Ухвала

від 24.10.2017 по справі 910/30691/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.10.2017Справа № 910/30691/15 Суддя Отрош І.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ріоха про заміну сторони у справі № 910/30691/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол

до Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд

про стягнення 1987311 грн. 44 коп.

Представники сторін:

від заявника: Кошліченко В.С. - представник за довіреністю б/н від 16.08.2017;

від стягувача: Кошліченко В.С. - представник за довіреністю б/н від 11.01.2017;

від боржника: Цегульська М.О. - представник за довіреністю б/н від 06.09.2017.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/30691/15, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд суму основного боргу у розмірі 1097374 грн. 02 коп., 3% річних у розмірі 65842 грн. 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 824094 грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 29809 грн. 67 коп.

07.06.2017 на виконання вказаного рішення суду видано наказ.

22.09.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Ріоха , в якій заявник просив суд провести заміну позивача у справі № 910/30691/15 з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол на Товариство з обмеженою відповідальністю Ріоха у зв'язку з правонаступництвом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2017 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ріоха про заміну позивача у справі № 910/30691/15; розгляд заяви призначено на 10.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд заяви відкладено на 24.10.2017.

23.10.2017 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол надійшов відзив на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ріоха про заміну позивача у справі № 910/30691/15, стягувач зазначив, що відповідно до ст. 44 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ліквідатором було проведено аукціон з продажу дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол на умовах договору про відступлення прав вимоги. За результатами аукціону переможцем було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Ріоха та 09.02.2017 було укладено Договір купівлі-продажу майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство № 1/3-М. 30.05.2017 за актом приймання-передачі майнових активів Товариству з обмеженою відповідальністю Ріоха були передані документи, що підтверджують право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд . Стягувач зазначив, що оплата Товариством з обмеженою відповідальністю Ріоха за відступлені йому права вимоги до боржника була здійснена у повному обсязі.

Зважаючи на викладене, стягувач просив суд задовольнити подану Товариством з обмеженою відповідальністю Ріоха заяву про заміну позивача у справі № 910/30691/15.

У судовому засіданні 24.10.2017 боржником подані письмові пояснення на заяву про заміну позивача у справі № 910/30691/15, в яких боржник зазначив, що заявником не надано суду доказів здійснення оплати за отримані права вимоги до боржника на підставі Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017. Крім того, боржник зауважив, що умовами Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 9з урахуванням Додатку до нього) передбачено відступлення прав вимоги лише щодо сплати суми основного боргу за рішенням суду у справі № 910/30691/15 (на суму 1097374 грн. 02 коп.). Також, боржник зазначив, що його не було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, що є порушенням положень ст. 516 Цивільного кодексу України.

Представник заявника та стягувача у судовому засіданні 24.10.2017 надав усні пояснення по суті заяви, просив її задовольнити.

Представник боржника у судовому засіданні 24.10.2017 надав усні пояснення по суті заяви, проти її задоволення заперечив.

Розглянувши у судовому засіданні 24.10.2017 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ріоха про заміну позивача у справі № 910/30691/15, суд дійшов висновку щодо часткового її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні , а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Зазначеною статтею 25 ГПК передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 Цивільного кодексу України). У разі заміни кредитора в зобов'язанні не в повному обсязі (у подільному зобов'язанні; в разі передачі новому кредитору права на стягнення неустойки окремо від передачі прав вимоги за основним зобов'язанням тощо) новий кредитор є правонаступником первісного кредитора лише в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу відповідних прав якщо інше не встановлено договором або за законом (стаття 514 Цивільного кодексу України); при цьому якщо правонаступником заявляються відповідні вимоги, то вважається, що позов подано кількома позивачами (стаття 23 ГПК). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 25 ГПК допускається на будь-якій стадії судового процесу , включаючи стадію виконання судового рішення, і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом певних обставин, але з повідомленням сторін, оскільки інше суперечило б приписам частини другої статті 22 ГПК стосовно прав сторін у судовому процесі.

Відповідно до ст. 121-4 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Господарський суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, приватному виконавцю.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 Цивільного кодексу України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2014 порушено провадження у справі № 910/30691/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол .

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута такими способами: проведення аукціону; продаж безпосередньо юридичній або фізичній особі. Вибір способів продажу активів здійснюється ліквідатором з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною.

У ч. 2 ст. 44 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом зазначено, що на аукціоні може продаватися дебіторська заборгованість на умовах договору про відступлення права вимоги банкрута.

Судом встановлено, що 09.02.2017 було проведено аукціон з продажу дебіторської заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол (відповідно до Протоколу № 1/3-М проведення аукціону, копія якого долучена стягувачем та заявником до матеріалів заяви). Переможцем аукціону були визначено Товариство з обмеженою відповідальністю Ріоха із запропонованою ціною за лот - 252126 грн. 40 коп.

У вказаному протоколі зазначено, що організатор аукціону зобов'язаний протягом 3-х днів після закінчення аукціону перерахувати кошти за придбані на аукціоні майнові активи на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол у сумі 252126 грн. 40 коп. за рахунок сплаченого покупцем гарантійного внеску.

Судом встановлено, що 09.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Мікол (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю Ріоха (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Толк Консалтинг (організатор аукціону) було укладено Договір купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця цілісний майновий комплекс, визначений як лот 1, а саме право вимоги дебіторської заборгованості на загальну суму 20045638 грн. 32 коп. (згідно з Додатком № 1 до договору) (майнові активи), а покупець зобов'язується прийняти майнові активи, сплатити ціну їх продажу і виконати визначені в договорі умови. З моменту укладення цього договору та проведення розрахунків за договором покупець займає місце продавця як первісного кредитора у зобов'язаннях з питань стягнення дебіторської заборгованості та стає новим кредитором у відповідних зобов'язаннях.

Відповідно до п. 1.3 Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 право на придбання майнових активів покупець набув за результатами проведеного 09.02.2017 аукціону за ціною продажу майнових активів у розмірі, визначеному Протоколом № 1/3-М проведення аукціону.

Згідно з п. 2.2 Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 продаж цілісного майнового комплексу вчинено за ціною відповідно до Протоколу № 1/3-М проведення аукціону від 09.02.2017.

Відповідно до п. 2.3 Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 покупець погоджується, що грошові кошти за придбані ним майнові активи організатором аукціону будуть вирахувані із сплаченого гарантійного внеску на рахунок організатора аукціону у розмірі 2521264 грн. 05 коп., а залишок коштів зі сплати гарантійного внеску буде перерахований на розрахунковий рахунок покупця протягом 3-х банківських днів після закінчення аукціону.

Відповідно до п. 3.2.1 Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 продавець зобов'язаний передати покупцеві за актом про передання права власності на майнові активи, всі документи, що підтверджують право продавця на відповідні майнові активи. До цього моменту продавець відповідає за зберігання майнових активів та ризик випадкового знищення або пошкодження майнових активів.

Відповідно до п. 4.1 Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 передача майнових активів продавцем і прийняття майнових активів покупцем здійснюється протягом 100 робочих днів після сплати у повному обсязі належної суми грошових коштів за придбані майнові активи у встановлений цим договором строк та засвідчується актом про передання права власності на майнові активи, який підписується сторонами і скріплюється їх печатками.

Згідно з п. 4.2 Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 право власності на майнові активи виникає у покупця після сплати у встановлений цим договором строк у повному обсязі належної суми грошових коштів за придбані майнові активи, підписання актів приймання-передачі майнових активів та документів, що їх підтверджують та у випадках, передбачених чинним законодавством України, з моменту державної реєстрації права власності на майнові активи у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відповідно до п. 8.1 Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту (дати) його підписання сторонами і скріплення їх печатками та у випадках, передбачених чинним законодавством України, нотаріального посвідчення.

Згідно з Додатком до Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 (права вимоги дебіторської заборгованості) до майнових активів, що відступаються за вказаним договором, входить дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол до Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд на суму 1097374 грн. 02 коп.

Судом встановлено, що 14.03.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю Толк Консалтинг (організатор аукціону) сплатило на користь продавця (Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол ) грошові кошти у розмірі 229435 грн. 02 коп. за проведення аукціону у процедурі банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол з урахуванням утриманої винагороди та відшкодування витрат організатору аукціону (відповідно до банківської виписки з рахунку стягувача, долученої стягувачем до матеріалів заяви 23.10.2017, з урахуванням рахунку на оплату від 21.02.2017).

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази здійснення оплати за відступлені права вимоги з Договором купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017, суд вважає необгрунтованими твердження боржника, викладені у письмових поясненнях, поданих 24.10.2017, що заявником не надано суду доказів здійснення оплати за отримані права вимоги.

Крім того, судом встановлено, що 30.05.2017 (після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/30691/15 законної сили - 29.05.2017 відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду), за актом № 1/3-М-7 приймання-передачі майнових активів, придбаних на аукціоні від 09.02.2017 згідно з Договором купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017, продавець (Товариство з обмеженою відповідальністю Мікол ) передало покупцю (Товариству з обмеженою відповідальністю Ріоха ) права дебіторської заборгованості до Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд (дебітора) на загальну суму 1097374 грн. 02 коп. та документи, що підтверджують право власності на майнові активи, а саме: - позовна заява про стягнення заборгованості вих. № мк/159 від 31.11.2015; - Договір підряду № 03-03-03/11 від 03.03.2011 зі змінами внесеними додатковими угодами станом на 03.04.2013 на 43 аркушах; - акти приймання виконаних будівельних робіт у кількості 38 штук за період з квітня 2011 року по травень 2013 року; - довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 у кількості 20 штук за період з квітня 2011 року по травень 2013 року; - банківські виписки за період з 09.03.2011 по 19.09.2013 на 47 аркушах; - рішення Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/30691/15 (копія акту долучена заявником до заяви про заміну позивача у справі № 910/30691/15).

Враховуючи викладене та беручи до уваги положення Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017, відповідно до яких до нового кредитора (заявника) переходять права вимоги до боржника з моменту укладення договору та проведення розрахунків (п. 1.1, п. 4.2), а також з моменту підписання актів приймання-передачі (п. 4.2), суд дійшов висновку, що 30.05.2017 (дата складення між сторонами акту приймання-передачі майнових активів) відбулась заміна сторони у матеріальних правовідносинах, а саме відбулась заміна кредитора у зобов'язанні, що виникло на підставі Договору підряду на виконання робіт № 03-03-03/11 від 03.03.2011, та яке підтверджене рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/30691/15 (набрало законної сили 29.05.2017), на умовах, вказаних у Договорі купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017.

У судовому засіданні 24.10.2017 боржником подані письмові пояснення на заяву про заміну позивача у справі № 910/30691/15, в яких боржник зазначив, що його не було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні, що є порушенням положень ст. 516 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 3.2.3 Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 продавець зобов'язаний направити на адресу боржників повідомлення про укладення даного договору, який в частині продажу права вимоги дебіторської заборгованості є договором про відступлення права вимоги та до якого застосовуються вимоги ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України, з повідомленням реквізитів нового кредитора, на користь якого належить проводити виконання зобов'язання боржника.

Суд зазначає, що відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.

Таким чином, суд зазначає, що з огляду на предмет поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Ріоха заяви про заміну сторони у справі № 910/30691/15, встановленню підлягають обставини щодо заміни сторони (кредитора) у матеріальних правовідносинах та та у зв'язку з цим наявністю підстав для процесуального правонаступництва, тоді як обставини щодо повідомлення/неповідомлення боржника про заміну сторони у зобов'язанні не входить до предмету дослідження судом при розгляді заяви про заміну сторони у справі № 910/30691/15.

Водночас, суд вважає обґрунтованими твердження боржника, викладені у письмових поясненнях, поданих до суду 24.10.2017, що умовами Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 9з урахуванням Додатку до нього) передбачено відступлення прав вимоги лише щодо сплати суми основного боргу за рішенням суду у справі № 910/30691/15 (на суму 1097374 грн. 02 коп.).

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/30691/15, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд суму основного боргу у розмірі 1097374 грн. 02 коп ., 3% річних у розмірі 65842 грн. 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 824094 грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 29809 грн. 67 коп.

У рішенні Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/30691/15 судом встановлено, що грошові кошти у розмірі 1097374 грн. 02 коп. є заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд з оплати за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю Мікол роботи за Договором підряду на виконання робіт № 03-03-03/11 від 03.03.2011.

Як встановлено судом, згідно з Додатком до Договору купівлі-продажу № 1/3-М майнових активів банкрута в провадженні у справі про банкрутство від 09.02.2017 (права вимоги дебіторської заборгованості) до майнових активів, що відступаються за вказаним договором, входить дебіторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол до Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд на суму 1097374 грн. 02 коп.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до нового кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю Ріоха ) перешли права вимоги до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд ) щодо сплати лише суми основного боргу у розмірі 1097374 грн. 02 коп., яка була стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/30691/15, та яка є заборгованістю Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд за виконані Товариством з обмеженою відповідальністю Мікол роботи за Договором підряду на виконання робіт № 03-03-03/11 від 03.03.2011.

Доказів відступлення первісним кредитором (Товариством з обмеженою відповідальністю Мікол ) новому кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю Ріоха ) прав вимоги до боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю Геліус-Буд ) в частині сплати 3% річних у розмірі 65842 грн. 44 коп., інфляційних втрат у розмірі 824094 грн. 96 коп. та судового збору у розмірі 29809 грн. 67 коп., присуджених до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/30691/15, сторонами суду не надано.

При цьому, як вбачається з прохальної частини поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Ріоха заяви, заявник просить суд провести заміну позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол на Товариства з обмеженою відповідальністю Ріоха .

Суд зазначає, що відповідно до ст. 121-4 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за заявою державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони господарський суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Господарський суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається не пізніше наступного робочого дня особам, які брали участь у справі, а також державному виконавцю, приватному виконавцю.

За змістом ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Виходячи із цих норм, а також пунктів 1, 2 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та Закону України "Про виконавче провадження".

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний суд України у постанові від 20.11.2013 р. у справі № 6-122цс13.

За змістом ст. 15 Закону України Про виконавче провадження сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.

За таких обставин, особи набувають процесуального статусу стягувача та боржника після відкриття виконавчого провадження з виконання рішення суду (наведена правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 376 у взаємозв'язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011).

Водночас, доказів відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/30691/15 сторонами суду не надано.

Разом з тим, суд наголошує, що за змістом ст. 4 Закону України Про виконавче провадження , у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника , їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

З огляду на наведене, а також те, що приписи ст. 15 Закону України Про виконавче провадження передбачають, що стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Мікол фактично є стягувачем за виконавчим документом - наказом Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/30691/15, однак, власне, процесуальні права стягувача в розумінні Закону України Про виконавче провадження така особа набуває в разі пред'явлення виконавчого документу до виконання у встановленому цим законом порядку.

При цьому, суд зазначає, що після прийняття судом рішення у справі та набрання ним законної сили та до моменту пред'явлення виданого на його виконання виконавчого документу до примусового виконання може мати місце стадія добровільного виконання такого рішення боржником саме особі, на користь якої прийнято рішення та видано виконавчий документ, яка в силу приписів ст. 15 Закону України Про виконавче провадження є стягувачем.

Таким чином, з урахуванням норм ст. 116 Господарського процесуального кодексу та ст. 15 Закону України Про виконавче провадження , можна дійти висновку, що стягувачем є особа, на користь якої видано виконавчий документ. Водночас, реалізація таких прав стягувачем при примусовому виконанні рішення суду (по суті, реалізація правомочностей стягувача) можлива лише після відкриття виконавчого провадження.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що заміна стягувача можлива не лише за наявності виконавчого провадження, а і у будь-який час після набрання рішенням суду законної сили та до моменту його виконання на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, особливості здійснення процесуальної заміни сторони саме на стадії виконавчого провадження визначені ст. 121-4 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, як вбачається з прохальної частини поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Ріоха заяви, заявник просить суд провести заміну позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю Мікол на Товариства з обмеженою відповідальністю Ріоха , однак з огляду на те, що у справі № 910/30691/15 судом прийнято рішення, яке набрало законної сили та яке підлягає виконанню у встановленому законом порядку, особа, на користь якої видано виконавчий документ та яка перебувала у процесуальному статусі позивача під час розгляду справи судом по суті до моменту винесення рішення судом (набрання ним законної сили), є стягувачем.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлення судом факту заміни кредитора у зобов'язанні зі сплати суми основного боргу, стягнутого рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі № 910/30691/15, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для здійснення процесуального правонаступництва та заміни стягувача за виконавчим документом - наказом Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/30691/15 в частині зобов'язання зі сплати суми основного боргу у розмірі 1097374 грн. 02 коп.

Підстави для здійснення процесуального правонаступництва та заміни стягувача за виконавчим документом - наказом Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/30691/15 в частині зобов'язання зі сплати 3% річних у розмірі 65842 грн. 44 коп., інфляційних втрат у розмірі 824094 грн. 96 коп. та судового збору у розмірі 29809 грн. 67 коп. відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Ріоха , а саме в частині заміни стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/30691/15 щодо сплати суми основного боргу у розмірі 1097374 грн. 02 коп.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 25, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Ріоха задовольнити частково.

2. Замінити стягувача за наказом Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі № 910/30691/15 - Товариство з обмеженою відповідальністю Мікол (01054, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 7; ідентифікаційний код: 21570210) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю Ріоха (02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 9, кв. 185; ідентифікаційний код: 40800723) - в частині зобов'язання зі сплати суми основного боргу у розмірі 1097374 грн. 02 коп.

3. В іншій частині заяви відмовити.

Суддя І.М. Отрош