Ухвала

від 30.10.2017 по справі 13/272-04

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"30" жовтня 2017 р. Справа № 13/272-04

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.,

суддя Пелипенко Н.М.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 3282 С/3) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.06.2010 по справі № 13/272-04, прийняту за результатами розгляду заяви позивача - Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку Надра в особі філії ВАТ КБ Надра Сумського регіонального управління Слобожанщина про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 04.11.2004 по справі № 13/272-04

за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку Надра в особі Філії ВАТ КБ Надра Сумського регіонального управління Слобожанщина , м. Суми

до відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення заборгованості в сумі 306 086 грн. 34 коп., -

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням Господарського суду Сумської області від 04.11.2004 по справі № 13/272-04 (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 250000 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 56086 грн. 34 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом за рахунок заставленого майна відповідно до умов договору застави від 11.08.2003 та договору застави від 04.09.2003; 1700 грн. 00 коп. витрат по держмиту, 118 грн. 00 коп. судових витрат.

19.11.2004 на виконання вказаного рішення Господарським судом Сумської області було видано відповідний наказ № 13/272-04.

01.06.2010 до Господарського суду Сумської області звернувся позивач із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій просив суд змінити спосіб та порядок виконання наказу № 13/272-04 від 19.11.2004 про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області шляхом стягнення заборгованості з Приватного підприємця ОСОБА_1 за рахунок майна, належного йому на праві власності та грошових коштів і видати відповідний наказ.

В обґрунтування поданої заяви позивач посилався на те, що постановою відділу державної виконавчої служби Лебединського районного управління юстиції від 24.12.2009 закінчено виконавче провадження з виконання наказу № 13/272-04 від 19.11.2004, оскільки заставлене майно боржника було реалізоване, а отримані від реалізації кошти після стягнення витрат на проведення виконавчих дій, в сумі 199 грн. 86 коп., були перераховані на користь стягувача.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 10.06.2010 по справі № 13/272-04 (суддя Лиховид Б.І.) заяву № 2798 від 26.05.2010 Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку Надра в особі філії ВАТ КБ Надра Сумського регіонального управління Слобожанщина про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 04.11.2004 по справі № 13/272-04 - задоволено. Змінено спосіб виконання рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2004 по справі № 13/272-04 шляхом стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку НАДРА в особі філії ВАТ КБ Надра Сумського регіонального управління Слобожанщина (40000, м. Суми, вул. Кірова, 4, код 14005646) 249 800 грн. 14 коп. заборгованості по кредиту, 56 086 грн. 34 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом за рахунок грошових коштів та іншого майна, яке належить Приватному підприємцю ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на праві власності. Наказ № 13/272-04 від 19.11.2004 визнано таким, що не підлягає виконанню.

На виконання рішення Господарського суду Сумської області від 04.11.2004 по справі № 13/272-04 та ухвали Господарського суду Сумської області від 10.06.2010 по справі № 13/272-04 Господарським судом Сумської області видано наказ від 10.06.2010 про примусове виконання рішення.

У 2010 році матеріали справи № 13/272-04 було знищено за закінченням терміну зберігання.

03.10.2017 боржником - ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.06.2010 по справі № 13/272-04 подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить Харківський апеляційний господарський суд дану ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити ПАТ КБ Надра , який є правонаступником ВАТ КБ Надра , в задоволенні заяви про зміну порядку і способу виконання рішення суду та стягнути судові витрати.

Водночас, скаржник звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою від 03.10.2017 (вх. № 10919 від 27.10.2017), в якій просить продовжити процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.06.2010 по справі № 13/272-04.

Перевіривши апеляційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги заявникові, виходячи з наступного.

Основними засадами судочинства, закріпленими у статті 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись, в тому числі норм процесуального права.

За змістом положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.

Згідно з частиною першою статті 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Разом з цим, частиною другою статті 93 Господарського процесуального кодексу України встановлена можливість поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Однак, наявність права на апеляційне оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги до провадження, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.

Статтею 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги, враховуючи приписи статей 53, 99 Господарського процесуального кодексу України, повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності, з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

При цьому, слід враховувати наскільки суттєво був пропущений встановлений законом строк.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі Олександр Шевченко проти України (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала прийнята Господарським судом Сумської області 10.06.2010, а з апеляційною скаргою скаржник звернувся 03.10.2017, що підтверджується штампом УДППЗ Укрпошта на поштовому конверті, тобто більше ніж через 7 років з дня прийняття ухвали судом першої інстанції.

У своїй заяві скаржник просить продовжити процесуальний строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.06.2010 по справі № 13/272-04.

Проте, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачена можливість саме продовження процесуальних строків для подання апеляційної скарги на рішення (ухвалу) господарського суду.

Натомість, відповідно до частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з обов'язковою наявністю поважних причин, які обумовили неможливість своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії.

Виходячи зі змісту статті 53 Господарського процесуального кодексу України поважними причинами визначаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не врахування якого суперечило б загальним засадам цивільного законодавства. Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17 травня 2011 року № 7 роз`яснено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Доводи та обставини, які наведені в обґрунтування клопотання про відновлення строку, мають бути підтверджені належними доказами у справі відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та оцінюватись судом відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, в обґрунтування поважності причин для продовження строків на апеляційне оскарження ухвали суду від 10.06.2010 скаржник послався на те, що всі процесуальні документи направлялись Приватному підприємцю ОСОБА_1 за адресою, яка зазначена в ухвалі Господарського суду Сумської області, а саме: АДРЕСА_2, в той час як ОСОБА_1 проживав за адресою: 40000, АДРЕСА_3. За таких обставин, скаржник вважає, що він не мав можливості ознайомитись з матеріалами справи, не отримував ні заяв, ні будь-яких ухвал Господарського суду Сумської області по даній справі. Про оскаржувану ухвалу заявник дізнався лише 27 вересня 2017 року і зміг з нею ознайомитись лише 02 жовтня 2017 року після її отримання в Господарському суді Сумської області.

Колегія суддів вважає, що доводи скаржника про неотримання ним копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції за вказаних у заяві обставин є необґрунтованими, оскільки до апеляційної скарги не додано жодних доказів на підтвердження фактичного місця проживання (місця реєстрації) Приватного підприємця ОСОБА_1 за адресою: 40000, АДРЕСА_3 на час розгляду заяви позивача - Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку Надра в особі філії ВАТ КБ Надра Сумського регіонального управління Слобожанщина про зміну способу і порядку виконання рішення суду від 04.11.2004 по справі № 13/272-04.

Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

У зв'язку з наведеним колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про недоведеність скаржником в установленому законом порядку обставин пропуску пропущеного ним строку та відсутність підстав вважати, що причиною пропуску встановленого строку для подання скарги стали обставини, які були для скаржника об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку пропуск скаржником строку, встановленого для подання апеляційної скарги, відбувся у зв'язку з недотримання ним визначених процесуальним законом вимог.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає правових підстав для відновлення пропущеного скаржником процесуального строку, а тому клопотання скаржника про відновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції слід відхилити.

Пунктом 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, і клопотання про поновлення цього строку відхилено.

Враховуючи наведені обставини, апеляційна скарга ОСОБА_1 повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 53, 86, 93, пунктом 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИЛА:

Заяву ОСОБА_1 про продовження процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.06.2010 по справі № 13/272-04 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. № 3282 С/3) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 10.06.2010 по справі № 13/272-04 повернути скаржнику без розгляду.

Додаток: заявнику - матеріали скарги на 18 арк.

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.