Ухвала

від 01.11.2017 по справі 826/13646/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А про залишення позовної заяви без руху 01 листопада 2017 року                                        м. Київ                              № 826/13646/17 Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами за позовом  Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві доТовариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» простягнення коштів з рахунків платника податків у банках, - В С Т А Н О В И В: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтура» про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у розмірі 2  179  094,81 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідача утворилась заборгованість у зазначеному розмірі, яка на день звернення до суду відповідачем не сплачена, а саме: по пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 1  974  969,27 грн., з податку на додану вартість – 204  125,54 грн. Згідно з п.п.3, 6 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Пунктом 4 частини 1 статті 183-2 КАС України передбачено, що суд розглядає в порядку скороченого провадження справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. За змістом частин 4, 5, 1 статті 99 КАС України цей строк складає один місяць з моменту, коли особа отримала відповідне рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого з нього можуть бути стягнуті кошти. Пунктом 7 частини 3 статті 108 КАС України передбачено, що суд повертає позовну заяву позивачу, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, передбаченого частиною п'ятою статті 99 цього Кодексу. Відповідно до ч.2 ст.106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості – зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів. Письмовими доказами є документи, які за змістом ч.2 ст.69, ч.4 ст.79, п.6 ч.1 ст.106 КАС України подаються в оригіналах або належним чином засвідчених копіях. Водночас, згідно із визначенням, наведеним у частині 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно із визначенням, наведеним у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Відповідно до абз.3 п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Дані положення кореспондуються з твердженнями зазначеними п.5 Розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року № 1204 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі – Порядок №1204) та п.3.10 Порядку направлення органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 року №1236 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі – Порядок №1236). У п.3.7 Порядку №1236 зазначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Згідно п.2 Порядку №1204 податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу. Зокрема у п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України зазначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. З п.42.4 ст.42 Податкового кодексу України вбачається, що з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Разом з тим, контролюючим органом до позовної заяви не додано належний доказ направлення податкових повідомлень-рішень від 13.05.2015 року №0006181406, від 13.05.2016 року №0006171406, від 10.03.2016 року №0000361306, від 10.03.2016 року №0000351306, від 02.12.2014 року №0003002206 – надане поштовою службою повідомлення про вручення рекомендованого відправлення із зазначенням дати вручення повноважній особі платника податків або із наведенням причин невручення, що передбачено Податковим кодексом України, Порядком №1236 та Порядком №1204 або направлення в електронній формі. Одночасно слід зазначити, що надана контролюючим органом копія квитанції №0017 від 16.05.2016 року не може бути визнана належним доказом направлення/вручення податкових повідомлень-рішень від 13.05.2015 року №0006181406, від 13.05.2016 року №0006171406 оскільки неможливо встановити дату вручення вказаних податкових повідомлень-рішень платнику податків або повернення з відміткою пошти про неможливість вручення. Крім того, відповідно до частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (п.4 ч. 1). В порушення зазначених норм позивачем у позовній заяві не вказані період та підстави виникнення боргу, а також не додано детального розрахунку заборгованості відповідача. Також, суд звертає увагу на те, що позовна заява не містить посилань на податкові повідомлення рішення та декларації з зазначенням їх реквізитів, копії яких додано до позовної заяви, що унеможливлює визнання цих документів належними доказами по справі. Отже, позивачу необхідно надати уточнену позовну заяву із зазначенням періодів та підстав виникнення боргу; документів на підтвердження обставин викладених у виправленій позовній заяві; доказів надіслання вказаних документів відповідачу. Крім того, позивачем не надано витяг з облікових карток платника податку на додану вартість, пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за спірний період станом на день звернення до суду, що унеможливлює з'ясування питання щодо дійсної суми заборгованості платника станом на час вирішення справи по суті. Також, згідно ч.4 ст.106 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Як вбачається з матеріалів справи, у даній позовній заяві не зазначено дати її підписання. За таких обставин, позивачу необхідно надати суду позовну заяву, оформлену з урахуванням вищезазначених вимог (вказати дату підписання позовної заяви), а також доказів надіслання вказаних документів відповідачу. Відповідно до частини першої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду належних доказів направлення/вручення податкових повідомлень-рішень від 13.05.2015 року №0006181406, від 13.05.2016 року №0006171406, від 10.03.2016 року №0000361306, від 10.03.2016 року №0000351306, від 02.12.2014 року №0003002206; уточненої позовної заяви, оформленої з урахуванням вищезазначених вимог, із зазначенням періодів та підстав виникнення боргу; доказів надіслання уточненої позовної заяви та доданих до неї на підтвердження обставин документів відповідачу; витягу з облікових карток платника податку на додану вартість, пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за спірний період станом на день звернення до суду. З огляду на зазначене та керуючись ст.ст.106 107, ч.1 ст.108, ст.ст.160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя – У Х В А Л И В: 1. Позовну заяву Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без руху. 2. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків. 3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.3 ст.108 КАС України. 4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою. Ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку, встановленому в ст.254 та ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно. Суддя                                                                                      Н.А. Добрівська