Ухвала

від 11.10.2017 по справі 910/15380/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.10.2017Справа № 910/15380/16

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Дайвер лтд

на дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ

Головного територіального управління юстиції у місті Києві

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер лтд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет Девелопмент"

про стягнення 173 262, 04 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники учасників судового процесу:

від скаржника: Дем'янюк В.П. за довіреністю від 27.12.2016;

від боржника: не з'явився;

від ВДВС: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.10.2016 у справі № 910/15380/16 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет Девелопмент" (02096, місто Київ, вулиця Ялтинська, будинок 12, квартира 51; код ЄДРПОУ 38566905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвер лтд" (02090, місто Київ, вулиця Сергієнка, будинок 2/3; код ЄДРПОУ 31608875) 143 505 (сто сорок три тисячі п'ятсот п'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 7 188 (сім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 20 коп. інфляційних втрат, 2 122 (дві тисячі сто двадцять дві) грн. 61 коп. 3% річних, 2 589 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 59 коп. пені, 1 500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті адвокатських послуг та 2 331 (дві тисячі триста тридцять одну) грн. 08 коп. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

04.11.2016 року господарським судом міста Києва в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України видано наказ про примусове виконання вищевказаного судового рішення.

20.07.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Дайвер лтд (далі - скаржник) надійшла скарга на дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2017 року розгляд скарги призначено на 16.08.2017 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 16.08.2017 року підтримав викладені у скарзі вимоги, подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 13.09.2017 року.

12.09.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником скаржника подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 13.09.2017 року представник скаржника викладені у скарзі вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники ВДВС та боржника в судове засідання 13.09.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 25.09.2017 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2017 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд скарги відкладено на 11.10.2017 року.

Представник скаржника в судовому засіданні 11.10.2017 року підтримав викладені у скарзі вимоги.

Представники ВДВС та боржника в судове засідання 11.10.2017 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши в судовому засіданні 11.10.2017 року скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дайвер лтд на дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, суд вирішив відмовити в її задоволенні, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Названий Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Законом України Про виконавче провадження регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження , стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження визначено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень господарських судів.

В даному випадку на розгляд суду передано вимоги про скасування постанови від 23.06.2017 № 52962539 головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Проца В.С. про повернення виконавчого документа стягувачу.

Розглядаючи зазначені вимоги, суд бере до уваги наступне.

24.11.2016 року Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52962539 з примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 04.11.2016 у справі № 910/15380/16.

Також, 24.11.2016 року Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про стягнення з боржника - ТОВ Авторитет Девелопмент виконавчого збору у розмірі 15 923, 64 грн.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду; 5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням; 9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна; 10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача; 12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; 14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів; 20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Зазначеною нормою закону визначено саме права державного виконавця в ході здійснення виконавчого провадження, надані виконавцю для забезпечення виконання судових рішень у примусовому порядку, які виконавець використовує на власний розсуд, виходячи з доцільності вжиття певних заходів у конкретному виконавчому провадженні, а не обов'язок вжиття зазначених заходів.

Зобов'язуючи виконавця ефективно вчиняти виконавчі дії, закон наділяє його правом самостійно визначатись з ефективністю застосування того чи іншого заходу виконавчого характеру.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 24.11.2016 державний виконавець з метою виявлення належного боржнику майна звернувся із запитом № 1690/15 до Регіонального сервісного центру № 5 м. Київ, а також направив керівнику боржника виклик на 02.12.2016 для оплати боргу.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (частина 2 статті 48 Закону України Про виконавче провадження ).

Частинами 1-5 статті 52 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. У разі якщо після накладення виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судового рішення і відкриває нові рахунки в банках чи інших фінансових установах, виконавець надсилає відповідним правоохоронним органам матеріали для притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

За змістом частин 1-2 статті 56 Закону України Про виконавче провадження арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

24.11.2016 року Дарницьким районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника.

Відповідно до інформації Державної фіскальної служби України № 1021544385 від 01.12.2016 у боржника наявні відкриті рахунки: 37510000172787 у Казначействі України, № 26050052711251, № 26041052700141, № 26008052719885 у Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк".

06.12.2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, які містяться на рахунках № 26050052711251, № 26008052719885 у Печерській філії ПАТ КБ "Приватбанк", та на всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику.

Згідно з Повідомленням ПАТ КБ Приватбанк , на рахунках боржника недостатньо коштів для виконання вищевказаної постанови.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280, рахунок 2604 - цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання. Призначення рахунку: облік коштів на вимогу, цілі використання яких обумовлені окремими законодавчими актами України. За кредитом рахунку проводяться суми, що надходять на рахунки. За дебетом рахунку проводяться суми витрат і перерахувань згідно з режимом роботи рахунків.

Частиною 2 статті 34 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Такі рахунки зі спеціальним режимом страхувальник-роботодавець відкриває відповідно до роз'яснення Департаменту платіжних систем НБУ, викладеним у листі від 14.12.10 № 25-111/2972-22535 "Щодо відкриття страхувальниками-роботодавцями окремих поточних рахунків" за балансовим номером "2604.." "Цільові кошти на вимогу суб'єктів господарювання".

Відповідно до частини 3 статті 52 Закону України Про виконавче провадження не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника щодо не накладення державним виконавцем арешту на рахунок № 26041052700141, суд вважає безпідставними та до уваги не приймає.

Одночасно, суд зазначає, що постановою від 06.12.2016 року державним виконавцем накладено арешт на грошові кошти не лише на виявлених рахунках боржника, а також на всіх інших відкритих рахунках та на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що належать боржнику.

14.02.2017 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 97, 92 грн.

Згідно з Актом державного виконавця було встановлено, що виходом за місцезнаходженням боржника останнього не розшукано.

Суд зазначає, що відсутність в означену в Акті підпису понятих не свідчить про те, що державним виконавцем не було здійснено виходу за адресою боржника, оскільки відповідно до частини 2 статті 22 Закону України Про виконавче провадження присутність понятих є обов'язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов'язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна.

Враховуючи вищевказані положення чинного законодавства, залучення до проведення виконавчих дій в усіх інших випадках, в тому числі у разі виходу за місцезнаходженням боржника, залишається на розсуд державного виконавця і не є обов'язковою.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

23.06.2017 року державним виконавцем на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Зазначена постанова обґрунтована тим, що майна, на яке можливо звернути стягнення не розшукано, і здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна, виявились безрезультатними. Рухомого та нерухомого майна за боржником не зареєстровано, кошти на розрахункових рахунках відсутні, підприємство за адресою відсутнє.

Одночасно, суд зазначає, що відсутність доказів вручення боржнику постанов державного виконавця не є підставою для скасування прийнятої ним постанови від 23.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу.

Стосовно доводів скаржника про те, що державний виконавець не звернувся до органу доходів і зборів за інформацією про дебіторську заборгованість боржника, суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 54 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до органів доходів і зборів.

Суд зазначає, що вказані дії є правом, а не обов'язком державного виконавця, а отже, питання про необхідність вчинення таких дій, на які вказує скаржник, вирішується державним виконавцем самостійно у кожному конкретному виконавчому провадженні з урахуванням конкретних обставин, отже, здійснення таких заходів не є обов'язковим.

Таким чином, не проведення державним виконавцем дій, обов'язок з вчинення яких Законом України Про виконавче провадження не встановлений та проведення яких є виключно правом органів Державної виконавчої служби, не може бути підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, винесеної після проведення державним виконавцем всіх необхідних та доцільних виконавчих дій в межах виконавчого провадження.

Доводи скаржника в частині недотримання державним виконавцем вимог статті 45 Закону України Про виконавче провадження , щодо розподілу стягнутих з боржника грошових коштів в сумі 97, 92 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 Закону України Про виконавче провадження розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми;

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до розпорядженням державного виконавця № 52962539 грошові кошти у розмірі 97, 92 грн., що надійшли на рахунок з обліку депозитних сум необхідно перерахувати на витрати виконавчого провадження, що відповідає положенням статті 45 Закону України Про виконавче провадження .

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для скасування постанови державного виконавця від 23.06.2017 ВП № 52962539 про повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Дайвер лтд на дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

При цьому, суд звертає увагу скаржника на приписи ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до змісту якої повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Дайвер лтд на дії Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя М.Є. Літвінова