Постанова

від 04.10.2017 по справі 910/6208/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2017 р. Справа№ 910/6208/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників:

від позивача: Тимошенко П.О. - за довіреністю;

від відповідача: Косовська А.П. - за довіреністю;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2017 (дата підписання 28.07.2017)

у справі № 910/6208/17 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр водних систем "Істок"

про стягнення 149 147,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр водних систем "Істок" про стягнення 35 547,59 грн. заборгованості за договором постачання № 314/15 від 09.11.2015 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 910/6208/17 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр водних систем "Істок" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна" 26 160 грн. 85 коп. основного боргу та 1 177 грн. 50 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 910/6208/17 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесено з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2017 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів: Яковлєва М.Л., Чорної Л.В. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 910/6208/17 до провадження, розгляд справи призначено на 04.10.2017.

28.08.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 04.10.2017 представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржуване рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр водних систем "Істок" (покупець) укладено договір постачання № 314/15 (далі - Договір постачання), за умовами якого покупець купує, а продавець продає згідно діючого каталогу оприлюдненого на сайті продавця www.wavin.com.ua пластмасові сантехнічні вироби (товари) у кількості і асортименті, що визначаються у відповідній видатковій накладній, яка являє собою невід'ємну частину договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору постачання, перехід права власності на товар відбувається в момент фактичного його передання покупцеві (або особі, що уповноважена покупцем), що підтверджується підписанням відповідної видаткової накладної.

Згідно з п. 3.1 договору постачання, ціни на товар визначаються у відповідному рахунку продавця на заявку покупця та відображаються у видатковій накладній, яка оформлюється при поставці конкретної партії товару.

Оплата за товар здійснюється відповідно до отриманого рахунку за цінами визначеними у відповідних видаткових накладних за поставлений товар протягом 60 календарних днів з моменту підписання покупцем таких накладних (п. 4.1 договору постачання).

За твердженням позивача, заборгованість відповідача з оплати товарів за договором постачання становить 35 547,59 грн.

На підтвердження заявлених вимог позивачем подано в копіях видаткові накладні на поставку, видаткові накладні на повернення, довіреність на отримання матеріальних цінностей, банківську виписку, акт звірки взаєморозрахунків.

У поданому позивачем 17.07.2017 розрахунку остаточної суми боргу за договором постачання в розмірі 35 547,59 грн. наведено такі відомості: заборгованість відповідача за договором постачання станом на 30.11.2015 становить 63 808,18 грн., вартість поставленого товару з 04.12.2015 по 12.10.2016 - 214 444,21 грн., вартість оплаченого відповідачем товару - 123 600,00 грн., вартість повернутого відповідачем товару - 119 104,80 грн.

Як стверджує позивач, заборгованість відповідача за договором постачання у сумі 63 808,18 грн. станом на 30.11.2015 підтверджується за актом № 55/15 звірки взаєморозрахунків, який на його думку, також підтверджує згоду відповідача із зарахуванням позивачем здійснених ним до 30.11.2015 оплат з призначенням платежу "згідно дог. 314/15 від 09.11.2015" в рахунок погашення заборгованості за іншими договорами, що і здійснювалося позивачем.

Згідно з відомостями контррозрахунку відповідача суми його заборгованості за договором постачання в розмірі 17 336,35 грн., вартість поставленого позивачем товару в період з 09.11.2015 по 17.07.2015 становить 260 041,15 грн., вартість оплаченого відповідачем товару - 123 600,00 грн., вартість повернутого відповідачем товару - 119 104,80 грн.

З поданих доказів вбачається, що у сторін відсутні розбіжності щодо суми оплаченого товару, яка становить 123 600,00 грн., та суми повернутого покупцем товару, що становить 119 104,80 грн.

Проте, різниця в сумах між заявленою позивачем та визнаною відповідачем заборгованістю зумовлена головним чином зарахуванням позивачем оплат відповідача до 30.11.2015 в рахунок погашення заборгованості за іншими договорами.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом першої інстанції правомірно не прийнято акт звірки взаєморозрахунків № 55/15 від 30.11.2015 як достатній доказ правомірного спрямування позивачем коштів в рахунок погашення заборгованості за іншими договорами, з огляду на чітке визначення відповідачем призначення платежу, а також відсутність відповідної умови в договорі постачання та інших доказів, які свідчать про право позивача самостійно визначати порядок зарахування коштів.

Лише сам Акт звірки взаєморозрахунків не є доказом наявності боргу, оскільки такий акт є фіксуючим інформативним документом, а не первинним бухгалтерським документом, тому не доводить факту будь-яких господарських операцій.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність у відповідача невиконаних грошових зобов'язань перед позивачем за договором постачання у розмірі 26160,85 грн., що становить собою визнану відповідачем заборгованість в розмірі 17 336,35 грн. та невраховані ним поставки за видатковими накладними № 314/15_Н_07704 від 18.12.2015 на суму 6 291,78 грн. та № 314/15_Н_07703 від 18.12.2015 на суму 2 532,72 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 910/6208/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна" - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вавін Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 910/6208/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2017 у справі № 910/6208/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/6208/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді М.Л. Яковлєв

Л.В. Чорна