Ухвала

від 26.10.2017 по справі 903/90/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26 жовтня 2017 року Справа № 903/90/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач), суддів :Поляк О.І., Ходаківської І.П. розглянувши заяву про винесення додаткового рішенняФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у справі№ 903/90/17 Господарського суду Волинської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доЛуцької міської ради провизнання договору оренди поновленим, визнання додаткової угоди укладеною, визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради

В С Т А Н О В И В :

Вищим господарським судом України 29.08.2017 винесено постанову у справі №903/90/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Луцької міської ради про визнання договору оренди поновленим, визнання додаткової угоди укладеною, визнання недійсним та скасування рішення Луцької міської ради.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 на підставі ст. 88 Господарського процесуального кодексу України, звернулась до Вищого господарського суду України з заявою про винесення додаткового рішення по справі №903/90/17, яким стягнути з Луцької міської ради в дохід Державного бюджету України 5 760,00 грн. судового збору. Зазначаючи, що при відкритті провадження та розгляді спору судом касаційної інстанції не було звернуто увагу, що при поданні касаційної скарги Луцькою міською радою було додано платіжне доручення №814 від 07.06.2017 про сплату судового збору в сумі 5760,00 грн., де платником є виконавчий комітет Луцької міської ради. Натомість, стороною (відповідачем) по справі, якою подавалась касаційна скарга є Луцька міська рада - зовсім інша юридична особа. Таким чином, при поданні касаційної скарги Луцькою міською радою не було долучено доказів сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Законом України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором . Водночас відсутність таких відомостей не є підставою для повернення позовної заяви (заяви, скарги), оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем (заявником, скаржником) належної суми судового збору (п. 2.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

На виконання вимог вищенаведеного законодавства, суд перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за наданим платіжним дорученням №814 від 07.06.2017 на суму 5760,00 грн. за подання касаційної скарги ЛМР у справі 903/90/17 , та встановив, що зазначені кошти на рахунок суду за вказаним платіжним дорученням зараховано . Надходження коштів на рахунок Вищого господарського суду України за платіжним дорученням №814 від 07.06.2017 підтверджено довідкою управління фінансового забезпечення та бюджетного планування Вищого господарського суду України від 14.08.2017 №09.03-02/2431/17.

Окрім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Згідно з ч. 2 п. 11 ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України за наслідками розгляду касаційної скарги суд приймає постанову, в якій має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційною інстанцією нове рішення не приймалося, а справу було передано на новий розгляд до суду першої інстанції, то підстави для прийняття додаткового рішення про розподіл судових витрат за подання касаційної скарги у суду касаційної інстанції відсутні.

Виходячи з наведеного, заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про прийняття додаткового рішення у справі №903/90/17 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 86, 88 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення у справі №903/90/17 Господарського суду Донецької області.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

І. Ходаківська