Постанова

від 26.02.2018 по справі 805/1582/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року справа №805/1582/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Василенко Л.А., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання Терзі Д.А.,

за участю представника позивача Сенникова А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №805/1582/16-а (головуючий 1 інстанції - Арестова Л.В.) за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області до приватного акціонерного товариства "Комплекс "Дружба" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з приватного акціонерного товариства "Комплекс "Дружба"(далі ПрАТ Комплекс Дружба ) податковий борг, який утворився внаслідок несплати узгодженої суми грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 3 964 942,40 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що податковий борг виник у зв'язку з несплатою відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання, самостійно визначеного відповідачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік за № 9081049807 від 26.02.2015 року та пені, нарахованої через порушення строків сплати грошового зобов'язання.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з рахунків у банківських установах, які обслуговують ПрАТ "Комплекс "Дружба" в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток 1 229 005, 59 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Відповідач посилається на внесення 09.10.2015 року до банку платіжних доручень №48 та №49 на загальну суму 2533418 грн з вимогою про сплату податку на прибуток за 2014 рік та авансового внеску з податку на прибуток за жовтень 2014 року. Однак, згідно інтегрованої картки ПрАТ Комплекс Дружба 10.03.2016 року на суму 2544180 грн зменшено нарахувань згідно податкової декларації від 11.02.2016 року.

Таким чином, відповідач не надав доказів виконання податкового обов'язку в спосіб, визначений Податковим Кодексом - тобто сплати відповідних сум податкового зобов'язання у повному обсязі у встановлений податковим законодавством строк.

Суд першої інстанції помилково взяв до уваги доводи відповідача про повернення платіжних доручень банком, оскільки виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження в банку ВБР тимчасової адміністрації. Зазначена підстава виключає можливість здійснення банком задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Тому банк ВБР повернув відповідачу платіжні доручення про перерахування коштів на сплату податку на прибуток без виконання. Таким чином, відповідач направив банку платіжні доручення щодо грошових коштів, якими він не мав права вільно розпоряджатися.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати судове рішення, прийняте судом першої інстанції та прийняти постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив безпідставність доводів апеляційної скарги, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Суд перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.07.2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року, стягнуто з ПрАТ "Комплекс "Дружба" податковий борг з податку на прибуток в сумі 3 964 942,40 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.06.2017 року вищезазначені постанову Донецького окружного адміністративного суду та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (а.с.211-215 т.1)

Скасовуючи судові рішення, суд касаційної інстанції зазначив, що для встановлення факту належного виконання підприємством податкового обов'язку зі своєчасного перерахування відповідних сум до бюджету на оплату податку на прибуток суди повинні з ясувати причини, за яких банк не перерахував відповідні кошти до бюджету.

Також суд першої та апеляційної інстанції не перевірили наявність введених щодо ПАТ ВБР обмежень на проведення розрахунків за дорученнями юридичних осіб за операціями з перерахування коштів до бюджету, та в разі їх наявності - коли саме такі обмеження були введені, чи був (міг бути) платник обізнаний щодо таких обмежень на час ініціювання переказу.

Крім цього, суди не надали оцінки доводам підприємства, що виникнення податкового боргу частково викликано дією форс-мажорних обставин, що підтверджує наданий сертифікат ТПП України.

Під час нового розгляду справи судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

Відповідач визнав позов частково - щодо стягнення з платника податкового боргу з податку на прибуток підприємств на суму 1 229 005,59 грн., з яких - несплачені податкові зобов'язання за 2014 рік - 518 602,00 грн., пеня - 710 403,59 грн.

ПрАТ "Комплекс "Дружба" 10.10.2013 року зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 38932276), місцезнаходження: 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Орджонікідзе, будинок 10.

За підприємством обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств в розмірі 3964942,40 грн, що підтверджено зворотнім боком облікової картки.

Сума боргу утворилася в зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань:

-11.03.2015 року у розмірі 3 053 020,00 грн., нараховані відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 14 декларації - податок на прибуток за звітний (податковий) період 2014 року);

- 30.03.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації - авансовий внесок, що підлягає сплаті щомісячно за звітний (податковий) період 2015 року (далі - рядок 23 декларації));

- 30.04.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації від № 9081049807 від 26.02.15 року (рядок 23 декларації);

- 30.05.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.06.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.07.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.08.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.09.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внесків згідно відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.10.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 (рядок 23 декларації);

- 30.11.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації);

- 30.12.2015 року у розмірі 254 418,00 грн., нараховані авансові внески відповідно до податкової декларації № 9081049807 від 26.02.2015 року (рядок 23 декларації).

Також у підприємства наявна переплата станом на 30.03.2015 року у розмірі 1000 грн.

28 серпня 2015 року податковим органом засобом поштового зв'язку направлено відповідачу податкову вимогу форми Ю від 07 липня 2015 року № 3089-25, відповідно до якої станом на 06 липня 2015 року загальна сума податкового боргу платника складає 1016672,00 грн.

Вимога відповідачу не вручена, повернута за зворотною адресою 03 вересня 2015 року.

09 жовтня 2015 року №№ 48, 49 відповідачем внесено до ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" (ПАТ "ВБР") платіжні доручення про сплату авансового внеску з податку на прибуток (жовтень 2015 року) на суму 254 418,00 грн. та податку на прибуток за 2014 рік на суму 2 279 000,00 грн. відповідно, проте вказані платіжні доручення повернуті банком без виконання.

Відповідно до податкової декларації № 9275644609 від 11.02.2016 року платником зменшено нарахування у розмірі 2 544 180,00 грн. з податку на прибуток за звітний (податковий) період 2015 року.

Податковим органом нарахована пеня в сумі 912922,40 грн за несвоєчасне погашення податкових зобов'язань відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі ПК України)

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання, а, отже, його сплата, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

Оскільки ПрАТ Комплекс Дружба виконав обов'язок по сплаті податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 2533418 грн 09 жовтня 2015 року - саме в цей день вніс до банку платіжне доручення про сплату з податку на прибуток за 2014 рік, тому відсутні підстави вважати зазначену суму податковим боргом та стягувати її з підприємства.

Суд вважає правильним такий висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України, підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

На підставі пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ппдпунком 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання вважаються податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Аналіз вищевикладених положень Податкового кодексу України свідчить, що платник податків повинен самостійно сплатити суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.

В разі несплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання у встановлений цим Кодексом строк, на таку суму зобов'язання нараховується пеня.

Сума несплаченого грошового зобов'язання та нарахована на цю суму пеня вважаються податковим боргом.

Податковий орган вважає, що за відповідачем ПрАТ Комплекс Дружба рахується податковий борг з податку на прибуток підприємств в розмірі 3964942,40 грн.

Відповідач заперечує суму податкового боргу в зазначеному розмірі та вважає, що виконав обов'язок по сплаті суми податку на прибуток підприємств в розмірі 2 533 418,00 грн шляхом подання 09 жовтня 2015 року до ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" відповідних платіжних доручень.

Платіжні доручення №48 та №49 від 09.10.2015 року свідчать, що позивачем самостійно здійснено заходи, спрямовані на сплату грошового зобов'язання з податку при прибуток на загальну суму 2 533 418,00 грн. шляхом внесення до ПАТ "ВБР" цих платіжних доручень.

Проте, ці платіжні дорученні повернуті на підставі статті 36 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та пункту 1.25 глави 1 розділу ІІІ Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05 липня 2012 року №2.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 27.11.2014 № 743 Про віднесення Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Банк Розвитку до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.11.2014 року № 132 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ВБР , за яким з 28.11.2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію в банку строком на три місяці з 28.11.2014 року по 27.02.2015 року.

В подальшому, повноваження тимчасової адміністрації продовжені та виконавча дирекція Фонду рішенням від 27.03.2015 року № 077/15 продовжила повноваження тимчасової адміністрації ПАТ ВБР з 27.03.2015 року до дня отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ ВБР .

Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 зазначеного Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

На підставі пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Разом із цим, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

Проте, виписка по рахунку відповідача у ПАТ ВБР свідчить, що грошові кошти надходили на рахунок підприємства і після введення у ПАТ ВБР 28 листопада 2014 року тимчасової адміністрації та по 19 березня 2015 року.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 року банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Як визначено пунктом 22.4 статті 22 цього Закону, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Таким чином, виконання платником податкового обов'язку по сплаті в бюджет суми податкового зобов'язання, пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань.

На підставі пункту 129.6 статті 129 ПК України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених ПКУ, а також несе іншу відповідальність, встановлену ПКУ, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів, платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, обов'язок платника зі сплати податків є виконаним з часу подання до обслуговуючого банку платіжного документа на перерахування до бюджетної системи України на відповідний рахунок грошових коштів платника.

При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Саме з моменту внесення платіжного доручення до банку, ініціювання переказу вважається остаточно завершеним, а відтак за подальший переказ сум податкового зобов'язання відповідальність несе банк.

Така правова позиція викладена, зокрема, в судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 29.09.2014 р. у справі № 810/5307/13-а, від 16 лютого 2016 року у справі № 820/18291/14, від 01 лютого 2017 року № 805/1194/15-а.

Аналогічного висновку дійшов і Вищій адміністративний суд України і в ухвалі від 21 червня 2017 року у даній справі (№ 805/1582/16-а), що стало підставою для скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2016 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року, прийнятих у цій справі.

При вирішення питання щодо добросовісності платника суд зазначає, що рахунок відповідач у ПАТ ВБР використовувався не виключно для перерахування податків, що підтверджено випискою по ньому; на рахунках відповідача в інших банках та фінансових установах було недостатньо кошів для сплати спірної суми боргу (або його значної частини); вимоги відповідача щодо дострокового повернення депозитних вкладів ПАТ ВБР відхилено, їх включено до сьомої черги; докази невиконання платником вимог, установлених договором та/або законодавством, для проведення платежу через банківську установу відсутні.

Суд не приймає доводи апелянта, що відповідач не надав доказів сплати відповідних сум податкового зобов'язання у повному обсязі у встановлений податковим законодавством строк та що суд першої інстанції помилково взяв до уваги доводи відповідача про повернення платіжних доручень банком, оскільки виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження в банку ВБР тимчасової адміністрації, - з огляду на наступне.

Тимчасова адміністрації у ПАТ ВБР введена 28 листопада 2014 року.

У той же час, операції по рахунку відповідача у цьому банку проводились по 19 березня 2015 року, тобто, і після введення тимчасової адміністрації.

Вказане, на переконання суду, не давало відповідачу підстав вважати, що виконання операцій по рахунку припиниться саме після 27 березня 2015 року (день продовження повноважень тимчасової адміністрації ПАТ ВБР до дня отримання Фондом рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ ВБР ).

Зазначене, як правильно вказав суд першої інстанції, також свідчить про добросовісність платника.

Згідно висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (заява №63566/00, 18 липня 2006 року) суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника..

Таким чином, суд першої інстанції, перевіривши доводи відповідача, прийшов до правильного висновку про виконання платником обов'язку по сплаті податкових зобов'язань з податку на прибуток за 2014 рік 09.10.2015 року на загальну суму 2 533 418,00 грн.

При цьому суд першої інстанції правильно не прийняв посилання відповідача на наявність в нього сертифікату торгово-промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин при сплаті авансового внеску з податку на прибуток за березень 2015 року в строк до 30 березня 2015 року, оскільки з урахуванням поданої податкової декларації № 9275644609 від 11.02.2016 року платником зменшено нарахування у розмірі 2 544 180,00 грн. з податку на прибуток за 2015 рік, отже, до суми, що заявлена позивачем до стягнення, включено лише зобов'язання зі сплати податку за 2014 рік.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковий борг відповідача щодо несплати у визначені законом строки узгоджених податкових зобов'язань з податок на прибуток за 2014 рік складає 518602,00 грн, які підлягають стягненню.

На підставі підпункту 49.18.3 пункту 49.20 статті 49 ПК України крім випадків, передбачених цим Кодексом, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року. Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Строк подання декларації з податку прибуток за 2014 рік припадав на 02 березня 2015 року. З урахуванням приписів 57.1 статті 57 ПК України строк сплати визначених у ній зобов'язань - 12 березня 2015 року, а нарахування пені за їх несвоєчасну сплату починається 13 березня 2015 року.

Згідно з пунктом 129.1.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Пеня у сумі 912 922,40 грн. нарахована податковим органом відповідачу за період з 12 березня 2015 року по 09 березня 2016 року за несвоєчасне погашення узгоджених грошових зобов'язань на суму 3 052 020,00 грн.

Відповідно до пункту 129.4 статті 128 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Річна облікова ставка НБУ на той час складала 30 %, що не заперечується сторонами.

На підствіі пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Таким чином, за прострочення сплати на 210 днів (з 13 березня 2015 року по 08 жовтня 2015 року - день, що передував частковій сплаті податку) податку у сумі 3 052 020,00 грн. відповідачу підлягає нарахуванню пеня у сумі 632 144,42 ((3 052 020*(210/100%)*30%*120%)/365) грн.

За прострочення на 153 дні (з 09 жовтня 2015 року (день часткового виконання обов'язку по сплаті податку за 2014 рік) по 09 березня 2016 року) сплати зобов'язання у сумі 518 602,00 грн. платнику підлягає нарахуванню пеня у сумі 78 259,17 ((518 602,00 *(153/100%)*30%*120%)/365) грн.

Тобто, в загальній сумі відповідач має сплати пеню у сумі 710 403,59 грн.

Згідно пункту 95.3 статті 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у відповідача податкового боргу з податку на прибуток в загальній сумі 1229005, 59 гривень та в цій сумі стягнув податковий борг з підприємства.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №805/1582/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року у справі №805/1582/16-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Л.А. Василенко

Л.В. Ястребова