Постанова

від 03.10.2018 по справі 233/3320/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 233/3320/17-ц

провадження № 61-944св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Іллінівська сільська рада,

треті особи: Костянтинівська районна державна адміністрація, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року у складі судді Мартиненко В. С. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Краснощокової Н. С., Азевича В. Б., Груіцької Л. О.,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Іллінівської сільської ради, треті особи: Костянтинівська районна державна адміністрація, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання за нею права власності на спадщину на Селянське фермерське господарство Еліта (далі - СФГ Еліта ).

На обґрунтування позову ОСОБА_4 посилалася на неможливість оформити спадщину після смерті чоловіка через відсутність правовстановлюючих документів на майно фермерського господарства як цілісного майнового комплексу та відсутність документів, які підтверджують право власності й розмір частки померлого у СФГ Еліта .

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2007 року, в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не доведено наявність майна у складі цілісного майнового комплексу фермерського господарства, право на яке може бути включене до складу спадщини, судом не встановлені відомості щодо переоформлення права постійного користування земельною ділянкою, наданої ОСОБА_7 для ведення селянського (фермерського) господарства, а також наявність договору між власником земельної ділянки - Костянтинівською районною радою Донецької області і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб - ОСОБА_7, в умовах якого могла бути передбачена можливість спадкування вказаного права на час відкриття спадщини після смерті землекористувача. Суд зазначив, що позивач не зверталась у встановленому законом порядку до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, а позов заявлено до неналежного відповідача.

У січні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі.

Касаційну скаргу ОСОБА_4 мотивовано тим, що рішення судів не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, оскільки вважає, що до неї як спадкоємиці першої черги після смерті ОСОБА_7 перейшло право на все належне йому майно, зокрема, на цілісний майновий комплекс фермерського господарства та статутний капітал цього господарства.

Суд неправильно витлумачив норми матеріального права, що регулюють спадкування права власності цілісного майнового комплексу селянського (фермерського) господарства, дійшов неправильних висновків із урахуванням установлених фактів.

Спосіб спадкування на цілісний майновий комплекс СФГ Еліта в порядку спадкування за законом, встановлено окремими нормами спеціального закону і загальними правилами ЦК України.

У судовому рішенні безпідставно зазначено, що господарське товариство не зверталось до нотаріуса з вимогою вчинити відповідні дії, оскільки предметом позову є право засновника фермерського господарства, яке має бути успадковане.

Статутний фонд покійним не сформовано, тому не можливо звернутися до нотаріуса за вчинення відповідної дії. Не можливо отримати і відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії через відсутність документів або відомостей які підтверджували б існування сформованого статутного фонду.

Факти та відповідні їм обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, можливо встановити лише при дослідженні документів, які є у спадковій справі.

Суд залишив без уваги клопотання позивача про залучення до участі у справі нотаріуса.

Відмовляючи у вирішенні питання спадкування на цілісний майновий комплекс селянського (фермерського) господарства, суд фактично обмежив позивачу доступ до правосуддя.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має право застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, у тому числі спадкування підприємства, як цілісного майнового комплексу.

Верховним Судом України розглядалися відповідні випадки і висловлені правові висновки у постановах від 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15, від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16.

Апеляційний суд, вказуючи на статті 19, 20 Закону України Про фермерське господарство , висновки стосовно змісту спору не виклав.

Суди не з'ясували предмет позову, не взяли до уваги, що єдиним способом спадкування підприємства як єдиного майнового комплексу є майнові права, які не припинилися після смерті.

Враховуючи вище зазначене, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 листопада 1996 року зареєстровано СФГ Еліта , код ЕДРПОУ 24643688, місцезнаходження юридичної особи: вул. Свердлова, буд 26 село Стара Миколаївка (Правдівка) Костянтинівського району Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до ОСОБА_7 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником господарства є ОСОБА_8, розмір внеску до статутного форду 0,00 грн, розмір статутного капіталу 0,00 грн, види діяльності: 01.11 вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, керівником та підписантом є ОСОБА_9

Відомості про державну реєстрацію припинення юридичної особи відсутні.

За інформацією, наданою Територіальним сервісним центром № 1442 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області від 20 вересня 2017 року, за вказаним селянським (фермерським) господарством не зареєстровано транспортних засобів.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта СФГ Еліта , відомості щодо наявності права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження - відсутні.

Для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі розпорядження №ХХІІІ/6-5 від 13 березня 1999 року Костянтинівської районної ради народних депутатів Костянтинівського району Донецької області ОСОБА_8 була надана у постійне користування земельна ділянка, площею 32,5 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради (на сьогодні входить до складу об'єднаної територіальної громади - Іллінівська сільська рада), про що 25 жовтня 1999 року було видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №128.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

На момент смерті ОСОБА_7 мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

За цією ж адресою зареєстроване місце проживання таких осіб: мати й батько ОСОБА_7 - ОСОБА_4 та ОСОБА_4, сестра ОСОБА_7 - ОСОБА_10, дружина ОСОБА_7 - ОСОБА_5 та син ОСОБА_7 - ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

На момент смерті ОСОБА_4, який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2, за вказаною адресою зареєстровано місце проживання також дружини - ОСОБА_4 та його доньки - ОСОБА_11

Згідно з інформаційними довідками, наданими Другою Костянтинівською державною нотаріальною конторою зі Спадкового реєстру №49021845 №49021902 та від 08 вересня 2017 року інформація про наявність спадкових справ, відкритих після смерті ОСОБА_7 та ОСОБА_4, відсутня.

Відповідно до статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно зі статтями 1258 , 1261 , 1267 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово, при цьому у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо подання спадкоємцями у встановлений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини заяв до нотаріуса про відмову від її прийняття, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями, що прийняли спадщину за законом у рівних частках є його батьки, дружина та дитина.

Після смерті ОСОБА_4 до складу спадщини, яка відкрилась після його смерті, увійшла також частка спадщини, яку він прийняв після смерті сина ОСОБА_7, і спадкоємцями після його смерті стали дружина - ОСОБА_4 та дочка - ОСОБА_11 (ОСОБА_10 І.).

Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що після смерті засновника СФГ Еліта ОСОБА_7 право на спадщину крім позивача отримали інші спадкоємці, тому Іллінівська сільська рада не є належним відповідачем у справі.

Суди також установили, що 21 листопада 1996 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію зареєстровано СФГ Еліта , яке розташоване за адресою: вул. Свердлова, будинок 26 село Стара Миколаївка Костянтинівського району Донецької області.

Відповідно до ОСОБА_7 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців засновником господарства є ОСОБА_7, керівником та підписантом - ОСОБА_4

Пунктами 5.1, 5.3, 5.6, 5.8, 5.9 Статуту СФГ Еліта передбачено, що у власності членів господарства можуть перебувати землі, житлові споруди, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, гроші, паї, акції та інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Майно членів господарства належить їм на правах спільної власності, якщо інше не передбачено договором між ними. Майно господарства створюється за рахунок: внесків засновника і членів господарства, доходів від реалізації продукції, робот, послуг, доходів від аукціонів, безкоштовних або благодійних внесків, пожертвувань українських та іноземних підприємств, організацій, громадян.

Господарство має право набувати, отримувати в тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди у підприємств, організацій, інших господарств та громадян майно, що необхідне для його статутної діяльності.

Статки господарства зберігаються на розрахунковому рахунку та використовуються ним самостійно.

Прибуток господарства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат на оплату праці. З балансового прибутку господарства оплачуються відсотки по банківськім кредитами і облігаціям, а так само вносять передбачені чинним законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток отриманий після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні господарства, використовується за рішенням загальних зборів.

Для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі розпорядження №ХХІІІ/6-5 від 13 березня 1999 року Костянтинівської районної ради народних депутатів Костянтинівського району Донецької області ОСОБА_7 була надана у постійне користування земельна ділянка, площею 32,5 га, яка розташована на території Тарасівської сільської ради (на сьогодні входить до складу об'єднаної територіальної громади Іллінівської сільської ради), про що 25 жовтня 1999 року було видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №128.

Договір про право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) між власником земельної ділянки та користувачем не укладався.

Доказів про те, що до складу цілісного майнового комплексу фермерського господарства, крім цієї земельної ділянки, входить інше майно, право на яке може бути включене до складу спадщини, судам не надано.

За змістом частини першої статті 14 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право, зокрема, продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Статтею 23 цього Закону передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

До складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу (стаття 19 Закону України Про фермерське господарство ).

Згідно із частиною першою статті 20 зазначеного Закону майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються статутом фермерського господарства.

Відповідно до статті 191 ЦК України підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Права на земельну ділянку та інші об'єкти нерухомого майна, які входять до складу єдиного майнового комплексу підприємства, підлягають державній реєстрації в органах, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

За положеннями статті 182 ЦК України до складу спадщини входить лише те нерухоме майно, право на яке зареєстровано в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Таким чином, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, провадиться після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві.

Згідно із частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Зі змісту частини другої цієї статті вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу .

Згідно із частиною першою статті 407 ЦK України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини другої цієї статті (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини) та частини другої статті 102 1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) в разі підтвердження цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 цього Кодексу).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою з власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право, і не входить до складу спадщини.

Разом з тим, СФГ Еліта не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки (орган місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі та від 23 листопада 2016 року у справі №6-3113цс15.

Суди першої та апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку, про відмову у позові, оскільки не доведено наявність майна у складі цілісного майнового комплексу фермерського господарства, право на яке може бути включене до складу спадщини, а також те, що між власником спірних земельних ділянок (орган місцевого самоврядування) та головою СФГ Еліта укладались договори, які б передбачали можливість передачі в порядку спадкування права користування чужими земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). До участі у справі не залучено належних відповідачів - спадкоємців ОСОБА_7

Крім того, спадкоємці не зверталися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_7, хоча судом роз'яснено право позивача звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину або за отриманням вмотивованої відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Отже, доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не спростовують встановлені фактичні обставини у справі, вже були предметом дослідження та перевірки судом апеляційної інстанції та зводяться лише до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді: В. О. Кузнєцов

А.С. Олійник

С.О. Погрібний

Г.І. Усик