Рішення

від 26.10.2017 по справі 904/8223/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.10.2017 Справа № 904/8223/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення 3 235 302,64 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність №б/н від 15.09.2017;

від відповідача: представник Тер ОСОБА_2 - довіреність №14-432 від 11.10.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить стягнути з Публічного акціонерне товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Відповідач) заборгованість у розмірі 3 235 302,64 грн., із яких 2 790 918,28 грн. - основний борг, 3% річних у розмірі 83 176,59 грн., суму інфляційних втрат 361 207,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 415 від 05.02.2016 року в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано три відсотки річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2017 порушено провадження у справі № 904/8223/17, розгляд справи призначений на 17.10.2017.

06.10.2017 від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій актів прийому-передачі, рахунків, залізничних накладних, посвідчень якості, які підтверджують поставку всієї вугільної продукції Позивачем Відповідачу за договором №415 від 05.02.2016, та прийняття її Відповідачем.

17.10.2017 від Позивача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 17.10.2017 розгляд справи відкладено на 24.10.2017.

24.10.2017 у судовому засіданні повноважний представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Повноважний представник Відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх неправомірність та необґрунтованість, а також на не надання позивачем підтверджуючих позовні вимоги документів, у зв'язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні 24.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 05.02.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ" та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" укладено договір поставки №415.

Згідно з пунктом 1.1 вказаного договору Позивач (продавець) зобов'язався у обсягах і за цінами, зазначеними у Специфікаціях, передати у власність Відповідача (покупця), а Відповідач зобов'язався прийняти вугільну продукцію і здійснити її оплату у порядку та на умовах цього Договору.

Додатковою угодою №7 від 16.12.2016 дію Договору було продовжено до 31.01.2017, а Додатковою угодою №8 від 03.01.2017 - до 30.04.2017.

03.01.2017 сторонами Договору було укладено чергову Специфікацію №10, згідно з якою Позивач у період з 03.01.2017 по 30.04.2017 зобов'язався поставити вугільний концентрат марки К у кількості 60 000 тон, загальною вартістю 314 640 000 гривень на умовах FСА, станція відвантаження (Красноармійськ, ОСОБА_3, Бахмут, Бахмут 1), а Відповідач зобов'язався оплатити поставлену Продукцію протягом 10 календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

На виконання Договору та вищевказаної специфікації у січні - лютому 2017 року Позивачем було здійснено поставку вугільного концентрату загальною кількістю 273 963,813 тонни, загальна вартість якої складає 902 434 439,25 гривень, в тому числі по Специфікації №10 від 03.01.2017 загальною кількістю 39 747,788 тонни та загальною вартістю 208 437 400,27 гривень.

Факт поставки підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі вугільної продукції.

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що кількість поставленої продукції фіксується двосторонніми актами прийому-передачі Продукції, підписаними сторонами.

Як передбачено розділом Пакет документів з товаром Специфікації №10 від 03.01.2017, Позивачем надано Відповідачу оригінали рахунків фактур, копії залізничних квитанцій, акти прийому-передачі, оригінали посвідчень якості.

Згідно з п. 4.2 Договору та розділом Умови оплати Специфікації №10, оплата за продукцію здійснюється протягом 10 календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі продукції.

Відповідач частину поставленої за вищевказаною Специфікацією продукції оплатив зпростроченням, а саме: продукцію, поставлену Позивачем та прийняту Відповідачем за Актом прийому-передачі від 07.02.2017 і рахунком №36 в загальній кількості 1 693,613 тонни на загальну суму 8 881 306,57 гривень, строк сплати якої настав 17.02.2017, Відповідач оплатив лише частково в сумі 6 090 388,29 гривень платіжними дорученнями №0600013246 від 19.04.2017 з простроченням 60 днів) та №0600019063 від 07.06.2017 (з простроченням 109 днів).

Решту отриманої продукції загальною вартістю 2 790 918,28 гривень Відповідачем оплачено не було.

Позивач направив відповідачу листи № 06/22 від 02.06.2017, № 15/17 від 18.07.2017, в яких повідомив про необхідність оплати заборгованості за поставлену продукцію, однак у позасудовому порядку спір вирішено не було.

Станом на день розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлену продукцію становить 2 790 918,28 гривень.

Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги не визнав через їх неправомірність та необґрунтованість, посилаючись на те, що Позивачем не було надано Відповідачу документів згідно переліку , передбаченого пунктами 3.5.-3.7. договору № 415 від 05.02.2016, надання яких є передумовою виконання відповідачем обов'язку з оплати вартості посталвеної продукції. А також вказав, що Позивачем не було надано суду документів, які б підтверджували виконання ним умов договору щодо поставки продукції.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.

Як передбачено статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови договору та умови специфікації до договору, положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, строк оплати товару, поставленого Позивачем Відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище накладними (залізничними накладними), є таким, що настав.

Господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивачем у січні - лютому 2017 року на виконання умов договору поставки № 415 від 05.02.2016 було поставлено вугільний концентрат загальною кількістю 273 963,318 тонн, вартість якого складає 902 434 439,25 грн., в тому числі за Специфікацією № 10 від 03.01.2017 загальною кількістю 39 747,788 тонн та загальною вартістю 208 437,27 грн.

Відповідач частину поставленої за Специфікацією № 10 продукції оплатив зпростроченням, а саме: продукцію, поставлену Позивачем та прийняту Відповідачем за Актом прийому-передачі від 07.02.2017 і рахунком №36 в загальній кількості 1 693,613 тонни на загальну суму 8 881 306,57 гривень, строк сплати якої настав 17.02.2017, Відповідач оплатив частково в сумі 6 090 388,29 гривень платіжними дорученнями №0600013246 від 19.04.2017 з простроченням 60 днів) та №0600019063 від 07.06.2017 (з простроченням 109 днів).

Решту отриманої продукції за договором поставки №415 від 05.02.2016 у розмірі 2 790 918,18 гривень Відповідачем не сплачено.

Таким чином, на момент розгляду даної справи заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором поставки № 415 від 05.02.2016 становить 2 790 918,18 гривень.

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 2 790 918,18 гривень підлягають задоволенню.

Доводи Відповідача стосовно не надання Позивачем документів, необхідних для виконання Відповідачем обов'язку в частині оплати вартості поставленої продукції згідно переліку, передбаченого пунктами 3.5. - 3.7. договору №415 від 05.02.2016, господарським судом відхиляються з огляду на наступне.

Як визначено пунктом 3.5 договору, продавець (позивач) зобовязаний надати покупцю (відповідачу) оригінали та копії наступних документів разом із продукцією, а саме рахунок-фактуру на продукцію; копії залізничних накладних; акт прийому-передачі; оригінали сертифіката якості.

Згідно статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання . Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи відповідач не звертався до позивача з вимогами про передання пакету документів, які передбачено пунктами 3.5-3.7 договору.

Крім того, зокрема, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти. За своїм призначенням рахунок-фактура не відповідає ознакам первинного документа, він не фіксує будь-якої господарської операції, розпорядження або дозволу на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманої від позивача продукції. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 по справі №37/405.

Заперечення відповідача в частині того, що Позивачем на надано суду жодного доказу на підтвердження виконання умов договору поставки господарським судом відхиляються з огляду на наступне.

Факт поставки підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі вугільної продукції.

Підписання покупцем актів прийому-передачі вугільної продукції, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Отже, заперечення відповідача визнано необгрунтованими.

Крім того, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 3% річних та інфляційні збитки за прострочення виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрати матеріального характеру.

Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача:

за прострочення сплати основного боргу у сумі 2 790 918,28 грн. за весь період з 18.02.2017 по 28.08.2017 (192 дні) :

3% річних - 44 042,98 грн.,

інфляційні збитки - 165 501,44 грн.;

за порушення строків оплати продукції за платіжним дорученням №0600013246 від 19.04.2017 в сумі 3 831 154, 49 грн. за період з 18.02.2017 по 18.04.2017 (60 днів):

3% річних - 18 893,36 грн.,

інфляційні збитки - 104 207,39 грн.;

за порушення строків оплати продукції за платіжним дорученням №0600019063 від 07.06.2017 в сумі 2 259 233,80 грн. за період з 18.02.2017 по 06.06.2017 (109 днів):

3% річних - 20 240,25 грн.,

інфляційні збитки - 91 498,94 грн.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, здійснений Позивачем, та визнав його обґрунтованим та вірним.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а саме: 3% річних - 83 176,59 гривень та інфляційні втрати - 361 207,77 гривень.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ" (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 77, к. 716, ідентифікаційний код 39264809) основний борг у сумі - 2 790 918,28 (два мільйони сімсот дев'яносто тисяч дев'ятсот вісімнадцять грн. 28 коп.) гривень, три відсотки річних у сумі 83 176,59 (вісімдесят три тисячі сто сімдесят шість грн. 59 коп.) гривень, інфляційні втрати в сумі 361 207,77 (триста шістдесят одна тисяча двісті сім грн. 77 коп.) гривень, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 48 529,54 (сорок вісім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять грн. 54 коп.) гривень.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

30.10.2017

Суддя ОСОБА_4