Постанова

від 30.10.2017 по справі 825/1668/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2017 року Чернігів Справа № 825/1668/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа Чернігівська районна державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В:

20.10.2017 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1М.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа Чернігівська районна державна нотаріальна контора, в якому просить зняти арешт з нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця відділу ДВС Чернігівського районного управління юстиції від 24.06.2003 на 1/4 частину будинку №10, який розташований в с.Старій Білоус Чернігівського району Чернігівської області, яка належить на праві власності ОСОБА_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з прийняттям спадщини та оформленням свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину будинку №10, після смерті батька позивачки, вона звернулася до Чернігівської районної державної нотаріальної контори. Однак, нотаріус повідомила їй, що на 1/4 частину будинку №10, постановою державного виконавця від 24.06.2003 накладено арешт, а тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на зазначену частину квартири до зняття арешту. Оскільки накладений арешт перешкоджає реалізувати позивачці право на спадщину, вона звернулася до відповідача із проханням зняти арешт. Проте, відповідач повідомив її про неможливість вирішення вказаного питання, посилаючись на те, що виконавчі провадження за 2004-2011 роки знищені у зв'язку із закінченням терміну зберігання, а тому перевірити їх неможливо.

Враховуючи, що виконавче провадження знищено у зв'язку із закінченням строків зберігання, позивачка вважає, що воно було закінчено, проте арешт державним виконавцем не знято, чим порушено вимоги Закону України "Про виконавче провадження".

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в частині стягнення судових витрат позовні вимоги не визнав, та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи до суду не з'явивсь, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 05.10.2017 ОСОБА_3 є власником 1/4 частину будинку №10, який розташований в с.Старий Білоус Чернігівського району Чернігівської області (а.с. 7-8).

Згідно відомостей, що містяться у вказаній довідці, постановою державного виконавця відділу ДВС Чернігівського районного управління юстиції від 24.06.2003 на вказане майно накладено арешт.

26.07.2016 ОСОБА_3 помер, внаслідок чого відкрилась спадщина на належне йому майно, спадкоємцем якого є позивачка (а.с.9, 14). У зв'язку з прийняттям спадщини та оформленням свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частину будинку №10, після смерті батька позивачки, вона звернулася до Чернігівської районної державної нотаріальної контори. Однак, нотаріус повідомила їй, що на 1/4 частину будинку №10, постановою державного виконавця від 24.06.2003 АА № 440838 накладено арешт, а тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину на зазначену частину квартири до зняття арешту.

Оскільки накладений арешт перешкоджав реалізувати позивачці право на спадщину, вона звернулася до відповідача із заявою зняти накладений постановою від 24.06.2003 АА № 440838 арешт.

Листом від 10.10.2017 №20225/24-12 відповідач повідомив її, що в ході перевірки журналів обліку виконавчих проваджень переданих державному виконавцю, та АСВП в період з 2011 по 2016 роки, було встановлено, що на виконанні в Чернігівському районному відділі державної виконавчої служби виконавчих проваджень щодо її батька на виконанні не перебувало. Також було вказано, що перевірити журнали обліку виконавчих документів переданих державному виконавцю за період з 2004 по 2011 роки немає можливості, оскільки відповідно до "Переліку типових документів, що утворюються діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств із зазначенням термінів зберігання документів", проведено знищення виконавчих проваджень, журналів обліку виконавчих проваджень, переданих державному виконавцю та алфавітних показників, заяв та скарг, фінансових документів Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби, які не мають науково-історичної та практичної цінності для відділу державної виконавчої служби і термін зберігання яких закінчився, шляхом знищення.

Враховуючи вказану відповідь та обставину щодо необхідності скасування арешту, накладеного на нерухоме майно, який перешкоджає їй реалізувати право на спадщину в повній мірі, з метою відновлення порушеного права, остання звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст.52 Закону України від 21.04.1999 № 606 "Про виконавче провадження" визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів існування на момент розгляду спору у суді виконавчих проваджень, у межах яких ОСОБА_3 виступає боржником та накладено арешт на його майно.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялись внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1268 ЦК України).

Частина 1 ст.1299 ЦК України визначає, що якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюються державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до положень пунктів 9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5, передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. державному виконавцеві.

Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт.

Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Як встановлено ст.38 Закону України "Про виконавче провадження" в редакція, що діяла на момент існування виконавчого провадження відносно ОСОБА_3 у 2003 році, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із ст.37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із ст.40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із ст.40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 № 1404 "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ст.50 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що знищенню підлягають тільки завершені виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчились, а тому, з урахуванням повідомлення відповідача про знищення виконавчих проваджень за 2004-2011 роки, та відсутності виконавчих проваджень в період з 2011 по 2016 роки, відносно батька позивачки, суд дійшов висновку, що виконавче провадження, в якому постановою від 24.06.2003 АА № 440838 накладено арешт на 1/4 частину будинку №10, вул. Чапаєва, с. Старий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область, є завершеним, що в свою чергу мало стати наслідком для зняття накладеного на спірний об'єкт нерухомості арешту.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Частина п'ята ст.60 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Таким чином, способом захисту права власника арештованого майна, є зняття арешту з майна та прийняття державним виконавцем відповідної постанови; при цьому право на звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, не пов'язано з правомірністю такого арешту.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.04.2014 № К/800/18629/13.

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем 1/4 частини будинку, на яку накладено арешт згідно з постановою від 24.06.2003 АА № 440838, з метою захисту її права, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про зняття арешту.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність не вжиття дій щодо зняття арешту зі спірного майна. Така бездіяльність суперечить вимогам, встановленим ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, в той же час, позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги про зняття арешту з майна, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити.

Відповідно до п.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, накладеного постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Чернігівського районного управління юстиції від 24.06.2003 АА № 440838 на 1/4 частину будинку №10, вул. Чапаєва, с. Старий Білоус, Чернігівський район, Чернігівська область.

Стягнути з Чернігівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (вул. Шевченка, 50-а, м. Чернігів, 14027, код ЄДРПОУ 34831848) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1, 15504, ід.код НОМЕР_1) 640,00 грн (шістсот сорок гривень) судових витрат.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк