Постанова

від 19.12.2017 по справі 904/8223/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2017 року Справа № 904/8223/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Чимбар Л.О.

при секретарі: Логвіненко І.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.08.2017 р., ;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №14-433 юр. від 11.10.2017 р., ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

на рішення господарського суду Дніпропетровської області , ухваленого суддею Петренко Н.Е. 24 жовтня 2017року, повний текст якого складено 30 жовтня 2017 року у справі № 904/8223/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

про стягнення 3 235 302,64 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови ( ст.ст.240, 275, 282 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ" ( позивач) звернувся до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Відповідач) із позовом про стягнення заборгованості у розмірі 3 235 302,64 грн., із яких 2 790 918,28 грн. - основний борг, 3% річних у розмірі 83 176,59 грн., суму інфляційних втрат 361 207,77 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 415 від 05.02.2016 року в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 904/8223/17 ( суддя Петренко Н.Е.) позовні вимоги задоволено.

Суд стягнув з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ" основний борг у сумі - 2 790 918,28 (два мільйони сімсот дев'яносто тисяч дев'ятсот вісімнадцять грн. 28 коп.) гривень, три відсотки річних у сумі 83 176,59 (вісімдесят три тисячі сто сімдесят шість грн. 59 коп.) гривень, інфляційні втрати в сумі 361 207,77 (триста шістдесят одна тисяча двісті сім грн. 77 коп.) гривень, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 48 529,54 (сорок вісім тисяч п'ятсот двадцять дев'ять грн. 54 коп.) гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - публічне акціонерне товариство АрселорМіттал Кривий Ріг звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт посилається на те, що оскільки позивачем не надано відповідачу ( апелянту) документів згідно переліку, передбаченого пунктами 3.5-3.7. договору №415 від 05.02.2016 року, надання яких є передумовою виконання Покупцем обов'язку з оплати вартості Продукції, означене становить прострочення кредитора в розумінні наведених вище норм, яке не призводить до прострочення боржника - відповідача та унеможливлює застосування до нього будь-яких правових наслідків порушення зобов'язання, в тому числі будь-яких заходів відповідальності (3 % річних, інфляційних втрат), що свідчить про безпідставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ", та є підставою для відмови у їх задоволенні.

Таким чином, висновки господарського суду про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 2 790 918,28 грн. вартості поставленої продукції за договором №415 від 05 лютого 2016 року є безпідставними у зв'язку з відсутністю доказів передачі документів, які є підставами для виникнення у відповідача обов'язку по оплаті вказаної продукції згідно умов та в порядку вказаного договору.

Також апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги доводи відповідача ( апелянта), а прийняв до уваги виключно доводи позивача, що є порушенням вимог Господарського процесуального кодексу України щодо рівності та змагальності сторін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2017 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 19 грудня 2017 року, колегією суддів у складі : головуючий суддя Березкіна О.В.( доповідач), судді: Іванов О.Г., Чимбар Л.О

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення надавши відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 05 лютого 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНИЙ БУДИНОК "БРЯНКІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ" та публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" укладено договір поставки №415.

Згідно з пунктом 1.1 договору позивач (продавець) зобов'язався у обсягах і за цінами, зазначеними у Специфікаціях, передати у власність відповідача (покупця), а відповідач зобов'язався прийняти вугільну продукцію і здійснити її оплату у порядку та на умовах цього Договору.

Додатковою угодою №7 від 16 грудня 2016року дію Договору було продовжено до 31 січня 2017року, а Додатковою угодою №8 від 03 січня 2017року - до 30 квітня 2017року.

03 січня 2017року було укладено Специфікацію №10, згідно з якою позивач у період з 03 січня 2017року по 30 квітня 2017року зобов'язався поставити вугільний концентрат марки К у кількості 60 000 тон, загальною вартістю 314 640 000 гривень на умовах FСА, станція відвантаження (Красноармійськ, ОСОБА_3, Бахмут, Бахмут 1), а Відповідач зобов'язався оплатити поставлену Продукцію протягом 10 календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав свої зобов'язання за договором, поставивши відповідачу продукцію згідно специфікації на суму 8 881 306,57 грн., проте відповідачем було порушено умови договору поставки № 415 від 05 лютого 2016 року в частині повної та своєчасної оплати поставленої продукції, що також є підставою для стягнення три відсотки річних та інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у січні - лютому 2017 року на виконання умов договору поставки № 415 від 05 лютого 2016 року було поставлено вугільний концентрат загальною кількістю 273 963,318 тонн, вартість якого складає 902 434 439,25 грн., в тому числі за Специфікацією № 10 від 03 січня 2017року загальною кількістю 39 747,788 тонн та загальною вартістю 208 437400,27 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 5.3 Договору встановлено, що кількість поставленої продукції фіксується двосторонніми актами прийому-передачі Продукції, підписаними сторонами.

Факт поставки підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі вугільної продукції, підписаними сторонами,

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом першої інстанції, згідно з п. 4.2 Договору та розділом «Умови оплати» Специфікації №10, оплата за продукцію здійснюється протягом 10 календарних днів з дати підписання акту прийому-передачі продукції.

Проте, відповідач частину поставленої за вищевказаною Специфікацією продукції оплатив з простроченням, а саме: продукцію, поставлену Позивачем та прийняту Відповідачем за ОСОБА_2 прийому-передачі від 07.02.2017 і рахунком №36 в загальній кількості 1 693,613 тонни на загальну суму 8 881 306,57 гривень, строк сплати якої настав 17.02.2017, Відповідач оплатив лише частково в сумі 6 090 388,29 гривень платіжними дорученнями №0600013246 від 19.04.2017 з простроченням 60 днів) та №0600019063 від 07.06.2017 (з простроченням 109 днів).

Решту отриманої продукції загальною вартістю 2 790 918,28 гривень Відповідачем оплачено не було.

Враховуючи умови договору та умови специфікації до договору, положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, строк оплати товару, поставленого Позивачем Відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеними вище накладними (залізничними накладними), є таким, що настав.

Таким чином, оскільки на момент розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 415 від 05 лютого 2016року становить 2 790 918,18 гривень, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми основного боргу на користь позивача.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що строк оплати не настав з огляду на не надання рахунку-фактури та супровідних документів, як то передбачено п. 3.5-3.7. договору з огляду на наступне.

Як визначено пунктом 3.5 договору, продавець (позивач) зобов'язаний надати покупцю (відповідачу) оригінали та копії наступних документів разом із продукцією, а саме рахунок-фактуру на продукцію; копії залізничних накладних; акт прийому-передачі; оригінали сертифіката якості.

Крім того, пунктом 3.5 договору передбачена можливість повернення рахунку покупцем (відповідачем) у випадку його неналежного оформлення продавцем ( позивачем).

Проте, судом встановлено, що відповідач 7 лютого 2017 року прийняв вугільну продукцію та повний пакет супроводжувальних документів без зауважень як до супроводжувальних документів так і зауважень щодо їх відсутності, як вважає відповідач.

Згідно статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання . Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як свідчать матеріали справи відповідач не звертався до позивача з вимогами про передання пакету документів, які передбачено пунктами 3.5-3.7 договору, та не повернув товар продавцеві.

Крім того, ненадання рахунку-фактуру не звільняє відповідача від оплати поставленого товару з огляду на наступне.

По-перше, рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, він не фіксує будь-якої господарської операції, розпорядження або дозволу на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити отриманої від позивача продукції.

Така правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 по справі №37/405.

Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідачем було отримано рахунок № 36 від 07.02.2017 року на оплату 8 881 306,57 грн., який був сформований на підставі одного акту приймання передачі продукції, та був частково оплачений відповідачем у сумі 6 090 388,29 грн., що спростовує його доводи про неотримання рахунку.

Вищезазначене підтверджує факт належного виконання позивачем своїх обов'язків за договором і специфікацією № 10, і навпаки, невиконання договірних зобов'язань та загальних і спеціальних вимог зобов'язального права відповідачем.

Підписання покупцем актів прийому-передачі вугільної продукції, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, господарський суд першої інстанції правильно визнав заперечення відповідача необґрунтованими.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, суд першої інстанції обґрунтовано погодився із вимогами позивача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати основного боргу у сумі 2 790 918,28 грн. за весь період з 18.02.2017 по 28.08.2017 (192 дні) : 3% річних - 44 042,98 грн., інфляційні збитки - 165 501,44 грн.;

за порушення строків оплати продукції за платіжним дорученням №0600013246 від 19.04.2017 в сумі 3 831 154, 49 грн. за період з 18.02.2017 по 18.04.2017 (60 днів):

3% річних - 18 893,36 грн.,

інфляційні збитки - 104 207,39 грн.;

за порушення строків оплати продукції за платіжним дорученням №0600019063 від 07.06.2017 в сумі 2 259 233,80 грн. за період з 18.02.2017 по 06.06.2017 (109 днів):

3% річних - 20 240,25 грн.,

інфляційні збитки - 91 498,94 грн.

а усього: 3% річних - 83 176,59 гривень та інфляційні втрати - 361 207,77 гривень.

Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ГПК України, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у справі № 904/8223/17- залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 грудня 2017 року

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя Л.О.Чимбар