Вирок

від 27.10.2017 по справі 202/2486/17

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

202/2486/17

1-кп/202/202/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 42016040000000859 від 04.10.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпрі, громадянина України, маючого вищу освіту, не одруженого, працюючого начальником відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 361-2, ч.3 ст.368, ч.2 ст.361-2 КК України

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення, яке сформульовано в обвинувальному акті і підтримане прокурором під час судового розгляду, такого змісту:

07.10.2016 року о 10 год. 33 хв. ОСОБА_6 , знаходячись на своєму робочому місці у приміщенні Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 95-а, перебуваючи на посаді заступника начальника відділу аудиту Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області, віднесеної відповідно до ст.6 Закону України «Про державну службу» до категорії «Б» посад державної служби, будучи службовою особою працівником правоохоронного органу, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі Інформаційно телекомунікаційна система «Податковий блок», створеній та захищеній відповідно до чинного законодавства, діючи умисно, за допомогою створеної на сервері провайдера, належного ТОВ «Діджітал Венчєз» (код ЄДРПОУ 35910129) поштової електронної скриньки «Break20@ua.fm» переслав на поштову електронну скриньку з адресою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », належну ТОВ «Фрайт» (код ЄДРПОУ 33808865) та перебуваючи у постійному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , електронний лист з прикріпленим до нього електронним файлом формату Excel зі збереженою в ньому інформацією з обмеженим доступом щодо купівлі-продажу, кількості, ціни постачання товарів, послуг та контрагентів ПП «Метал-Макс» (код ЄДРПОУ 37398106), тим самим не санкціоновано розповсюдив інформацію з обмеженим доступом, створеній та захищеній відповідно до чинного законодавства.

12.10.2016 року о 15 год. 44 хв., ОСОБА_6 , знаходячись на своєму робочому місці за вищевказаною адресою, діючи повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на несанкціоноване розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі Інформаційно телекомунікаційна система «Податковий блок», створеній та захищеній відповідно до чинного законодавства, за допомогою створеної на сервері провайдера, належного ТОВ «Діджітал Венчєз» поштової електронної скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » переслав на поштову електронну скриньку з адресою « ІНФОРМАЦІЯ_4 », належну та перебуваючи у постійному користуванні ОСОБА_9 , електронний лист з прикріпленим до нього електронним файлом формату Excel зі збереженою в ньому інформацією з обмеженим доступом щодо купівлі-продажу, кількості, ціни постачання товарів, послуг та контрагентів ТОВ Фірма «Никс-М» (код ЄДРПОУ 31816298) та ТОВ «Лідер-Інжиніринг» (код 40097137), чим не санкціоновано розповсюдив інформацію з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі Інформаційно телекомунікаційна система «Податковий блок».

08.11.2016 року об 11 год. 51 хв. ОСОБА_6 , знаходячись на своєму робочому місці за вищевказаною адресою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третьої особи, а саме ТОВ «Фрайт», з використанням наданого йому службового становища дії, направленої на несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі Інформаційно телекомунікаційна система «Податковий блок», створеній та захищеній відповідно до чинного законодавства, на реалізацію якої домовився із співзасновником ТОВ «Фрайт» - ОСОБА_7 про одержання для себе неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, шляхом переказу їх на банківську картку № НОМЕР_1 , відкриту у ПАТ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_6 , за надання інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах.

В цей же день, о 12 год. 56 хв. ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, за допомогою створеної на сервері провайдера, належного ТОВ «Діджітал Венчєз» поштової електронної скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » переслав на поштову електронну скриньку з адресою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », належну ТОВ «Фрайт», яка перебувала у постійному користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , електронний лист з прикріпленим до нього електронним файлом формату Excel зі збереженою в ньому інформацією з обмеженим доступом щодо продажу, кількості, ціни постачання товарів, послуг та контрагентів ПП «Метал-Макс», таким чином вчинив дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, оплату за які відповідно до попередніх домовленостей ОСОБА_6 18.11.2016 року о 09 год. 11 хв. отримав на банківську картку переказ грошових коштів у сумі 1487 грн. 52 коп.

16.11.2016 року об 11 год. 56 хв. ОСОБА_6 , знаходячись на своєму робочому місці за вищевказаною адресою, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне одержання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто її надає чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища та несанкціонований збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі «Податковий блок», вчиненими повторно, домовився з засновником ТОВ «Фрайт» ОСОБА_7 та директором ТОВ «Фрайт» ОСОБА_8 про одержання для себе неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, шляхом переказу їх на банківську картку за надання інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах. Зазначені домовленості було неодноразово підтверджено 24.11.2016, 25.11.2016, 01.12.2016 та 01.12.2016 року.

25.11.2017 року об 11 год. 25 хв., ОСОБА_6 , діючи повторно, реалізуючи свій злочинний умисел, за допомогою створеної на сервері провайдера, належного ТОВ «Діджітал Венчєз» поштової електронної скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » переслав на поштову електронну скриньку з адресою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », належну ТОВ «Фрайт» електронний лист з прикріпленим до нього електронним файлом формату Excel зі збереженою в ньому інформацією з обмеженим доступом щодо продажу, кількості, ціни постачання товарів, послуг та контрагентів ТОВ «Дахміра України» (код ЄДРПОУ 38506778), тим самим повторно вчинивши дії в інтересах третьої особи з використанням свого службового становища, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно, не санкціоновано збув інформацію з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі.

29.11.2016 року об 11 год. 04 хв., відповідно до попередніх домовленостей, ОСОБА_6 отримав на свою банківську картку переказ грошових коштів у сумі 1587 грн. 62 коп., тим самим одержавши неправомірну вигоду за вищевказані дії.

29.11.2016 року о 12 год. 56 хв., продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , за допомогою створеної на сервері провайдера, належного ТОВ «Діджітал Венчєз» поштової електронної скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » переслав на поштову електронну скриньку з адресою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », належну ТОВ «Фрайт» лист з прикріпленим до нього електронним файлом формату Excel зі збереженою в ньому інформацією з обмеженим доступом щодо продажу, кількості, ціни постачання товарів, послуг та контрагентів ТОВ «ТД Левада» (код ЄДРПОУ 34055728) та ТОВ «ВЗП Еліка» (код ЄДРПОУ 35048287), чим повторно збув інформацію з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі Інформаційно телекомунікаційна система «Податковий блок».

01.12.2016 року о 16 год. 42 хв., продовжуючи реалізувати свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , за допомогою створеної на сервері провайдера, належного ТОВ «Діджітал Венчєз» поштової електронної скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » переслав на поштову електронну скриньку з адресою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », належну ТОВ «Фрайт», лист з прикріпленим до нього електронним файлом формату Excel зі збереженою в ньому інформацією з обмеженим доступом щодо продажу, кількості, ціни постачання товарів, послуг та контрагентів ТОВ «ВК Метон» (код ЄДРПОУ 39394662), тим самим повторно вчинив дії в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та не санкціоновано збув інформацію з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі Інформаційно телекомунікаційна система «Податковий блок».

02.12.2016 року о 13 год. 25 хв., відповідно до попередніх домовленостей, ОСОБА_6 отримав на свою банківську картку переказ грошових коштів від відправника ОСОБА_7 у сумі 398 грн., тим самим, з використанням свого службового становища, повторно одержав неправомірну вигоду за вищевказані дії.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.1 ст. 361-2, ч.2 ст.361-2, ч.3 ст.368 КК України як: несанкціоноване розповсюдження та збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства;

несанкціоноване розповсюдження та збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах, створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства, вчиненими повторно;

одержання службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненими службовою особою, яка займає відповідальне становище, повторно.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_6 , у вчиненні зазначених вище злочинів, сторона обвинувачення посилалася на такі докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду, а саме на показання свідків:

ОСОБА_10 , який суду пояснив, що він працює керівником компанії ТОВ Фрайт, яка займається виробництвом обладнання для утримання тварин. З обвинуваченим ОСОБА_6 , який був працівником Лівобережної податкової інспекції, їх познайомив компаньйон свідка, засновник ТОВ Фрайт ОСОБА_11 у травні 2016 року, а з вересня-жовтня 2016 року зустрічалися біля податкової інспекції, де разом з обвинуваченим обговорювали необхідну інформацію. Через смс-повідомлення вони пересилали ОКПО підприємств своїх конкурентів, а ОСОБА_6 зі своєї особистої електронної скриньки «ІНФОРМАЦІЯ_3 » на електронну пошту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », належну ТОВ «Фрайт» відправляв файли в форматі Excel з тими контрагентами, які були зазначені в ОКПО, а саме інформацію щодо діяльності підприємства, тобто про цінову політику закупівлі та реалізації товарів конкурентів. Після цього, через термінал самообслуговування за адресою м. Дніпро, пр. Слобожанський, 6 і другий раз - з особистої картки на картку ОСОБА_6 протягом листопада-грудня 2016 року вони перераховували в оплату за надану інформацію суми від 400 до 1600 гривень. Про розмір суми, яку необхідно було перераховувати на картку ОСОБА_6 домовлявся ОСОБА_12 . У лютому 2017 року ОСОБА_10 звернувся до Управління внутрішньої безпеки Лівобережної податкової інспекції України про неправомірні дії ОСОБА_6 , які він вчиняв в обмін за грошову винагороду від ТОВ Фрайт.

ОСОБА_13 , яка суду показала, що працює заступником начальника відділу адміністрування баз даних Управління інформаційних технологій Головного управління державної фіскальної служби в Дніпропетровській області, даний відділ займається адмініструванням користувачів обласного рівня, тобто надання доступу працівникам ГУ ДПС в Дніпропетровській області до інформаційних систем ДФС України. Свідок пояснила, що для того, щоб отримати доступ до вказаної системи, працівнику податкової служби необхідно оформити заявку-дозвіл, який підписує сам працівник і його керівник, а також керівник ДФС, після цього заявка обліковується у відділі захисту інформації, потім надходить до працівника-адміністратора, який і надає доступ у разі позитивного рішення. Працівник ДФС, який отримує доступ ознайомлюється з нормативними документами, які регламентують право роботи з цими документами і підписує попередження про нерозповсюдження цієї інформації. Вхід до системи Податковий Блок здійснюється за адресою цієї системи, вводиться логін і пароль, що є особистою інформацію користувача (де логін отримується автоматично з системи, а пароль надається адміністратором з таблиці первинних паролів, після чого користувач після входу повинен змінити на свій секретний). При цьому, увійти до системи можливо лише з комп`ютера, що знаходиться в мережі ДФС, де відсутній зв`язок із Інтернетом та немає можливості скопіювати файли на зовнішній носій інформації. Свідку невідомо, чи отримував такий доступ ОСОБА_6 , тому що він отримував доступ у адміністратора своєї інспекції. При вході до системи ведеться електронний журнал обліку роботи користувача, в якому автоматизовано зберігаються дані, доступ до цього журналу мають працівники ДФС України та працівники Управління внутрішньої безпеки Лівобережної податкової інспекції України. Коли ОСОБА_6 перевівся на роботу до ГУ ДФС і став працівником обласного рівня йому заборонили доступ до бази як працівнику районного рівня і за заявкою-дозвіл він отримав нові логін та пароль для входу в систему як працівник обласного рівня.

ОСОБА_14 , який суду пояснив, що він працює на посаді головного державного інспектора відділу охорони державної таємниці технічного та криптографічного захисту ГУ ДФС в Дніпропетровській області. Свідок пояснив, що була створена робоча група, до якої він входив у зв`язку із тематичною перевіркою ефективного контролю дотримання начальником відділу перевірки фінансових операцій у сфері антикорупційного законодавства, в його обов`язки, як експерта з захисту інформації, входила перевірка законності отримання та розповсюдження інформації ОСОБА_6 . Під час проведення перевірки 28.03.2017 року було виявлено інформацію на комп`ютері ОСОБА_6 , але стан ПО електронно-обчислювальної машини не дозволяв отримати стовідсоткову інформацію, що ці відомості були отримані незаконним способом (тобто, чи мав ОСОБА_6 доступ до ресурсів та змогу завантажувати цю інформацію собі на комп`ютер). Також було піднято всі службові записки на надання доступу, всі вони були видані адміністраторами районного рівня та підписані керівниками в установлений законом порядок. Також було отримано доступ до роботи з флеш-носіями, а також службову записку, погоджену начальником ЛОДПІ, тому працювати з ними ОСОБА_6 мав право. Перевіркою було встановлено, що інформація, яку надсилав ОСОБА_6 відносилась до інформації з обмеженим доступом, але не було встановлено, як він її отримав, тому що його обліковий запис у зв`язку із звільненням був відключений.

Свідок пояснив, що автоматизована система інформаційно-телекомунікаційна система Податковий Блок - це податкова, довідкова інформація, інформація з обмеженим доступом та енциклопедичного характеру, а також персональні дані, все це знаходиться і акумулюється на центральному рівні у м. Київ і адміністратори районного рівня можуть надавати доступ працівникам до цієї системи, адміністратори обласного рівня надають такий доступ виключно працівникам ГУ ДФС в Дніпропетровській області. В цій системі акумулюється інформація стосовно податкових накладних, податкових зобов`язань, податкових кредитів. В ході проведеної перевірки було встановлено, що у ОСОБА_6 був доступ до AIS автомобіль ДАІ МВС України, перегляд карт тіньового сектору, відстрочки та нарахування зобов`язань декларацій, формування звітності для регіонів, формування аналітичної довідки, оцінка діяльності суб`єкта господарювання, перегляд податкових накладних, перегляд даних про розрахунок з бюджетом платників податків, податковий борг, доступ до перегляду розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ контрагентів. ОСОБА_6 мав дозвіл на копіювання необхідної інформації з системи Податковий Блок на конкретний флеш-носій. Свідок пояснив, що в податкових інспекціях є Інтернет, але ця мережа роз`єднана з локальною згідно з забороною політики безпеки.

ОСОБА_9 , відповідно до показів якого з 2014 по 2015 рік працював з обвинуваченим в Лівобережній податковій інспекції, тоді і звернувся до останнього з проханням допомогти реалізувати свою продукцію. ОСОБА_6 надіслав йому на електронну скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_4 » інформацію у вигляді таблиць з назвами компаній і кодами ЄДРПОУ, але вона йому не знадобилась, так як носила загальний характер і на думку свідка, була без обмеження доступу.

ОСОБА_7 , який суду показав, що він є засновником компанії Фрайт, з ОСОБА_6 познайомився три роки тому, по роботі. Свідок пояснив, що його конкуренти по бізнесу при проведенні тендеру надають комерційні пропозиції відразу декільком компаніям, які в свою чергу виносять свої пропозиції і якщо свідок знижує ціну на свою продукцію, інші підприємства відразу про це дізнаються, у зв`язку з чим, ОСОБА_7 у 2016 році звернувся до ОСОБА_6 , щоб така інформація була і в нього теж, останній погодився і вони з ним співпрацювали, але подальшими питаннями з ОСОБА_6 займався директор ТОВ Фрайт ОСОБА_15 . ОСОБА_6 надавав інформацію про платіжні операції контрагентів через електронну пошту на скриньку ОСОБА_16 , за домовленістю сума винагороди за неї перераховувалась на картку ОСОБА_6 у сумах 400 грн., 1500 грн. та 1600 гривень. Після того, як ОСОБА_7 і ОСОБА_16 проконсультувались з юристом своєї компанії і зрозуміли, що їх дії є незаконними, вони вирішили звернутись до правоохоронних органів, ОСОБА_16 написав заяву. Чи була ця інформація корисною для них та чи використана чи ні пригадати не може.

На підтвердження обвинувачення прокурором надані та досліджені судом письмові докази:

Витяг з ЄРДР № 42016040000000859 від 04.10.2016 року з правовою кваліфікацією за ст. 364 ч.2 КК України, фабулою: відповідальні службові особи Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, в інтересах третіх осіб не до нарахували підприємству - платнику податків на додану вартість, що призвело до тяжких наслідків;

Положення про відділ перевірок платників податків ризикових категорій управління податкового аудиту…;

Заява ОСОБА_10 на ім`я прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про передачу ОСОБА_6 неправомірної вимоги в розмірі 1500 грн. та аналогічна заява ОСОБА_7 від 17.02.2017 року;

Витяг з ЄРДР № 42017040000000184 від 20.02.2017 року з правовою кваліфікацією за ст. 361-2 ч.2 КК України, фабулою: відповідальні службові особи ІНФОРМАЦІЯ_5 систематично здійснювали збут інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованій системі ІС «Податковий блок», створеної та захищеної відповідно до чинного законодавства;

Витяг з ЄРДР № 42017040000000183 від 20.02.2017 року з правовою кваліфікацією за ст. 368 ч.1 КК України, фабулою: відповідальна службова особа Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області одержує неправомірну вигоду за дії, пов`язані з використанням нею свого службового становища;

Витяг з ЄРДР № 42017040000000182 від 20.02.2017 року з правовою кваліфікацією за ст. 368 ч.3 КК України, фабулою: відповідальні службові особи систематично отримують неправомірну вигоду від ТОВ «Ф…»за вчинення дій з використанням свого службового становища;

Постанова від 21 лютого 2017 року про об`єднання кримінальних проваджень за № 42016040000000859 від 04.10.2016 року , № 42017040000000184 від 20.02.2017 року, № 42017040000000183 від 20.02.2017 року, № 42017040000000182 від 20.02.2017 року в одне кримінальне провадження під № 42016040000000859;

Перелік інформаційних баз ГУДФС у Дніпропетровській області, які містять податкову інформацію, затверджену 19.04.2016 року;

Наказ Державної фіскальної служби від 17.10.2016 року № 861 про затвердження Регламенту експлуатації інформаційно-телекомунікаційної системи «Податковий блок», яким затверджено регламент експлуатації зазначеної системи;

Наказ Державної фіскальної служби України ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 09.12.2016 року № 528-о про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДВС у Дніпропетровській області затвердження;

Положення про відділ аудиту Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області , затвердженого наказом від 22.02.2016 року;

Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2017 року про надання дозволу слідчому в ОВС першого СВ ССУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_17 , прокурору ОСОБА_3 , тимчасовий доступ до усіх без виключення відомостей та даних наявних на електронній поштовій скриньці « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що використовується ОСОБА_6 ;

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.01.2017 року, відповідно до змісту якого, на підставі ухвали слідчого судді з поштової скриньки«Break20@ua.fm» вилучено та записано на оптичний диск певну інформацію;

Протокол про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 30 грудня 2016 року в якому зазначено, що на підставі ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 05 жовтня 2016 року у кримінальному провадженню за ч.2 ст. 364 КК України надано дозвіл на втручання у приватне спілкування ОСОБА_6 , співробітниками ВОТЗ УСБУ у Дніпропетровській області проведено негласну слідчу дію- зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж в період часу з 05.10.2016 року по 03.12.2016 року;

Протокол огляду від 14.02.2017 року в якому зазначено, що з використанням браузеру Google наявних інтернет-ресурсів, встановлено, що за електронною адресою «frait.com.ua» знаходиться офіційний сайт суб`єкта господарювання ТОВ «Фрайт» (код ЄДРПОУ 3380065). Оглядом сайту встановлено, що адресою місцезнаходження підприємства є м. Дніпро, пр. Слобожанський, 20, контактні телефони осіб НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; Email: ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, оглядом сайту minjust.gov.ua встановлено, що ТОВ «Фрайт» має місцезнаходження: Дніпропетровська область, Дніпропетровський р-н, смт. Слобожанське, вул. 8 Березня, буд.23, засновниками є ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_8 . Директором підприємства є ОСОБА_8 ;

Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2017 року про надання дозволу слідчому в ОВС першого СВ ССУ прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_17 , прокурору ОСОБА_3 , тимчасовий доступ до усіх без виключення документів банківського карткового рахунку № НОМЕР_7 , відкритого на ім`я ОСОБА_6 , що знаходяться в ПАТ КБ «ПриватБанк»;

Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 14.02.2017 року, відповідно до змісту якого, на підставі ухвали слідчого судді з банківського карткового рахунку № НОМЕР_7 , відкритого на ім`я ОСОБА_6 , знято інформацію щодо руху грошових коштів, до протоколу додана зазначена інформація на 10 аркушах та додано оптичний диск;

Протокол огляду від 15 лютого 2017 року в якому зафіксовано огляд інформації, що міститься в поштовій скриньці « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з посиланням на її вилучення та запису на оптичний диск, який додано до протоколу;

Накази, розпорядження, інструкції Державної Фіскальної Служби України щодо введення в експлуатацію, надання доступу та користування інформаційними системами, комп`ютерною технікою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 6 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. Крім того, саме на них ч. 2 ст. 9 КПК України покладає обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

При цьому завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений і жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вказане встановлено і в ст. 17 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, в тому числі винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, форма вини, мотив і мета вчинення злочину, покладається на слідчого, прокурора і лише в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Дослідивши в судовому засіданні надані докази, суд дійшов висновку про те, що не доведено поза розумним сумнівом допустимими та достатніми доказами участь обвинуваченого ОСОБА_6 у вчинені інкримінованих йому злочинів та вичерпано можливості їх отримати.

На думку суду, докази, подані стороною обвинувачення тадосліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, не доводять причетність ОСОБА_6 до злочинів, у вчиненні якихвін обвинувачується з огляду на таке.

Так заступник начальника відділу адміністрування баз даних управління інформаційних технологій ГУ ДФС України в Дніпропетровській області ОСОБА_20 , допитана у якості свідка, показала, що їй не відомо чи наявна у базі даних «Податковий Блок» інформація щодо ціни конкретної продукції конкретного СПД у зазначеній базі даних. Зазначила, що персональний комп`ютер засобом якого здійснюється доступ до бази даних «Податковий Блок», не підключений до мережі Інтернет, не має систем зчитування/запису USB, CD, DVD носії, що унеможливлює копіювання будь-якої інформації на сторонній носій інформації та її передавання у мережі Інтернет.

Головний державний інспектор відділу охорони державної таємниці, технічного та криптографічного захисту інформації ГУ ДФС у Дніпропетровській області ОСОБА_14 суду повідомив, що він входив до групи, яка перевіряла збут ОСОБА_6 інформації з обмеженим доступом. Яким чином ОСОБА_6 розповсюджував інформацію, перевіркою встановлено не було. Персональний комп`ютер, засобом якого здійснюється доступ до бази даних «Податковий Блок», підключення до мережі Інтернет не має, не обладнаний системами зчитування/запису USB, CD, DVD носіями, що унеможливлює копіювання будь-якої інформації на сторонній носій інформації та її передавання у мережі Інтернет.

Тобто механізм збуту інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в автоматизованих системах не встановлений.

Із аналізу показань свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_21 , ОСОБА_9 , щодо отримування від ОСОБА_6 на електронну поштову скриньку, доступу до якої вони органу досудового слідства не надавали, файлів з відомостями про продаж/купівлю товарів конкурентів, не можна зробити висновок про отримання такої інформації, та чи тотожна ця інформація з інформацією що зберігається у базі даних «Податковий Блок».

Будь-яких інших доказів на підтвердження саме отримання ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 інформації, тотожності отриманої та наявної саме у базі даних «Податковий Блок» інформації, стороною обвинувачення не надано.

Щодо перераховування на картку ОСОБА_6 грошових сум 400 грн., 1500 грн. та 1600 гривень, то ці показання можуть бути використані як доказ, у разі підтвердження цих показів іншими, допустимими доказами.

Суд переходить до оцінки письмових доказів.

Суд наголошує на тому, що отримання інформації з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 - це є зняття інформації з електронних інформаційних систем, що, відповідно до ч.3 ст.264 КПК України є різновидом втручання у приватне спілкування і є негласною слідчою (розшуковою) дією. При цьому законодавством чітко регламентовано проведення таких дій тільки на підставі ухвали слідчого судді апеляційного суду.

Суду не надано доказів про отримання такого дозволу, наданого апеляційним судом, що свідчить про те, що зазначена інформація отримана у спосіб не передбачений КПК України.

Отримання інформації з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 відбулося 30.01.2017 року у кримінальному провадженні за фактом зловживання службовим становищем відповідальними службовими особами Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України.

Статтею 257 КПК України передбачено - якщо в результаті проведення негласної слідчої дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора. Судом встановлено, що така ухвала не постановлювалась. Орган досудового розслідування використав результати негласних слідчих з іншого кримінального провадження шляхом об`єднання декількох кримінальних проваджень в одне, що на думку суду не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу і є порушенням загальних засад кримінального провадження.

Так орган досудового розслідування, фактично при розслідуванні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 361-2 КК України , яке відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості і відповідно до ч. 2 ст. 246 КПК України, взагалі унеможливлює проведення будь-яких негласних слідчих дій, зокрема і такої як зняття інформації з електронної інформаційної системи, отримав інформацію з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 в межах іншого кримінального провадження, тим самим порушив зазначені вище вимоги процесуального кодексу.

Суд вже зазначав, що зняття інформації з електронних інформаційних систем, відповідно до ч.3 ст.264 КПК України є різновидом втручання у приватне спілкування і є негласною слідчою (розшуковою) дією, дозвіл на проведення якої надається ухвалою слідчого судді апеляційного суду. У кримінальному провадженні, що знаходиться на розгляді, дозвіл на зняття інформації з електронної інформаційної системи електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 надано ухвалою слідчого судді Жовтневого райсуду м. Дніпропетровська від 24.01.2017 року, що є грубим порушенням вимог КПК. Але орган досудового розслідування і далі порушує вимоги процесуального закону, отримавши зазначену ухвалу якою дозволено доступ до інформації та її вилучення виключно у паперовому вигляді, на свій розсуд тлумачить зміст ухвали і отримує інформацію на оптичному носії, тобто з порушенням суттєвих умов спеціального судового дозволу - ухвали суду.

Оптичний носій, що мітить на собі інформацію отриману з електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_3 , речовим доказом органом досудового розслідування не визнаний, що унеможливлює його дослідження судом.

Згідно з положеннями ч. 1, ст. 86 КПК України: доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. У відповідності, до положень передбачених ч. 2, ст. 86 КПК України: недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Суду не надано ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області, щодо надання судового дозволу на проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем, не надано ухвалу суду про можливість використання отриманої інформації в іншому кримінальному провадженні, зокрема в тому, що знаходиться на розгляді, тому суд визнає зазначений доказ недопустимим, оскільки він отриманий у порядку не передбаченому КПК.

Суд переходить до оцінки письмових доказів, які містять відомості щодо банківського рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 ..

Ухвалою слідчого судді Жовтневого райсуду м.Дніпропетровська від 24.01.2017 року надано тимчасовий доступ до документів банківського рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 .. Доступ до зазначеної інформації дозволено слідчому ОСОБА_17 та прокурору ОСОБА_3 .. Але фактично доступ до вказаних речей і документів проведено інспектором ОСОБА_22 , тобто з порушенням суттєвих умов спеціального судового дозволу - ухвали суду.

Отримання інформації з банківського рахунку № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_6 відбулося 14.02.2017 року і є доказом отримання обвинуваченим неправомірної вигоди. Разом з тим відомості про вчинення кримінального правопорушення з правовою кваліфікацією «одержання неправомірної вигоди» внесені до ЄРДР тільки 20.02.2017 року. Тобто, як і при оцінці попереднього доказу, суд зазначає, що ця слідча дія проводилась у кримінальному провадженні за фактом зловживання службовим становищем відповідальними службовими особами Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України.

Орган досудового розслідування використав інформацію з іншого кримінального провадження шляхом об`єднання декількох кримінальних проваджень в одне, що на думку суду не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу і є порушенням загальних засад кримінального провадження.

Суд вважає, що зазначений доказ отриманий у порядку не передбаченому КПК, а тому він визнається недопустимим.

При оцінці письмового доказу, отриманого при проведенні негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, а саме змісту телефонних розмов, іншої інформації з абонентського номеру НОМЕР_8 , яким користується ОСОБА_6 , суд зазначає, що дозвіл на проведення негласних слідчих дій надано на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області. Разом з тим, кримінальним процесуальним кодексом, зокрема статтями 246, 247, 263, дозвіл на проведення таких дій надається апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. В провадженні, що знаходиться на

розгляді, це апеляційний суд Дніпропетровської області. Зазначеним судом такий дозвіл не надавався, тому суд робить висновок, що дозвіл отримано у спосіб не передбачений кримінальним процесуальним кодексом, що ставить під сумнів законність отримання інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

І цей доказ, як і зазначені вище, отримано органом досудового розслідування під час коли розслідувався факт зловживання службовим становищем відповідальними службовими особами Лівобережної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області з правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 364 КК України. Проте матеріали кримінального провадження не містять відповідної ухвали суду щодо використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації як того вимагають приписи ст. 257 КПК України.

Крім того, сторона захисту звернула увагу суду на те, що при виконанні стороною обвинувачення вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту були відкриті не усі матеріали кримінального провадження, при тому, що не відкриті матеріали вочевидь були наявні у сторони обвинувачення, а саме ухвали слідчого судді апеляційного суду, про дозвіл на проведення НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, ухвали слідчого судді апеляційного про дозвіл на використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях або передання інформації, оптичного носія інформації на якому така інформація була збережена.

Суд наголошує, що підставами для проведення оперативно?розшукової діяльності, відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 6 Закону№ 2135?XII від 18 лютого 1992 року «Про оперативно-розшукову діяльність», є наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно?розшукових заходів і засобів, про: злочини, що готуються; осіб, що готують вчинення злочину. Інформація про те, що особа вчиняє або вже вчинила злочин, може бути перевірена лише шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій після внесення відомостей до ЄРДР, тобто в межах кримінального провадження.

Суду не надано будь яких доказів для висновку про достатність інформації, одержаної в установленому законом порядку, яка стала підставою для заведення оперативно-розшукової справи(якщо вона була заведена), і, відповідно, чи були наявні законні підстави для проведення оперативно-розшукових заходів, результати яких суд має визнати допустимими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини другої статті 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази ( частини одинадцята, дванадцята статті 290 КПК).

Отже, з вищенаведених положень вбачається, що не відкриття матеріалів сторонами в порядку цієї статті є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. При цьому, відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов`язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

Таким чином, суд робить висновок, що доказ, отриманий внаслідок проведення НСРД за відсутності ухвали слідчого судді чи постанови прокурора у випадку проведення такої НСРД, як контроль за вчиненням злочину, є очевидно недопустимим.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного Суду України №5-364кс16 від 16 березня 2017 року.

Статтею 458 КПК України на всі суди загальної юрисдикції покладено обов`язок щодо приведення своєї практики у відповідність із судовими рішеннями Верховного Суду України.

Додатково суд звертає увагу, що суду надані докази, отримані внаслідок проведення НСРД стосовно ОСОБА_6 , статтею 253 КПК України на сторону обвинувачення покладено обов`язок щодо повідомлення особи про обмеження конституційних прав під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, що відносно ОСОБА_6 зроблено не було.

Суд, на підставі статті 87 КПК України, визнає зазначений доказ недопустимим, оскільки органом досудового розслідування здійснювались процесуальні дії, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, суд вважає, що він отриманий внаслідок істотного порушення прав та свобод ОСОБА_6 ..

Суд проаналізував всі докази, на підставі яких сторона обвинувачення доводить винуватість ОСОБА_6 і доказами, які ще підтверджують його винуватість є показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_21 щодо перераховування на картку ОСОБА_6 грошових сум в розмірі 400 грн., 1500 грн. та 1600 гривень.

Європейський суд з прав людини при вирішенні питання справедливості судового розгляду в цілому враховує, у тому числі, й спосіб отримання доказів. Не виключаючи можливості використання особливих слідчих методів агентурних методів, що само по собі не порушує права на справедливий судовий розгляд, ЄСПЛ висловив позицію, що у зв`язку з ризиком підбурювання з боку поліції при використанні таких методів, їх використання має бути обмежено чіткими рамками (справа «Раманаускас проти Литви»).

Суду здається дещо дивним збіг обставин коли органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за № 42016040000000859 від 04.10.2016 року з правовою кваліфікацією ст. 364 ч.2 КК України, фабулою: «відповідальні службові особи Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області зловживаючи своїм службовим становищем, умисно, в інтересах третіх осіб не до нарахували підприємству - платнику податків на додану вартість…, що призвело до тяжких наслідків», збираються докази, в тому числі і щодо надання неправомірної вигоди, а після цього, саме з цього приводу, до прокурора, який є процесуальним керівником у провадженні, надходять заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_21 про надання у листопаді - грудні 2016 року неправомірної вигоди ОСОБА_6 .. При цьому одна заява датована 17.02.2017 року інша без дати. Обидві заяви не зареєстровані.. Показання зазначених осіб суд не може використати як доказ винуватості ОСОБА_6 , оскільки згідно зст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, зазначені показання викликають сумнів у їх достовірності, вони не підтверджуються іншими, допустимими доказами.

Відповідно дост. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі "Тельфнер проти Австрії" (2001 р.). У справі "Barbera Messegu and Jabardo v.Spain" від 06.12.88 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що " принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь- який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. ("Barbera Messegu and Jabardo v.Spain,judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, р.33, 77).

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, щопід час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_6 до злочинів, в яких він обвинувачується, та аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред`явленого обвинувачення, суд приходить до переконання про недоведеність причетності обвинуваченого до вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 361-2; ч.2 ст.361-2; ч.3 ст.368 КК України у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , суд приходить до переконання, що його необхідно визнати невинуватим та виправдати у відповідності до п.2 ч. 1ст. 373 КПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, ч. 1 ст. 373, ст. 374 КПК України, суд-

у х в а л и в :

ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 361-2, ч.2 ст.361-2, ч.3 ст.368 КК України та виправдати за недоведеністювчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 361-2, ч.2 ст.361-2, ч.3 ст.368 КК України.

Дію запобіжного заходу, після набранням вироком законної сили - скасувати.

Речові докази суду не надавались.

Понесені процесуальні витрати, пов`язані з проведення експертиз, підлягають відшкодуванню за рахунок держави.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору та виправданому.

Головуючий: ОСОБА_1