодної із категорій земель визначених у ст. 12 ЗУ "Про фермерське господарство".

Також, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 05.10.2016 р. у справі № 6-2329цс16, прокурор зазначає, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, які належало таке право.

Таким чином, з огляду на вказане, на думку прокурора, Фермерське господарство "Надія Плюс" після смерті гр. ОСОБА_7 втратило законні підстави на використання вказаної земельної ділянки та зобов'язане повернути її Головному управлінню Держгеокадастру у Вінницькій області як розпоряднику земельної ділянки державної форми власності, яка знаходиться за межами населеного пункту.

Зважаючи на вказані обставини, прокурор просить зобов'язати Фермерського господарства "Надія Плюс" повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку загальною площею 42,5 га (ділянка № 1 площею 13 га, ділянка № 2 площею 29,5 га) на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області за межами населеного пункту.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (позивач) у поданих до суду відзиві на позовну заяву вих. № 0-2-0.6-10170/2-17 від 23.08.2017 р., додаткових поясненнях вх. № 06-52/9318/17 від 29.09.2017 р. поданий прокурором позов підтримує та просить задовольнити його в повному обсязі, посилаючись на наступне:

- державні акти на право постійного користування землею видавались на громадян України. Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану гр. ОСОБА_7 помер 05.11.20132 р., однак в подальшому ФГ "Надія Плюс" як цілісний майновий комплекс успадковане не було;

- земельні ділянки наданні громадянам або юридичним особам у постійне користування перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування;

- право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, які належало таке право. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 23.11.2016 р. по справі № 6-3113цс15;

- земельні ділянки надавались у користування саме громадянам, а не фермерським господарствам. Користувачем земельної ділянки згідно Державного акту був гр. ОСОБА_7, а не ФГ "Надія Плюс";

- при переході права на майно фермерського господарства до нового власника, земельна ділянка, що перебувала у постійному користуванні попереднього власника передається лише за рішенням розпорядника землі, а саме відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Відповідач у наданих суду письмових поясненнях вх. № 06-52/8574/17 від 06.09.2017 р. та вх. № 06-52/9215/17 від 27.09.2017 р., заяві про застосування строку позовної давності б/н від 26.09.2017 р. позовні вимоги не визнає та просить в їх задоволенні відмовити в повному обсязі посилаючись на такі обставини:

- Фермерське господарство "Надія Плюс" використовує земельну ділянку на підставі акту на право постійного користування землею виданого засновнику фермерського господарства гр. ОСОБА_8 У вказаному акту зазначено, що землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства;

- правовою підставою для видачі акту на право постійного користування землею є ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство";

- у розділі 5 Статуту ФГ "Надія Плюс" за 2003 р. (Стара редакція) та в розділі 2 Статуту ФГ "Надія Плюс" за 2016 р. (нова редакція № 1) зазначено, що господарство використовує земельні ділянки, які надані голові господарства в постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства;

- Фермерське господарство "Надія Плюс" є діючим господарством, функціонує відповідно до вимог ст. 9 ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство", при цьому сплачує податки, в тому числі земельний податок, що підтверджується наявними в справі довідками;

- Господарство користується земельним ділянками правомірно, відповідно до законодавства України, яке діяло на час створення господарства. Правовстановлюючі документи діючі, ніким не оскаржувались;

- ОСОБА_4, як спадкоємець померлого засновника і голови ФГ "Надія Плюс" ОСОБА_8 жодного разу не зверталася до суду з питань успадкування ФГ як цілісного майнового комплексу, в тому числі земельної ділянки, яка надана у постійне користування;

- Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області, до повноважень якої віднесено організацію та здійснення державного нагляду (контролю у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх форм власності, в разі порушення з боку ФГ "Надія Плюс" мала можливість починаючи з 27.11.2013 р. до 27.11.2016 р. звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів. В той же час позовна заява прокурором подана до суду 10.07.2017 р., тобто за межами строку позовної давності, що є підставою для відмови в позові.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 14.04.2000 р. Могилів-Подільською районною радою Вінницької області прийнято рішення про затвердження проектів відведення земельних ділянок в постійне користування для ведення селянських (фермерських) господарств із земель запасу, зокрема, Ярузької сільської ради гр. ОСОБА_8 загальною площею 42,5 га , в тому числі рільних 41,47 га, пасовищ поліпшених 1,00 га, під водою 0,05 га (а.с. 16, 1).

Пунктом 2 вказаного рішення, зокрема, вирішено видати державні акти на право постійного користування землею, зокрема гр. ОСОБА_8 загальною площею 42,5 га.

24.04.2001 р. на підставі зазначеного рішення Могилів-Подільської районної ради гр. ОСОБА_7 видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ВН № 42, відповідно до якого йому передана у постійне користування земельна ділянка площею 42,50 га, розташована на території Ярузької сільської ради. Земельну ділянку надано для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с. 14, т. 1).

Вказаний державний акт на право постійного зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 42 (а.с. 14 зворот, т. 1).

13.11.2003 р. Могилів-Подільською районною державною адміністрацією Вінницької області було зареєстровано юридичну особу - Селянське (фермерське) господарство "Надія Плюс" (СФГ "Надія Плюс") за адресою Вінницька область, Могилів-Подільський район, с. Яруга, керівником якого визначено ОСОБА_7 на підтвердження чого в матеріалах справи міститься довідка Вінницького обласного управління статистики з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ) № 1307 від 18.11.2003 р. та Статут ФГ "Надія Плюс" зареєстрований за № 77 від 13.11.2003 р. (а.с. 68-71, т. 1).

Відповідно до п. 1.1. Статуту ФГ "Надія Плюс" (в редакції 2003 р.) Фермерське господарство "Надія Плюс" (Господарство) створено і діє у відповідності до Законів України "Про селянське (фермерське) господарство", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві", Про власність", Про підприємництво", законодавства про землю та інших законодавчих актів України.

Засновник Господарства - ОСОБА_7 (п. 1.2. Статуту ФГ "Надія Плюс" (в редакції 2003 р.)).

Згідно із п. 5.1.1. ФГ "Надія Плюс" (в редакції 2003 р.) до земель Господарства належать землі, що передані Господарству у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім'я голови Господарства .

05.11.2013 р. голова Селянського (фермерського) господарства "Надія Плюс" ОСОБА_7 помер, про що виконкомом Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області вчинено актовий запис за № 15 від 07.11.2013 р. (а.с. 15, т. 1).

Також в матеріалах справи міститься рішення Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 07.09.2015 р. у справі № 138/449/15-ц відповідно до якого визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлого 05.11.2013 р. ОСОБА_7 право здійснити дії щодо прийняття рішення на внесення змін до Статуту Господарства та внести зміни до Статуту фермерського господарства "Надія Плюс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32756188, с. Яруга Могилів-Подільського району Вінницької області) зареєстрованого Могилів-Подільською районною державною адміністрацією 13.11.2003 р. за № 77 та здійснити їх державну реєстрацію (а.с. 21, т. 1).

Окрім того згідно наявних в справі довідок відділу Держгеокадастру у Могилів-Подільському районі та довідок Ярузької сільської ради вих. № 551 від 26.05.2017 р., вих. № 846 від 30.08.2017 р. земельна ділянка загальною площею 42,5 га знаходиться у постійному користуванні ФГ "Надія Плюс" та на ній проводиться сільськогосподарський обробіток (а.с. 36-40, 60-61, т. 1).

Посилаючись на те, що Фермерське господарство "Надія Плюс" продовжує користуватись земельною ділянкою площею 42,5 га (ділянка № 1 площею 13 га, ділянка № 2 площею 29,5 га) не зважаючи на те, що гр. ОСОБА_7, який отримав дану земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, помер 05.11.2013 р., а також те, що право користування земельною ділянкою, яке виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, які належало таке право, прокурор звернувся з даним позовом до суду про повернення зазначеної ділянки державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принципи верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Підстави та порядок припинення прав на землю визначені в главі 22 ЗК України. Ці норми передбачають підстави припинення прав (права власності та права користування) на земельні ділянки як у добровільному, так і примусовому порядку, з об'єктивних і суб'єктивних причин, а також за наявності та відсутності вини власників і землекористувачів.

Згідно із ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних правовідносин" № 6 від 17.05.2011 р. зазначено, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Таким чином, нормами діючої ст. 141 ЗК України, якою встановлено вичерпний перелік підстав припинення права постійного користування землею, не передбачено такої підстави припинення права постійного користування як "смерть громадянина, якому була надана в постійне користування земля для ведення селянського (фермерського) господарства".

В той же судом встановлено, що станом на момент смерті гр. ОСОБА_7 (05.11.2013 р.) спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні Фермерського господарства "Надія Плюс". Зазначене безпосередньо слідує зі змісту Статуту ФГ "Надія Плюс", довідок Держгеокадастру у Могилів-Подільському районі та довідок Ярузької сільської ради вих. № 551 від 26.05.2017 р., вих. № 846 від 30.08.2017 р. (а.с. 37, 60-61, 69-71, т. 1).

Тобто станом на момент смерті гр. ОСОБА_7, спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ФГ "Надія Плюс" з метою ведення (створення та функціонування) якого вона була попередньо отримана зазначеним громадянином

Враховуючи, що спірні правовідносини стосуються права користування земельною ділянкою, яке виникло після прийняття 14.04.2000 р. Могилів-Подільською районною радою Вінницької області прийнято рішення та видачі на цій підставі 24.04.2001 р. державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 42,5 га при вирішенні спору судом застосовуються положення Закону України "Про (селянське) фермерське господарство" в редакції від 20.12.1991 р. (ЗУ "Про (селянське) фермерське господарство" в редакції від 20.12.1991 р.) та Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (ЗК України в редакції від 18.12.1990 р.) щодо надання правової оцінки обставинам створення СФГ "Надія Плюс" та користування останнім спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ "Про (селянське) фермерське господарство" в редакції від 20.12.1991 р. селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Статтею 50 ЗК України в редакції від 18.12.1990 р. встановлено умови надання земель для ведення селянського (фермерського) господарства . Зокрема за змістом вказаної статті громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ. Передача земельної ділянки у приватну власність або надання її в користування здійснюється із земель запасу, а також земель, вилучених у встановленому порядку. У тимчасове користування земельні ділянки надаються із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів. Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на ньому водними джерелами і лісовими угіддями. Передача або надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, провадиться тільки після їх вилучення (викупу).

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 ст. 7 ЗК України в редакції від 18.12.1990 р. користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;

Відповідно до ст. 5 ЗУ "Про (селянське) фермерське господарство" в редакції від 20.12.1991 р. громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування , в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_5 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, документально підтверджується їх досвід роботи в сільському господарстві та наявність кваліфікації або спеціальної підготовки, обґрунтування щодо розмірів земельної ділянки і перспектив діяльності селянського (фермерського) господарства. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_5 народних депутатів і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна ОСОБА_5 замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку.

Згідно із ст. 9 ЗУ "Про (селянське) фермерське господарство" в редакції від 20.12.1991 р. після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у ОСОБА_5 народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної ОСОБА_5 народних депутатів подається заява, статут , якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи , одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону. Сільська, селищна, міська ОСОБА_5 народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.

Пунктом 1.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року № 43 (чинної на момент прийняття рішення та видачі ату на право постійного користування земельною ділянкою) визначено, що право постійного користування землею посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

У п.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.0.2001 р. № 02-5/743 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування" (чинному на момент прийняття рішення та видачі ату на право постійного користування земельною ділянкою) зазначено, що господарські суди повинні мати на увазі, що згідно зі статтями 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання державного акта на право приватної власності чи користування землею або укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство реєструється у раді, що передала у власність або надала у користування земельну ділянку, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. Отже з цього часу обов'язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство , а не громадянин, якому вона надавалась.

Аналогічних висновків дотримується Вищий господарський суду України при прийнятті постанови від 06.02.2008 р. у справі № 2-5/8439-2007 у якій наряду з іншим судом касаційної інстанції зазначено: "... Положеннями ст.ст. 1, 4, 6, 7, 8, 12, 14, 19 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що після державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, усі права та обов'язки переходять саме до нього, в тому числі й права щодо володіння та користування земельною ділянкою , яка є основною матеріальною основою фермерського господарства. Отже, як правильно визначилися суди, з цього часу обов'язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство , а не громадянин, якому вона надавалась".

При цьому судом також враховується, що ст. 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" визначає статус створеного селянського (фермерського) господарства у земельних правовідносинах як власника (землекористувача) земельної ділянки та ст. 12 чинного Закону України "Про фермерське господарство" не вказує на існування іншого суб'єкта речового права на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні фермерського господарства, ніж саме господарство (постанова Вищого господарського суду України від 12.08.2014 р. № 910/211/14 та від 26.11.2014 р. у справі 910/6076/14 ).

Такими чином реалізація механізму створення селянського (фермерського) господарства здійснюється шляхом ряду послідовних дій, зокрема дій: зі звернення громадян, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство із заявою до відповідних органів в підпорядкування яких знаходяться земельні ділянки із заявою про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, отримання Державного акту на право приватної власності на землю (право постійного користування землею) або укладення договору на тимчасове користування землею та послідуючої реєстрації селянського (фермерського) господарства після якої фермерське господарство набуває статусу юридичної особи до якої переходять усі права та обов'язки щодо володіння та користування земельною ділянкою , яка є основною матеріальною основою фермерського господарства.

Як встановлено судом, оформлення Державного акту на право постійного користування землею серії ВН № 42 від 24.04.2001 р. здійснено для відповідної мети - реалізація права громадян на створення (ведення) селянського (фермерського) господарства, і як наслідок створення та діяльність Фермерського господарства "Надія Плюс", яке було зареєстровано як юридична особа 13.11.2003 р. Отже, саме з цього часу землекористувача вказаної земельної ділянки здійснює ФГ "Надія Плюс".

Вказаний акт на право постійного користування землею, рішення на підставі якого видано зазначений акт та державна реєстрація ФГ "Надія Плюс" як юридичної особи є дійсними (чинними), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

При цьому отримання спірної земельної ділянки в постійне користування саме з метою створення фермерського господарства підтверджується відміткою в акті на право постійного користування землею, в якій зазначено мету (призначення) наданої земельної ділянки: "для ведення селянського (фермерського) господарства".

Використання вказаної земельної ділянки ФГ "Надія Плюс" для ведення фермерського господарства стверджується Статутом ФГ "Надія Плюс" в редакції 2003 р. (затвердженим та належним чином зареєстрованим у встановленому законом порядку) згідно із п. 5.1.1. якого до земель Господарства належать землі, що передані Господарству у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім'я голови Господарства .

Зазначена редакція Статуту не оскаржувалась та не визнавалась недійсною (не скасовувалась) у встановленому законом порядку. При цьому в матеріалах справи відсутні належні докази, які б спростовували цей факт.

Також про використання спірної земельної ділянки (її перебування у постійному користуванні) саме ФГ "Надія Плюс" , а фізичною особою свідчать довідки Держгеокадастру у Могилів-Подільському районі та довідок Ярузької сільської ради вих. № 551 від 26.05.2017 р., вих. № 846 від 30.08.2017 р. (а.с. 36-40, 60-61, т. 1).

Окрім того факт здійснення господарської діяльності ФГ "Надія Плюс" та перебування останнього у статусі діючого господарства опосередковано підтверджується рішенням Могилів-Подільського районного суду Вінницької області від 07.09.2015 р. у справі № 138/449/15-ц відповідно до якого визнано за ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після померлого 05.11.2013 р. ОСОБА_7 право здійснити дії щодо прийняття рішення на внесення змін до Статуту Господарства та внести зміни до Статуту фермерського господарства "Надія Плюс" (ідентифікаційний код юридичної особи 32756188, с. Яруга Могилів-Подільського району Вінницької області) зареєстрованого Могилів-Подільською районною державною адміністрацією 13.11.2003 р. за № 77 та здійснити їх державну реєстрацію (а.с. 21, т. 1).

З урахуванням вище встановлених обставин справи землекористувачем спірної земельної ділянки є Фермерське господарство "Надія Плюс" створене та зареєстроване у встановленому законом порядку. Користування саме ФГ "Надія Плюс" підтверджується вище встановленим обставинами справи та наявним в ній переліченим вище судом доказами, а саме актом постійного землекористування, виданим у встановленому порядку, дія якого не припинилась. Докази припинення діяльності зазначеного фермерського господарства в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 суб'єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. ОСОБА_9 України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Конституція України закріпила рівність суб'єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов'язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (статті 13, 41 Конституції України). Із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (п. 5.4. рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005).

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, їх дія поширюється на відносини, які виникли раніше, лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Цей принцип закріплено на конституційному рівні (ст. 58 Конституції України, що є гарантією стабільності суспільних відносин).

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення ОСОБА_9 Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своє власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини ст. 1 Першого протоколу до конвенції містить три чітких норми:

- перша, викладена в першому реченні п. 1, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном;

- друга, що міститься в другому реченні п. 1, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення;

- третя, викладена в п. 2, визнає право держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Ці норми не є окремими, вони пов'язані між собою. Друга та третя стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном. Отже, їх слід тлумачити у світлі загального принципу, викладеного в першій нормі (рішення у справах "Ян та інші проти Німеччини" та Холдинг "Совтрансавто" проти України").

У своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові ст.1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессос компанія ОСОБА_10А." та інші проти Бельгії").

Мета досягнення справедливого балансу інтересів суспільних (публічних) і приватних полягає у необхідності дотримання розумного співвідношення між засобами, що використовуються, та цілями, які повинні бути досягнуті. При цьому суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права (справи "Еванс проти сполученого Королівства", "Булвес" АД проти Болгарії", "Дубецька та інші проти України" "Гримковська проти України", "Хабровські проти України" тощо).

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Федоренко проти України" зазначено про необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини, а також пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Вирішуючи, чи було дотримано цієї вимоги, Суд виходить із того, що держава має широку свободу розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети певного закону. Суд обов'язково визначає, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом особи на "мирне володіння майном" у розумінні першого речення ст.1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольський та Звольська проти Республіки Чехія").

Приймаючи рішення у даній справі судом враховуються мета та ціль використання земельної ділянки, правовий режим зазначеної ділянки в силу ст. 11 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", встановлені у сукупності обставини справи, які засвідчують, що право постійного користування земельною ділянкою відповідача виникло у відповідності до норм діючого законодавства на момент створення Фермерського господарства (правомірне набуття права користування земельною ділянкою), правові наслідки які будуть спричинені поверненням зазначеної ділянки внаслідок чого буде припинено діяльність Фермерського господарства, що як наслідок є також впливом на суспільний інтерес, позаяк впливає на Концепцію економічного розвитку нашої держави однією з ключових ідей якої є розвиток фермерських господарств. Тобто відбудеться втручання в діяльність Фермерського господарства, яке є діючим та у якого наявне права постійного користування землею, що виникло в нього у відповідності до норм законодавства.

Крім того, судом береться до уваги можливий потенційний соціальний ефект від діяльності Фермерського господарства, залучення участі громадян села до діяльності Фермерського господарства та наслідки від результату зазначеної діяльності (отримання грошових надходжень до бюджету села, оплати праці).

З урахуванням наведеного в сукупності заявлений прокурором позов задоволенню судом не підлягає.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Посилання прокурора та позивача на правові позицію Верховного Суду України, викладені Судовою палатою у цивільних справах у постанові від 05.10.2016 по справі 6-2329цс16 та від 23.11.2016 р. по справі № 6-3113цс15 судом не беруться до уваги, з огляду на відмінність предмету і підстав позову у вказаних від даної справи, різність правового режим земельних ділянок, зміст установчих документів відповідача, затверджених та зареєстрованих у встановленому законом порядку, положення норм 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (чинного на момент прийняття рішення щодо передачі та видачу акт на право постійного користування землею).

Зокрема, згідно із змістом п. 5.1.1. Статуту ФГ "Надія Плюс" в редакції 2003 р. (затвердженого та належним чином зареєстрованого у встановленому законом порядку) до земель Господарства належать землі, що передані Господарству у приватну власність, у користування, що посвідчено відповідно Державними актами на право приватної власності на землю та постійного користування землею, виданими на ім'я голови Господарства.

Окрім того, в силу положень ст.ст. 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" після одержання державного акта на право приватної власності чи користування землею або укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство реєструється у раді, що передала у власність або надала у користування земельну ділянку, і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи, яка з цього часу обов'язки власника чи землекористувача земельної ділянки здійснює селянське (фермерське) господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Інші посилання прокурора та позивача не є підставою для задоволення даного позову, оскільки спростовуються вище встановленими обставинами справи та наявними в ній доказами

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно із пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З огляду на вказані вище мотиви суд зауважує, що в зв'язку із безпідставністю та необґрунтованістю заявленого позову у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

У зв'язку з відмовою у позові судові витрати понесені прокурором покладаються на нього згідно з приписами ст.49 ГПК України.

23.10.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 29, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову Керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до Фермерського господарства "Надія Плюс" про повернення земельної ділянки загальною площею 42,5 га (ділянка № 1 площею 13 га, ділянка № 2 площею 29,5 га) розташованої на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області за межами населеного пункту відмовити повністю.

Повне рішення складено 30 жовтня 2017 р.

Головуючий суддя О.О. Банасько

Судді В.В. Білоус

ОСОБА_11

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи