Рішення

від 23.10.2017 по справі 910/12774/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017Справа №910/12774/16

За позовомПублічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк До Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагрогруп Простягнення 187 475 066,36 грн Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Оснач О.П. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

експерт КНІСЕ: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору № 63-2011 від 24.03.2011 у розмірі 187 475 066,36 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2016 суддею Головатюком Л.Д. порушено провадження у справі №910/12774/16 та призначено її до розгляду на 04.08.2016.

Представник відповідача в судове засідання 04.08.2016 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 04.08.2016 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Відкладено розгляд справи на 15.09.2016.

В судове засідання 15.09.2016 прибули представники позивача, відповідача, дали пояснення по справі.

Представником відповідача через канцелярію суду було подане клопотання про призначення по справі судово-економічної експертизи. Дане клопотання обґрунтоване складністю розрахунків та значною сумою позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2016 призначено по справі №910/12774/16 судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз(вул. Смоленська, 6, м. Київ, 03680).

Провадження по справі № 910/12774/16 зупинено до надання висновків судової експертизи.

17.10.2016 через канцелярію суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист від 10.10.2016 № 14884/16-45, в якому дана експертна установа просить надати їй додаткові матеріали для проведення експертизи.

Ухвалою суду від 17.11.2016 задоволено вищезазначене клопотання експерта, зобов'язано сторін надати витребувані експертом документи, а також зобов'язано відповідача здійснити оплату вартості експертизи.

12.12.2016 через канцелярію суду представник позивача частково подав витребувані судом документи, які в подальшому були надіслані до експертної установи.

12.01.2017 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за підписом директора інституту разом із матеріалами справи № 910/12774/16, в якому зазначено, що у зв'язку із невиконанням попередньої оплати експертизи, на підставі п. 1.13 Інструкції призначення та проведення судових експертиз , ухвала суду щодо призначення судової економічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, залишається без виконання, а матеріали справи № 910/12774/16 повертаються до суду.

Розпорядженням керівника апарату №05-23/294 від 26.01.2017, у зв'язку з неможливістю здійснення правосуддя суддею Головатюком Л.Д., відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/12774/16.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Спичака О.М. для розгляду справи № 910/12774/16.

Ухвалою суду від 01.02.2017 поновлено провадження та прийнято до свого провадження справу № 910/12774/16.

Представником відповідача 08.02.2017 через канцелярію суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 24.02.2017 представник відповідача заявив усне клопотання про призначення повторної експертизи.

Представником позивача вирішення клопотання про призначення експертизи залишено на розсуд суду.

Ухвалою суду від 24.02.2017 було призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У зв'язку з призначенням експертизи по даній справі, ухвалою суду від 24.02.2017 провадження у справі було зупинено.

11.05.2017 на адресу Господарського суду міста Києва надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за підписом директора інституту разом із матеріалами справи № 910/12774/16, в якому зазначено, що у зв'язку із невиконанням попередньої оплати експертизи, на підставі п. 1.13 Інструкції призначення та проведення судових експертиз , ухвала суду щодо призначення судової економічної експертизи, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, залишається без виконання, а матеріали справи № 910/12774/16 повертаються до суду.

Враховуючи викладене, ухвалою суду поновлено провадження у справі № 910/12774/16, її розгляд призначено на 06.06.2017.

Представники сторін у судовому засіданні 06.06.2017 надали усні пояснення по справі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом розглянуто та частково задоволено.

У судовому засіданні 06.06.2017 на підставі статті 77 ГПК України було оголошено перерву до 19.06.2017.

У судовому засіданні представник відповідача подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження проведення оплати експертного дослідження.

У зв'язку з тим, що відповідачем була проведена оплата експертного дослідження, суд з метою виконання ухвали суду від 24.02.2017 про призначення експертного дослідження, зупинив провадження у справі № 910/12774/16 до проведення експертизи та отримання висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6), а матеріали справи направив на адресу експертної установи.

21.08.2017 матеріали справи № 910/12774/16 були повернуті на адресу Господарського суду міста Києва.

Оскільки матеріали справи було повернуто до Господарського суду міста Києва, ухвалою суду від 25.09.2017 провадження у справі № 910/12774/16 було поновлено, її розгляд призначено на 09.10.2017.

У судовому засіданні 23.10.2017 представник позивача надала усні пояснення по справі.

Представники відповідача та судовий експерт у судове засідання 09.10.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача та судового експерта, суд на підставі статті 77 ГПК України відклав розгляд зазначеної справи до 23.10.2017.

Ухвалою суду від 23.10.2017 відстрочено Публічному акціонерному товариству Всеукраїнський акціонерний банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ВіЕйБі Банк сплату судового збору за подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви до прийняття рішення у даній справі.

У судовому засіданні 23.10.2017 представник позивача надала усні пояснення по справі.

Представники відповідача та судовий експерт у судове засідання 23.10.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З огляду на вищезазначене, суд приходить висновку, що відповідача належним чином було повідомлено про дату, час та місце проведення судового засідання.

Відповідно до рекомендацій та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених зокрема у п. 2.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова №18), якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно з підпунктом 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.10.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2011 року між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський Акціонерний Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Спецагропроект було укладено кредитний договір № 63-2011 із подальшими змінами та доповненнями (далі за текстом - кредитний договір).

За умовами п. 1.1 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 180 000 000 (сто вісімдесят мільйонів) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 1.1.4 кредитного договору надання кредиту буде здійснюватися в повному обсязі або окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - Транш , а у сукупності Транші .

Згідно з п. 1.1.5 кредитного договору кожна наступна частина траншу здійснюється в межах вільного залишку суми кредиту, визначеної в п. 1.1.1 цього договору, з урахуванням умов пункту 1.1.4 цього договору. Надання кредиту здійснюється на підставі письмового повідомлення позичальником кредитодавця про свій намір отримати черговий транш кредиту із зазначенням його суми та терміну погашення не пізніше, ніж за 3 (три) банківські дні до бажаної дати отримання кредиту, за умови укладення додаткової угоди відповідно до п. 2.4 цього договору.

Кредитні кошти надано строком по 23.03.2012, за користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 16 % (шістнадцять процентів) річних (п. 1.2., 1.1.3 Кредитного договору).

З умов Додаткової угоди №1 від 25.03.2011 року до кредитного договору № 63-2011 зід 24.03.2011 року вбачається, що на виконання умов кредитного договору № 63-2011 кредитодавець надає позичальнику транш кредиту в сумі 180 000 000 (сто вісімдесят мільйонів) гривень 00 копійок на термін по 23 березня 2012.

Позичальник зобов'язувався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, визначені цим договором.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору, цільовим використанням кредитних коштів за кредитним договором є ведення поточної діяльності.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що видача кредиту на цілі визначені в п. 1.2 цього договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника № 26007080000165 в ПАТ ВіЕйБі Банк , код банку 380537.

Пунктом 2.6 кредитного договору передбачено наступне нарахування процентів:

- проценти за користування траншем нараховуються з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення траншу (в тому числі і за період прострочення погашення траншу);

- проценти за користування траншем нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, визначеної згідно п.1.1.3 цього договору;

- проценти за користування траншем нараховуються щомісячно за поточний календарний місяць;

- проценти за користування траншем нараховуються на суму щоденного фактичного залишку заборгованості за траншем;

- проценти за користування траншем нараховуються виходячи з умови, що до розрахунку приймається календарна кількість днів в році та календарна кількість днів у місяці;

- проценти за користування траншем нараховуються у валюті кредиту;

Відповідно до п.2.9 договору у разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі і внаслідок прийняття компетентними державними органами України законів або підзаконних нормативних актів, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішеннями Правління або Комітету управління активами та пасивами Кредитодавця, останній має право ініціювати зміну розміру процентної ставки за користування кредитом.

В подальшому до Кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011 внесено зміни, що передбачені в підписаних та завірених Сторонами Додатковій угоді та Договорах про внесення змін до договору: Додаткова угода від 25.03.2011 № 1 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011, Договір про внесення змін від 28.09.2012 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011, Договір про внесення змін від 28.12.2012 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011, Договір про внесення змін від 28.02.2013 до кредитного договору від 24.03.2011 року № 63-2011, Договір про внесення змін від 27.09.2013 до кредитного договору від 24.03.2011 року № 63-2011, Договір про внесення змін від 05.11.2013 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011, Договір про внесення змін від 15.08.2014 до кредитного договору від 24.03.2011 року № 63-2011, Договір про внесення змін від 15.09.2014 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011, Договір про внесення змін від 15.10.2014 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011, Договір про внесення змін від 31.10.2014 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011.

У вищезазначених Договорах про внесення змін від 28.09.2012, від 28.12.2012, від 28.02.2013 наведені уточнені значення процентної ставки.

Відповідно до Договору про внесення змін № 23 від 28.09.2012 до кредитного договору № 63-2011 від 24.03.2011 року укладеного між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ Спецаргопроект термін повернення кредиту змінено до 27 вересня 2013 року включно. Процентна ставка становить 19 % річних.

Відповідно до Договору про внесення змін від 28.12.2012 року до кредитного договору № 63-2011 від 24.03.2011 року, укладеного між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ Спецаргопроект , процентна ставка з 01.12.2012 року становить 31 % річних.

Згідно з Договором про внесення змін від 28.02.2013 до кредитного договору № 63-2011 від 24.03.2011 року, укладеного між ПАТ ВіЕйБі Банк та ТОВ Спецаргопроект , процентна ставка з 01.12.2013 року становить 25 % річних.

Згідно ст.1 Договору про внесення змін від 28.02.2013 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011, процентна ставка за користування кредитом становить: з 24.03.2011 по 27.09.2012 року - 16%; з 28.09.2012 року по 30.11.2012 року - 19%; з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року - 31%; з 01.01.2013 року-25%.

Згідно Договору про внесення змін від 05.11.2013 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011, здійснено заміну сторони позичальника в Договорі з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецагропроект на Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестагрогруп .

Згідно Договору про внесення змін від 27.09.2013 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011, термін остаточного повернення кредиту 26.09.2014

Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та надав позичальнику кредитні кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти та комісію у строки та у розмірі, передбачені Кредитним договором.

Згідно п. 4.3 кредитного договору, у разі прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної процентної ставки визначеної в п.1.1.3 цього договору від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем. При цьому, строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Пунктом 4.5 кредитного договору передбачено, що сторони погодилися, що кредитодавець має право у разі невиконання будь-якого із зобов'язань, визначених договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день що вказані кредитодавцем у письмовій вимозі.

У разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором, він зобов'язується на вимогу кредитодавця сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та подвійну процентну ставку за договором на суму боргу, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем (пункт 4.6 кредитного договору).

Позивач, в обґрунтування поданого позову зазначив, що ПАТ ВіЕйБі Банк , як кредитор, свої зобов'язання за кредитним договором № 63-2011 від 24.11.2011 виконав у повному обсязі та надав позичальнику у користування кредитні кошти у сумі 180 000 000,00 грн.

В порушення умов кредитного договору, боржником постійно допускалися прострочення щодо здійснення оплат за кредитом та процентами за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Так, станом на 24 червня 2016 року заборгованість ТОВ Інвестагрогруп за кредитним договором № 63-2011 від 24.03.2011 становить 187 648 733,26 гривень, в тому числі: 72 475 066,36 грн заборгованості за кредитом, 38 710 136,81 грн заборгованості за процентами; 15 185 791,42 грн пеня за несвоєчасну сплату по кредиту; 6 811 491,82 грн пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 3 779 738,28 грн заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту; 1 186 197,24 заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів; 39 871 980,13 грн інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту; 9 628 331,20 грн інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вже було встановлено судом, 24.03.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 63-2011, відповідно до п.1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 180 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені договором, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем видано відповідачу грошові кошти в розмірі 180 000 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами та банківськими виписками по особовому рахунку відповідача станом на 24.06.2016.

Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем Публічному акціонерному товариству Всеукраїнський Акціонерний Банк грошових коштів у розмірі 74 475 066,36 грн за кредитним договором № 63-2014 від 24.03.2011 та договорів про внесення змін до нього, а також не надано доказів сплати процентів за користування такими кредитними коштами.

Отже, відповідно до вищезазначеного суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення вищенаведених норм Цивільного кодексу України та умов кредитного договору, не здійснив повернення грошових коштів в розмірі 74 475 066,36 грн та не сплатив проценти за користування такими кредитними коштами, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагрогруп заборгованості за кредитом в розмірі 74 475 066,36 грн та заборгованості за процентами в розмірі 38 710 136,81 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню за несвоєчасне погашення кредиту - 15 185 791,42 грн; пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 6 811 491,82 грн.; заборгованість по 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту - 3 779 738,28 грн та 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 1 186 197,24 грн; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту - 39 871 980,13 грн та інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів - 9 628 331,20 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань визначено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до п. 4.3. договору, у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій, визначених цим договором, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в національній валюті України в розмірі подвійної облікової ставки, визначеної в п. 1.1.3 цього договору, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання, за реквізитами та у день, вказаними кредитодавцем. При цьому, строк нарахування пені встановлюється з моменту виникнення факту прострочення заборгованості та закінчується в день погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Матеріалами справи підтверджено, що сторони в договорі про внесення змін від 27.09.2013 до кредитного договору від 24.03.2011 № 63-2011 погодили кінцевий термін погашення кредиту - 26.09.2014 включно.

Відповідно до п.1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за несвоєчасне погашення кредиту та за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, суд встановив, що позивач здійснив нарахування пені у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 15 185 791,42 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 6 811 491,82 грн пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14 визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

За умовами пункту 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) також не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за прострочення з оплати кредиту та несвоєчасну сплату процентів, суд встановив, що позивач здійснив нарахування 3% річних у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства України, а тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 779 738,28 грн трьох відсотків річних за несвоєчасне погашення кредиту та 1 186 197,24 грн трьох відсотків річних за несвоєчасну сплату процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю за розрахунками позивача.

Також, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних збитків, суд встановив, що позивач здійснив невірне нарахування інфляційних збитків, у зв'язку з чим судом було здійснено власний розрахунок, у відповідності до умов якого з відповідача на користь позивача піддягають до стягненню інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 38 266 835,04 грн та 8 630 273,12 грн інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів.

У відповідності зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судове засідання, про дату і місце проведення якого був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягненню 72 475 066,36 грн заборгованості за кредитом, 38 710 136,81 грн заборгованості за процентами; 15 185 791,42 грн пені за несвоєчасну сплату по кредиту; 6 811 491,82 грн пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 3 779 738,28 грн заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту; 1 186 197,24 грн заборгованість по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів; 38 266 835,04 грн інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту; 8 630 273,12 грн інфляційні збитки за несвоєчасну сплату процентів .

У відповідності до п. 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України №7 від 21.02.2013, у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, позивачем заявлялося клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з тим, що на момент прийняття даного рішення у справі позивачем судовий збір сплачено не було, то суд вважає за доцільне стягнути суму судового збору у розмірі безпосередньо з відповідача в доход Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагрогруп (місцезнаходження : 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50, код ЄДРПОУ 34998731) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) заборгованості за кредитом - 72 475 066 (сімдесят два мільйони чотириста сімдесят п'ять тисяч шістдесят шість) грн 36 коп., заборгованості за процентами - 38 710 136 (тридцять вісім мільйонів сімсот десять тисяч сто тридцять шість) грн. 81 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту - 15 185 791 (п'ятнадцять мільйонів сто вісімдесят п'ять тисяч сімсот дев'яносто одну) грн 42 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту - 6 811 491 (шість мільйонів вісімсот одинадцять тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 82 коп., заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 3 779 738 (три мільйони сімсот сімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 28 коп., заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту - 1 186 197 (один мільйон сто вісімдесят шість тисяч сто дев'яносто сім) грн 24 коп., інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту - 38 266 835 (тридцять вісім мільйонів двісті шістдесят шість тисяч вісімсот тридцять п'ять) грн 04 коп. та інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів - 8 630 273 (вісім мільйонів шістсот тридцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 12 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагрогруп (місцезнаходження : 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50, код ЄДРПОУ 34998731) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 204 024 (двісті чотири тисячі двадцять чотири) грн 32 коп.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім ) грн 68 коп.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк (місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд.27 Т, код ЄДРПОУ 19017842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагрогруп (місцезнаходження : 03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 50, код ЄДРПОУ 34998731) витрати по проведенню експертного дослідження у розмірі 925 (дев'ятсот двадцять п'ять) грн 61 коп.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

30.10.2017

Суддя О.М. Спичак