Ухвала

від 25.10.2017 по справі 2а-7673/11/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року м. Київ К/800/25970/14

Вищий адміністративного суду України у складі колегії суддів:

головуючого судді Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі №2а-7673/11/1370 (№149723/11/9104) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма-Львів до Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, суд

В С Т А Н О В И В:

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 15.11.2011 задовольнив позов повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області від 24.03.2011 №0000192320/4457 та від 24.03.2011 №0000202320/4458. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 3,40 грн.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.04.2014 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 залишив без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої і апеляційної інстанції, Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області) звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.06.2014 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог Миколаївська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , статей 86, 138, 159, 161, 195, 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши наведені у скарзі доводи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Державна податкова інспекція у Жидачівському районі Львівської області провела планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Вторма-Львів за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, за результатами якої склала акт від 14.03.2011 №238/23-1/32478122.

В акті перевірки вказано, що позивач порушив пункт 5.1 .1, підпункт 5.2.1 пункту 5.2, підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , в результаті чого занизив податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 127804 грн., та підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , в результат чого занизив податок на додану вартість в сумі 102243 грн.

Податковий орган вважає, що порушення зазначених норм закону полягало у неправомірному віднесенні позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту, відповідно, витрати в сумі 511215,61 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року в сумі 140570,98 грн., за ІІІ квартали 2009 року в сумі 270219,93 грн., за 2009 рік в сумі 511215,61 грн., та податок на додану вартість в сумі 102243,00 грн., у тому числі за травень 2009 року в сумі 13508,00 грн., за червень 2009 року в сумі 14606,00 грн., за липень 2009 року в сумі 9839,00 грн., за серпень 2009 року в сумі 6228,00 грн., за вересень 2009 року в сумі 9863,00 грн., за жовтень 2009 року в сумі 9013,00 грн., за листопад 2009 року в сумі 24136,00 грн., за грудень 2009 року в сумі 15050 грн.

Податковий орган вважає, що операції з придбання позивачем товару (макулатури) у Приватного підприємства Торгівельна компанія Бізнесхолдинг в сумі 523158,44 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 87193,07 грн., та у Приватного підприємства Львівкомфортгруп-К в сумі 90300,28 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 15050,04 грн., є нереальними.

Такі висновки податковий орган обґрунтовує тим, що перевірку Приватного підприємства Торгівельна компанія Бізнесхолдинг та Приватного підприємства Львівкомфортгруп-К у 2011 році провести неможливо через відсутність підприємств за місцезнаходженням, згідно зі звітністю, яку подають ці підприємства, в них відсутні умови для ведення господарської діяльності (основні фонди, транспортні засоби, достатні трудові ресурси).

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 24.03.2011 №0000202320 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 102243,00 грн. за основним платежем та в сумі 25561,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та від 24.03.2011 №0000192320/4457 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 127804,00 грн. за основним платежем та в сумі 31951,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ визначений як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З огляду на наведені норми закону, суд касаційної інстанції зазначає, що умовами реалізації права на формування валових витрат та податкового кредиту є вчинення господарської операції з придбання товарів з метою використання в господарській діяльності. При цьому господарська операція має підтверджуватись первинними документами, оформленими у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про нереальне вчинення операцій з поставки товару мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків на формування валових витрат і податкового кредиту.

У результаті дослідження наявних в матеріалах справи копій первинних документів: накладних, податкових накладних, виданих платниками податку на додану вартість, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних на перевезення товару, придбаного у Приватного підприємства Торгівельна компанія Бізнесхолдинг та Приватного підприємства Львівкомфортгруп-К , суд першої і апеляційної інстанцій встановили, що ці первинні документи підтверджують факти поставок позивачу товару, який ним отримано та оприбутковано.

Суд касаційної інстанції зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також умовою реалізації покупцем права на валові витрати і податковий кредит стан податкового обліку та стан виконання вимог податкового законодавства постачальником такого покупця.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань. Поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків за результатом діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача із зазначеними контрагентами ґрунтуються лише на припущеннях про неможливість реального вчинення господарських операцій останніми. При цьому самі господарські операції позивача з контрагентами податковим органом належно не досліджувались, податковий орган залишив поза увагою дійсний рух товарів від продавця до покупця, факт транспортування товару та його оплати покупцем.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи порушено норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно зі статтею 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України, та протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого заявлено клопотання про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

І.Я. Олендер