Постанова

від 31.10.2017 по справі 910/8413/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа№ 910/8413/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Чорної Л.В.

Отрюха Б.В.

при секретарі судового засідання: Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 31.10.2017 року по справі №910/8413/17 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свічадо АРТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017

у справі №910/8413/17 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київтранспорксервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свічадо АРТ"

про стягнення 53 924,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" (надалі також - позивач) звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Свічадо АРТ" (надалі також - відповідач) про стягнення заборгованості, що є платою за експлуатацію фіксованих місць паркування на підставі договору №ДНП-2015-05/04 від 07.05.2015 у сумі 53 924,00 грн. за період березень - квітень 2016 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Свічадо АРТ" на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" 53 924, 00 грн. основного боргу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції від 14.09.2017, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись, при цьому на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, а тому не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, у доводах апеляційного оскарження відповідач наголосив на тому, що він був позбавлений можливості використовувати паркувальний майданчик за призначенням у спірний період через обставини за які він не відповідає, а тому на підставі ч. 4, 6 ст. 762 ЦК України він звільняється від орендної плати.

Позивач у відзиві просить колегію суддів залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 залишити без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог діючого законодавства України. При цьому, у своїх запереченнях зауважив, що відповідач заздалегідь не повідомив його про неможливість використання паркувального майданчика, крім того, будь-які зміни до договору вносяться за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свічадо АРТ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 по даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.05.2015 між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі за текстом - позивач, сторона-1, КП "Київтранспарксервіс") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Свічадо АРТ" (далі за текстом - відповідач, сторона-2, ТОВ "Свічадо АРТ") було укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2015-05/04 (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 136 (ста тридцять шести) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 15 (п'ятнадцять) спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький район, вул. Бориспільська, 19, в межах III територіальної зони паркування м. Києва (надалі - "фіксовані місця для паркування"), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту. До зазначеного договору № ДНП- 2015-05/04 було укладено додаткові угоди: №1 від 22.09.2015, №2 від 30.12.2015, №3 від 30.12.2016.

Згідно з пунктом 1.3 договору фіксовані місця для паркування вважаються переданими в експлуатацію сторони-2 з моменту підписання договору сторонами. Відповідно до п. 6.1, договір вважається укладеним і набирає чинності з 07.05.2015. Шляхом укладення відповідних додаткових угод строк дії договору було подовжено до 31.12.2017.

Відповідно до пункту 2.2.6 договору сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з розділом 3 договору.

Відповідно до п.3.1 договору, плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів, в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 1.92 грн.; ПДВ - 0,38 грн.; збір за місця для паркування транспортних засобів - 4, 20 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору розрахунок за договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 15 числа поточного місяця відповідно до графіку платежів (додаток №2 до договору).

Так, згідно із вищевказаним додатком № 2 до договору сторони погодили графік плати за експлуатацію 136 фіксованих місць для нічного паркування автотранспортних засобів (а/с 15):

- травень 2015: кількість днів у місяці - 25, сума, що підлягає оплаті - 22 100, 00 грн., строк оплати - до 22.05.2015;

- червень 2015: кількість днів у місяці - 30, сума, що підлягає оплаті - 26 520, 00 грн., строк оплати - до 15.06.2015;

- липень 2015: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 15.07.2015;

- серпень 2015: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 15.08.2015;

- вересень 2015: кількість днів у місяці - 30, сума, що підлягає оплаті - 26 520, 00 грн., строк оплати - до 15.09.2015;

- жовтень 2015: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 15.10.2015;

- листопад 2015: кількість днів у місяці - 30; сума, що підлягає оплаті - 26 520,00 грн., строк оплати - до 15.11.2015;

- грудень 2015: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404,00 грн., строк оплати - до 15.12.2015.

Відповідно до додаткової угоди №2 до договору, сторона-2 мала виконати свої зобов'язання за договором наступним чином (а/с 21-22):

- січень 2016: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 25.01.2016;

- лютий 2016: кількість днів у місяці - 29, сума, що підлягає оплаті - 25 636, 00 грн., строк оплати - до 25.02.2016;

- березень 2016: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 25.03.2016;

- квітень 2016: кількість днів у місяці - 30, сума, що підлягає оплаті - 26 520, 00 грн., строк оплати - до 25.04.2016;

- травень 2016: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 25.05.2016;

- червень 2016: кількість днів у місяці - 30, сума, що підлягає оплаті - 26 520, 00 грн., строк оплати - до 25.06.2016;

- липень 2016: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 25.07.2016;

- серпень 2016: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 25.08.2016;

- вересень 2016: кількість днів у місяці - 30, сума, що підлягає оплаті - 26 520, 00 грн., строк оплати - до 25.09.2016;

- жовтень 2016: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404,00 грн., строк оплати - до 25.10.2016;

- листопад 2016: кількість днів у місяці - 30, сума, що підлягає оплаті - 26 520, 00 грн., строк оплати - до 25.11.2016;

- грудень 2016: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 25.12.2016.

В подальшому, 30.12.2016 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, відповідно до якої погодили плату за експлуатацію 136 фіксованих місць для нічного паркування автотранспортних засобів (а/с 23):

- січень 2017: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 26 404, 00 грн., строк оплати - до 25.01.2017;

- лютий 2017: кількість днів у місяці - 28, сума, що підлягає оплаті - 24 752, 00 грн., строк оплати - до 25.02.2017;

- березень 2017: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 25.03.2017;

- квітень 2017: кількість днів у місяці - 30, сума, що підлягає оплаті - 26 520, 00 грн., строк оплати - до 25.04.2017;

- травень 2017: кількість днів у місяці - 31, сума, що підлягає оплаті - 27 404, 00 грн., строк оплати - до 25.05.2017;

- червень 2017: кількість днів у місяці - 30, сума, що підлягає оплаті - 22 521, 00 грн., строк оплати - до 25.06.2017.

За ствердженнями позивача, всупереч умовам договору, у період березень та квітень 2016 року відповідачем не було виконано свої зобов'язання за договором, не сплачено плату за експлуатацію фіксованих місць паркування, що стало причиною накопичення суми заборгованості у розмірі 53 924, 00 грн. за вказаний період.

Відтак, предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 53 924, 00 грн. заборгованості за договором за період березень та квітень 2016 року.

За своєю правовою природою договір укладений між сторонами є договором найму майнових прав, оскільки предметом договору є передача стороною-1 за плату стороні-2 прав на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів, та спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів.

Відповідно до ст. 759, 760 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ), предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно зі ч. 1, 5 , 6 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За змістом ст. 526 Цивільний кодекс України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення визначені також і в ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 527 Цивільний кодекс України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільний кодекс України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільний кодекс України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільний кодекс України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав обов'язки, які були на нього покладені договором. В свою чергу, відповідач порушив свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг в період з березня 2016 року по квітень 2016 року та не здійснював належним чином свої обов'язки за договором в частині оплати, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 53 924,00 грн., доказів іншого матеріали справи не містять.

Як у суді першої інстанції, так і у доводах апеляційного оскарження, відповідач наголосив на тому, що він був позбавлений можливості використовувати паркувальний майданчик за призначенням у спірний період через обставини за які він не відповідає, а саме проводились роботи по реконструкції системи стічних вод та заміни каналізаційних колодязів, про що, було повідомлено позивача, а тому на підставі ч. 4, 6 ст. 762 ЦК України він звільняється від орендної плати. Скаржник зауважив, що матеріали справи не містять доказів фактичного використання паркувального майданчика у вказаний період.

Колегія суддів, дослідивши матеріали даної справи, наведені доводи апеляційного оскарження не приймає до уваги, визнає їх такими, що не спростовують правових висновків місцевого суду, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до п. 6.2 договору зміни у договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, які оформлюються додатковою угодою до договору, яка набирає чинності з моменту належного оформлення і підписання сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачу в лютому 2016 року було відомо про здійснення ТОВ "РБК "Спецмонтажбуд" за замовленням ТОВ "Укрбуд" в період з березня по квітень 2016 року робіт по реконструкції каналізаційних колодязів для об'єкту "Будівництво багатоповерхових житлових будинків з комплексом об'єктів соціально - побутового призначення" на території паркувального майданчика за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 21 - 45, що підтверджується копією листа ТОВ "Ремонтно - будівельна компанія "Спецмонтажбуд" адресованого відповідачу вих. № 16/02/4 від 25.02.2016. (а/с 33)

В свою чергу, відповідач стверджував про те, що він 28.02.2017 направив позивачеві копію листа ТОВ "Ремонтно - будівельна компанія "Спецмонтажбуд" вих. № 16/02/4 від 25.02.2016 з додатками та просив врахувати вказаний факт під час виставлення рахунків за орендну плату за місця паркування.

Надалі, 05.05.2016 відповідач пояснив, що ним повторно на адресу КП "Київтранспарксервіс" надіслано лист з проханням при виставленні рахунків врахувати той факт, що в березні та квітні 2016 року на території паркувального майданчику по вул. Бориспільській, 19 здійснювались ремонтні роботи ТОВ "Спецмонтажбуд".

Однак, у відповідь на вищезазначений лист, 13.05.2016 Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" було направлено відповідачу лист вих. № 1514 від 13.05.2016, в якому позивач вказав, що відповідно до п. 6.4 договору, будь-які зміни до договору можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється відповідною додатковою угодою до договору, і з огляду на невчасне попередження позивача про проведення ремонтних робіт, відмовив у зміні плати у період з 01.03.2016 по 30.04.2016.

Колегія суддів, досліджуючи доводи апеляційного оскарження в цій частині, встановила відсутність у матеріалах даної справи листа відповідача, який датований - 28.02.2017, за яким, як стверджує відповідач, він направив позивачеві копію листа ТОВ "Ремонтно - будівельна компанія "Спецмонтажбуд" вих. № 16/02/4 від 25.02.2016 з додатками та просив врахувати вказаний факт під час виставлення рахунків за орендну плату за місця паркування.

У судовому засіданні від 31.10.2017 представник відповідача пояснив, що у нього відсутні докази направлення вищезгаданого листа вих. № 16/02/4 позивачеві саме 28.02.2017, тобто до початку проведення ремонтних робіт. Однак, при цьому, відповідач вкотре звернув увагу колегії суддів на лист від 05.05.2016, яким ним повторно на адресу КП "Київтранспарксервіс" було надіслано лист з проханням при виставленні рахунків врахувати той факт, що в березні та квітні 2016 року на території паркувального майданчику здійснювались ремонтні роботи ТОВ "Спецмонтажбуд". Крім того, наголошував, що позивачем при укладенні договору взагалі не було повідомлено відповідача про те, що через територію паркувального майданчика проходять комунальні каналізаційні мережі.

Таким чином, з огляду на викладене вбачається, що до позивача відповідач з приводу зменшення ціни за експлуатацію місць для паркування у вказаний період звернувся в травні 2016 року, тобто вже після закінчення відповідних робіт, що позбавило можливості позивача зафіксувати той факт, що паркувальний майданчик повністю не міг бути використаний відповідачем в період з березня по квітень 2016 року.

Серед іншого, на підтвердження факту невикористання відповідачем паркувального майданчика в період з березня по квітень 2016 року відповідач надав в матеріали справи копію листа ТОВ "Укрбуд Девелопмент" від 09.08.2017 вих. № 0882 адресованого відповідачу. В зазначеному листі ТОВ "Укрбуд Девелопмент" повідомило відповідачу, що у період з 01 березня по 30 квітня 2016 року ТОВ "РБК "Спецмонтажбуд" виконувало замовлення ТОВ "Укрбуд Девелопмент" згідно з наданими ПАТ "АК "Київводоканал" технічними умовами № 9920 від 24.03.2015 по реконструкції каналізаційних колодязів, по вул. Бориспільській, 21-45 в м. Києві та, що протягом березня - квітня 2016 року на паркувальному майданчику по вул. Бориспільській, 19 у м. Києві та при в'їзді на паркувальний майданчик проводилися підготовчі, монтажні та будівельні роботи, які були необхідні. При цьому, ТОВ "Свічадо Арт" надало в цей період вільний доступ персоналу та специфікації ТОВ "РБК "Спецмонтажбуд" до об'єктів реконструкції, що унеможливило використання ТОВ "Свічадо Арт" паркувального майданчика по вул. Бориспільській, 19 у м. Києві у вказаний період за призначенням. (а/с 90)

Посилання скаржника на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України колегія суддів визнає безпідставними, враховуючи таке.

Згідно положень ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане через обставини, за які він не відповідає.

Із тексту листа від 09.08.2017 вих. № 0882 вбачається, що відповідач добровільно надав ТОВ "РБК "Спецмонтажбуд" доступ до паркувального майданчика, отже, в даному випадку, відповідач відповідав за обставини, через які не могло бути використане майно. Наведене відповідачем не заперечено, не спростовано.

Між тим, колегія суддів погоджується із зауваженням суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ "Укрбуд Девелопмент" особисто не здійснювало ремонтних робіт на спірному паркувальному майданчику по вул. Бориспільській, 19 у м. Києві у вказаний період. Відтак, зміст листа від 09.08.2017 вих. № 0882 в частині неможливості використання ТОВ "Свічадо Арт" паркувального майданчика по вул. Бориспільській, 19 у м. Києві в певний період за призначенням судом оцінюється критично. Більше того, лист, який має односторонній характер, не може слугувати доказом прямого характеру щодо неможливості використання спірного паркувального майданчика.

Інших обгрунтованих доказів, які б підтверджували неможливість використання відповідачем в період березень - квітень 2016 року паркувального майданчика матеріали справи не містять.

Крім того, із наявних у справі доказів вбачається, що ТОВ "РБК "Спецмонтажбуд" просив надати відповідача вільний доступ на час проведення ремонтних робіт до об'єктів реконструкції та демонтувати металеві навіси, які можуть заважати проведенню робіт.

При цьому, матеріали справи не місять доказів із яких би вбачалося, що ТОВ "РБК "Спецмонтажбуд" просив відповідача взагалі не використовувати за призначенням паркувальний майданчик по вул. Бориспільській, 19 у м. Києві у вказаний період.

Зміни в договір укладений між сторонами щодо зменшення ціни внесені не були, і доказів іншого матеріали справи не містять.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, у суду відсутні правові підстави для встановлення факту відсутності у відповідача обов'язку по сплаті вартості експлуатації фіксованих місць паркування за період березень - квітень 2016 року.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що факт наявності основного боргу за договором у відповідача перед позивачем у розмірі 53 924,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування судового рішення по даній справі відповідачем не наведено.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свічадо АРТ" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 49 ГПК України та судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Свічадо АРТ" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2017 по справі №910/8413/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/8413/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Л.В. Чорна

Б.В. Отрюх