Постанова

від 31.10.2017 по справі 815/3089/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3089/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом приватного підприємства Енергобудівник до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства Енергобудівник до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 90003141403, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 03.03.2017 року.

03.10.2017 року від представника позивача надійшло клопотання (а.с. 15 т. 8), відповідно до якого просив суд розглядати справу без участі представника позивача в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав зазначених в адміністративному позові (а.с. 5-20 т. 1).

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що оскаржувані рішення винесені законно, на підставі діючого податкового законодавства, а тому є правомірними з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с. 31-32 т. 7). Щодо клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження, залишив на розсуд суду.

З урахуванням наявного в матеріалах справи клопотання представника позивача та враховуючи, що до судового засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, за відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, справа розглянута в порядку письмового провадження, згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що планова документальна виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП Енергобудівник за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 здійснювалась на підставі Наказів Головного управління ДФС Одеської області від 12.09.2016 №1428 та від 03.10.2016 №1566.

За результатами перевірки, складений Акт від 14.02.2017 №13/15-32-14-03/13889245 про результати планової виїзної перевірки Приватного підприємства Енергобудівник код за ЄДРПОУ 13889245 з питань дотримання вимог видаткового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016, валютного та іншого законодавства зв період з 01.01.2013 по 30.06.2016 року (а.с. 21-94 т. 1).

На підставі Акту перевірки, ГУ ДФС в Одеській області винесені податкові-повідомлення рішення №№ 90003141403, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 03.03.2017 року (а.с. 129-133 т. 1).

Не погоджуючись з висновками перевіряючих, вказаними в Акті перевірки, Позивачем 20.02.2017 було подано заперечення на акт перевірки. 10.03.2017 Позивач отримав лист від Головного управління ДФС Одеській області, яким відмовлено Позивачу у задоволенні, оскільки заперечення Позивача не прийняти до уваги (а.с. 95-128 т. 1).

Позивач 20.03.2017 звернувся зі скаргою до ДФС України, окрім того, до адміністративного розгляду Позивачем був залучений представник Ради бізнес-омбудсмена (а.с. 135-164 т. 1).

Під час розгляду скарги у присутності Позивача та уповноваженого представника Ради бізнес-омбудсмена 18.04.2017 представниками ДФС України було запропоновано Позивачу подати клопотання про проведення документальної позапланової перевірки з питань, які порушені в Акті перевірки, 19.04.2017 Позивач подав відповідні клопотання щодо позапланової перевірки, про факт досягнутих домовленостей між Позивачем та ДФС України також зазначено в письмовому зверненні представника Ради бізнес-омбудсмена (2 арк. листа Business Ombudsman Council від 15.05.2017 eux. №5104).

ДФС України, як орган, який запропонував провести позапланову перевірку підприємства з питань, які порушені в Акті перевірки, залишив без розгляду клопотання Позивача, окрім того, 26.05.2017 Позивачем було отримано рішення про результати розгляду скарги ДФС України від 18.05.2017, яким Позивачу було відмовлено в повному обсязі у задоволенні скарги, а позиція Відповідача, що викладена в Акті перевірки підтримана.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Щодо висновку ГУ ДФС Одеської області щодо отримання Позивачем безповоротної фінансової допомоги від ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер у розмірі 3159360,00 грн. та зниження податку на прибуток в 2015 році в сумі 3159360,00 грн., судом встановлене наступне.

В Акті перевірки (арк. 10-15), зазначено, що Позивач, у періоді, що перевіряється, отримав грошові кошти від ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер , ідентифікаційний код 06733749, у розмірі 4500000,00 грн. (Чотири мільйона п'ятсот тисяч гривен), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 165-170 т. 1):

платіжне доручення від 22.12.2015 №295 на суму 800000,00 грн. Призначення платежу: Взнос в уставной фонд, протокол №20 общих сборів учасників ТОВ ОМА Інтерброкер від 16.12.2015р. ;

платіжне доручення від 23.12.2015 №297 на суму 800000,00 грн. Призначення платежу: Взнос в уставной фонд, протокол №20 общих сборів учасників ТОВ ОМА Інтерброкер від 16.12.2015р. ;

платіжне доручення від 23.12.2015 №298 на суму 800000,00 грн. Призначення платежу: Взнос в уставной фонд, протокол №20 общих сборів учасників ТОВ ОМА Інтерброкер від 16.12.2015р. ;

платіжне доручення від 24.12.2015 №303 на суму 800000,00 грн. Призначення платежу: Взнос в уставной фонд, протокол №20 общих сборів учасників ТОВ ОМА Інтерброкер від 16.12.2015р. ;

платіжне доручення від 24.12.2015 №304 на суму 800000,00 грн. Призначення платежу: Взнос в уставной фонд, протокол №20 общих сборів учасників ТОВ ОМА Інтерброкер від 16.12.2015р. ;

платіжне доручення від 25.12.2015 №313 на суму 500000,00 грн. Призначення платежу: Взнос в уставной фонд, протокол №20 общих сборів учасників ТОВ ОМА Інтерброкер від 16.12.2015р.

Суд зазначає, що призначення платежів, за вказаними платіжними дорученнями, є внесок до статутного капіталу ПП Енергобудівник від ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер .

Згідно з п. 4 Порядку, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984 Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства - акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Систематизований підхід, визначений Наказом ДПА України від 22.12.2010 N 984, передбачає аналіз всіх наданих платником для перевірки документів і, з огляду на ці документи та інші дані, формулювання висновків щодо всіх суттєвих обставин фінансово - господарської діяльності підприємства.

Відповідачем в Акті перевірки віднесено платежі, метою яких було формування статутного капіталу Позивача в частині, в якій не відбулась державна реєстрація корпоративних прав на користь ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер , до безповоротної фінансової допомоги.

Суд зазначає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Крім того, Відповідач в Акті перевірки встановив, що початковий розмір внеску ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер у статутному капіталі Позивача становив 2300000,00 грн., що підтверджено даними по бухгалтерському рахунку №401 • Статутний капітал на початок перевіряємого періоду 01.01.2013, до якого у Відповідача зауважень немає (а.с. 172 т. 1).

Також, в Акті перевірки зроблено посилання на протокол учасників ПП Енергобудівник від 16.12.2015 №6, яким учасники ПП Енергобудівник прийняли рішення про збільшення статутного капіталу підприємства до 7781280,00 грн. шляхом внесення ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер додаткового внеску в розмірі 4500000,00 грн.

Вказаним протоколом учасники ПП Енергобудівник здійснили наступний розподіл часток в статутному капіталі підприємства:

(а.) Учасник ПП Енергобудівник - ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер належить 50% у статутному капіталі, що становить 3640640,00 грн.

(b.) Учасник ПП Енергобудівник - ОСОБА_1 належить 50% у статутному капіталі, що становить 3640640,00 грн.

З цього приводу в Акті перевірки зазначено, що ПП Енергобудівник було отримано грошових коштів від ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер в сумі 6800000,00 грн. (4500000,00 грн. + 2300000,00 грн.), що підтверджується вище вказаними платіжними дорученнями та відсутністю заборгованості по бухгалтерському рахунку №401 Статутний капітал в розмірі 2300000,00 грн.

Також, в Акті зазначено, що необхідно провести загальні збори учасників товариства, на якому має бути ухвалено рішення про збільшення статутного капіталу. У рішенні, оформленому протоколом загальних зборів, повинна міститися інформація про суму, строки, порядок внесення додаткових коштів учасниками. Потім, у разі безпосереднього внесення додаткових засобів (коштів, товарно-матеріальних цінностей тощо) необхідно, щоб у первинних документах tприбутковому касовому ордері, квитанції про сплату, накладній тощо) зазначалась мета внесення (внесок до статутного фонду згідно зборів учасників).

З Акту вбачається, що в зв'язку з ненаданням будь-яких документів щодо повернення ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер перерахованих коштів в сумі 3159360,00 грн., вказана сума отриманих коштів не може вважатися внеском до статутного фонду ПП Енергобудівник та підпадати під критерій п. 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід - визнання та класифікація доходу: дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена .

З пояснень представника позивача вбачається, що розподіл часток в статутному капіталі був здійснений з арифметичною помилкою та не відображає домовленостей учасників ПП Енергобудівник , про що представники ГУ ДФС в Одеської області та ДФС України були повідомлені з наданням відповідних документів.

Також, в акті перевірки відсутні посилання, що під час перевірки Відповідач витребовував або досліджував журнал-ордер і відомість по рахунку 401 Статутний капітал за період 01.01.2015-30.06.2016 та оборотно-сальдову відомість по рахунку 401 за період 01.01.2015 по 30.06.2016 року, де врахований загальний внесок ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер до статутного капіталу Позивача у розмірі 6800000,00 грн., тобто облік отриманих коштів здійснювався Позивачем на вказаному рахунку.

Щодо обліку корпоративних прав, так, згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України, права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) цієї організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами, є корпоративними правами такої особи.

Отже, операції з придбання та продажу частки статутного фонду або її збільшення підпадають під визначення операцій з корпоративними правами.

Натомість, Відповідач дійшов висновку, що внесок ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер до статутного капіталу Позивача в частині, в якій не відбулась державна реєстрація корпоративних прав на користь ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер , є безповоротною фінансовою допомогою.

Згідно з підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Суд зазначає, що сплата ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер частки в статутному капіталі Позивача не відповідає критеріям, які наведені в пп. 14.1.257 ПК України. В Акті відсутні посилання на відповідні критерії, за якими сплата вартості частки в статутному капіталі, яка не пройшла державну реєстрацію може бути віднесена до безповоротної фінансової допомоги.

Згідно з п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочність на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші, передбачені законом та статутними документами.

Капітал підприємства може бути власним і позиковим. Власний капітал може бути виражений статутним капіталом, додатковим, резервним тощо. Залежно від того, який із видів капіталу збільшується, є особливості обліку такого збільшення.

Збільшення статутного капіталу відбувається відповідно до вимог_ч. 6 ст. 144 ЦКУ, а також ст. 16 і ст. 52 Закону України Про господарські товариства . За рішенням загальних зборів учасників (засновників) вносяться зміни до статуту підприємства, зокрема щодо його розміру. Таке збільшення відображається за кредитом субрахунку Статутний капітал у кореспонденції з рахунком Неоплачений капітал .

Пункт 5 Правил бухгалтерського обліку встановлює виняток для збільшення капіталу за рахунок внесків учасників підприємства, тобто таке збільшення активів не спричиняє визнання доходу.

Отже, внесені до статутного капіталу юридичної особи вклади не враховуються у складі доходів підприємства при визначенні фінансового результату і, відповідно, не збільшують об'єкт оподаткування податком на прибуток (лист ДФСУ від 01.10.2015 р. №20828/6/99-99-19-02-02-15).

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України й за її межами, який визначається шляхом коректування (збільшення або зменшення) фінансового результату дооподаткування (прибутку або збитку), в фінансової звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, виникаючі відповідно до положень розділу ІІІ Податок на прибуток підприємств Кодексу.

Таким чином, зазначені операції відображаються згідно із правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату дооподатковування.

За визначенням, наведеним у абзаці 2 підпункту б підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прямі інвестиції - це господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, внесок до статутного капіталу в обмін на корпоративні права не збільшує оподатковуваний дохід товариства.

Податкове законодавство, що регулює вказані правовідносини, не містить положень, які передбачають збільшення доходу платника на суму неповернутого внеску до його статутного фонду. Власне неповернення відповідного внеску не змінює сутності господарської операції з внесення коштів в обмін на корпоративні права як прямої інвестиції та не впливає на порядок податкового обліку такої операції, отже висновок в акті перевірки про те, що за умови ненадання будь-яких документів щодо повернення ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер перерахованих коштів в сумі 3159360,00 грн., вказана сума отриманих коштів від ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер не може вважатися внеском до статутного Фонду ПП Енергобудівник , є безпідставним.

До того ж, учасники ПП Енергобудівник не обмежені нормами ПКУ щодо реєстрації статутного капіталу, тобто мають право в будь-який момент подати на розгляд учасників ПП Енергобудівник заяву про реєстрацію частки в статутному капіталі Позивача, якою завершать державну реєстрацію внеску до статутного капіталу Позивача.

Щодо повернення сплаченої частки в статутному капіталі Позивача, суд зазначає наступне,

Судом встановлено, що Позивач в скарзі, що була подана до ДФС України, надав додаткові пояснення та підтверджуючи документи, якими спростував хибні висновки Відповідача, що викладені в Акті перевірки, а саме, протоколом учасників ПП Енергобудівник від 16.12.2015 №20 (а.с. 175 т. 1), було виправлено арифметичну помилку розподілу часток між учасниками:

(а.) Учасник ПП Енергобудівник - ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер належить 87,39% у статутному капіталі, що становить 6800000,00 грн.

(b.) Учасник ПП Енергобудівник - ОСОБА_1 належить 12,61% у статутному капіталі, що становить 981280,00 грн.

Вказаний розподіл часток та збільшення статутного капіталу до 7781280,00 грн. є таким, що відображає правильний розподіл часток в статутному капіталі Позивача. Зазначений протокол учасників ПП Енергобудівник від 16.12.2015 №20, Відповідачем витребуваний не був, оскільки не є первинним документом. Позивач цей протокол надав до скарги на розгляд ДФС України, однак з боку ДФС України не надано будь-якої оцінки доводам та документам Позивача, які не були досліджені під час проведення планової перевірки.

Також, другим питанням протоколу ПП Енергобудівник від 16.12.2015 №20, учасники погодили, що реєстрація частки ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер номінальною вартістю 3159360,00 грн., відбудеться за умови погодження ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер фінансових результатів ПП Енергобудівник . Тобто, учасники ПП Енергобудівник дісталися згоди про розподіл часток за певних умов, при цьому ПП Енергобудівник прийняло зобов'язання повернути 3159360,00 грн. у випадку, якщо ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер не затвердить фінансові результати ПП Енергобудівник .

Судом встановлено, що 22.08.2016 між ПП Енергобудівник (позичальник) та ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер (позикодавець) був укладений договір поворотної фінансової допомоги на загальну суму 6000000,00 грн. (а.с. 176 т. 1), копія якої була додана до скарги ДФС України.

Після звернення ПП Енергобудівник щодо необхідності отримання фінансової допомоги від ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер за вказаним договором фінансової допомоги, ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер листом від 30.01.2017 вих. №007 звернувся до ПП Енергобудівник про зарахування 3159360,00 грн., що були сплачені у рахунок статутного капіталу ПП Енергобудівник , оскільки державна реєстрація частки ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер у статутному капіталі ПП Енергобудівник не відбулась (а.с. 177 т. 1).

ПП Енергобудівник суму в розмірі 3159360,00 грн. на підставі зазначеного вище листа, зарахувало в рахунок сплати ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер поворотної фінансової допомоги, яка була повернута 03.03.2017 року.

Таким чином встановлені судом обставини, також спростовують висновок Відповідача щодо отримання Позивачем від ТОВ Одеська морська агенція Інтерброкер безповоротної фінансової допомоги в розмірі 3159660,00 грн., оскільки сплата частки в статутному капіталі Позивача не відповідає критеріям, які наведені в пп. 14.1.257 ПК України, а є господарською операцією відповідно до абз.2 підпункту б підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України та відповідає чинному законодавству.

Щодо ненадання документів які підтверджують первісну вартість основних засобів, ліквідаційну вартість основних засобів, строк корисного використання основних засобів які знаходились на балансі станом на 01.01.2013 для правильності нарахування амортизаційних нарахувань, ГУ ДФС Одеській області та ДФС України зроблений наступний висновок (Акт перевірки, ст. 15-21):

Порушено п. 138.3.1 cm. 138, п. 144.1 cm. 144, п.145.1, пп. 145.1.2 cm. 145 ПКУ: встановлено завищення витрат які враховані при обчислені фінансового результату, відображеного у рядку 02 Декларації фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+) , що призвело до його заниження в сумі 2025910 грн., у 2015 в сумі -1314280 грн., у 1 кварталі 2016 р. у сумі 353687 грн., у 2 кварталі 2016 р. у сумі 357943 грн. (ст. 21 Акта перевірки) .

Щодо перевірки основних засобів підприємства, які були придбані підприємством та обліковуються на балансі підприємства до дати початку (01.01.2013) періоду перевірки правильності нарахування амортизації, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в Акті перевірки не зазначено порушення Позивачем норм чинного законодавства, у т.ч. норм Податкового кодексу України, які б зобов'язували ПП Енергобудівник надати документи, що підтверджують первісну вартість основних засобів, ліквідаційну вартість основних засобів, строк корисного використання основних засобів, які знаходились на балансі станом на 01.01.2013р., оскільки сформована Позивачем вартість основних засобів підприємства не перевірялась та не підтверджувалась у зв'язку з непроведенням комплексних документальних перевірок на підприємстві з моменту його реєстрації.

Слід зауважити, що до квітня 2011 року основні засоби Позивача підлягали амортизації в податковому обліку згідно норм Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994р. №334/94-ВР, який втратив чинність з 01.04.2011 з прийняттям Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ.

З 01.04.2011р. набрав чинності розділ III Податок на прибуток Податкового кодексу України.

Згідно з п. 6 підрозділу 4 Особливості справляння податку на прибуток розділу XX Перехідні положення ПК України, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до п. 145.1 ст. 145 цього Кодексу, з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 01.04.2011р.

Враховуючи норми п. 6 підр. 4 розд. XX ПК України, Позивачем було проведено інвентаризацію всіх основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за даними бухгалтерського обліку станом на 01.04.2011р., результати якої в подальшому слугували для визначення вартості, що підлягає амортизації у податковому обліку.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Абзацем 1 п. 44.3 ПК України встановлено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 85.1 ПКУ встановлено, що забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Таким чином, можна дійти обґрунтованого висновку щодо правомірності здійснення підприємством нарахування амортизації у податковому обліку з подальшим віднесенням до складу витрат та врахуванням при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, оскільки Відповідачем в Акті не спростовано це, а вимога Відповідача щодо надання документів, які не входять в період перевірки порушує ч. 2 ст. 19 Конституції України, отже висновок Відповідача про порушення підприємством п. 138.1 ст. 138, п. 144.1, п. 145.1 п. 145.1.2 ст. 145 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями) є безпідставним.

Крім того, судом встановлено, що під час розгляду скарги, за пропозицією ДФС України, Позивачем 19.04.2017р. були надані копії документів інвентаризації основних засобів, якими підтверджувалась первинна вартість основних засобів та облік на балансі підприємства до дати початку (01.01.2013) періоду перевірки.

З пояснень вбачається, що з цього питання також була досягнута домовленість із ДФС України про повторну перевірку, яка не була проведена. ДФС України у своєму рішенні про результати розгляду скарги від 18.05.2017 не надало правової оцінки доводам Позивача, що були викладені в скарзі, та доказам, що були залучені до скарги. Крім того, в мотивувальній частині рішення відсутні мотиви, з яких відхилені доводи Позивача та не прийняті до уваги надані документи, якими підтверджується первинна вартість основних засобів.

Шодо правовідносин із ПП МЄГА-ВУД та висновку ДФС України щодо порушення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, що призвело до завищення витрат, які враховані при обчисленні фінансового результату, відображеного у рядку 02 Декларації фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+) , що призвело до його заниження в сумі 10227293 грн., у т.ч.: в 2015 році в сумі 5924321 грн., в 1 кварталі 2016 році в сумі 2025910 грн., в 2 кварталі 2016 року в сумі 2279305 грн., в Акті перевірки (стр. 21-28) зроблений наступний висновок:

Документальною перевіркою встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), складені з ПП МЄГА-ВУД не дають змогу фактично довести їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП Енергобудівник у зв'язку із тим, що первинні документи, надані до перевірки, не містять зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, тощо , а саме, в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) не зазначено: обсяг перевезеного товару деревини, лісоматеріали та іншої продукції лісозаготівельної промисловості (далі-лісу); конкретизації, які саме траспортно-експедиційні послуги виконувалися; конкретизація якими вагонами здійснювалося транспортно-експедиційні послуги виконувалися; маршрут перевезення; посилання на транспортні накладні, які б підтверджували перевезення.

Таким чином, зроблено висновок, що ПП Енергобудівник порушено п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України від 2 грудня 2010р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), що призвело до завищення витрат які враховані при обчисленні фінансового результату, відображеного у рядку 02 Декларації, що призвело до заниження в сумі 10227293 грн.: в 2015 році в сумі 5924321 грн., в 1 кварталі 2016 року в сумі 2025910 грн., в 2 кварталі 2016 року в сумі 2279305 грн.

Суд не погоджується також із даним висновком Відповідача, з огляду на наступне.

Основними видами діяльності ПП Енергобудівник за КВЕД є: код КВЕД 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; код КВЕД 16.29 Виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів; код КВЕД 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).

Судом встановлено, що у Позивача відсутня власна сировинна база, тому закуповує деревину в лісових господарствах для виготовлення продукції з деревини: полети тощо. Також на балансі Позивача відсутній автопарк, який здійснює перевезення деревини від лісових господарств до місцезнаходження виробничого цеху: Одеська обл., Комінтернівський район, село Красносілка, 21 км Старокиївського шосе, будинок 24/1.

Позивачем укладено із ПП МЄГА-ВУД договір транспортно-експедиційних послуг від 09.10.2014р. №30 (а.с. 135-154 т. 2).

Предметом зазначеного договору є послуги ПП МЄГА-ВУД на користь Позивача з організації перевезення деревини, тобто транспортне експедирування вантажу.

Для встановлення порушень щодо визначення податку на прибуток та віднесення сум, сплачених Позивачем на користь ПП МЄГА-ВУД до складу валових витрат, також податку на додану вартість та віднесенням сум ПДВ до складу податкового кредиту, Відповідач дійшов висновку про безпідставність внесення вказаних сум з огляду на те, що з наданих документів не можливо встановити які саме конкретно послуги були надані, та чи пов'язані вони з фінансово-господарською діяльністю товариства.

Як встановлено судом, умови укладеного з ПП МЄГА-ВУД договору містять вичерпний перелік послуг, які відповідно до актів наданих послуг були надані Позивачу та, відповідно до умов договору, фактично сплачені.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, врахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та паданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених положень випливає, що умовою виникнення у платника податків права на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні товарів (послуг) та зменшення суми оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг0, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал видаткової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктами п. 200.1-200.4, п. 200.7 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1).

В акті перевірки не заперечується наявність у Позивача податкових накладних по взаємовідносинам з ПП МЄГА-ВУД , на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Зазначені податкові накладні враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період, внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних та додатків до податкової декларації. Таким чином, в Акті перевірки не спростовується виконання ПП МЄГА-ВУД вимог законодавства щодо формування податкових зобов'язань та наявності статусу ПП МЄГА-ВУД як платника ПДВ на час виписки податкових накладних.

Щодо правомірності віднесення сум, сплачених за надані послуги до валових витрат, а також сум віднесених до податкового кредиту з ПДВ, необхідно зазначити наступне.

Згідно з ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дй, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або іниих вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин дає бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості (а.с. 1-30 т.2, а.с. 126т.2- 14 т. 3). Судом, згідно з положеннями ст.86 КАС України надана оцінка первинним документам, які підтверджують факти реального здійснення господарських операцій між Позивачем та контрагентом.

Посилання Відповідача в Акті, що первинні документи, надані до перевірки, не містять зміст та обсяг господарської операції, не заслуговують на увагу, оскільки податкове та бухгалтерське законодавство не вимагає, щоб акти наданих послуг містили вказану Відповідачем інформацію, у т.ч. розшифрування вартості наданих послуг.

Щодо деталізації послуг, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 30.11.2016р. по справі №К/800/32599/15 дійшов висновку, що ступень деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне не заповнення у первинних облікових документах окремих позицій, які не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконаних робіт/послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операції. Аналогічний висновок викладений в ухвалі ВАСУ від 23 листопада 2016 р., по справі № К/800/31156/13.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Такий висновок відповідає правовій позиції, що висловлена Верховним судом України в постанові від 27.03.2012 р. (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 24068062).

В Акті перевірки не наведено будь-яких доводів та не надано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених Позивачем господарських операцій, свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному стану, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність Позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту, тому, сплачені за результатом господарських операцій з придбання послуг кошти були правомірно включені Позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та зменшення суми оподатковуваного доходу на суму понесених витрат.

Отже, внесення Позивачем сум ПДВ до податкового кредиту та віднесення сум, сплачених за надані послуги до валових витрат грунтується на нормах податкового законодавства, тому висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать чинному законодавству.

Таким чином, висновок перевіряючих щодо порушення Позивачем п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, що призвело до завищення витрат які враховані при обчисленні фінансового результату, відображено у рядку 02 Декларації фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+) , що призвело до його заниження в сумі 10227293 грн., у т.ч.: в 2015 році в сумі 5924321 грн, в 1 кварталі 2016 році в сумі 2025910 грн., в 2 кварталі 2016 року в сумі 2279305 грн. по взаємовідносинам з ПП МЄГА-ВУД , не відповідає наявним первинним документам підприємства та вимогам чинного законодавства України з питань оподаткування.

Крім того, Позивачу було відмовлено в повному обсязі у задоволенні скарги на ППР з порушенням п. 3 ч. 3 розділу IX Наказу МФ України Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами від 21.10.2015 №916 щодо змісту рішення про результати розгляду скарги, а саме, обов'язку вказати мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 статті 2 КАС України, а тому, виходячи з заявлених позовних вимог, положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов приватного підприємства Енергобудівник до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 90003141403, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 03.03.2017 року, належить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з приписами ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.6-8, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства Енергобудівник до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 90003141403, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 03.03.2017 року- задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №№ 90003141403, НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 та НОМЕР_4 від 03.03.2017 року.

Стягнути на користь приватного підприємства Енергобудівник (код ЄДРПОУ 13889245, адреса: 67560, Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Красносілка, 21 км. Старокиївського шосе, 24/1) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області судовий збір у розмірі 90413 (девяносто тисяч чотириста тринадцять) гривень 89 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.