Рішення

від 30.10.2017 по справі 924/802/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" жовтня 2017 р.Справа № 924/802/17

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладія С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнекс" с. Софіївська Борщагівка, Києво - Святошинського району, Київської області

до дочірнього підприємства "Шелі" м. Хмельницький

про стягнення 147 325,51 грн.

Представики сторін:

позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю від 08.09.2017р.

відповідача : ОСОБА_2 - за довіреністю від 25.09.2017р.

Рішення приймається 30.10.2017р., оскільки в судових засіданнях 10.10.2017р. та 24.10.2017р. оголошувалась перерва.

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 147325,51 грн., з яких 132904,08 грн. основного боргу, 11854,43 грн. нарахувань інфляційних втрат та 2567,00 грн. 3% річних.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що в 2016 році між сторонами було досягнуто домовленості щодо поставки товарів згідно переліків, зазначених у рахунках фактурах №29116-29118 від 29.11.2016р. на загальну суму 132904.08грн. На виконання домовленості позивачем здійснено поставку а відповідачем прийнято товар на вищевказану суму, що підтверджується видатковими накладними. При цьому вказує, що вищевказані дії сторін вказують на те, що між сторонами було укладено окремий договір поставки товарів, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення на поставку конкретного обладнання. Враховуючи, що відповідач не провів оплату за отриманий товар, позивач звернувся із даним позовом до суду у відповідності до якого просить стягнути 132904,08 грн. основного боргу, 11854,43 грн. нарахувань інфляційних втрат та 2567,00 грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважаючи їх обгрунтованими та правомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні а також у відзиві на позов вказує, що поставлений позивачем товар є товаром неналежної якості та не може використовуватись за призначенням, про що 09.12.2016р. комісією у складі представників відповідача було складено відповідний акт. Про неналежну якість товару було неодноразово проінформовано позивача. Крім того, зазначає, що з огляду на те, що при здійсненні поставки товару, позивачем було істотно порушено вимоги закону щодо якості такого товару, оскільки виявлені в товарі недоліки не можна усунути, а поставлений товар в зв'язку із цим не можна експлуатувати, відповідач змушений відмовитися від договору поставки, укладеного у спрощений спосіб та вимагати повернення сплачених за товар коштів. Таким, чином враховуючи, що зобов'язання, яке виникло із договору поставки припинилося внаслідок одностороньої відмови, відповідно договір є розірваним. Вказані обставини дозволяють стверджувати про відсутність підстав для стягнення заборгованості за договром поставки. Враховуючи викладене просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступне.

30.11.2016р. позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 132904,08грн., що підтверджується видатковими накладними №3011/3, №3011/4 та №3011/5 від 30.11.2016р., які скріплені печатками та підписами сторін.

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки - фактури №29116, №29117, №29118 від 29.11.2016р. для оплати вищевказаного товару.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався за отриманий товар, позивач звернувся до суду із даним позовом а також у зв'язку із несплатою основного боргу нарахував до стягнення 11854,43 грн. інфляційних втрат та 2567,00 грн. 3% річних.

Разом з тим, відповідач, на підтвердження своїх доводів щодо неналежної якості поставленого товару подав в матеріали справи: акт про виявлення невідповідності якості товару від 09.12.2016р. у відповідності до якого встановлено, що товар не відповідає технічним характеристикам, є неналежної якості та потребує заміни; попередження про вилучення ТУ з бази даних "Технічні умови України" а також лист №10 від 10.10.2017р. у відповідності до якого відповідач повідомляв позивача про відмову від договору у зв'язку із поставкою товару неналежної якості.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд до уваги приймає наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (п. п. 1, 2 ст. 205 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 206 ЦК України передбачено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу. Так, позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 132904,08 грн., що підтверджується видатковими накладними №3011/3, №3011/4 та №3011/5 від 30.11.2016р. а відповідач зобов'язувався оплатити отриманий товар.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не розрахувався за отриманий від позивача товар. Доказів сплати заборгованості, що є предметом спору, відповідачем в матеріали справи не подано.

Разом з тим, відповідач вказує про припинення зобов'язань за договором поставки, у зв'язку із виявленням недоліків в поставленому товарі.

Відповідно до ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Згідно з ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

В той же час, приписи ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України наділяють покупця правом відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару виключно у випадку істотного порушення вимог щодо якості товару.

Під істотним порушенням Цивільний кодексу України розуміє наявність у товарі одного із наступних недоліків: 1) недоліків, які не можна усунути (невиправні недоліки); 2) недоліки, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу (недоліки, усувати які економічно невигідно); 3) недоліки, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення (повторювані недоліки).

Тобто, відмовитися від договору покупець має право лише у випадку, якщо недоліки товару є істотними, тобто невиправними, економічно невигідними або повторювальними.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд відзначає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено того, що, по-перше, поставлене позивачем обладнання мало приховані недоліки, а, по-друге, такі недоліки були саме істотними, тобто такими, які б неможливо було б усунути.

Зважаючи на викладене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги про стягнення 132 904,08 грн. заборгованості заявлені правомірно, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з останнього на свою користь 11854,43 грн. інфляційних втрат та 2567,00 грн. 3% річних.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Проаналізувавши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що заявлені до стягнення 11854,43 грн. інфляційних втрат та 2567,00 грн. 3% річних є обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнекс" с. Софіївська Борщагівка, Києво - Святошинського району, Київської області до дочірнього підприємства "Шелі" (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122, код 35125413) про стягнення 147 325,51 грн. задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Шелі" (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 122, код 35125413) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лайнекс" (Київська обл., Києво - Святошинський район с. Софіївська Борщагівка, код 23721802) 132904,08 грн. (сто тридцять дві тисячі дев'ятсот чотири гривні 08 коп.) боргу за основним зобов'язанням, 11854,43 грн. (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят чотири гривні 43 коп.) інфляційних втрат, 2567,00грн. (дві тисячі п'ятсот шістдесят сім гривень 00коп.) 3% річних, 2209,89грн. (дві тисячі двісті дев'ять гривень 89 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 31.10.2017р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (08131, с. Софіївська Борщагівка, Києво - Святошинського району, Київської області, вул. Толстого,8)

3 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Кам'янецька,122)