Ухвала

від 26.10.2017 по справі 822/2165/17

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/2165/17

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

26 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,

секретар судового засідання: Черняк А.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Роял" про визнання недійсним договору поставки № Ц/0311/12 від 03.11.2014 р.,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", товариства з обмеженою відповідальністю "Вайт Роял" про визнання недійсним договору поставки № Ц/0311/12 від 03.11.2014 р.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення питання.

05 жовтня 2017 року до суду надійшло заперечення на апеляційну скаргу від ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" (вх. № 1953/17).

В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Інший відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вайт Роял" повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлений завчасно і належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, зважаючи на таке.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду та не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що початком строку звернення до суду є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, вищезазначеною нормою встановлено процесуальні строки для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів як особи, так і інтересів держави.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З матеріалів справи встановлено, що предметом оскарження у даній справі є визнання недійсним договору поставки № Ц/0311/12 від 03.11.2014.

Так, договір поставки №Ц/0311/12 від 03.11.2014 укладено між постачальником - публічним акціонерним товариством "Теофіпольський цукровий завод" та покупцем - товариством з обмеженою відповідальністю " Вайт Роял" про поставку цукру білого кристалічного в мішкотарі по 50 кг (а.с. 128).

Відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 14.08.2017 приватне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод", має ідентифікаційний код 05394995 і зареєстроване 02.12.1996, відомості про юридичну особу підтверджені - 26.03.2014, а товариство з обмеженою відповідальністю "Вайт Роял" має ідентифікаційний код 39301269 та зареєстроване 14.07.2014, відомості про юридичну особу підтверджені - 27.03.2015 (а.с. 66 - 70).

Тобто, на момент розгляду справи в суді першої інстанції приватне акціонерне товариство "Теофіпольський цукровий завод" і товариство з обмеженою відповідальністю "Вайт Роял" зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з вироком Печерського районного суду від 28.01.2016 у справі №757/1457/16-к вирішено: " Затвердити угоду від 12 січня 2016 року, укладену між прокурором прокуратури Печерського району м. Києва та обвинуваченою ОСОБА_4, про визнання винуватості. ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2250 грн." (а.с. 78 - 81).

Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Хмельницькій області в період з 11.05.2016 по 22.06.2016 проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2016, за результатами якої складено Акт від 01.07.2016 № 0043/22-01-14-04/05394995 (а.с. 9-37).

В даному Акті зазначено, що згідно листа ОУ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 29.06.2016 №444/21 отримано вирок Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2016 у справі № 757/1457/16-к, відповідно до якого ОСОБА_4 визнана винною у створенні фіктивного підприємства ТОВ "Вайт Роял" і засуджена за ч. 1 ст. 205 КК України (а.с. 15 - 17).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що про наявність підстав для звернення до суду із вказаним позовом позивач мав дізнатись не пізніше 01.07.2016 - дати складання Акту перевірки.

Однак, з метою захисту інтересів держави податковий орган звернувся до суду із вимогою про визнання недійсним правочину лише 28.07.2017, тобто з пропуском шестимісячного строку, визначеного ст. 99 КАС України.

Крім того, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта, що про порушення інтересів держави внаслідок укладання договору поставки № Ц/0311/12 від 03.11.2014 позивач дізнався лише 11.04.2017, тобто з дати прийняття Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 822/2028/16, якою скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" № НОМЕР_1 від 29.09.2016.

Судова колегія вважає, що оскільки вирок від 28.01.2016 і спірний договір між ТОВ "Вайт Роял" і ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" були предметом розгляду в адміністративній справі №822/2028/16, то Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області знало або повинно було дізнатись про порушення, на його думку, інтересів держави внаслідок вчинення зазначеної господарської операції ще при розгляді зазначеної адміністративної справи, однак до суду з позовом про визнання договору недійсним звернулось з пропуском визначеного ст. 99 КАС України процесуального строку без будь-якого належного обґрунтування причин пропуску такого строку.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно з практикою Європейського Суду "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Судова колегія вважає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Натомість, в контексті розгляду даної справи колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач дізнався про порушення інтересів держави з моменту винесення акту перевірки від 01.07.2016, а тому міг та мав реальну можливість звернутись до суду з позовом про визнання правочину недійсним в межах встановленого чинним законодавством строку, однак не навів будь-яких переконливих причин пропуску даного строку.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що доводи апелянта про те, що перебіг процесуального строку для звернення з даним позовом до суду розпочався лише з 11.04.2017 (з дати прийняття Вінницьким апеляційним адміністративним судом постанови у справі № 822/2028/16) є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 31 жовтня 2017 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6