Постанова

від 24.10.2017 по справі 805/1582/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 р. Справа №805/1582/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:15-16

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., при секретарі судового засідання Лопушанському Д.О., за участю:

представника позивача - Голуба М.І.,

представника відповідача - Рутковської О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Дружба" про стягнення заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3 964 942,40 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Дружба" про стягнення заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3 964 942,40 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг з податку на прибуток в розмірі 3 964 942,40 грн., який виник у зв'язку з несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного відповідачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік за № 9081049807 від 26.02.2015 року та пені, нарахованої через порушення строків сплати грошового зобов'язання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Дружба" з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток в сумі 3 964 942,40 грн. в рахунок Державного бюджету м. Краматорська.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

18 липня 2017 року справа надійшла до Донецького окружного адміністративного суду, прийнята до провадження на підставі ухвали суду та призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, викладених у ньому, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в частині 2 735 936,81 грн. (з яких 2 533 418,00 грн. - сума узгодженого податкового зобов'язання, 202 518,81 грн. - пеня), оскільки підприємство знаходилось у м. Донецьку, яке відноситься до переліку населених пунктів, на території якої здійснюється антитерористична операція, товариство об'єктивно не могло вчасно виконувати свої податкові зобов'язання. Крім цього, обов'язок по сплаті спірної суми податку у розмірі 2 533 418,00 грн. платником виконано шляхом подання 09 жовтня 2015 року до ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" відповідних платіжних доручень. Також відповідач зазначив, що на даний час він не має доступу до грошових коштів, які знаходяться на його рахунках у банках.

У судовому засіданні 24 жовтня 2017 року представником відповідача визнано позов в частині стягнення з платника податкового боргу з податку на прибуток підприємств на суму 1 229 005,59 грн., з яких - несплачені податкові зобов'язання за 2014 рік - 518 602,00 грн., пеня - 710 403,59 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство "Комплекс "Дружба" 10.10.2013 року зареєстроване в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 38932276), місцезнаходження: 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Орджонікідзе, будинок 10.

Відповідач мав наступні грошові зобов'язання:

-11.03.2015 року у розмірі 3 053 020,00 грн., нараховані відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 14 декларації - податок на прибуток за звітний (податковий) період 2014 року);

- 30.03.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації - авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісячно за звітний (податковий) період 2015 року (далі - рядок 23 декларації));

- 30.04.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації від № 9081049807 від 26.02.15 року (рядок 23 декларації);

- 30.05.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.06.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.07.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.08.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.09.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внесків згідно відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.10.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 30.11.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.12.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації).

Станом на 30 березня 2015 року за відповідачем малась переплата у розмірі 1 000, 00 грн.

28 серпня 2015 року позивачем засобом поштового зв'язку направлено відповідачу податкову вимогу форми Ю від 07 липня 2015 року № 3089-25, відповідно до якої станом на 06 липня 2015 року загальна сума податкового боргу платника склала 1 016 672,00 грн. Вказана вимога відповідачу не вручена, повернута за зворотною адресою 03 вересня 2015 року.

09 жовтня 2015 року №№ 48, 49 відповідачем внесено до ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (ПАТ "ВБР") платіжні доручення про сплату авансового внеску з податку на прибуток (жовтень 2015 року) на суму 254 418,00 грн. та податку на прибуток за 2014 рік на суму 2 279 000,00 грн. відповідно, у той же час вказані платіжні доручення повернуті банком без виконання.

Відповідно до податкової декларації № 9275644609 від 11.02.2016 року платником зменшено нарахування у розмірі 2 544 180,00 грн. з податку на прибуток за звітний (податковий) період 2015 року.

Тобто, відповідач мав зобов'язання по сплаті податку на прибуток за 2014 рік у сумі 3 052 020,00 грн.

Контролюючим органом платнику податків нарахована пеня в розмірі 912 922,40 грн. за несвоєчасне погашення узгоджених грошових зобов'язань.

Відповідно до картки особового рахунку відповідача за ним обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств в розмірі 3 964 942,40 грн, на підставі чого позивач звернувся до суду із даним позовом.

При прийняття рішенні у справі суд виходить з наступного.

Як передбачено ст. 67 Конституції України та п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 14.1.165 ст. 14 ПК України податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню.

Згідно із п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 129.1.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як встановлено судом, позивачем самостійно здійснено заходи, спрямовані на сплату грошового зобов'язання з податку при прибуток на загальну суму 2 533 418,00 грн. шляхом внесення до ПАТ "ВБР" відповідних платіжних доручень від 09 жовтня 2015 року, у той же час останні повернуті на підставі ст. 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та п. 1.25 глави 1 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року № 2.

Так, на підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 743 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Банк Розвитку до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 № 132 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ВБР , згідно з яким з 28.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію в банку.

Тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві Всеукраїнський Банк Розвитку запроваджено строком на три місяці з 28.11.2014 по 27.02.2015. В подальшому, повноваження тимчасової адміністрації продовжені, а в останнє виконавча дирекція Фонду рішенням від 27.03.2015 № 077/15 продовжила повноваження тимчасової адміністрації ПАТ ВБР з 27.03.2015 до дня отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ ВБР .

Пунктом 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 зазначеного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом із цим, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Суд зауважує, що як вбачається з виписки по рахунку відповідача у ПАТ ВБР грошові кошти надходили на його рахунок і після введення у ПАТ ВБР 28 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та по 19 березня 2015 року.

Згідно з п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року № 2346-III банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Положеннями п. 22.4 ст. 22 вказаного Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Відповідно до п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених ПКУ, а також несе іншу відповідальність, встановлену ПКУ, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів, платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з п. 129.7 ст. 129 ПК України не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Цим пунктом статті ПК України також визначено, що якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Системний аналіз викладеного свідчить про те, виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, а, отже, його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Таким чином, конституційний обов'язок платника зі сплати податків слід вважати виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного документа на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок грошових коштів платника. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету. Саме з моменту внесення платіжного доручення до банку, ініціювання переказу вважається остаточно завершеним, а відтак за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Така правова позиція викладена, зокрема, в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 р. у справі № 810/5307/13-а, від 16 лютого 2016 року у справі № 820/18291/14, від 01 лютого 2017 року № 805/1194/15-а.

Аналогічного висновку дійшов Вищій адміністративний суд України і в ухвалі від 21 червня 2017 року у даній справі (№ 805/1582/16-а), що стало підставою для скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, прийнятих у цій справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) висновки і мотиви, які стали підставою для скасування судом касаційної інстанції судових рішень першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Крім цього, судом касаційної інстанції при розгляді даної справи в ухвалі від 21 червня 2017 року зазначено, що за наявності у платника відповідних доказів, що підтверджують виконання передбачених законодавством умов для визнання його добросовісним платником, обов'язок зі сплати відповідної суми податкового зобов'язання слід визнати виконаним, незалежно від фактичного зарахування платежу до бюджетної системи України. Наведене у даному разі вимагає ретельного дослідження добросовісності платника. При цьому слід враховувати, що ознаками недобросовісності платника є: проведення операції по рахунку у банку, який призначений виключно для перерахування податків за відсутності інших операцій по цьому рахунку; направлення банку платіжного доручення на перерахування податку у випадку, якщо попередні вимоги про сплату коштів тим самим банком не були виконані; наявність у платника рахунків в інших банках, через які можливо було перерахувати податок до бюджету; невиконання самим платником вимог, установлених договором та/або законодавством, для проведення платежу через банківську установу. Також судам слід було перевірити наявність введених щодо Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський банк розвитку" обмежень на проведення розрахунків за дорученнями юридичних осіб за операціями з перерахування коштів до бюджету, та у разі їх наявності - встановити, коли саме такі обмеження були введені, чи був (міг бути) платник обізнаний щодо таких обмежень на час ініціювання розглядуваного переказу. У випадку ж встановлення добросовісності платника, передбачена пунктом 129.6 статті 129 ПК України відповідальність банку не звільняє його від обов'язку перерахувати до бюджету основну суму податку, переказ якої ініційовано платником.

При вирішення питання щодо добросовісності платника суд, з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, вважає за необхідне зазначити, що рахунок відповідач у ПАТ ВБР використовувався не виключно для перерахування податків, що вбачається з виписки по ньому; на рахунках відповідача в інших банках та фінансових установах було недостатньо кошів для сплати спірної суми боргу (або його значної частини), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами; вимоги відповідача щодо дострокового повернення депозитних вкладів ПАТ ВБР відхилено, їх включено до сьомої черги; докази невиконання платником вимог, установлених договором та/або законодавством, для проведення платежу через банківську установу, - в суду відсутні.

Суд також зауважує, що тимчасова адміністрації у ПАТ ВБР введена 28 листопада 2014 року. У той же час, як встановлено судом, операції по рахунку відповідача у цьому банку проводились по 19 березня 2015 року, тобто, і після введене тимчасової адміністрації. Вказане, на переконання суду, не давало відповідачу підстав вважати, що виконання операцій по рахунку припиниться саме після 27 березня 2015 року (день продовження повноважень тимчасової адміністрації ПАТ ВБР до дня отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ ВБР ), що також свідчить про добросовісність платника.

Згідно зі ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення "Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про виконання платником обов'язку по сплаті податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2014 рік на загальну суму 2 533 418,00 грн. 09 жовтня 2015 року.

Таким чином, сума несплачених податкових зобов'язань за 2014 рік склала 518 602,00 грн.

Посилання відповідача на наявність в нього сертифікату торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин при сплаті авансового внеску з податку на прибуток за березень 2015 року в строк до 30 березня 2015 року суд до уваги не приймає, оскільки з урахуванням поданої податкової декларації № 9275644609 від 11.02.2016 року платником зменшено нарахування у розмірі 2 544 180,00 грн. з податку на прибуток за 2015 рік, отже, до суми, що заявлена позивачем до стягнення, включено лише зобов'язання зі сплати податку за 2014 рік.

Відповідно до пп. 49.18.3, п. 49.20 ст. 49 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Тобто, строк подання декларації з податку прибуток за 2014 рік припадав на 02 березня 2015 року.

З урахуванням п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України строк сплати визначених у ній зобов'язань - 12 березня 2015 року, а нарахування пені за їх несвоєчасну сплату починається 13 березня 2015 року.

Згідно з п. 129.1.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що пеня у сумі 912 922,40 грн. нарахована інспекцією відповідачу за період з 12 березня 2015 року по 09 березня 2016 року за несвоєчасне погашення узгоджених грошових зобов'язань на суму 3 052 020,00 грн.

Відповідно до п. 129.4 ст. 128 цього Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Річна облікова ставка НБУ на той час складала 30 %, що не є спірною обставиною даної справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Таким чином, за прострочення сплати на 210 днів (з 13 березня 2015 року по 08 жовтня 2015 року - день, що передував частковій сплаті податку) податку у сумі 3 052 020,00 грн. відповідачу підлягає нарахуванню пеня у сумі 632 144,42 ((3 052 020*(210/100%)*30%*120%)/365) грн.

За прострочення на 153 дні (з 09 жовтня 2015 року (день часткового виконання обов'язку по сплаті податку за 2014 рік) по 09 березня 2016 року) сплати зобов'язання у сумі 518 602,00 грн. платнику підлягає нарахуванню пеня у сумі 78 259,17 ((518 602,00 *(153/100%)*30%*120%)/365) грн.

Тобто, в загальній сумі відповідач має сплати пеню у сумі 710 403,59 грн.

Аналогічні розрахунки наведені відповідачем у судовому засіданні, представник позивача заперечень щодо використаної формули не виказав.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У відповідності до п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Крім цього, як зазначалось судом, у судовому засіданні 24 жовтня 2017 року представником відповідача визнано позов в частині стягнення з платника податкового боргу з податку на прибуток підприємств на суму 1 229 005,59 грн., з яких - несплачені податкові зобов'язання за 2014 рік - 518 602,00 грн., пеня - 710 403,59 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 136 КАС України судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що часткове визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує нічиїх прав, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача податкового боргу з податку на прибуток підприємств на суму 1 229 005,59 грн., з яких - податкові зобов'язання за 2014 рік - 518 602,00 грн., пеня - 710 403,59 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до Приватного акціонерного товариства "Комплекс "Дружба" про стягнення заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3 964 942,40 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з рахунків у банківських установах, які обслуговують Приватне акціонерне товариство "Комплекс "Дружба" (код ЄДРПОУ 38932276), в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток 1 229 005 (один мільйон двісті двадцять дев'ять тисяч п'ять) гривень 59 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписний у відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Арестова Л.В.