Рішення

від 24.10.2017 по справі 910/15575/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017Справа №910/15575/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІПІ ОІЛТРЕЙД

про стягнення 825 712, 14 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники сторін:

від позивача : Дряхлов Є.О. представник за довіреністю;

від відповідача : Брезіцький В.М. представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля звернулося із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІПІ ОІЛТРЕЙД про стягнення 825 712, 14 грн. штрафних санкцій за непоставлену за Договором №1957-ДУ нафтопродукцію, з яких: 108 933,00 грн. штрафу та 716 779,14 грн. неустойки.

Ухвалою суду від 15.09.2017 порушено провадження у справі №910/15575/17 та призначено її розгляд на 10.10.2017.

Ухвалою суду від 10.10.2017 було відкладено розгляд справи за письмовим клопотанням відповідача на 17.10.2017, в порядку ст. 77 ГПК України.

Через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.10.2017 було оголошено перерву до 24.10.2017.

Представник позивача, під час розгляду справи, надав заперечення на відзив, в якому просив суд відхилити вимоги відповідача.

У судовому засіданні 24.10.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував, надав пояснення по справі.

У судовому засіданні 24.10.2017, відповідно до ст. 85 ГПК України, господарський суд міста Києва проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля , як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю ДІПІ ОІЛТРЕЙД , як постачальником було укладено договір поставки №1957-ДУ, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити у власність покупця нафтопродукти, код ГК в кількості, терміни й вартості за якісними показниками, що узгоджені сторонами в даному Договорі й специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію у відповідності до умов вказаного Договору.

Згідно п. 3.1-.3.2 Договору сторони встановили, що поставка продукції відбувається партіями в кількості, по ціні, з якісними характеристиками та в строки, узгодженими сторонами в специфікаціяхи до Договору. Поставка проводиться на умовах DDP, згідно Інкотермс-2010 .

02.09.2016 між сторонами було укладено специфікацію до Договору, згідно якої постачальник зобов'язується поставити до 30.09.2016 у власність покупця (м. Допропілля, Донецька обл., вул. Комунальна, 2) дизельне паливо ДСТУ 4840:2007, у кількості 110 тон вартістю 1 815 550 грн., та ПДВ 363 110 грн.

Пунктом 3.8 Договору передбачено, що зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця у визначене місце призначення поставки в кількості, в строки, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в Договорі та специфікаціях до нього. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати прийнятої продукції.

Однак, відповідач на момент звернення позивача до суду свої зобов'язання за Договором не виконав.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача за невиконання умов Договору штрафні санкції у сумі 825 712, 14 грн.

Згідно із наявного в матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій, сума штрафу складає 108 933 грн., а сума неустойки складає 716 779, 14 грн. за весь час порушення зобов'язання.

Пунктом. 5.10 Договору сторони передбачили, що строк нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій за цим договором не обмежується шістьома місцями з моменту невиконання зобов'язання за Договором.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву, посилається на те, що у вересні 2016 року настали умови, які спричинили неможливість виконання взятого за Договором зобов'язання, а саме з 09.09.2016 поставки російського дизельного пального припинилися у зв'язку із рішенням Федеральної служби по технічному і експортному контролю анулювати дозволи експортерам. Республіка Білорусь також обмежила поставку дизельного пального в Україну. Виходячи з цього, відповідач просив позивача вважати дані обставини форс-мажором.

Однак суд не приймає дані пояснення з огляду на те, що п. 6.4 Договору сторона, що заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний документ компетентного органу України.

Відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів (контрактів) на підставі чинного законодавства України, Методики про порядок засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин.

Однак, всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач не надав суду сертифікат Торгово-промислової палати України, що підтверджує настання форс-мажорних обставин.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, рішення Федеральної служби по технічному і експортному контролю та обмеження поставки з боку Республіки Білорусь, не звільняють відповідача від виконання основних зобов'язань за Договором №1951-ДУ.

Також слід зазначити, що відповідно до абз.5 ст. 44 ГК України, одним із принципів підприємництва є комерційний розрахунок та комерційний ризик.

З даного вбачається, що наведені відповідачем обставини виникли не внаслідок випадку або непереборної сили, а внаслідок його власного комерційного розрахунку та ризику.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З умов специфікації до Договору вбачається, що строк виконання зобов'язання настав 30.09.2016, відтак прострочення товару тривало з 01.10.2016 по 05.09.2017 (329 днів).

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так сторони дійшли у п.5.2 договору визначили, що в разі не поставки (недопоставки невистачаючої) продукції чи поставки (доставки невистачаючої) продукції з порушенням строків, передбачених в Договорі чи у відповідній специфікації, постачальник, за письмовою вимогою покупця, сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 5% від вартості продукції, що поставляється по відповідній специфікації.

У випадку порушення постачальником своїх зобов'язань відповідно до даного пункту більш ніж на 10 (десять) календарних днів, постачальник додатково, за письмовою вимогою покупця, сплачує неустойку в розмірі 0,1% від вартості не поставленої (недопоставленої невистачаючої продукції) чи поставленої (до поставленої невистачаючої) продукції з порушенням строків, за кожен день прострочки.

Так, згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відзиві на позовну заяву, відповідач заперечував проти стягнення штрафу, який на його думку, за правовою природою є пенею, що в свою чергу не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, також останній зазначив, що неустойка є пенею і не може застосовуватися до не грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що право сторін встановити розмір та порядок нарахування штрафу, встановлений п. 4 ст. 231 ГК України чим сторони й скористалися, передбачивши п. 5.2 Договору умови застосування штрафних санкцій у вигляді неустойки у відсотках від вартості непоставленого товару в визначений строк і це положення не перетворює неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок поставити товар не стає грошовим зобов'язанням.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій позивача в сумі 825 712, 14 грн., суд встановив, що позовні вимоги і відповідають вимогам чинного законодавства, розрахунок штрафу та неустойки у заявленому розмірі здійснений позивачем належним чином, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.32-34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повінстю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІПІ ОІЛТРЕЙД (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 7-А, оф.8-10, код ЄДРПОУ 39804536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК Добропіллявугілля (85043, м. Добропілля, м. Білецьке, вул. Красноармійська, 1-А, код ЄДРПОУ 37014600) 108 933 (сто вісім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. штрафу, 716 779 (сімсот шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 14 коп. неустойки та 12 385 (дванадцять тисяч триста вісімдесят п'ять) грн. 68 коп. судового збору.

Видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 31.10.2017 р.

Суддя О.М. Ярмак