Ухвала

від 31.10.2017 по справі 805/1453/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року справа №805/1453/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Томах О.О.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 805/1453/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська будівельна компанія" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська будівельна компанія» (далі - ТОВ «Слов'янська будівельна компанія» ) звернулось до суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16 грудня 2016 року № НОМЕР_1 на суму 90147 грн. 25 коп.

Позивач вважає, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16 грудня 2016 року № НОМЕР_1 прийнято з порушенням норм діючого законодавства, грубо порушує права та законні інтереси позивача, посилаючись на Закон України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII), Указ Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечував, вважав вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню посилаючись на те, що пунктом 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, зміни, внесені Законом № 1669-VII до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI втратили чинність.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 805/1453/17-а позов задоволено повністю, внаслідок чого, визнано протиправним та скасовано рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 16 грудня 2016 року № НОМЕР_1 на суму 90147 грн. 25 коп.

Постанова мотивована тим, що з огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом № 1669-VII на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд вважав, що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії. Таким чином, суд першої інстанції вважав за необхідне визнати спірне рішення від 16 грудня 2016 року № НОМЕР_1 протиправним та скасувати.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пунктом 28 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, зміни, внесені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 втратили чинність. Таким чином, апелянт звертає увагу на те, що у разі несплати страхувальником єдиного внеску, застрахована особа втрачає за такий період страховий стаж і статус застрахованої особи.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська будівельна компанія» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32975760, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22 березня 2017 року, перебуває на податковому обліку у Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Судом встановлено, що 16 грудня 2016 року на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VІ відповідачем було прийняте рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № НОМЕР_1, яким до позивача застосовано штрафні санкції за період з 21 лютого 2014 року по 1 січня 2015 року у розмірі 10344 грн. 22 коп., за період з 1 січня 2015 року по 8 грудня 2016 року у розмірі 56110 грн. 73 коп. та нараховано пеню у розмірі 23692 грн. 30 коп., а всього 90147 грн. 25 коп.

Судом також встановлено, що позивачем до контролюючого органу надані звіти за січень 2014 року від 12 лютого 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 19533 грн. 43 коп., за лютий 2014 року від 14 березня 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 17440 грн. 06 коп., за березень 2014 року від 14 квітня 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 19893 грн. 06 коп., за квітень 2014 року від 16 травня 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 21043 грн. 04 коп., за травень 2014 року від 30 липня 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 16914 грн. 88 коп., за липень 2014 року від 13 серпня 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 8649 грн. 55 коп., за серпень 2014 року від 9 вересня 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 16499 грн. 32 коп., за вересень 2014 року від 13 жовтня 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 16256 грн. 54 коп., за жовтень 2014 року від 4 листопада 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 15602 грн. 08 коп., за листопад 2014 року від 12 грудня 2014 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 15088 грн. 65 коп., за грудень 2014 року від 8 січня 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 16208 грн. 16 коп., за січень 2015 року від 18 лютого 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 12445 грн. 20 коп., за лютий 2015 року від 10 березня 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 14040 грн. 26 коп., за березень 2015 року від 15 квітня 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 14986 грн. 40 коп., за квітень 2015 року від 8 травня 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 14452 грн. 71 коп., за травень 2015 року від 8 червня 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 16938 грн. 77 коп., за червень 2015 року від 10 липня 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 13566 грн. 14 коп., за липень 2015 року від 12 серпня 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 12340 грн. 19 коп., за серпень 2015 року від 15 вересня 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 13433 грн. 43 коп., за вересень 2015 року від 15 жовтня 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 14588 грн. 67 коп., за жовтень 2015 року від 19 листопада 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 13046 грн. 37 коп., за листопад 2015 року від 18 грудня 2015 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 16203 грн. 64 коп., за грудень 2015 року від 20 січня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 14599 грн. 31 коп., за січень 2016 року від 22 лютого 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 7039 грн. 34 коп., за лютий 2016 року від 21 березня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 7069 грн. 95 коп., за березень 2016 року від 20 квітня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 6402 грн. 21 коп., за квітень 2016 року від 20 травня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 9866 грн. 13 коп., за травень 2016 року від 21 червня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 9731 грн. 37 коп., за червень 2016 року від 20 липня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 12787 грн. 34 коп., за липень 2016 року від 21 серпня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 10398 грн. 34 коп., за серпень 2016 року від 20 вересня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 11627 грн. 33 коп., за вересень 2016 року від 20 жовтня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 11645 грн. 62 коп., за жовтень 2016 року від 21 листопада 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 10959 грн. 39 коп., за листопада 2016 року від 20 грудня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 9875 грн. 42 коп., за грудень 2016 року від 19 січня 2016 року, в якому самостійно визначено зобов'язання зі сплати єдиного внеску у сумі 10999 грн. 07 коп.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон № 1669-VII. Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, яке втратило чинність 2 грудня 2015 року Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, в тому числі м. Слов'янськ Донецької області було віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Слов'янськ Донецької області знову віднесене до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 2 Закону № 1669-VII визначено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-3 такого змісту (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин): платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені статтями 25, 26 Закону № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до зазначених платників єдиного внеску, не застосовуються.

Отже, для застосування положень Закону № 1669-VII та Закону № 2464-VI необхідно дотримуватися двох чинників одночасно: періоду дії законів та території, визначеної переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що вищезазначеним Законом визначений період, протягом якого така заява подається, а саме не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Станом на день розгляду справи антитерористична операція не закінчена. Крім цього, суд зазначає, що норма, яка стосується не застосування штрафних та фінансових санкцій, передбачених статтями 25, 26 Закону № 2464-VI за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не містить у собі такої умови як подання заяви.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669-VII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

Пунктом 5 статті 11 Закону № 1669 передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 р. № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення. На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить м. Слов'янськ Донецької області. В подальшому розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Кабінет Міністрів України 2 грудня 2015 року розпорядженням № 1275-р затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (далі - Перелік), і пунктом 3 вказаного розпорядження визнав такими, що втратили чинність, розпорядження КМУ від 30.10.2014 № 1053-р та від 05.11.2014 № 1079-р.

За змістом частини 1 статті 58 Конституції України термін "відповідальність" необхідно розуміти як встановлені законом та іншими нормативно-правовими актами санкції. Санкція - це заходи відповідальності, що застосовуються державою за порушення передбачених нормою права зобов'язань і вимог, а також з метою захисту інтересів суспільства і держави, прав і свобод людини та організацій (тобто юридичних осіб), правопорядку. Преамбулою Закону № 1669-VII встановлено, що цей закон прийнятий з метою забезпечення підтримки в тому числі суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Відповідно до статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат ОСОБА_4 палати України.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_4 палатою України видано сертифікат від 14 січня 2015 року № 2602 про настання обставин непереборної сили, яким засвідчені настання обставин непереборної сили з 14 квітня 2014 року при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих акті України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Колегія суддів також зазначає, що Законом України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 2 березня 2015 року № 219-VIII щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці, до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внесли такі зміни: пункт 9-3 в редакції Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII були внесені зміни до Закону № 1669-VII, у відповідності до якого підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону №1669-VII виключено.

Таким чином, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» , тоді як змін безпосередньо до Закону № 2464-VI щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) пункту 9-4 розділу VIII цього Закону внесено не було. Тобто, на теперішній час жодних рішень про виключення з чинної редакції закону «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4 розділу VIII прийнято не було.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII не містить у собі інформації щодо виключення з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пункту 9-4.

Також, колегія суддів зауважує, що основною задачею Закону України №1669-VII , є, зокрема, забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Станом на момент розгляду даної справи, антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває. Таким чином, позивач є платником єдиного внеску, який визначений статтею 4 Закону № 2464-VI, та який перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яка на даний час триває.

Колегія суддів зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, перелік територій, на яких здійснювалась антитерористична операція, був визначений. Крім того, суд зауважує, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин, по яким чітко визначено критерій та встановлено звільнення від сплати Законом № 1669-VII. Як наслідок, у відповідності до приписів Закону України № 1669-VII позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від обов'язків платника єдиного внеску.

Стосовно застосування до спірних правовідносин положень Закону України № 1669-VII колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

В пункті 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на положення частини 1 статті 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від лютого 1999 року у справі №1-7/99, беручи до уваги той факт, що Законом України № 1669-VII на момент його прийняття було встановлено звільнення платників єдиного внеску від виконання своїх обов'язків за певних умов безпосередньо на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, суд вважає що вказаний закон в даній частині не має зворотної дії. Таким чином, колегія суддів підтримує висновок місцевого суду щодо необхідності визнати спірне рішення від 16 грудня 2016 року № НОМЕР_1 протиправним та скасувати його.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, що відповідач не довів правомірність спірного рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В повному обсязі ухвала виготовлена 31 жовтня 2017 року.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 травня 2017 року у справі № 805/1453/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янська будівельна компанія" до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В.Сіваченко

Судді О.О.Шишов

ОСОБА_5