Ухвала

від 31.10.2017 по справі 826/2708/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2708/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радія" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Радія" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31 січня 2017 року №000461402, №0000471402, №0000481402, №003601404, прийняті Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Радія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12 грудня 2014 року по 30 вересня 2016 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 7/26-15-14-02-01/39546099 від 10 січня 2017 року, згідно висновків якого контролюючим органом встановлено порушення ТОВ Радія пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету у розмірі 991 906 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 9 місяців 2016 на суму 21 163 779 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого було встановлено заниження суми податку на додатну вартість, що підлягає сплаті в бюджет на суму 2 066 645 грн.; п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637; п. 257.3, п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України, а саме не подання податкових декларацій з рентної плати за спеціальне використання води за 3,4 квартали 2015 року, нарахована сума рентної плати становить 1 074, 39 грн.

Контролюючим органом на підставі вказаного акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення: № 0000461402 , яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток в сумі 21 163 779 грн., № 0000471402 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 991 906 грн., № 0000481402 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податком на додану вартість на загальну суму 2 583 306,25 грн. (за податковим зобов'язанням 2 066 645 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 516 661,25 грн.), № 0003601404 , яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 177 914,05 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з такими підприємствами: ТОВ СТИМОІЛ-КОМПАНІ , ТОВ ФОРОИЛ-ЛТД , ТОВ ЮНІ КОНСАЛТІНГ ГРУП , ТОВ ОЛЕАНДРІНА ТРЕЙДІНГ , ТОВ ВІЗЗАРТ , ТОВ ВАЛІНОР ФІНАНС , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ЛІАТРІС , ТОВ МАРКУС ТЕХНОЛОГІЯ , ПП АДІТУМ МАРКЕТ , ТОВ ФЛАГМАН-РМ , ТОВ АРСЕНАЛ КОМПАНІ .

Видами діяльності позивача за КВЕД, зокрема, є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки.

Так, між ТОВ Радія та TOB СТИМОІЛ-КОМПАНІ укладено договір поставки № 08/09-15/1 від 08 вересня 2015 року, відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору, копія якого міститься в матеріалах справи.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії журналу видаткових накладних, видаткових накладних на відвантаження товару; реєстрів податкових накладних; платіжних доручень.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем та TOB ФОРОИЛ-ЛТД (Покупець) укладений Договір поставки № 16/10-15-1 від 16 жовтня 2015 року, відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем надано суду копії видаткових накладних на відвантаження товару, платіжних доручень.

Також, між позивачем та TOB ЮНІ КОНСАЛТИНГ ГРУП (Покупець) укладений Договір поставки № 15/11-15-1 від 15 листопада 2015 року, відповідно до предмету якого Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця Товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Договору. Відповідно до умов вказаного договору Постачальник зобов'язується поставляти Товар на умовах EXW Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, шляхом надання Товару Покупцю для само вивозу з площ Постачальника.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем надано копії видаткових накладних на відвантаження товару, платіжних доручень.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та TOB ОЛЕАНДРІНА ТРЕЙДІНГ (Покупець) укладений договір поставки № 11/01-16-1 від 11 січня 2016 року.

На підтвердження реальності виконання умов зазначеного договору позивачем надано копії видаткових накладних на відвантаження товару, платіжних доручень.

Також між позивачем та ТОВ ВІЗЗАРТ укладений Договір поставки №18/02-16-1 від 18 лютого 2016 року, на підтвердження виконання якого позивачем надано копії видаткових накладних на відвантаження товару та платіжних доручень.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та TOB BAJIIHOP ФІНАНС (Покупець) укладений Договір ставки № 10/12/15-1від 10 грудня 2015 року, на підтвердження виконання якого позивачем надано копії видаткових накладних на відвантаження товару та платіжних доручень.

Судом також встановлено, що TOB Радія придбавало у перевіряємому періоді у TOB ФОРОИЛ-ЛТД послуги відповідно до договору від 21 вересня 2015 року № 21-09/2 (послуги з розробки дизайну для бренду супермаркету Абсолют , розробки дизайну логотипу та концепції бренду гіпермаркету Абсолют Експрес ), на підтвердження виконання якого позивачем надано копії додатків до Договору № 1 від 21 вересня 2015 року, № 2 від 22 вересня 2015 року, актів виконаних робіт на виконання послуг: розробка базових стандартів стилю бренда супермаркету Абсолют за жовтень 2015 року; розробка концепції диференціації між категоріями бренду Абсолют та Абсолют Експрес ; за жовтень 2015 року, розробка BrandBook (.pdf) за жовтень 2015 року всього на суму 791 666,67 грн., крім того ПДВ 158 333,33 грн. Відповідно до Договору № FO-30.10/2 від 30 жовтня 2015 року на виконання послуг: розробка ідей дизайну логотипа та упаковки за жовтень 2015 року; розробка концепції диференціації між категоріями за якими буде працювати бренд за жовтень 2015 року; розробка BrandBook (.pdf) за жовтень 2015 року, всього на суму 350 000 грн., крім того ПДВ 70 000 грн.

Також, TOB Радія придбавало у перевіряємому періоді у TOB СТИМОІЛ-КОМПАНІ рекламні та маркетингові послуги відповідно до договору від 30 листопада 2015 року №25-1 1/33; послуги щодо проведення маркетингових досліджень відповідно до договору від 03 вересня 2015 року № 03-09/1.

На підтвердження факту отримання вказаних вище послуг позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); рахунків-фактур, реквізити та перелік яких наведено судом в оскаржуваній постанові та не оспорено апелянтом.

Крім того, TOB Радія придбавало ТОВ Ліатріс відповідно до договорів від 04 липня 2016 року № 3-04/07-16, від 11 липня 2016 року № 11/07-16, від 18 липня 2016 року № 18/07-16, від 18 липня 2016 року № 2-18/07-16, послуги з демонтажу обладнання та пакування і прибирання приміщення супермаркету Абсолют .

На підтвердження факту виконання послуг за вказаним договором позивачем надано копії Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур.

TOB Радія придбавало у перевіряємому періоді у TOB МАРКУС ТЕХНОЛОГІЯ новорічні прикраси (ялинкові іграшки) та послуги розробки дизайну до новорічних свят на підставі договорів від 25 листопада 2015 року № 25-11/34, від 30 листопада 2015 року № 30-1 1/55, на підтвердження виконання яких позивачем надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, рахунків-фактури, платіжних доручень.

TOB Радія придбавало у перевіряємому періоді у TOB ВАЛІНОР ФІНАНС більярди та пальта жіночі в асортименті відповідно до договору від 02 листопада 2015 року № 58/11, на підтвердження виконання якого позивачем надано копії видаткових накладних.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було придбано послуги на прибирання приміщень та засоби для чищення у TOB АДІТУМ МАРКЕТ відповідно до договору від 28 вересня 2016 року № 28/09/-16, на підтвердження виконання якого позивачем надано копії видаткових накладних та актів, та у ТОВ ФЛАГМАН-РМ , відповідно до договорів від 10 серпня 2015 року № 34, від 25 вересня 2016 року № 44, від 10 вересня 2016 року № 40, на підтвердження виконання яких позивачем надано копії актів виконаних робіт та рахунків-фактур.

Натомість, відповідач посилається на недоведеність реальності господарських операцій з поставок спірних партій товарів та надання послуг з посиланням на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2016 року по справі 428/1898/16-к відносно TOB СТИМОІЛ-КОМПАНІ , ТОВ ФОРОИЛ - ЛТД ; ухвалу Соснівського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року по справі №712/12109/16-к, якою встановлено використання фіктивних підприємств, в тому числі, ТОВ ВАЛІНОР ФІНАНС для формування штучного податкового кредиту з ПДВ підприємствам реально діючого сектору економіки; дані інформаційних джерел на рівні ДФС, ЄДРСР; АІС Податковий блок ; протокол допиту гр. ОСОБА_5 щодо непричетності до реєстрації та ведення господарської діяльності TOB ЮНІ КОНСАЛТИНГ ГРУП ; протокол допиту громадянина ОСОБА_6 щодо непричетності останнього до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності ТOB ВІЗЗАРТ .

Колегія суддів не погоджується з доводами податкового органу з огляду на таке.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.1,2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства були відображені в Акті обставини, зокрема, йдеться про вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2016 року по справі 428/1898/16-к, відносно TOB СТИМОІЛ-КОМПАНІ , ТОВ ФОРОИЛ - ЛТД . Даним вироком, що набрав законної сили, встановлено, що в період квітень-серпень 2015 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, за попередньої змови групи осіб, створили шляхом реєстрації в органах державної влади новостворених підприємств задля використання в незаконній діяльності по формуванню штучного податкового кредиту з податку на додану вартість суб'єктам реального сектору економіки, а саме: TOB Фокс-Трейд ЛТД (код 39734197), TOB Стимоіл-Компані (код 39829000), TOB АТ-Пеликан (код 39868359), TOB Фороил-ЛТД (код 39919303) та TOB МТ-Альянс (код 39977056).

Також підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства була ухвала Соснівського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2016 року по справі №712/12109/16-к, якою встановлено використання фіктивних підприємств, в тому числі, ТОВ ВАЛІНОР ФІНАНС для формування штучного податкового кредиту з ПДВ підприємствам реально діючого сектору економіки. Дану ухвалу суду колегія не приймає до уваги в якості доказу на підтвердження позиція відповідача, оскільки вироку в даній справі наразі не існує.

Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що всі доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються таким.

Так, реальність фінансово-господарських операцій з постачання товарів контрагентам було встановлено та перевірено в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017101050000053 від 12 квітня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 статті 212 КК України, яке проводилось слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, розпочатого на підставі матеріалів документальної планової виїзної перевірки ТОВ Радія (код ЄДРПОУ 395460099), за результатами якої складено акт від 10 січня 2017 року № 7/26- 15-14-02-01/39546099 ДФС у м. Києві та яким встановлено відсутність будь-якого умислу зі сторони ТОВ Радія .

Відповідно, у зв'язку із встановленням відсутності в діяннях ТОВ Радія складу даного кримінального правопорушення, а саме ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що входять в систему оподаткування, по взаємовідносинах з контрагентами, наведеними в Акті від 10 січня 2017 року, слідчим податкової міліції і було прийнято Постанову про закриття кримінального провадження від 02 серпня 2017 року.

В ході даного розслідування Експертно-дослідною службою України було проведено судово-економічну експертизу по вищезазначеному кримінальному провадженню, Висновком № 142/08/2017 від 01 серпня 2017 року якої спростовано висновки акта документальної перевірки ГУ ДФС у м. Києві № 7/26-15-14-02-01/3956099 щодо заниження ТОВ Радія податку на прибуток за 2015 рік на суму 991 906 грн.

Крім того, згідно Висновку експерта № 142/08/2017 за результатами проведеної судово-економічної експертизи від 01 серпня 2017 року, дослідженням податкових накладних встановлено, що їх складено з дотриманням вимог Податкового кодексу, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також встановлено, що відсутні документи, які свідчать про фіктивність операцій між підприємством ТОВ Радія та ТОВ СТИМОІЛ-КОМПАНІ , ТОВ ФОРОИЛ-ЛТД , ТОВ АТ-ПЕЛИКАН , ТОВ ЛІАТРІС , ТОВ МАРКУС ТЕХНОЛОГІЯ , ТОВ ВАЛІНОР ФІНАНС , ПП АДІТУМ МАРКЕТ , ТОВ ФЛАГМАН-РМ , ТОВ Арсенал Компані .

При цьому, під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з наведеними вище контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

На момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З урахуванням наявних в справі первинних документів, наданих висновку експерта та постанови про закриття кримінального провадження, судом встановлено, що надані ТОВ Радія первинні документи бухгалтерського та податкового обліку по зазначеним контрагентам в сукупності є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій.

Відповідно, описані вище господарські операції викликали певні зміни в структурі активів та зобов'язань Товариства, його власному капіталі та спричинили реальні зміни майнового стану цього платника податків.

Таким чином, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товару, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту, відповідачем не спростовано.

Будь-яких інших доводів, відмінних від наведених в суді першої інстанції, відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено, доводів, викладених в оскаржуваному рішенні не спростовано, порушення суд норм права не доведено.

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Абзацом п'ятим пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено, що суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до пункту 1.1 даного Положення книга обліку - касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки.

Проте, як вірно було встановлено судом першої інстанції, наявність роздрукованого Z-звіту підтверджує повне та своєчасне оприбуткування готівки, оскільки зазначена у ньому сума коштів занесена до фіскальної пам'яті і про приховування не може бути й мови.

З огляду на викладене, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є необґрунтованим, що вказує на безпідставність та протиправність податкового повідомлення-рішення №0003601404.

Таким чином, судом правомірно не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та ТОВ ЮНІ КОНСАЛТІНГ ГРУП , ТОВ ОЛЕАНДРІНА ТРЕЙДІНГ , ТОВ ВІЗЗАРТ , ТОВ ВАЛІНОР ФІНАНС , ТОВ ЛІАТРІС , ТОВ МАРКУС ТЕХНОЛОГІЯ , ПП АДІТУМ МАРКЕТ , ТОВ ФЛАГМАН-РМ , ТОВ АРСЕНАЛ КОМПАНІ , TOB Стимоіл-Компані , TOB АТ-Пеликан та TOB Фороил-ЛТД правочинів, тому необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства відносно вказаних контрагентів.

Як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.