Рішення

від 19.10.2017 по справі 925/389/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2017 Справа № 925/389/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Зарудній О.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Черкаської обласної державної адміністрації

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації

про визнання договору оренди поновленим, визнання додаткової угоди укладеною

за участю представників:

від позивача:ОСОБА_1 паспорт (серія НОМЕР_3), свідоцтво серія (НОМЕР_4) ОСОБА_2 представник за довіреністю б/н від 13.07.2016 р. ОСОБА_3 - представник за довіреністю б/н від 13.07.2016р. від відповідача:не з'явився від третьої особи:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області звернулась Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) з позовом до Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації (далі - Управління Черкаської ОДА) про визнання договору оренди поновленим, визнання додаткової угоди укладеною.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ч.ч. 1-6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , згідно з якими є підстави для визнання поновленим договору оренди земельних ділянок водного фонду від 25.10.2011 р., дія якого вже закінчилась. Так, орендар (позивач) продовжує користуватися земельними ділянками, належним чином виконує визначені договором обов'язки, при цьому орендодавець (відповідач) у встановлений договором строк заперечень з приводу продовження дії договору оренди не надав. У позові ФОП ОСОБА_1 просив визнати договір оренди земельних ділянок водного фонду поновленим та визнати додаткову угоду до вказаного договору оренди укладеною у редакції, запропонованій позивачем.

За вказаними позовними вимогами провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.04.2017 р. Цією ж ухвалою був забезпечений позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 24,300 га з водоймою та на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_6, площею 0,7000 га з водоймою, що надані із земель водного фонду Ладижинської сільської ради та розташовані за межами с. Ладижинка, Уманського району Черкаської області, а також шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо передачі у власність або в користування чи відчуження цих земельних ділянок у будь-який спосіб.

01.06.2017 р. ухвалою господарського суду Черкаської області було замінено неналежного відповідача - Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації на належного - Черкаську обласну державну адміністрацію, а 27.06.2017 р. ухвалою господарського суду Черкаської області до розгляду справи було залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 06.07.2017 р. матеріали справи направлено за виключною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2017 р. справу прийнято до провадження суддею Головіною К.І.

Як вбачається з матеріалів справи, до початку розгляду справи по суті позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, яку згідно із п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 р. суд розцінює, як заяву про зміну предмету позову. Відповідно до цієї заяви позивач просив суд визнати договір оренди земельних ділянок водного фонду поновленим та визнати додаткову угоду до вказаного договору оренди укладеною із Черкаською обласною державною адміністрацією у редакції, запропонованій позивачем.

У судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник відповідача заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд без його участі до суду не подав. Позиція відповідача стосовно даного позову суду невідома.

Представник третьої особи - Управління Черкаської ОДА у минулому судовому засіданні зазначив, що комісією Черкаської обласної державної адміністрації було розглянуто звернення позивача про поновлення договору оренди на новий строк, за результатами якого прийнято рішення про відмову ФОП ОСОБА_1 у поновленні такого строку, про що позивача було повідомлено письмово. Вказане рішення комісії є чинним та скасовано не було. З указаних підстав просив відмовити у позові.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача та його представників, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.10.2011 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) та Уманською районною державною адміністрацією (орендодавець) був укладений договір оренди земельних ділянок водного фонду (далі - договір оренди). За умовами цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування дві земельні ділянки загальною площею 25,00 га з водоймами із земель водного фонду Ладижинської сільської ради, для вирощування і розведення товарної риби.

Так, в оренду передаються дві земельні ділянки, з них: земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_5, площею 24,3000 га з водоймою, а також земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_6, площею 0,7000 га з водоймою, що розташовані на землях водного фонду Ладижинської сільської ради за межами села Ладижинка Уманського району Черкаської області, згідно з план-схемою, кадастровим планом та актом визначення меж земельних ділянок водного фонду в натурі, що додаються до цього договору. Земельні ділянки передаються в оренду без змін цільового призначення (п.п. 2.1, 2.2 договору оренди).

Згідно з п. 3 вказаного договору його укладено терміном на 5 років - з 25.10.2011 р. по 25.10.2016 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Судом встановлено, що зазначений договір оренди був зареєстрований 23.12.2011 р., отже, відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі , в редакції станом на дату укладення договору, строк його дії закінчився 23.12.2016 р.

13.07.2016 р., тобто за 5 місяців до закінчення дії цього договору, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Управління Черкаської ОДА з листом, у якому просив поновити дію договору оренди землі на 5 років. До листа позивач долучив проект додаткової угоди про поновлення строку оренди. Вказаний лист Управління отримало 14.07.2017 р., про що свідчить відповідна відмітка третьої особи про його отримання.

З матеріалів справи вбачається, що лише 15.09.2016 р. комісією Черкаської ОДА вказане звернення було розглянуто та прийнято рішення, оформлене протоколом № 10 від 15.09.2016 р., яким позивачу відмовлено у поновленні договору оренди земельних ділянок у зв'язку з недотриманням позивачем істотних умов договору оренди землі. Про вказане рішення Управління Черкаської ОДА повідомило позивача листом № 09-24/447 від 29.09.2016 р.

Не погоджуючись із указаним рішенням про відмову у поновленні договору оренди, позивач листом від 11.10.2016 р. звернувся до Управління Черкаської ОДА із заявою про його перегляд. Дана заява була прийнята комісією Черкаської ОДА до розгляду, про що свідчать протоколи комісії № 11 від 21.10.2016 р. та № 12 від 02.12.2016 р., але відповіді на неї орендарю не надано.

27.01.2017 р. позивач повторно звернувся до Управління Черкаської ОДА з листом та проектом на укладення додаткових угод про поновлення договору оренди земельної ділянки, у відповідь на що, третя особа листом № 09-24/109 від 27.02.2017 р. повідомила позивача про чинність прийнятого Черкаською ОДА рішення від 15.09.2016 р. (протокол комісії № 10 від 15.09.2016 р.) щодо відмови у поновленні договору оренди на новий строк.

ФОП ОСОБА_1 вважає, що такі дії Управління агропромислового розвитку та Черкаської ОДА є протиправними, у той час, як позивачем дотриманий порядок, передбачений, зокрема ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", для поновлення дії договору, а тому просить задовольнити позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст. 122 Земельного кодексу України орендодавцем водних об'єктів, що надаються у користування на умовах оренди за межами населених пунктів, у межах міст обласного значення, а також земельних ділянок, що не входять до складу певного району є обласна державна адміністрація.

Розпорядженням Черкаської ОДА № 359 від 24.07.2015 р. "Про надання в користування на умовах оренди водних об'єктів, розташованих на території області" утворено комісію з питань погодження надання в оренду водних об'єктів, розташованих у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також тих, які не входять до складу певного району (далі - комісія).

Відповідно до п. 1 вказаного розпорядження № 359 від 24.07.2015 р. комісія у своїй діляності керується Примірним положенням про консультативно-дорадчий, координаційний та інший допоміжний орган облдержадміністрації, затвердженим розпорядженням Черкаської ОДА № 285 від 12.10.2009 р. Про допоміжні органи облдержадміністрації , та припиняє свою діяльнясть виключно за розпорядженням Черкаської ОДА.

Отже, беручи до уваги зазначені нормативні акти, належним відповідачем у даній справі є Черкаська ОДА в особі створеної нею комісії.

У той же час, Управління агропромислового розвитку є структурним підрозділом Черкаської обласної державної адміністрації. Так, згідно з п. 26 Положення про управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації, затвердженого Розпорядженням Черкаської обласної державної адміністрації від 26.12.2016 № 767, на Управління покладені завдання щодо здійснення підготовки проектів розпоряджень облдержадміністрації з питань земельних відносин та розгляд питань щодо надання в оренду водних об'єктів.

Відповідно до пункту 3 розпорядження Черкаської обласної державної адміністрації № 359 від 24.07.2015 "Про надання в користування на умовах оренди водних об'єктів, розташованих на території області" Управлінню делеговано повноваження щодо підготовки документів необхідних для передачі в користування на умовах оренди водних об'єктів, розташованих на території області та подачі їх на погодження комісії, а також за рішенням комісії повноваження щодо укладання, продовження та розривання з орендарями договорів оренди або надавання вмотивованої відмови на укладення таких договорів.

Таким чином, Управління агропромислового розвитку може укладати, продовжувати та розривати договори оренди виключно за рішенням комісії, утвореною Черкаською ОДА, а тому було залучене судом в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з п. 2.17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р. у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011р.).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Також ч.ч. 2, 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому необхідно зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, з системного аналізу положень ст. 33 Закону України "Про оренду землі" слідує, що частина 1 цієї статті регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, а ч. 6 вказаної статті - регламентує підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди на тих самих умовах. Тобто, частина 1 та частина 6 є різними підставами для набуття права користування земельною ділянкою і умови набуття такого права між собою відрізняються.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 3-312гс16, який суд враховує при вирішенні даної справи.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 392/01-9 від 26.09.2016 р. Уманська районна державна адміністрація Черкаської області повідомила позивача, що строк дії договору оренди закінчується 25.10.2016 р., однак, як вже було встановлено судом, строк дії договору оренди земельних ділянок закінчився не 25.10.2016, а 23.12.2016 р., оскільки договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, як це передбачено ст. 18 Закону України Про оренду землі в редакції закону на час укладення договору. При цьому, реалізуючи своє переважне право, позивач у строк, встановлений ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та п. 3.1 договору оренди землі, 13.07.2017 р. звернувся до відповідача із листом про поновлення його дії на новий строк, який відповідач отримав 14.07.2017 р. Разом із вказаним листом позивачем був наданий проект додаткової угоди.

За таких обставин, відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" відповідач - Черкаська ОДА (чи уповноважений ним орган) у місячний строк повинен розглянути надісланий орендарем лист з проектом додаткової угоди до договору оренди, тобто до 14.08.2017 р., однак, у порушення зазначених норм відповіді не надав.

За таких обставин посилання третьої особи на протокол комісії № 10 від 15.09.2016 р., яким було відмовлено у поновленні договору, суд не приймає до уваги, оскільки таке рішення було прийнято з порушенням вимог Закону України "Про оренду землі".

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, після закінчення дії договору оренди (23.12.2016 р.) ФОП ОСОБА_1 продовжував користуватися земельною ділянкою, а враховуючи, що заперечень у поновленні договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його дії від відповідача не надходило, тобто до 23.01.2017 р., суд вважає, що наявні підстави для поновлення договору оренди, передбачені ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Так, частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено підставу для поновлення договору оренди, за таких умов: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, визначених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користуватися виділеною земельною ділянкою; орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Як вже встановлено, у судовому засіданні, ФОП ОСОБА_1 продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення договору оренди та належним чином виконує свої обов'язки за договором. Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи листом Уманської районної державної адміністрації Черкаської області № 392/01-9 від 26.09.2016 р. про дотримання позивачем терміну дії договору оренди земельної ділянки, використання земельної ділянки за цільовим призначенням та відсутністю заборгованості у позивача за договором оренди; листами Уманської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області № 10654/23-05-12-211 від 15.09.2016 р. та № 1925/23-05-12-03-211 від 02.03.2017 р. про відсутність заборгованості у ФОП ОСОБА_1 з орендної плати; актом позапланової перевірки Державної екологічної інспекції у Черкаській області від 25.10.2016 р., яким встановлено відсутність порушень з боку позивача вимог природоохоронного законодавства, а також актами Черкаської рибоохорони від 23.05.2017 р. про виконання позивачем робіт із вселення водних біоресурсів у орендовані на земельних ділянках водойми.

Далі, позивач у визначений законом строк звернувся до Управління Черкаської ОДА з листами щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, до яких додавався проект відповідної додаткової угоди, і який залишився без відповіді.

Згідно з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 23.02.2016 р. у справі № 903/752/15, приписи 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" пов'язують автоматичне поновлення договору з фактом відсутності заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди, який в свою чергу, має підтверджуватись або фактом відсутності відповідного листа (рішення), або фактом його не надсилання.

У даному випадку матеріали справи не містять доказів надання письмових заперечень орендодавця про поновлення договору у визначений законом строк.

Таким чином, беручи до уваги належне виконання позивачем умов договору оренди, подальше користування ним земельними ділянками після закінчення строку дії договору, а також відсутність заперечень відповідача протягом 1 місяця після закінчення строку договору, суд вважає, що договір оренди земельної ділянки є автоматично продовженим (поновленим) на тих самих умовах, у зв'язку із дотриманням позивачем вимог, встановлених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Водночас, направлення ФОП ОСОБА_1 листа від 13.07.2017 р. із проектом додаткової угоди має наслідком укладення цієї угоди сторонами в обов'язковому порядку, як це передбачено ч. 9 ст. 33 вказаного Закону.

Так, однією з вимог позивача є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок водного фонду від 25.10.2011 р., в редакції, ним запропонованій, оскільки відповідач ухиляється від її підписання.

Згідно зі ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Також відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачена обов'язковість вчинення змін до договору в такій самій формі, що й договір.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інше встановлено статтею 179 Господарського кодексу України, відповідно до якої укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 9 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

З указаної норми закону вбачається, що встановлений нею припис є імперативним, а тому має бути виконаний сторонами за умови дотримання порядку направлення проекту додаткової угоди орендарем.

Отже, оскільки 13.07.2016 р. та повторно 27.01.2017 р. ФОП ОСОБА_1 направив відповідачу проект додаткової угоди про поновлення договору оренди і таким чином позивачем були здійснені необхідні дії для укладення цієї угоди, яка містить умови про поновлення договору оренди землі на той самий строк (5 років) та на тих самих умовах, суд приходить до висновку, що додаткова угода має бути визнана укладеною в редакції, запропонованій позивачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що додаткова угода укладається без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

На підставі викладеного, враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені у справі обставини, суд вважає, що договір оренди земельних ділянок від 25.10.2011 р. підлягає поновленню на той самий строк - 5 років (п. 3.1 договору) і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, на підставі додаткової угоди, в редакції позивача.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 р. по справі "Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст. 1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором. Також у вказаному рішенні зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" встановлено, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Такі "правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Отже, можна зробити висновок про те, що по-перше - особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге - після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди) є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання договору оренди поновленим та визнання додаткової угоди укладеною, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому згідно з ч. 2 статті 187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Крім того, за приписами ст. 68 ГПК України, розглянувши спір по суті, суд повинен вирішити питання про застосовані заходи забезпечення позову. Так, відповідно до норм вказаної статті питання щодо забезпечення позову вирішується господарським судом, який розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Як вже вказувалось, ухвалою господарського Черкаської області від 07.04.2017 р. було задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на земельні ділянки, що є об'єктом договору оренди, а також заборонено вчиняти будь-які дії щодо передачі у власність або в користування чи відчуження цих земельних ділянок.

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26 грудня 2011 року забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Оскільки суд задовольнив позовні вимоги та визнав договір оренди земельних ділянок водного фонду від 25.10.2011 р. поновленим, а додаткову угоду до вказаного договору оренди - укладеною, суд вважає, що потреба у забезпеченні позову відпала, а вжиті заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на відповідача, з якого також підлягає стягненню судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат в частині стягнення адвокатських витрат у сумі 10 900,00 грн., суд враховує приписи ст. 44 ГПК України, відповідно до яких судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

У той же час, судом встановлено, що участь адвокатів у даній справі позивачем оплачена не була, про що свідчить відсутність відповідних фінансових документів на оплату зазначених послуг адвокатів. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача про відшкодування судових витрат на оплату послуг адвоката є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 32-35, 68, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністраці про визнання договору оренди поновленим, визнання додаткової угоди укладеною задовольнити.

Визнати поновленим договір оренди земельних ділянок водного фонду від 25.10.2011 р. кадастровий номер НОМЕР_5, площею 24,3000 га, та кадастровий номер НОМЕР_6, площею 0,7000 га, наданих із земель водного фонду Ладижинської сільської ради, що розташовані за межами с. Ладижинка Уманського району Черкаської області.

Визнати укладеною між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та Черкаською обласною державною адміністрацією (18001 м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 185, ідентифікаційний код 00022668) додаткову угоду до договору оренди земельних ділянок водного фонду від 25.10.2011 р., у наступній редакції:

"Додаткова угода

про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки

(державна реєстрація від 23.12.2011 року за №712438514003120)

м. Черкаси

Черкаська обласна державна адміністрація, іменована в подальшому "орендодавець", з одного боку, та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_7, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_8, АДРЕСА_1, іменований в подальшому "орендар", з другого боку, відповідно до ст. 33 Закону України "Про оренду землі" уклали цю додаткову угоду про наступне:

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки (23.12.2011 року за № 712438514003120) на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені вказаним договором - на 5 років.

2. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки і набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

Додаткова угода укладена у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у "орендодавця", другий - у орендаря , третій - у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Умані та Уманському районі Черкаської області.

Реквізити сторін:

"Орендодавець" Черкаська обласна державна адміністрація "Орендар" Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 ідентифікаційний код № НОМЕР_1 свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця НОМЕР_4 АДРЕСА_1, тел. НОМЕР_2 Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.04.2017 р., а саме - накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_5, площею 24,300 га з водоймою, наданою із земель водного фонду Ладижинської сільської ради Уманського району, Черкаської області, що розташована за межами с. Ладижинка, Уманського району Черкаської області, та на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_6, площею 0,7000 га з водоймою, наданою із земель водного фонду Ладижинської сільської ради, що розташована за межами с. Ладижинка, Уманського району Черкаської області, а також заборону вчиняти будь-які дії щодо передачі у власність або в користування чи відчуження їх у будь-який спосіб, та виставляння на земельні торги.

Стягнути з Черкаської обласної державної адміністрації (18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, буд. 185, ідентифікаційний код 00022668) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп. та витрати за подання заяви про забезпечення позову у сумі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 19 жовтня 2017 р.

Повний текст рішення підписаний 30 жовтня 2017 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.