Постанова

від 30.10.2017 по справі 909/90/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року Справа № 909/90/17

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргуВідділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 (головуючий суддя Юрченко Я.О., судді Дубник О.П., Скрипчук О.С.) у справі№ 909/90/17 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Монді Груп" до 1. Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківської області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фітойл" 3. Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області прозвільнення майна з-під арешту, за участю представників: позивачане з'явились, відповідача-1не з'явились, відповідача-2не з'явились, відповідача-3не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2017 у справі № 909/90/17 в позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.05.2017 у справі № 909/90/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: звільнено з-під арешту, накладеного Відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області та Відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Львівській області, предмет іпотеки, а саме: адміністративно-складську будівлю за літ. "Д-3" загальною площею 1327,4 кв. м, та нежитлові будівлі літ. "Ж-1" площею 140,9 кв. м, літ. "З-1" площею 196,2 кв. м, загальною площею 337,1 кв. м, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Рудненська, буд. № 12, які зареєстровані за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фітойл".

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ч. 1 ст. 48, ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 3 ст. 15 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору безпідставно застосував до спірних правовідносин положення Закону України "Іпотеку", в той час як слід було застосовувати виключно положення Закону України "Про виконавче провадження".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники сторін не з'явились, від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Зважаючи на необґрунтованість поданого клопотання а також на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між 14.12.2011 ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "Фітойл" був укладений кредитний договір №10-КЛ/11-Л2, відповідно до умов якого ТОВ "Фітойл" було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом граничної заборгованості за кредитною лінією - 4.800.000,00 грн., строком кредитування до 14.06.2012 включно, процентною ставкою за користування кредитом 5 % річних.

14.12.2011 з метою забезпечення виконання умов кредитного договору №10-КЛ/11-Л2 його сторони уклали договір іпотеки, згідно з яким ТОВ "Фітойл" передало в іпотеку адміністративно-складську будівля за літ. "Д-3" загальною площею 1327,4 кв. м, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Рудненська, 12, нежитлові будівлі літ. "Ж-1" площею 140,9 кв. м, літ. "З-1" площею 196,2 кв. м, загальною площею 337,1 кв. м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Рудненська, 12. Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4988.

У зв'язку з тим, що ТОВ "Фітойл" порушило умови кредитного договору № №10-КЛ/11-Л2 від 14.12.2011 Господарським судом м. Києва було визнано рішення Третейського суду та видано судовий наказ від 18.12.2014 про стягнення з ТОВ "Фітойл" на користь ПАТ "Укргазпромбанк" 5.496.273,99 грн. заборгованості за кредитним договором.

Постановами Відділів примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській та Львівській областях від 17.08.2015 та від 08.04.2016 відповідно накладено арешт на все майно ТОВ "Фітойл" в межах суми звернення стягнення, в якому стягувач є іпотекодержателем.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2015, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ПАТ "Укргазпромбанк" до ТОВ "Фітойл" та звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, укладеним між ПАТ "Укргазпромбанк" та ТОВ "Фітойл", посвідченим 14.12.2011 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу за реєстровим № 4988, шляхом визнання за ПАТ "Укргазпромбанк" права власності на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-складську будівлю за літ. "Д-3" загальною площею 1327,4 кв. м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Рудненська, 12, нежитлові будівлі літ. "Ж-1" площею 140,9 кв. м, літ. "З-1" площею 196,2 кв. м, загальною площею 337,1 кв. м, що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Рудненська, 12, вартістю 3.629.667,00 грн., з метою часткового задоволення вимог ПАТ "Укргазпромбанк" до ТОВ "Фітойл" в погашення заборгованості за кредитним договором №10-КЛ/11-Л2 від 14.12.2011 в сумі 6.252.885,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2016 у справі №914/2755/15 замінено первісного кредитора/стягувача Публічне акціонерне товариство Укргазпромбанк (ідентифікаційний код 24262992) на нового кредитора/стягувача - іпотекодержателя Товариство з обмеженою відповідальністю "Монді Груп" (ідентифікаційний код 39756095) за зобов'язаннями боржника ТОВ "Фітойл" (ідентифікаційний код 36118773) у даній справі. Даний факт також підтверджений ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/25560/14, відповідно до якої факт переходу до ТОВ "Монді Груп" прав кредитора, зокрема за договором банківського кредиту №1 0-КЛ/11-Л2 від 14.12.2011, також встановлений.

Таким чином, право вимоги в тому числі і за рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2015, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, перейшло до позивача - ТОВ "Монді Груп" як нового кредитора/стягувача та іпотекодержателя.

21.10.2016 ТОВ Монді Груп" звернулося з клопотанням до Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Івано-франківській області про зняття арешту з вказаного вище нерухомого майна ТОВ "Фітойл", що є предметом іпотеки, та на яке рішенням Господарського суду Івано-Франківської області звернуто стягнення.

Таке ж клопотання 21.10.2016 позивач надіслав до Відділу примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Львівській області.

Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Івано-франківській області та Відділ примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Львівській області не надали заявнику відповіді про результати розгляду клопотань.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про нотаріат" нотаріус за місцем розташування житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки накладають заборону їх відчуження при посвідченні договору іпотеки, застави такого майна.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому цим законом.

Статтею 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до приписів ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" пріоритет права іпотеко держателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому порядку прав ч вимог на передане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права чи вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з Інформаційною довідкою з реєстру іпотек Іпотечний договір за реєстровим № 4988 укладений 14.12.2011, тобто до накладення арештів державними виконавчими службами.

Згідно з ч. 1 та 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону, одним з яких передбачено стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

У постанові Верховного Суду України у справі № 6-238цс14 від 04.02.2015 викладено правову позицію, з якої слідує, що передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та частиною восьмою статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

В Аналізі судової практики Верховного Суду України про застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна, від 01.02.2015 роз'яснено: зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Зі змісту ч. 6. та ст. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що в разі якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна. При цьому немає підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотеко держателя й не пов'язується з його існуванням, а отже і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов вірного висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Монді Груп" щодо звільнення з-під арешту виключно предмета іпотеки, на який звернуто стягнення рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2015, оскільки, наявність обтяжень у вигляді арешту, накладеного відповідачами, перешкоджає іпотекодержателю першочергово задовольнити свої вимоги.

Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову, помилково виходив з того, що позивач не довів порушення відповідачами його прав, а також з відсутності підстав для зняття арешту з майна боржника.

Також місцевий господарський суд, вказуючи на необхідність звернення позивача до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Львівській області, не врахував того факту, що позивач ще в жовтні 2016 року звертався до відповідача-3 з проханням зняти арешт, однак орган виконання судових рішень вказаних дій не вчинив, доказів розгляду клопотання не подав.

Окремо колегія суддів відзначає, що Господарський суд Івано-Франківської області, враховуючи те, що місцезнаходженням відповідача-1 є м. Івано-Франківськ, правомірно розглянув даний спір, оскільки відповідно до ч. ст. 15 ГПК України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у справі № 909/90/17- без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова