Рішення

від 04.10.2017 по справі 686/11331/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа № 686/11331/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 жовтня 2017 року Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області в складі:

головуючої судді Мороз В.О.,

за участю секретаря Козельської Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом заборони використання водойми, яка розміщена на земельній ділянці та втручання в господарську діяльність,

встановив :

14 червня 2017 року позивач ОСОБА_5 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3, зазначивши третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом заборони використання водойми, яка розміщена на земельній ділянці та втручання в господарську діяльність, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.12.2010 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та Хмельницькою райдержадміністрацією було укладено договір № 438 оренди земельної ділянки, згідно умов якого в оренду передавалась земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів на території Везденецької сільської ради Хмельницького району площею 5,2 га, строком на 15 років з дати його реєстрації. А 31.08.2012 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та позивачем ОСОБА_2, ОСОБА_4 було укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно умов якого орендарі (ОСОБА_6 та ОСОБА_3О.) надали в суборенду земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки від 08.12.2010 року № 438, а суборендарі (позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_4П.) прийняли в строкове, платне користування земельну ділянку із земель державної власності (землі водного фонду), розташовану за межами населених пунктів на території Везденецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області. Вказує, що ним було придбано рибу та здійснено зариблення водойми і він вчасно сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою. Проте, починаючи з травня 2017 року відповідач почав чинити перешкоди позивачу в користуванні зазначеною земельною ділянкою та почав втручатись в діяльність позивача, а саме здійснює вилов риби та чинить перешкоди позивачу у доступі до вказаної земельної ділянки. На зауваження стосовно неприпустимості порушення закону відповідач не реагує. Позивачем неодноразово викликалися працівники поліції для припинення протиправних дій відповідача. Своїми діями відповідач чинить перешкоди у використанні суборендованої земельної ділянки, а тому позивач вважає, що єдиною можливістю відновити його порушені права є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом заборони ОСОБА_3 користуватись земельною ділянкою, розташованої за межами населених пунктів на території Везденецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, площею 5,2 га та водоймою, яка знаходиться на вказаній земельній ділянці на весь термін дії договору суборенди земельної ділянки від 31.08.2012 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з‘явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надійшло. У відповідності до ст. ст. 169, ч. 4, 226 ЦПК України суд за згодою представника позивача вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

ОСОБА_4 в судове засідання не з‘явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань та заяв до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Так, судом об’єктивно встановлено, що 08 грудня 2010 року між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та Хмельницькою райдержадміністрацією було укладено договір № 438 оренди земельної ділянки, згідно умов якого в оренду передавалась земельна ділянка, розташована за межами населених пунктів на території Везденецької сільської ради Хмельницького району площею 5,2 га, кадастровий номер 6825081100030090110, з них під водою 4.822га.; сіножаті 0,378 га., строком на 15 років з дати його реєстрації, що підтверджується: копією Договору №438, актом приймання-передачі від 2011 року.

А відповідно до копії договору суборенди земельної ділянки від 31.08.2012 року вбачається, що між ОСОБА_3, ОСОБА_6 та позивачем ОСОБА_2, ОСОБА_4 було укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно умов якого орендарі (ОСОБА_6 та ОСОБА_3О.) надали в суборенду земельну ділянку відповідно до договору оренди земельної ділянки від 08.12.2010 року № 438, а суборендарі (позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_4П.) прийняли в строкове, платне користування земельну ділянку із земель державної власності (землі водного фонду), розташовану за межами населених пунктів на території Везденецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, кадастровий номер 6825081100030090110, з них під водою 4.822га.; сіножаті 0,378 га.

Як вбачається із копії довідки ДПІ у м. Хмельницькому від 22.05.2017 року вих. № 78 ОСОБА_2 дійсно сплачує орендну плату і заборгованість станом на 22.05.2017 року відсутня.

Так, в орендованому ставку позивачем, у штучно створених умовах, було розведено такий сорт риби як короп товарний, придбаний у ПАТ «Хмельницьке виробниче сільськогосподарсько-рибоводному підприємстві», що підтверджується видатковою накладною № 116 від 21.04.2017 року та актом про зариблення ставка від 21.04.2017 року.

Водночас, відповідачем систематично порушується право власності позивача на рибу, придбану ним за власні кошти та розведену у ставку, розташованому на земельній ділянці, що перебуває у його суборендному користуванні, оскільки в цьому ставку, відповідач ОСОБА_3 з невстановленими особами 14.04.2017 року, 18.04.2017 року, 13.05.2017 року та 14.05.2017 року здійснювали вилов риби, забороненими знаряддями, без згоди позивача, що підтверджується матеріалами перевірки, проведеної Хмельницьким районним ВП ГУ НП у Хмельницькій області.

Даний факт, також, в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_7

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що права та свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

А згідно ч. 1 ст. 8 цього Закону орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. На водних об'єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об'єкт в оренду. Водокористувач, який узяв водний об'єкт у користування на умовах оренди, зобов'язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об'єкті, наданому в оренду. Якщо водокористувачем або відповідною радою не встановлено таких умов, загальне водокористування визнається дозволеним без обмежень (ст. 47 Водного кодексу).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1998 року №1126 затверджено "Порядок здійснення любительського і спортивного рибальства", згідно пункту 1 якого, любительське і спортивне рибальство дозволяється здійснювати всім громадянам України, іноземним громадянам, а також особам без громадянства у рибогосподарських водоймах України, за винятком водойм риборозплідних господарств. Любительське рибальство - лов (добування) водних живих ресурсів для особистих потреб знаряддями лову, передбаченими правилами любительського і спортивного рибальства; спортивне рибальство - вид любительського рибальства з установленням певних вимог за умовами проведення спортивних змагань або кваліфікаційних нормативів.

Дія Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України 15.02.99 N 19 поширюється на всі водні об'єкти України (далі - водойми) та їх придаткову систему в межах, яких вона сягає за максимальних паводків (за винятком водойм, які знаходяться на території природно-заповідного фонду, риборозплідних господарств, водойм, які мають обмеження щодо їх

спеціального використання (питні, технічні тощо), штучно створених ізольованих водойм або їх ділянок, на яких лов (добування) водних живих ресурсів заборонено).

Так, водойми - це сформовані природою або створені штучно об'єкти ландшафту чи геологічні структури, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт). Любительське і спортивне рибальство - вилов риби, добування

водних безхребетних у спеціально визначених для цього водоймах (їх ділянках) з метою особистого споживання (за умови дотримання встановлених правил рибальства та водокористування). Водні живі ресурси - сукупність водних організмів, життя яких

неможливе без перебування у воді.

Користувачі водних живих ресурсів - підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які використовують водні живі ресурси. Любительський і спортивний лов риби і водних безхребетних для власних потреб дозволяється всім громадянам України, іноземцям, а також особам без громадянства у всіх водоймах України, за винятком вилову у водоймах природно-заповідного фонду, ставкових та інших риборозплідних господарствах, водоймах, спеціальне використання яких обмежене (питні, технічні, лікувальні та інші), водоймах, де лов або добування (далі - лов) заборонені цими Правилами рибальства. Любительське і спортивне рибальство (далі - любительське рибальство) на водоймах загального користування здійснюється безоплатно та без надання спеціальних дозволів. Забороняється лов водних живих ресурсів: із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

Відповідно до частини 3 статті 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», у власності суб'єктів господарювання та фізичних осіб, іноземців, осіб без громадянства, а також іноземних юридичних осіб, можуть перебувати окремі види водних біоресурсів, які на законних підставах, з додержанням умов та правил добування, вилучені з природного середовища або розведені у штучно створених умовах, що підтверджено документами, які засвідчують законність їх набуття.

Відповідно до абзацу 5 статті 1 цього Закону, водні біоресурси (водні біологічні ресурси) сукупність водних організмів (гідробіонтів), життя яких неможливе без перебування (знаходження) у воді. До водних біоресурсів належать прісноводні, морські, анадромні та катадромні риби на всіх стадіях розвитку, круглороті, водні безхребетні, у тому числі молюски, ракоподібні, черви, голкошкірі, губки, кишковопорожнинні, наземні безхребетні у водній стадії розвитку, водорості та інші водні рослини

У відповідності до частини 3 статті 6 Закону України "Про аквакультуру", об'єкти аквакультури, які розведені, утримуються та/або вирощуються суб'єктами аквакультури у межах наданих їм, відповідно до закону, у приватну власність, в користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, у межах належних їм технологічних пристроїв і споруд (рибницький басейн, плавучий рибницький садок тощо) або набуті іншим не забороненим законом шляхом, перебувають у їх приватній власності.

У відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 1 цього Закону, аквакультура (рибництво) сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об'єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Орендарі водного об'єкта зобов'язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство тощо) (ст. 51 Водного кодексу).

Отже, риба, придбана позивачем за власні кошти та розведена у штучно створених умовах у ставку, розташованому на земельній ділянці, що перебуває у його орендному користуванні, в силу приписів названих Законів, належить позивачу на праві власності, яку він використовує для власних потреб, оскільки доказів (дозволів, реєстрації ФОП з видами господарської діяльності «рибальство, надання послуг у рибальстві, роздрібна торгівля з лотків та на ринках харчовими продуктами, водогосподарського паспорту) того що позивач використовує дану рибу для господарських потреб суду не надано.

Відповідно до частини 2 статті 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

А тому, у позивача, після набуття ним на підставі Договору суборенди земельної ділянки від 31.08.2012 року, права оренди земельної ділянки, зайнятої ставком, виникли права на зариблену ним рибу, яку він використовує для власних потреб, однак відповідач порушив таке його право здійснюючи вилов риби забороненими знаряддями лову (в судове засідання не з’явився, не спростував зазначеного).

Таким чином, суд приходить до висновку, що для усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування та розпоряджання своїм майном, а саме: рибою, придбаною ним за власні кошти та розведеною у ставку, розташованому на земельній ділянці, що перебуває в суборендному користуванні позивача, необхідно заборонити відповідачу вилов риби у вказаному ставку, окрім любительського лову риби.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що відповідач втручається та перешкоджає йому здійснювати господарську діяльність, оскільки до матеріалів справи не долучено жодних доказів на підтвердження того, що позивач займається господарською діяльністю, пов’язаною із риборозведенням.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 84, 212 ЦПК України, Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Законом України «Про аквакультуру», ст.ст.15-16, 316-317, 319, 386 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2, і.н. НОМЕР_1, шляхом заборони користування ОСОБА_3 водоймою, а саме вилову риби забороненими знаряддями, яка знаходиться на земельній ділянці, розташованою за межами населених пунктів на території Везденецької сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, площею 5,200 га, кадастровий номер 6825081100:03:009:0110 до закінчення терміну дії договору суборенди земельної ділянки від 31.08.2012 року.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_8, на користь ОСОБА_2, і.н. НОМЕР_1, 640 грн. судового збору.

Копію заочного рішення не пізніше 3 днів з дня його проголошення направити рекомендованим листом із повідомленням відповідачу.

Письмова заява відповідача про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Хмельницької області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя