Рішення

від 27.10.2017 по справі 233/3320/17

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/3320/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.

за участю секретаря Вареніченко В. А.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради про визнання за нею права власності на спадщину на фермерське господарство Еліта , код ЄДРПОУ 24643688, юридична адреса: 85183, Донецька область, Костянтинівський район, село Стара Миколаївка, вулиця Свердлова, будинок 26, з усіма правами та обов'язками засновника цього господарства, що належали спадкодавцю ОСОБА_6 та визначених статутом цього господарства.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 16 березня 2005 року помер ОСОБА_6, актовий запис про смерть № 9, складений виконкомом Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді селянського ( фермерського) господарства Еліта юридична адреса якого: Донецька область, Костянтинівський район, село Стара Миколаївка, вулиця Свердлова буд.26. Керівником зазначеного господарства (юридичної особи) зареєстровано ОСОБА_7, батька ОСОБА_6, який також помер 05 червня 2017 року. Позивач ОСОБА_2 вважає, що вона є спадкоємцем першої черги та має право на спадкування на майно цілісного майнового комплексу СФГ Еліта .

На момент смерті спадкодавець ОСОБА_6 мешкав разом зі своєю сім'єю у неї за адресою: село Стара Миколаївка, вул.. Свердлова, 26.

Позивач звернулася до Костянтинівської районної державної нотаріальної контори за роз'ясненнями стосовно отримання свідоцтва про право на спадщину на цілісний майновий комплекс СФГ Еліта . Однак їй було повідомлено про те, що в оформленні свідоцтва про право на спадщину буде відмовлено, оскільки відсутні документи, які підтверджують право власності й розмір частки померлого у СФГ Еліта

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти позовних вимог не заперечував.

Третя особа ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилась надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

В судовому засіданні 09.10.2017 року ОСОБА_8 відповідно до ч. 3 ст. 36 ЦПК України роз'яснялося право заявити про свою участь у справі як третьої особи, проте згода на участь у справі не надійшла.

На підставі ч. 3 ст. 36 ЦПК України суд повідомив Костянтинівську районну державну адміністрацію про залучення її в якості третьої особи, проте згода на участь у справі до суду не надходила.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 16 березня 2005 року помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія I-НО № 005467( актовий запис № 9 складений 17.03.2005 року виконкомом Правдівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

На момент смерті померлий ОСОБА_6 мав зареєстроване місце проживання за адресою: с. Стара Миколаївка (Правдівка) Костянтинівського району Донецької області, вул. Садова (Свердлова) буд. 26, що підтверджується довідкою, наданою ОСОБА_3 сільською радою №604 від 27.06.017 року, та за даною адресою мали зареєстроване місце проживання:

-ОСОБА_7 - власник будинку, який є батьком ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії IV-HO № 403995 ( актовий запис № 16 складений 16 квітня 1976 року Правдівською сільською радою Костянтинівського району Донецької області);

- ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії I-HO № 403995 ( актовий запис № 16 складений 16 квітня 1976 року Правдівською сільською радою Костянтинівського району Донецької області);

-ОСОБА_9 - є донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії IV-HO № 487732 ( актовий запис № 33 складений 26 грудня 1981 року Правдівською сільською радою Костянтинівського району Донецької області);

-ОСОБА_4 - є дружиною ОСОБА_6, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 403 від 09.10.1999 року, складеного відділом РАГС м. Костянтинівка Донецької області;

ОСОБА_5 - є сином померлого ОСОБА_6, що підтверджується актовим записом про народження № 3 складеного 23 лютого 2001 року виконавчим комітетом Правдівської сільської ради.

З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2017 року помер ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія I-НО № 987506( актовий запис № 211 складений 07.06.2017 року Костянтинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУ юстиції у Донецькій області).

На момент смерті померлий ОСОБА_7 мав зареєстроване місце проживання за адресою: с. Стара Миколаївка (Правдівка) Костянтинівського району Донецької області, вул. Садова (Свердлова) буд. 26, що підтверджується довідкою, наданою ОСОБА_3 сільською радою №605 від 27.06.017 року, та за даною адресою мали зареєстроване місце проживання:

- ОСОБА_2 Іванівна- дружина ОСОБА_7, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії I-HO № 413395 ( актовий запис № 08, складений 08 травня 1975 року Правдівською сільською радою Костянтинівського району Донецької області);

-ОСОБА_8 - донька ОСОБА_7 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії IV-HO № 487732 (актовий запис № 33 складений 26 грудня 1981 року Правдівською сільською радою Костянтинівського району Донецької області) та копією свідоцтва про шлюб 1-НО 181325 (актовий запис №412 від 11.11.2009 року складений відділом ДРАЦС по місту Костянтинівці Костянтинівського МРУЮ Донецької області).

Згідно до інформаційної довідки, наданою Другою Костянтинівською державною нотаріальною конторою зі Спадкового реєстру № 49021845 від 08.09.2017 року інформація про наявність спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_6 - відсутня.

Згідно інформаційної довідки наданою Другою Костянтинівською державною нотаріальною конторою зі Спадкового реєстру № 49021902 від 08.09.2017 року інформація про наявність спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_7 відсутня.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно із ст.ст. 1258, 1261, 1267 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

З наведеного вбачається, що після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями, що прийняли спадщину за законом в рівних частках є батько ОСОБА_7, мати ОСОБА_2, дружина ОСОБА_4, дитина ОСОБА_5.

З вищенаведеного також випливає, що після смерті ОСОБА_7 до складу спадщини, яка відкрилась після його смерті, увійшла також частка спадщини, яку він прийняв після смерті сина ОСОБА_6 Спадкоємцями після смерті ОСОБА_2 стали дружина ОСОБА_2, дочка ОСОБА_8.

Посилання представника позивача щодо того, що окрім ОСОБА_2 інші спадкоємці не бажають оформлювати спадщину, а отже втратили право на спадщину, є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч. 5 ст 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, а також в матеріалах справи відсутні докази щодо подання спадкоємцями у встановлений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини заяв до нотаріуса про відмову від її прийняття.

Відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Оскільки після смерті засновника селянського (фермерського) господарства Еліта ОСОБА_6 право на спадщину окрім позивача отримали інші спадкоємці, ОСОБА_3 сільська рада не є належним відповідачем по справі. Судом роз'яснювалось стороні позивача право змінити неналежного відповідача належним, а також право залучити в якості співвідповідачів інших спадкоємців, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 та ОСОБА_2, проте відповідної заяви до суду зроблено не було.

Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ст. ст. 1296, 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Судом встановлено, що спадкоємці не зверталися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_2 Хоча судом в судовому засіданні було роз'яснено право позивача звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину або за отриманням вмотивованої відмови у вчиненні нотаріальної дії, в зв'язку з чим оголосити перерву по справі, вказаним правом сторона позивача не скористалась.

Оскільки у позові викладені вимоги лише щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на спадщину на фермерське господарство Еліта , код ЄДРПОУ 24643688, юридична адреса: 85183, Донецька область, Костянтинівський район, село Стара Миколаївка, вулиця Свердлова, будинок 26, з усіма правами та обов'язками засновника цього господарства, що належали спадкодавцю ОСОБА_6 та визначених статутом цього господарства, судом досліджувалися обставини справи лише в межах заявлених позовних вимог.

Судом встановлено, що 21.11.1996 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію було зареєстровано Селянське ( фермерське) господарство Еліта , код ЕДРПОУ 24643688, яке розташоване за адресою: вул. Свердлова, будинок 26 село Стара Миколаївка Костянтинівського району Донецької області

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців засновником господарства є ОСОБА_6, керівником та підписантом - ОСОБА_7; розмір статутного капіталу 0,00 грн.; відомості щодо припинення підприємницької діяльності юридичної особи Селянське ( фермерське) господарство Еліта , код ЕДРПОУ 24643688 відсутні.

Відповідно до п.6.1 статуту ФГ Еліта статутний фонд не визначено.

Згідно із п.п. 5.1-5.3, 5.6, 5.8, 5.9 статуту у власності членів господарства можуть перебувати землі, житлові споруди, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, гроші, паї, акції та ін. цінні папери , а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Майно членів господарства належить їм на правах спільної власності, якщо інше не передбачено договором між ними. Майно господарства створюється за рахунок: внесків засновника і членів господарства, доходів від реалізації продукції, робот, послуг, доходів від аукціонів, безкоштовних або благодійних внесків, пожертвувань українських та іноземних підприємств, організацій, громадян.

Господарство має право набувати, отримувати в тимчасове користування, в т.ч. на умовах оренди у підприємств, організацій, інших господарств та громадян майно, що необхідне для його статутної діяльності.

Статки господарства зберігаються на розрахунковому рахунку та використовуються ним самостійно.

Прибуток господарства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці. З балансового прибутку господарства оплачуються відсотки по банківськім кредитами і облігаціям, а так само вносять передбачені чинним законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток отриманий після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні господарства, використовується за рішенням загальних зборів.

Відповідно до інформації наданою Територіальним сервісним центром №1442 Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області від 20.09.2017 року за № 31/5-1442-4152 за Селянським ( фермерським) господарством Еліта , код ЕДРПОУ 24643688 транспортних засобів не зареєстровано.

Згідно із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта Селянське ( фермерське) господарство Еліта , код ЕДРПОУ 24643688, відомості щодо наявності права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження - відсутні.

Разом з тим, для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі розпорядження №ХХІІІ/6-5 від 13.03.1999 року Костянтинівської районної ради народних депутатів Костянтинівського району Донецької області ОСОБА_6 була надана у постійне користування земельна ділянка, площею 32,5 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради (на даний час входить до складу об'єднаної територіальної громади - ОСОБА_3 сільська рада), про що 25.10.1999 року було видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №128. Відомості про укладання договору про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) між власником земельної ділянки та користувачем судом не встановлені.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 114 ГК України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції. Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Майно суб'єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Згідно із ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено законодавством до оборотних засобів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Особливим видом майна суб'єктів господарювання є цінні папери.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ст. 19 ЗУ Про фермерське господарство до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Зі статті 22, 23 ЗУ Про фермерське господарство випливає, що фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов'язання. За рішенням членів фермерського господарства відповідно до закону фермерське господарство як цілісний майновий комплекс може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення фермерського господарства, або юридичним особам України для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Громадяни, які придбали майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу на підставі цивільно-правової угоди, подають у встановленому порядку Статут фермерського господарства на державну реєстрацію. Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

У Національному Стандарті N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженому Постановою КМУ №1440 від 10.09.2003 визначено поняття об'єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) та зазначено, що це є об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Проте, судом не встановлена наявність будь-яких майнових прав та обов'язків у фермерського господарства Еліта , які відповідно до ст. 23 ЗУ Про фермерське господарство та ст. 1218 ЦК України можуть увійти до складу спадщини після смерті його засновника ОСОБА_10.

Крім того, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами (п. 2 ч. 1 ст. 1219 ЦК України). А отже, не можуть бути успадковані права та обов'язки особи як засновника господарського товариства, окрім майнових прав, що були переданні ним за життя до уставних фондів юридичної особи.

Щодо спадкування права постійного користування земельною ділянкою, наданою ОСОБА_6 для ведення селянського (фермерського) господарства слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Відповідно до ст. 408 ЦК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

З 01.01.2002 року набрав чинності Земельний Кодекс України від 25.10.2001 року, статтею 92 якого було визначено право постійного користування земельною ділянкою, а саме: це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності. Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення цього Кодексу було визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку. Законом України від 06.10.2004 р. N 2059-IV були внесені зміни та продовжено строк для переоформлення права постійного користування до 01 січня 2008 року. На час смерті ОСОБА_6 право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набували: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації (ч. 2 ст. 92 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Проте, судом не встановлені відомості щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою, наданої ОСОБА_6 для ведення селянського (фермерського) господарства, а також наявність договору між власником земельної ділянки - Костянтинівською районною радою Донецької області і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - ОСОБА_6, в умовах якого могла бути передбачена можливість спадкування вказаного права на час відкриття спадщини після смерті землекористувача.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-2329цс16 від 05 жовтня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

А отже, право постійного користування земельною ділянкою припинилось з моменту смерті ОСОБА_6 та не могло бути включене до складу спадщини.

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що оскільки після смерті засновника селянського (фермерського) господарства Еліта ОСОБА_6 право на спадщину окрім позивача отримали інші спадкоємці та ОСОБА_3 сільська рада не є належним відповідачем по справі, а також позивачем залишилось недоведеним наявність майна у складі цілісного майнового комплексу фермерського господарства, право на яке може бути включене до складу спадщини, та крім того позивач не зверталась у встановленому законом порядку до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим позов підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання в порядку спадкування права власності на фермерське господарство Еліта , код ЄДРПОУ 24643688, юридична адреса: 85183, Донецька область, Костянтинівський район, село Стара Миколаївка, вулиця Свердлова, будинок 26, з усіма правами та обов'язками засновника цього господарства, що належали спадкодавцю ОСОБА_6 та визначених статутом цього господарства за ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя